Постанова Київський апеляційний суд № 362/1956/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/3394/2025 справа №362/1956/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2025 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Верланова С.М., Соколової В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року про відмову у прийнятті заяви позивачки про збільшення позовних вимог, постановлену під головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, - встановив: В червні 2022 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом про поділ спільного майна подружжя, у якому просить: - здійснити поділ та визнати за позивачкою 2/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - здійснити поділ земельної ділянки 0,138 га в АДРЕСА_1 та визнати за позивачкою право власності пропорційно частці у вартості будинку; - визнати за позивачкою транспортний засіб тип седан-В, марка Nissan Sentra, 2014 року випуску, придбаний у липні 2020 року; - визнати за позивачкою електротовари на загальну суму 30 809,31 грн, придбані позивачкою згідно договору про надання споживчого кредиту від 14 листопада 2011 року на суму 15 223,39 грн та згідно договору про надання споживчого кредиту від 28 березня 2012 року на суму 15 585,92 грн; - визнати за відповідачем 1/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати за відповідачем право на земельну ділянку в АДРЕСА_1 пропорційно частці у вартості будівлі; - визнати за відповідачем транспортний засіб тип автобус-D, марка Toyota, модель Salvador Caentano; - визнати за відповідачем транспортний засіб тип фургон малотоннажний-В, марка Mercedes-Benz Sprsnter 211 CDI; - стягнути з відповідача на користь позивачки різницю грошової компенсації вартості 1/2 частин вищезазначених транспортних засобів у сумі 90 500,00 грн; - визнати за відповідачем телевізор Samsung UE-48HU8500 вартістю 26 745,00 грн, придбаний відповідачем згідно договору про надання споживчого кредиту від 27 вересня 2014 року. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2022 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання у справі. В жовтні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_2 із зустрічним позовом про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, в якому просить: - визнати особистим майном відповідача домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати особистим майном відповідача транспортний засіб тип седан-В, марка Nissan Sentra, 2014 року випуску; - визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : · транспортний засіб: автобус-D, марка Toyota; · транспортний засіб: тип фургон малотоннажний-В, марка Mercedes-Benz Sprsnter 211 CDI; · транспортний засіб: Volkswagen Bora; - визнати за відповідачем право власності на: · житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; · транспортний засіб: тип фургон малотоннажний-В Mercedes-Benz Sprinter 211 CDI, приданий в жовтні 2019 року; · транспортний засіб: тип седан-В, марка Nissan Sentra, приданий у липні 2020 року; · стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю грошової компенсації вартості 1/2 транспортного засобу Volksvagen Bora у розмірі 75448,50 грн; - визнати за позивачкою право власності на: · транспортний засіб Volkswagen Bora; · транспортний засіб автобус-D, марка Toyota, модель Salvador Caentano; · електротовари на суму 30 809,31 грн. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2024 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду. Відкладено підготовче судове засідання. У вересні 2024 року до закінчення підготовчого провадження до суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про збільшення позовних вимог, у якій просить: - в межах розгляду цієї справи встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як дружини та чоловіка у період з січня 2008 року по 13 жовтня 2012 року; - здійснити поділ та визнати за позивачкою 2/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - здійснити поділ земельної ділянки 0,138 га в АДРЕСА_1 та визнати за позивачкою право власності пропорційно частці у вартості будинку; - визнати за позивачкою транспортний засіб тип седан-В, марка Nissan Serntra, 2014 року випуску, придбаний у липні 2020 року; - визнати за позивачкою електротовари на загальну суму 30 809,31 грн, придбані позивачкою згідно договору про надання споживчого кредиту від 14 листопада 2011 року на суму 15 223,39 грн та згідно договору про надання споживчого кредиту від 28 березня 2012 року на суму 15 585,92 грн; - визнати за відповідачем 1/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати за відповідачем право на земельну ділянку в АДРЕСА_1 пропорційно частці у вартості будівлі; - визнати за відповідачем транспортний засіб тип автобус-D, марка Toyota, модель Salvador Caentano; - визнати за відповідачем транспортний засіб тип фургон малотоннажний-В, марка Mercedes-Benz Sprsnter 211 CDI; - стягнути з відповідача на користь позивачки різницю грошової компенсації вартості 1/2 частин вищезазначених транспортних засобів у сумі 90 500,00 грн; - визнати за відповідачем телевізор Samsung UE-48HU8500 вартістю 26 745,00 грн, придбаний відповідачем згідно договору про надання споживчого кредиту від 27 вересня 2014 року. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року відмовлено в прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи. Вказує, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є підставою позову, а не самостійним способом захисту прав подружжя в такому спорі, який підлягає формулюванню як самостійна вимога. Зазначає, що для ефективного вирішення спору про поділ майна подружжя є важливим установлення часового періоду, в межах якого таке майно придбано. Уважає, що для підтвердження вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю матеріали справи містять достатньо доказів. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 14.12.2021 у справі №147/66/17. Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року скасувати, зобов`язати суд першої інстанції прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі. 23 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду представником ОСОБА_2 - адвокатом Волощуком В.В. подано відзив на апеляційну скаргу. Погоджується із висновком суду першої інстанції, апеляційну скаргу уважає необґрунтованою. Вказує, що вимоги, викладені позивачкою у заяві про збільшення вимог, суперечать нормам ЦПК України, адже подана нею заява містить нові позовні вимоги, не пов`язані із збільшенням/зменшенням майнових вимог, а саме встановлення факту проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та дружини до шлюбу у заявлений період та нові правові обґрунтування підстав для їх задоволення, які не були заявлені нею під час первісного звернення до суду з позовною заявою. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 липня 2020 у справі №922/404/19, від 13 липня 2023 року у справі №5015/118/11. Мотивуючи наведеним, апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовивши у прийнятті до розгляду заяви позивачки про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що вимоги, викладені ОСОБА_1 у заяві про збільшення вимог, суперечать нормам ЦПК України, оскільки подана нею заява містить нові позовні вимоги, а саме встановлення факту проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та дружини до шлюбу у заявлений період до укладення шлюбу та нові правові обґрунтування підстав для їх задоволення, які не були заявлені нею під час первісного звернення до суду з позовною заявою. Суд констатував, що подана заява не може уважатись заявою про збільшення позовних вимог, оскільки за такою заявою заявляються вимоги, які є новими, що не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог та суперечить положенням статті 49 ЦПК України, тобто є новою позовною вимогою, та фактично позивач змінює не тільки підстави, але й предмет позову, що суперечить положенням статті 49 ЦПК України, та не допускається. Суд зазначив, що процесуальним законодавством не передбачено можливості об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про зміни, доповнення чи уточнення позовних вимог до вже поданого позову процесуальним законодавством не передбачено. Суд вказав, що у разі подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, в якій по суті йдеться про нові самостійні позовні вимоги, суд повинен у прийнятті заяви відмовити. З матеріалів справи установлено наступне. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя в червні 2022 року. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі. В жовтні 2022 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 . Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2024 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, позови об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Відкладено підготовче засідання у справі. 24 вересня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, в якій позивачка, окрім раніше заявлених позовних вимог, просить встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини до шлюбу у період з січня 2008 року по 13 жовтня 2012 року. 24 вересня 204 року під час судового засідання постановлено оскаржувану ухвалу суду. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року підготовче судове засідання закінчено, справу призначено до судового розгулу до суті. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказує на таке. Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. За приписами частин 1-3 статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21). Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. При цьому, збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Висновки суду першої інстанції в тій частині, що подана позивачкою заява про збільшення вимог містить нові позовні вимоги, а саме встановлення факту проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та дружини до шлюбу у заявлений період та нові правові обґрунтування підстав для їх задоволення, є помилковими та відхиляються колегією суддів з огляду на таке. Апеляційний суд звертає увагу на те, що доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не уважаються зміною підстав позову. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19. Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц, на яку посилається позивачка, в пунктах 31, 40-44 наведено такі висновки: «40. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

41. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

42. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

43. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

44. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи». Ураховуючи викладене, апеляційний суд констатує, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є самостійним способом захисту прав подружжя, отже, є помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачкою фактично заявлено нові позовні вимоги. Доводи відзиву відповідача з посиланням на висновки Верховного Суду відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначена відповідачем судова практика не є релевантною до обставин цієї справи. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 судом установлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 липня 2023 року у справі № 5015/118/11 (914/1689/21) судом установлено, що заява про зміну предмета позову містить значно ширше матеріально-правове обґрунтування, ніж первісний позов, та не є доповненням первісних обставин позову новими, позаяк містить нові підстави позову, якими позивач обґрунтовує нові позовні вимоги. Тобто, у справі установлено, що позивач фактично змінював предмет і підстави позову. Ураховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог. Відповідно до статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Разом з тим, вимога апеляційної скарги в частині зобов`язання суд першої інстанції прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі задоволенню не підлягає, оскільки питання прийняття заяви вирішується судом у відповідності до вимог процесуального законодавства. З огляду на наведене, апеляційна скарга задовольняється частково. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2024 року про відмову у прийнятті заяви позивачки про збільшення позовних вимог скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді С.М. Верланов В.В. Соколова