Постанова 4873 № 910/20111/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" лютого 2025 р. м.Київ Справа№ 910/20111/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Гончарова С.А. Сибіги О.М. за участю секретаря судового засідання Гончаренко О.С. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.02.2025: прокурор: Дергунов Д.С. від позивача:Худякова Н.Б. від відповідача-1:Пелих В.А. від відповідача-2:Рудометкіна М.О. від третьої особи: не з?явився розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» та Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово- транспортних споруд м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 ( повний текст складено та підписано 11.06.2024) у справі №910/20111/23 (судя Карабань Я.А.) за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до 1) Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово- транспортних споруд м.Києва" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Антимонопольний комітет України про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору та стягнення 1 117 440 774, 48 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" (надалі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" (надалі- відповідач-2), в якому просить суд: - визнати недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1 від 07.06.2018 № 6 про визнання переможцем закупівлі (ідентифікатор закупівлі 2018-02-21-000440-а) робіт із реконструкції транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вулиці Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м.Києва; - визнати недійсним договір генерального підряду від 26.06.2018 №26/06-18, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2; - стягнути з відповідача-1 на користь відповідача-2 грошові кошти в розмірі 1 117 440 774, 48 грн, а з відповідача-1 одержані за рішенням суду грошові кошти стягнути в дохід держави. Позовні вимоги, з посиланням на ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст.16, 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.1, 5, 36, Закону України "Про публічні закупівлі", ст.1, 4, 6, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", обґрунтовані тим, що під час проведення публічної закупівлі із використанням електронної системи публічних закупівель "Prozorro" за кошти місцевого бюджету (ідентифікатор закупівлі UA-2018-02-21-000440-а) були допущені порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, в зв`язку з чим прокурор просить визнати недійсним рішення з визначення переможця та укладений між відповідачами договір за результатами такої закупівлі, із застосуванням наслідків недійсності правочину. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/20111/23 позов задоволено, а саме: - визнано недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" від 07.06.2018 №6 про визнання переможцем закупівлі (ідентифікатор закупівлі 2018-02-21-000440-а) робіт із реконструкції транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вулиці Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м.Києва; - визнано недійсним договір генерального підряду від 26.06.2018 №26/06-18, укладений між Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс"; - присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" на користь Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва 1 117 440 774 грн 48 коп. грошових коштів, а з Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" одержані за рішенням суду грошові кошти стягнути в дохід держави. Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивовано тим, що: - вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів спірної публічної закупівлі підтверджуються рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.06.2019 № 38-р/тк; - орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням, законність якого підтверджена рішеннями судів у справі №910/9630/19, підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало в спотворенні учасниками, зокрема, ТОВ ""Північно-Український Будівельний Альянс" (відповідача-2), результатів торгів; протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги в процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником; - дії відповідача-2 спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі; - у діях відповідача-2 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; - метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення відповідачем-1 зазначеної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення договору відповідачем-2; - завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлені Законом України "Про публічні закупівлі" обмеження, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах; - таким чином, встановлені обставини підтвердили, що рішення тендерного комітету відповідача-1, що оформлене протоколом №6 від 07.06.2018 про визначення переможця - відповідача-2 суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам за наявності умислу відповідача-2, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України; - договір генерального підряду від 26.06.2018 №26/06-18, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 228, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача-2; - неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення, не може мати правомірного наслідку - укладення договору; - враховуючи наявність умислу лише у відповідача-2, як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти в сумі 1 117 440 774,48 грн за укладеним правочином правочином повинні бути повернуті в дохід держави, що відповідає приписам частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України; - факт порушення законодавства при проведенні спірного аукціону встановлено у рішенні тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (третя особа) від 19.06.2019 № 38-р/тк, відповідно, стверджувати про порушені інтереси держави та відповідне право можна лише починаючи з 19.06.2019, а внаслідок запровадженого у березні 2020 року карантину, а в подальшому з 24.02.2022 - воєнного стану, відповідні строки позовної давності - продовжені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням в тій частині, яка стосується саме скаржника, Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/20111/23 в частині вимог про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору, прийняти нове рішення, яким в задоволені позову заступника керівника Київської міської прокуратури що діє в інтересах держави в особі: Київської міської ради до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", третя особа на стороні Позивача: Антимонопольний комітет України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору генпідряду - відмовити. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в частині, що стосується відповідача-1, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Так, в апеляційній скарзі підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржником зазначено наступне: - підстав для вжиття заходів реагування в частині недійсності рішення тендерного комітету та договору генпідряду, на які наполягає Київська міська прокуратура, немає об`єктивних потреб, оскільки вказану процедуру закупівлі (UA-2018-02-21-00440-a) було перевірено Державною аудиторською службою, та за результатами аналізу процедури закупівлі констатовано відповідність її чинному законодавству, а порушень з боку замовника процедури закупівлі - не встановлено; - висновки Державної аудиторської служби від 08.05.2018 №31-14/636 та від 19.07.2018 №31-14/1047 додано до матеріалів справи у відзиві на позов від 08.02.2024 №053/31-242, проте, вони не були досліджені судом першої інстанції, чим порушено право змагальності сторін; - рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.06.2019 № 38-р/тк до відому Дирекції не доводилось, про його існування підприємству було не відомо, стороною/учасником його розгляду останнє не було; - аналогічна ситуація і з судовим розглядом справи № 910/9630/19 на яку посилається прокуратура в своєму позові; - Дирекцією при проведенні процедури закупівлі було дотримано всі вимоги чинного законодавства про закупівлі, а отже правові підстави для визнання недійсності рішення тендерного комітету Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», оформленого протоколом засідання від 07.06.2018 №6 та щодо підстав для визнання недійсним договору генерального підряду № 26/06-18 від 26.06.2018 відсутні; - підстав для поновлення строку позовної давності в розрізі чинного процесуального законодавства не виникало. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" 24.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Київської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 залишити без змін, посилаючись на наступне: - сторонами договору погоджено, що станом на 01.01.2023 за договором сплачено та отримано ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» грошові кошти в сумі 1 117 440 774, 48 грн, у тому числі ПДВ - 186 240 129, 08 грн (п.1 додаткової угоди); - разом з цим встановлено, що рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.06.2019 № 38-р/тк (оприлюднено за посиланням: https://amcu.gov.ua/npas/pro-porushennya-zakonodavstva-pro-zahistekonomichnoyi-konkurenciyi-ta-nakladennya-shtrafu-70) визнано, що ТОВ «Північно- Український Будівельний Альянс» та ТОВ «Спецбуд-Плюс» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі в тендерній процедурі закупівлі «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва, яка проводилась комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» за допомогою системи електронних державних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі -UA-2018-02-21-000440-a) та накладено штрафи на зазначені товариства; - визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог; - обставини вчинення ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів вказаної публічної закупівлі, протиправність яких полягала в їх спрямованні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником, підтверджується рішенням Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України; - законність рішення антимонопольного органу підтверджена судовими рішеннями у справі № 910/9630/19, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування; - порушення ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві; - дії ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» та ТОВ «Спецбуд-Плюс» є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів вказаних торгів; - через вчинення вказаними товариствами антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів; - унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки, а тому такі дії фактично були спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі; - в діях ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; - метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору; - таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах; - в силу положень ст. 202 Цивільного кодексу України, рішення тендерного комітету Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», оформлене відповідним протоколом, є правочином, учиненим Комунальним підприємством та спрямованим на набуття у нього та вказаного товариства цивільних прав та обов`язків щодо укладення спірного договору; - отже, рішення тендерного комітету Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», оформлене протоколом його засідання від 07.06.2018 № 6, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України; - підстави для визнання недійсним рішення тендерного комітету за даним позовом, повною мірою застосовні для визнання недійсним договору генерального підряду від 26.06.2018 № 26/06-18; - спірний договір генерального підряду від 26.06.2018 № 26/06-18 укладено у результаті прийняття спірного рішення тендерного комітету, яке підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України; - неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору генерального підряду від 26.06.2018 № 26/06-18; - отже, недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору; - ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» за спірним договором одержано грошові кошти в сумі 1 117 440 774, 48 грн, що підтверджується додатковою угодою від 31.08.2023 № 43 до договору; - отже, ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучі та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнило бюджетні кошти в сумі 1 117 440 774, 48 грн; - вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» умислу на укладення спірного Договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку; - ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» як сторони оспорюваного договору, одержані ним грошові кошти за цим правочином повинні бути повернуті Комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави; - наявність умислу в даному виникла лише у однієї із сторін (відповідача), і оскільки протиправна поведінка відповідача доведена вказаним рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та саме дії відповідача визнано антиконкурентними; - водночас, Комунальне підприємство, маючи на меті дотримання вимог законодавства про публічні закупівлі провело зазначену закупівлю не знало та не могло знати про наявність змови між учасниками торгів спрямованої на спотворення результатів закупівлі. Крім того, прокурор наголошував, що Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду з позовною заявою 29.12.2023 (згідно штампу Господарського суду міста Києва), тобто в межах строку позовної давності щодо пред`явлення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 по справі №910/20111/23, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Антимонопольний комітет України про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору та стягнення 1 117 440 774, 48 грн., відмовити Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Так, в апеляційній скарзі підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржником зазначено порушення норм процесуального права, зокрема: - прокурор в контексті ініційованого спору не має права пред?являти позов в інтересах Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва"; - позовні вимоги прокурора фактично спрямовані на захист порушених прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування; - саме орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, а отже, саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель; - уповноваженим органом відносно оскарження прокурором рішення тендерного комітету в даних правовідносинах є комунальне підприємство, орган антимонопольного комітету чи Держаудитслужба, а Київська міська рада не є уповноваженим органом у спірних правовідносинах; - суд першої інстанції повинен був залишити позов прокурора без розгляду з підстав п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України - прокурором невірно визначено уповноважений орган відносно вимоги про визнання недійсним договору генерального підряду від 26 червня 2018 року № 26/06-18, укладений між Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс»; - прокурором під час подання позову саме в інтересах Київської міської ради, не надано доказів, які підтверджували б: підстави оскарження договору підряду саме Київською міською радою, як не учасником спірних правовідносин, не стороною договору; порушення суб`єктивного цивільного права Київської міської ради, як не учасника спірних правовідносин, і що визнання недійсним договору призведе до належного і ефективного способу захисту прав та інтересів Київської міської ради, яка договір не підписувала, платежі на рахунки скаржника - не здійснювала; - пред`явлення прокурором позову в інтересах комунального підприємства ГПК України, Законом України «Про прокуратуру» не передбачено; - докази дотримання прокурором порядку, визначеного ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутні, а матеріали справи не містять жодних доказів направлення прокурором листа від 19 жовтня 2023 року № 15/2- 825ВИХ-23 позивачу, отримання вищевказаного листа як то вимагає ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить окрім невірного визначення прокурором позивача, також і про недотримання прокурором порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; - суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та стягнув з скаржника кошти на користь відповідача - КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» 1 117 440 774, 48 грн.; - посилання прокурора виключно на рішення антимонопольного комітету не є виправданням втручанням в господарські правовідносини між скаржником та комунальним підприємством та не може бути автоматичним стягненням всіх сум за виконані і прийняті роботи. Також, в апеляційній скарзі підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржником зазначено неправильне застосування норм матеріального права, зокрема: - заступником керівника Київської міської прокуратури в частині позовної вимоги про визнання недійсною закупівлі обрано неефективний спосіб захисту, який не забезпечить поновлення порушених прав держави, за захистом яких він звернуся до суду; - обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові; - необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків, проте, прокурор звертаючись з позовом у цій справі про визнання недійсним договору та посилаючись на приписи ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України жодними доводами та аргументами не довів наявності у сторін (сторони) умислу в настанні протиправних наслідків, як необхідної передумови для застосування цього правового механізму захисту порушеного права; - визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників/виконавців) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, проте, доказів притягнення учасників правочину до кримінальної відповідальності, прокурором не надано; - лише сам факт вчинення вказаними особами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК та рішенням суду, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України; - прокурором не доведено, що здійснення реконструкції транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вулиці Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва порушено принцип максимальної економії, ефективності та результативності витрачання бюджетних коштів, що є основою проведення публічних закупівель; - встановлення рішенням органу АМКУ антиконкурентних узгоджених дій відповідачів, на які посилається прокурор, не є автоматичною підставою для визнання договору недійсним відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», ЦК України та Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому відсутні будь-які підстави для визнання Договору недійсним. Крім того, скаржник наголошував, що роботи по Договору виконані у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт доданих до апеляційної скарги, і які скаржник просив долучити до матеріалів справи і врахувати при вирішенні спору. 09.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" надійшли додаткові пояснення у справі, у яких наголошувало додатково в обгрунтування своєї правової позиції у справі на наступному: - належним органом з питань фінансового контролю закупівель та Договору, який є предметом даного спору є безпосередньо Державна аудиторська служба України; - в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо звернення Київської міської прокуратури до Державної аудиторської служби України в межах передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; - в матеріалах справи наявний лист-роз`яснення Державної аудиторської служби України щодо дотримання Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» законодавства у сфері закупівель під час придбання робіт з реконструкції транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах міста Києва. Даним листом Державна аудиторська служба чітко зазначила, що за результатам тендерних пропозицій ТОВ «Північно-Український будівельний альянс» та ТОВ «Спецбуд-Плюс» порушень законодавства у сфері закупівель не встановлено; - оскільки Державна аудиторська служба України наділена правом на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів та порушувати питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства, то Київська міська прокуратура вийшла за межі своїх повноважень та є неналежним позивачем у даному судовому спорі. 26.02.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" надійшли додаткові пояснення у справі, у яких наголошувало додатково в обгрунтування своєї правової позиції у справі на наступному: - роботи по договору підряду виконані у повному обсязі, громаду міста Києва забезпечено реконструкцією транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вулиці Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва; - прокурор звертаючись з позовом про визнання недійсним договору посилається на приписи ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, однак жодними доводами та аргументами не доводить наявності у сторін (сторони) умислу в настанні протиправних наслідків, як необхідної передумови для застосування цього правового механізму та захисту порушеного права; - необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків; - для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін; - наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків; - намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою. При цьому, скаржник наголошував, що при вирішенні спору підлягає врахуванню виконаний на його замовлення Науковий висновок щодо норм матеріального права, які регулюють правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, доктора юридичних наук, професора, професора кафедри цивільного права та процесу Державного податкового університету Н.Новицької від 25 лютого 2025 року. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" 09.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від Київської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 залишити без змін, посилаючись на наступне. Щодо доводів відповідача про нібито недотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор посилався на наступне: - Київська міська рада наділена повноваженнями щодо затвердження та виконання місцевого бюджету, контролю за його виконанням, здійснює правоможності з володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, коштами місцевого бюджету); - ураховуючи, що оспорюваний договір фінансувався за рахунок коштів місцевого бюджету, бюджетні призначення в даному випадку встановлювалися Київською міською радою, остання є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами; - Київська міська рада, як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює; - згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; - Київська міська прокуратура на виконання вимог, установлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 19.10.2023 № 15/2-825ВИХ-23 повідомила Київську міську раду про існування порушення інтересів держави за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави, і зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави; - Київська міська рада обмежилась лише дорученням розгляду листа прокурора Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації, який підстав для вжиття заходів реагування в даному випадку не вбачає (лист від 03.11.2023 № 053-12555); - у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом; таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Київської міської ради факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави; - отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Київської міської ради), допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», і застосування наслідків недійсності договору; - отже, у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду позову; - наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується: наявним порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже вчинення ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави; - прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки на виконання зазначених норм Київська міська прокуратура попередньо, до пред`явлення позову, листом від 12.12.2023 № 15/2-1010вих23 повідомила позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову. Також, прокурор вказував, що наявність підстав для визнання договору недійсним повністю доведена прокурором в позові, чому також надано належну правову оцінку судом першої інстанції, в той час як доводи відповідача зводяться фактично до переоцінки доказів у справі. Стосовно наслідків недійсності договору, прокурор наголошував на наступному: - згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави; - ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» за спірним договором одержано грошові кошти в сумі 1 117 440 774, 48 грн, що підтверджується додатковою угодою від 31.08.2023 № 43 до договору; - отже, ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучі та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнило бюджетні кошти в сумі 1 117 440 774, 48 грн.; - вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» умислу на укладення спірного Договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку; - ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» як сторони оспорюваного договору, одержані ним грошові кошти за цим правочином повинні бути повернуті Комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави; - при цьому, наявність умислу в даному виникла лише у однієї із сторін (відповідача-2), оскільки протиправна поведінка відповідача доведена вказаним рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та саме дії відповідача-2 визнано антиконкурентними. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024, справу № 910/20111/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л. Шаптала Є.Ю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 справу №910/20111/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л. Шаптала Є.Ю. 15.07.2024 Господарський суд міста Києва направив справу №910/20111/23, яка була отримана судом апеляційної інстанції. З урахуванням перебування судді Станіка С.Р., у відрядженні з 15.07.2024 по 20.07.2024 включно та у відпустці з 22.07.2024 по 13.09.2024; судді Яковлєва М.Л у відпустці з 12.08.2024 по 30.08.2024 включно, питання щодо руху справи вирішується після виходу суддів з відпусток. У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, справу №910/20111/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024: - прийнято справу №910/20111/23 за апеляційною скаргою Комунальному підприємству "Дирекція Будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.; - поновлено Комунальному підприємству "Дирекція Будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/20111/23; - відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20111/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Дирекція Будівництва шляхо-транспортних споруд м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/20111/23; - розгляд справи призначено на 10.10.2024; - зупинено дію оскаржуваного рішення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024: - прийнято справу №910/20111/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.; - у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" про відстрочення сплати судового збору - відмовлено; - апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/20111/23 - залишено без руху. 27.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 про усунення недоліків, в якій скаржник просить долучити до матеріалів справи платіжні інструкції на підтвердження сплати судового збору: №0.0.3910516238.1 від 27.09.2024 в розмірі 239 400,00 грн; №№0.0.3909567893.1 від 26.09.2024 в розмірі 352 000, 00 грн; №4270422361214931 від 26.09.2024 в розмірі 348 000,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20111/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2024 у справі №910/20111/23, об?єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" та Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово- транспортних споруд м. Києва" на рішення Господарського суду Києва від 04.06.2024 у справі №910/20111/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд вирішено здійснити в судовому засіданні 10.10.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 розгляд справи за апеляційними скаргами відкладено до 27.11.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 розгляд справи за апеляційними скаргами відкладено до 29.01.2025. У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо розгляду визначеному складі суду - неможливо. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.02.2025, справу №910/20111/23 за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово- транспортних споруд м.Києва" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/20111/23, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 прийнято справу №910/20111/23 за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово- транспортних споруд м.Києва" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/20111/23, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А., призначено розгляд у судовому засіданні 27.02.2025. Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 27.02.2025 з`явився прокурор, представники позивача -Київської міської ради та представники відповідача-1 - Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" , відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс". Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -Антимонопольний комітет України в судове засідання 27.02.2025 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи- Антимонопольного комітету України не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України). У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. В судовому засіданні 27.02.2025: - представник відповідача-1 (скаржника) - Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/20111/23 в частині вимог про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору, прийняти нове рішення, яким в задоволені позову заступника керівника Київської міської прокуратури що діє в інтересах держави в особі: Київської міської ради до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", третя особа на стороні Позивача: Антимонопольний комітет України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору генпідряду - відмовити; також, проти доводів апеляційної скарги відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" не заперечував; - представник відповідача-2 (скаржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/20111/23, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Антимонопольний комітет України про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору та стягнення 1 117 440 774, 48 грн., відмовити; проти апеляційної скарги Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" не заперечував; - прокурор в судовому засіданні 27.02.2025 проти доводів апеляційних скарг відповідача-1 - Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" , відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" - заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/20111/23 залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права; - представник позивача в судовому засіданні 27.02.2025 проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №910/20111/23 залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Матеріалами справи підтверджується, що вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (відповідачем-1) із використанням електронної системи публічних закупівель "Prozorro" за кошти місцевого бюджету проведено відкриті торги (ідентифікатор закупівлі UA-2018-02-21-000440-а) із закупівлі робіт із реконструкції транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва. З метою участі у відритих торгах, тендерні пропозиції подано 4 суб`єктами господарювання: ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" (відповідачем-2), ТОВ "Спецбуд-Плюс", ТОВ "Містобудівельне підприємство "Мостострой" і ТОВ "Альтіс-Спецбуд" та протоколом № 5 від 04.05.2018 тендерного комітету відповідача-1 пропозиції ТОВ "Містобудівельне підприємство "Мостострой", ТОВ "Альтіс-Спецбуд" було відхилено, оскільки вони не відповідали встановленим кваліфікаційним критеріям і вимогам тендерної документації. Цим же рішенням тендерного комітету допущено до участі в аукціоні тендерні пропозиції двох інших учасників закупівлі: ТОВ "Північно український Будівельний Альянс" (відповідача-2) та ТОВ "Спецбуд-Плюс" (т.1, а.с.29-30). У подальшому, рішенням тендерного комітету відповідача-1, оформленим протоколом від 07.06.2018 №6 (оспорюване рішення), вирішено визнати переможцем вказаних торгів відповідача-2, як учасника з найбільш економічно вигідною пропозицією та укласти з указаним учасником відповідний договір (т.1, а.с.31-32). За результатами торгів 26.06.2018 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір генерального підряду №26/06-18 (оспорюваний договір) (т.1, а.с.33-37), відповідно до умов якого відповідач-2 зобов`язується власними силами здійснити роботи по об`єкту: "Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва" (п.1.1 договору). Згідно з п. 3.1. договору договірна ціна робіт складає 598 499 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 99 749 833,33 грн. Джерелом фінансування за договором є бюджетні кошти (п.1.4. договору). Кінцевий строк виконання робіт за договором визначено червень 2019 року (п. 5.2 договору). У подальшому, додатковими угодами до договору, строк виконання робіт за договором неодноразово продовжувався, а договірна ціна робіт збільшувалася. Так, додатковою угодою від 31.08.2023 № 43 (т.1, а.с.38) продовжено строк виконання робіт за договором до 31.12.2023, а строк дії договору продовжено до 30.04.2024 (п.4 додаткової угоди). При цьому, в додатковій угоді сторонами погоджено, що станом на 01.01.2023 за договором сплачено та отримано відповідачем-2 грошові кошти в сумі 1 117 440 774, 48 грн, у тому числі ПДВ - 186 240 129, 08 грн (п.1. додаткової угоди). Разом з цим, рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (третя особа) від 19.06.2019 № 38-р/тк визнано, що ТОВ "Північно- Український Будівельний Альянс" та ТОВ "Спецбуд-Плюс" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі в тендерній процедурі закупівлі "Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва, яка проводилась Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" за допомогою системи електронних державних закупівель "Prozorro" ідентифікатор закупівлі - UA-2018-02-21-000440-а та накладено штрафи на зазначені товариства в розмірі 56 000 000, 00 грн (т.1, а.с.39-43). Приймаючи вказане рішення від 19.06.2019 № 38-р/тк, адміністративна колегія Антимонопольного комітету України дійшла висновків, зокрема, про те, що встановлені факти в своїй сукупності, а саме: спільне входження товариств у одну корпорацію; надання фінансової допомоги; виконання робіт для одних і тих самих генпідрядників, які є членами корпорації та господарські відносини між товариствами; наявність спільної адреси; спільне використання засобів зв`язку; взаємодія між товариствами; наявність спільних працівників; використання однакових IP-адрес для податкового звітування та для входу до 15 електронних кабінетів системи "Клієнт-Банк"; однакове надання товариствами листів банку замість банківських гарантій; банківські гарантії та листи щодо процедури закупівлі видані одним банком в один день та мають послідовну реєстраційну нумерацію; спільні особливості в оформленні документів; синхронність дій товариств у часі, не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників та свідчать про узгодження (координацію) товариствами своєї поведінки під час підготовки до участі та участі в торгах, зокрема, про обмін інформацією між ними. З огляду на зазначене, ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" та ТОВ "Спецбуд-Плюс" під час підготовки документації та участі в тендерній процедурі закупівлі "Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва, яка проводилась Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" за допомогою системи електронних державних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі - UA-2018-02-21-000440-а, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель. На підставі наведеного, вказані дії ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" та ТОВ "Спецбуд-Плюс" кваліфіковані рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України як антиконкурентні та такими, що спотворили результати торгів, під час участі в тендерній процедурі закупівлі "Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва", яка проводилась комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" за допомогою системи електронних державних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі - UA-2018-02-21-000440-а. Зазначене рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України оскаржувалось ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" до суду та рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/9630/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, у задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2022 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" у вказаній справі. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди дійшли висновків про те, що сукупність встановлених у рішенні обставин свідчить про вчинення ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" порушення, передбаченого пунктом четвертим частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Характер та кількість виявлених співпадінь виключають можливість того, що пропозиції конкурсних торгів готувалися окремо та без обміну інформацією між учасників торгів. Отже, законність рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначав, що внаслідок узгодження ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" та ТОВ "Спецбуд-Плюс" поведінки та тендерних пропозицій, вони тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а відтак спотворили результати проведення замовником торгів, а тому генерального підряду від 26.06.2018 №26/06-18, укладений за результатами торгів, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним і рішення відповідача-1 з визначення результатів закупівель, оформлене протоколом від 07.06.2018 №

6. При цьому, прокурор просить застосувати передбачені частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України наслідки недійсності договору та стягнути з відповідача-2 одержані ним кошти в сумі 1 117 440 774, 48 грн на користь відповідача-1, а отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти - стягнути в дохід держави. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Згідно з частиною 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття інтереси держави є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. Одним із ключових для застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та в постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №911/2093/21, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21 та від 28.01.2021 у справі №380/3398/20. Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (пункт 13 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України). Пунктом 6 частини 1 статті 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України ґрунтується на принципі ефективності та результативності, за яким при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції. Так, відповідно до підпункту 1, 2 частини 1 статті 5 цього Закону закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності. Порушення учасниками закупівель вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг. Тому, пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання робіт за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання робіт з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів. У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини). При цьому згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання. Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18). Згідно з п. п. 15, 22, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільських, міських рад належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету. Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. При цьому на підставі ч. 1 ст. 62 вказаного Закону, держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Так, відповідно до п.1.2. статуту відповідача-1 його власником є територіальна громада міста Києва від імені якої виступає Київська міська рада (https://kyivaudit.gov.ua/vr/ka/company.nsf/0/1BEC017D1FD677BAC225829C004E7277/$file/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%202018.pdf). З указаних вище норм вбачається, що міська рада (у спірних правовідносинах - Київська міська рада) має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів. У свою чергу договір укладено за наслідками проведеної Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та його оплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Київська міська рада наділена повноваженнями щодо затвердження та виконання місцевого бюджету, контролю за його виконанням, здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, коштами місцевого бюджету). Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20. Ураховуючи, що оспорюваний договір фінансувався за рахунок коштів місцевого бюджету, бюджетні призначення в даному випадку встановлювалися Київською міською радою, остання є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету, контролює його виконання, в тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами. Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень. При цьому "нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій" обґрунтовується та кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи. Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного від 06.02.2019). У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17. Як вірно установлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Київська міська рада, як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює. Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Київська міська прокуратура на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 вказаного Закону, листом від 19.10.2023 № 15/2-825ВИХ-23 повідомила Київську міську раду про існування порушення інтересів держави за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, і про наявність підстав визнання його недійсним як такого, що суперечить інтересам держави. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави. Разом з цим, Київська міська рада доручила розгляд листа прокурора Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації, який зазначив, що не наділений повноваженнями фінансового контролю та не є стороною договору, а також зазначив, що за інформацією Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва" немає об`єктивних потреб щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру (лист від 03.11.2023 № 053-12555). Жодних дій Київська міська рада не здійснила, що було розцінено прокурором як бездіяльність. Також, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Київською міською прокуратурою до пред`явлення даного позову листом від 12.12.2023 за вих.№15/2-1010вих-23 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду відповідного позову. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора про те, що наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується: наявним порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже вчинення ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснює захисту інтересів держави. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки на виконання зазначених норм Київська міська прокуратура попередньо, до пред`явлення позову, листом від 12.12.2023 № 15/2-1010вих23 повідомила позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, а доводи скаржника (відповідача-2) про те, що докази дотримання прокурором порядку, визначеного ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутні, а матеріали справи не містять жодних доказів направлення прокурором листа від 19 жовтня 2023 року № 15/2- 825ВИХ-23 позивачу, отримання вищевказаного листа як то вимагає ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить окрім невірного визначення прокурором позивача, також і про недотримання прокурором порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вимогами процесуального закону, як і вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено подання доказів саме отримання відповідного листа. А прокурором, в свою чергу, як зазначалось вище, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до пред`явлення даного позову листом від 12.12.2023 за вих.№15/2-1010вих-23 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду відповідного позову. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено достатні підстави для представництва в суді інтересів держави в даній справі, оскільки позивач - Київська міська рада не забезпечує захист порушених інтересів держави. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржниками в апеляційних скаргах, у зв?язку з чим доводи скаржників стосовно відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, які і щодо наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та безпідставні. За вищенаведених обставин, доводи відповідача-2 про те, що саме орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, а отже, саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, і довод про те, що уповноваженим органом відносно оскарження прокурором рішення тендерного комітету в даних правовідносинах є комунальне підприємство, орган антимонопольного комітету чи Держаудитслужба, а Київська міська рада не є уповноваженим органом у спірних правовідносинах - судом апеляційної інстанції також відхиляються як необгрунтовані та безпідставні, оскільки прокурор у позові наголошував про те, що з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Київської міської ради), допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору як таких, що суперечать інтересам держави з умислу ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс», і застосування наслідків недійсності договору. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що оспорюваний договір фінансувався за рахунок коштів місцевого бюджету, бюджетні призначення в даному випадку встановлювалися Київською міською радою, остання є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами. Близькі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, згідно яких використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету (пункти, 10.2, 10.3 постанови). Стосовно суті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Абзацами 1-3 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним, майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. З аналізу приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України слідує, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 208 Господарського кодексу України. Отже, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 1 статті 203 указаного Кодексу. Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 07.10.2020 у справі №911/2574/18, від 17.10.2019 у справі №910/11033/18 та від 31.05.2018 справі №911/639/17. До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Як було роз`яснено Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/6685/21 добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Частина 5 статті 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію. Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Статтями 1, 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому. Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Разом із тим Закон України "Про публічні закупівлі" (в редакції від 27.01.2018, тобто чинній на момент проведення оскаржуваної закупівлі), як вказано в його преамбулі, встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 указаного Закону, закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Тендер (торги) - це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (пункт 28 частини 1 статті 1 зазначеного Закону). Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оголошуючи проведення закупівлі, відповідач-1 мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні робіт, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера. Визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.06.2021 у справі №910/114/19. В свою чергу, як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів спірної публічної закупівлі підтверджуються рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.06.2019 № 38-р/тк. Орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням, законність якого підтверджена рішеннями судів у справі №910/9630/19, які набрали законної сили, підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало в спотворенні учасниками, зокрема, ТОВ ""Північно-Український Будівельний Альянс" (відповідача-2), результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги в процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником. Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведене, дійшов висновку, що дії відповідача-2 спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі. За таких обставин, у діях відповідача-2 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, а метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення відповідачем-1 зазначеної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення договору відповідачем-2. Отже, завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлені Законом України "Про публічні закупівлі" обмеження, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржниками в апеляційних скаргах. Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2019 у справі №910/353/19, відповідно до якої у силу положень статті 202 Цивільного кодексу України рішення з визначення переможця, оформленого протоколом, яким визначено переможця процедури закупівлі, є правочином, учиненим державним підприємством і спрямованим на набуття у нього і переможця цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору. З урахуванням встановлених обставин, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення тендерного комітету відповідача-1, що оформлене протоколом №6 від 07.06.2018 про визначення переможця - відповідача-2 суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам за наявності умислу відповідача-2, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржниками в апеляційних скаргах. Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, тендер відбувся за участю в ньому, зокрема, учасників - ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" та ТОВ "Спецбуд-Плюс", які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що придбання відповідачем-1 робіт із реконструкції транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вулиці Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м.Києва проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості, а зазначена поведінка ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" та ТОВ "Спецбуд-Плюс" під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. З урахуванням наведеного, укладений між відповідачами договір суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі", вказаним вище вимогам законодавства про захист економічної конкуренції та укладений з умисних та протиправних дій саме відповідача-2. З урахуванням встановлених обставин, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір генерального підряду від 26.06.2018 №26/06-18, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 228, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача-2. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржниками в апеляційних скаргах. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення, не може мати правомірного наслідку - укладення договору. Таким чином, недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №910/16309/18. Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників/виконавців) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, проте, доказів притягнення учасників правочину до кримінальної відповідальності, прокурором не надано - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що особа або уповноважений орган може захистити своє право у встановленому законом порядку, і передумовою для реалізації відповідного способу захисту є саме факт порушення такого права, який доводиться прокурором у даному випадку у визначеному процесуальним законом порядку. При цьому, наявність або відсутність вироку щодо притягнення певних осіб до відповідальності не спростовує встановлений як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції документально підтверджений факт порушення відповідачами інтересів держави, на захист яких прокурором подано відповідний позов. Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Як зазначено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21, позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15). У свою чергу, Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки недійсності правочинів. У відповідності до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Матеріалами справи підтверджується, що оспорюваний договір наразі є оплаченим, однак, незважаючи на притягнення відповідача--2 до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з ним договору залишаються не усунутими, а замовником та стороною спірного договору є відповідач-1, який на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору не міг знати, що ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс" та ТОВ "Спецбуд-Плюс" під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Північно-Український Будівельний Альянс", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 1 117 440 774,48 грн. Наведене вище свідчить про наявність у відповідача-2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку. Відтак, враховуючи наявність умислу лише у відповідача-2, як сторони оспорюваного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що одержані ним кошти в сумі 1 117 440 774,48 грн за цим правочином повинні бути повернуті в дохід держави, що відповідає приписам частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржниками в апеляційних скаргах. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту зможе призвести до відновлення становища, яке існувало до порушення інтересів держави, а доводи скаржників про неефективність обраного прокурором способу захисту - судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Також, посилання скаржника (відповідача-2) на те, що в матеріалах справи наявний лист-роз`яснення Державної аудиторської служби України щодо дотримання Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» законодавства у сфері закупівель під час придбання робіт з реконструкції транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах міста Києва, і вказаним листом Державна аудиторська служба чітко зазначила, що за результатам тендерних пропозицій ТОВ «Північно-Український будівельний альянс» та ТОВ «Спецбуд-Плюс» порушень законодавства у сфері закупівель не встановлено - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що наявність або відсутність порушень законодавства у сфері закупівель встановлюється за наслідками відповідної оцінки наявних у справі доказів, а не на підставі певного листування стосовно спірних правовідносин між учасниками спору. Крім того, доводи відповідача-1 в апеляційній скарзі про те, що підстав для поновлення строку позовної давності в розрізі чинного процесуального законодавства не виникало - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5). Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4). У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17. Згідно норм частини 1 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. Відповідно до приписів частини 2 вказаної статті, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення в справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи. Нормами статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у тому числі за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Тобто, саме рішенням Комітету/Відділення встановлюється факт порушення антиконкурентного законодавства. Так, безпосередньо в рішенні тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.06.2019 № 38-р/тк визнано, зокрема, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі в тендерній процедурі закупівлі: "Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва, яка проводилась Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" за допомогою системи електронних державних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі - UA-2018-02-21-000440-а (пункт 1 резолютивної частини рішення від 19.06.2019 № 38-р/тк). При цьому, виключні повноваження здійснювати системну оцінку та кваліфікацію дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію належать органам Антимонопольного комітету України (ст. 7, 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"). Отже, факт порушення законодавства при проведенні спірного аукціону встановлено у рішенні тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України (третя особа) від 19.06.2019 № 38-р/тк. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стверджувати про порушені інтереси держави та відповідне право можна лише починаючи з 19.06.2019. Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.". Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і станом на момент прийняття даного рішення. Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом 29.12.2023 (згідно штампу Господарського суду міста Києва), тобто в межах строку позовної давності щодо пред`явлення позову. При цьому, згідно приписів частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, і такої заяви учасниками спору не здійснювалось, а прокурором виключно у позові наведено нормативне обгрунтування строків позовної давності в контексті спірних правовідносин, і жодного поновлення такого строку судом першої інстанції не здійснювалось, з урахуванням мотивувальної частини рішення. Ч. 3, ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Також, відповідачем-2 наголошувалось, що при вирішенні спору підлягає врахуванню виконаний на його замовлення Науковий висновок щодо норм матеріального права, які регулюють правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, доктора юридичних наук, професора, професора кафедри цивільного права та процесу Державного податкового університету Н.Новицької від 25 лютого 2025 року. Проте, суд апеляційної інстанції враховує, що вказаний доказ не існував на момент ухвалення оскаржуваного рішення, а тому підстави для його прийняття на стадії апеляційного розгляду у суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач-2 в апеляційній скарзі вказував, що роботи по Договору виконані у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт доданих до апеляційної скарги, і які скаржник просив долучити до матеріалів справи і врахувати при вирішенні спору. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що відповідні акти виконаних робіт не були долучені відповідачем-2 до матеріалів справи в суді першої інстанції у строки, визначені ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, причин поважності пропуску такого строку відповідачем-2 в апеляційній скарзі не наведено, як не наведено і винятковості випадків неможливості подання таких доказів суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від відповідача-2, у зв?язку з чим вказані докази судом апеляційної інстанції не приймаються з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. Усі інші заяви, обгрунтування, доводи учасників справи, а також докази, враховані судом апеляційної інстанції , проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові. Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким визнано недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1 від 07.06.2018 № 6 про визнання переможцем закупівлі (ідентифікатор закупівлі 2018-02-21-000440-а) робіт із реконструкції транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вулиці Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м.Києва, визнано недійсним договір генерального підряду від 26.06.2018 №26/06-18 та стягнуто з відповідача-1 на користь відповідача-2 грошових коштів у розмірі 1 117 440 774, 48 грн, а також про стягнення з відповідача-1 одержаних за рішенням суду грошових коштів у дохід держави. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у рішенні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від від 04.06.2024 у справі №910/20111/23, за наведених доводів апеляційних скарг. Також, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи, оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія, зупинена згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, підлягає поновленню. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» та Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово- транспортних споруд м. Києва" на рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2024 у справі №910/20111/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від від 04.06.2024 у справі №910/20111/23 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 04.06.2024 у справі №910/20111/23.

4. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за скаржниками.

5. Матеріали справи №910/20111/23 повернути до Господарського суду м. Києва . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена та підписана: 26.03.2025. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді С.А. Гончаров О.М. Сибіга