Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/8549/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 березня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8549/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2024, (суддя суду першої інстанції Новікова І.В.), прийняте за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/8549/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» до Запорізької митниці про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару, УСТАНОВИВ: Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 залишено без розгляду заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить ухвалу скасувати та прийняти постанову про задоволення заяви позивача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки договором про надання правничої допомоги передбачений гонорар успіху, який був сплачений на користь адвоката лише після розгляду справи по суті, тому документи на підтвердження витрат не могли бути подані раніше. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2024 по справі №280/8549/24 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України». 20 листопада 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Залишаючи заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не дотримано строків та порядку подання доказів судових витрат. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини першої статті 132 КАС України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Разом з тим, за приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що у цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі. За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Також в зазначеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу. Також в постанові від 26 липня 2023 року у справі №160/16902/20 Верховний Суд зазначив, що певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення. В постанові від 19 вересня 2024 року у справі №200/2125/23 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність залишення судом апеляційної інстанції без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини сьомої статті 139 КАС України з огляду на те, що ним не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені. Визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, не вирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу. У разі якщо заява про розподіл судових витрат подана вже після того, як за позовом ухвалено рішення, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України. Таким чином, отримавши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат суд першочергово має пересвідчитися чи є відповідна заява такою, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду по справі №480/9252/23 Як правильно вказав суд першої інстанції, під час подання позовної заяви та до ухвалення рішення у справі представник позивача не вказував на те, що документи на підтвердження понесення витрат на правову допомогу будуть надані після ухвалення рішення суду. Як і не вказував представник позивача на те, що такі докази не можуть бути надані суду з будь-яких поважних причин. Так, додаток до договору про надання правничої допомоги, в якому визначено розмір та вартість наданих адвокатом послуг, датовий 11.09.2024, а відповідно такий мав та міг бути поданий суду до ухвалення рішення суду. Також, у Додатку до договору про надання правничої допомоги і здійснення представництва №519-г-2023 від 11.09.2024 зазначено, що оплата такої послуги як складання і подання позовної заяви 5000,00 грн. здійснюється шляхом внесення передоплати, проте на момент винесення рішення доказів оплати послуг адвоката в зазначеній частині не надано. В свою чергу, те що представником позивача до позовної заяви було надано неправильні документи пов`язані із відшкодуванням судових витрат не є підставою для вирішення питання про їх відшкодування після ухвалення рішення суду. Колегія суддів зазначає, що форма оплати послуг адвоката у вигляді гонорару успіху, також не може свідчити про неможливість вчасного подання документів про правничу допомогу, а своєчасного зазначення позивачем, що такі документи будуть подані після прийняття рішення. За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду. Відтак, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою а підстави для її зміни чи скасування - відсутні. Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порошкові фарби України» залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 в адміністративній справі № 280/8549/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя Н.П. Баранник