Постанова Київський апеляційний суд № 381/80/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 381/80/24 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3163/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Яхно П.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Осаулової Н.А.,- встановив: У січні 2024 року ТОВ «УМ Факторинг» звернулось до суду із названим позовом. ТОВ «УМ Факторинг» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 140 141 грн 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 січня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кошти у розмірі 17 000 грн 00 коп. 26 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором. ТОВ «УМ Факторинг» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 140 141 грн 20 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг»: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 14 500 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками, нарахованих за зниженою процентною ставкою 1, 09 % в день за 364 дні у розмірі 57 530 грн 20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» сплаенийсудовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп. В апеляційній скарзі представник ТОВ «УМ Факторинг» просить рішення суду змінити в частині розрахунку заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за відсотками за 360 днів користування кредитом у розмірі 134 528 грн 22 коп. В судовому засіданні представник ТОВ «УМ Факторинг» підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ТОВ «УМ Факторинг», перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції враховано часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості на рахунок первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 2 500 грн 00 коп. Звертаючись до суду із позовом, позивачем вказаний платіж враховано не було. Керуючись положенням п. 1.4. кредитного договору, судом першої інстанції до заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 14 500 грн 00 коп. застосовано відсоткову ставку у розмірі 1, 09 % в день. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Встановлено, що 29 січня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кошти у розмірі 17 000 грн 00 коп. Строк договору - 364 дні, стандартна процентна ставка - 1, 99 %, знижена процентна ставка - 1, 09 %. Кредитний договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 , шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно виписки по картковому рахунку, на карту відповідача за № НОМЕР_1 29 січня 2022 року зараховано 17 000 грн 00 коп. 26 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором. Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «УМ Факторинг» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 140 141 грн 20 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку. Враховуючи укладений договір факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. На підтвердження позовних вимог ТОВ «УМ Факторинг» надало: копію договору факторингу № 27072023 від 26 липня 2023 року; витягу із реєстру прав вимоги № 1 від 26 липня 2023 року; платіжної інструкції; договору № 2879082 від 29 січня 2022 року; паспорту споживчого кредиту. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Так, звертаючись до суду із позовом ТОВ «УМ Факторинг» надало належні та допустимі докази укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна». ОСОБА_1 не заперечувала та не спростовувала факт укладення нею вказаного кредитного договору і отримання коштів у розмірі 17 000 грн 00 коп. До матеріалів справи долучено виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 за період із 29 січня 2022 року по 01 лютого 2022 року. Відповідно до якої, 29 січня 2022 року на банківську картку зараховано платіж у розмірі 17 000 грн 00 коп. Так, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 17 000 грн 00 коп. Відповідно до п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1, 99 % в день та застосовується в межах усього строку кредиту. За п. 1.4.2 знижена процентна ставка становить 1, 09 % в день та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 12 лютого 2022 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Звертаючись до суду першої інстанції із відзивом на позовну заяву, ОСОБА_1 зазначила, що дотримуючись вимог п. 1.4.2 кредитного договору, 11 лютого 2022 року здійснила платіж у розмірі 2 500 грн 00 коп. Разом з тим, у поданому ТОВ «УМ Факторинг» до суду першої інстанції розрахунку заборгованості, вказаний платіж відповідача враховано не було. Відтак, з урахування часткової сплати заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 14 500 грн 00 коп (17 000 грн 00 коп. - 2 500 грн 00 коп.), заборгованість за відсотками становить 57 530 грн 20 коп. ((14 500 грн 00 коп. х 1, 09 %) х 364 дні). Висновок суду першої інстанції є правильним. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованості у розмірі 71 850 грн 20 коп. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено умови кредитного договору № 2879082 від 29 січня 2022 року, колегія суддів оцінює критично, оскільки частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 71 850 грн 20 коп., судом здійснено розрахунок відповідно до положень долученого ТОВ «УМ Факторинг» кредитного договору. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 16 вересня 2024 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст складено 24 березня 2025 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко