Постанова 4801 № 136/37/25

Справа № 136/37/25 Провадження № 33/801/277/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець О. Д. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2025 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лавренчук Андрій Сергійович, на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, встановив: Постановою судді Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави. Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, водій ОСОБА_1 23.12.2024 о 22:05 год. в селищі Турбів по вул. Миру, Вінницький р-н, Вінницька обл., водій керував автомобілем ЗАЗ-DAEWOO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів, не чітка вимова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, в установленому законодавством порядку, на місці зупинки, за допомогою приладу алкотестер Drager 6810 або, звернувшись до лікарні, водій відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погодившись з постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу правопорушення. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що працівниками поліції в порушення ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» неправомірно було здійснено зупинку транспортного засобу із надуманою причиною несправність зовнішніх світлових приладів, а саме не горіли задні габарити ліхтарів, оскільки водій не порушував правила дорожнього руху. На відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що задні габаритні ліхтарі автомобіля ОСОБА_1 в справному стані. Тобто, із матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР, за які слід було зупиняти. Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 вказано, що у випадках незаконної зупинки автомобіля працівники поліції не мають жодного права вимагати від водія пред`явити посвідчення водія та вчиняти будь-які інші дії щодо водія внаслідок такої незаконної зупинки. Вказує, що письмові пояснення водія складенні із порушенням. Крім того, водій під час спілкування із працівниками поліції поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, усно висловлював свої заперечення, тобто його поведінка цілком відповідала обстановці. Водночас, наголошує, що відеозапис не підтверджує ознак сп`яніння водія, які зазначені в протоколі. В супереч чинному законодавству водія не відсторонили від керування транспортним засобом. Одночасно в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук А. С. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що копію постанови не отримував, про її наявність дізнався 17.02.2025 із мобільного додатку «Дія», а фактично ознайомився із змістом постанови 24.02.2025 у місцевому суді. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об`єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення. Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук А. С. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити. Заслухавши пояснення адвоката Лавренчука А. С., дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №203629 від 23.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 23.12.2024 о 22:05 год. в селищі Турбів по вул. Миру, Вінницький р-н, Вінницька обл., керував автомобілем ЗАЗ-DAEWOO, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів, не чітка вимова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, в установленому законодавством порядку, на місці зупинки, за допомогою приладу алкотестер Drager 6810 або, звернувшись до лікарні, водій відмовився. Від проходження медичного огляду відмовився на місці, при безперервній відео зйомці, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 23.12.2024; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився і засвідчив таку відмову підписом; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3717654 від 23.12.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до яких останній підтвердив обставини зупинки транспортного засобу через технічну несправність, вживання ним 23.12.2025 алкоголю і відмови від проходження медичного огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу і в медичному закладі; відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, яким підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження на стан алкогольного сп`яніння. Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції, діючи згідно зі ст. ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я). За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку. Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Щодо доводів ОСОБА_1 про безпідставність зупинки його транспортного засобу, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Підстави для зупинки транспортного засобу визначені у статті 35 ЗУ Про національну поліцію. З відеозапису з нагрудних камер поліцейських встановлено, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 було несправність зовнішніх світлових приладів, а саме не горіли задні габарити ліхтарів, про що було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3717654 від 23.12.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП. Зазначені обставини вказують на законність зупинки транспортного засобу, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами. Водночас, на дослідженому судом відеозапису зафіксовано, що працівники поліції в ході розмови повідомили скаржнику про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, від чого правопорушник відмовився, вказавши, що вживав пиво. Також, на відео видно, що працівники поліції роз`яснили наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Належних та допустимих доказів в підтвердження неправомірності в діях працівників поліції, ОСОБА_1 до суду першої інстанції і до апеляційного суду не надав. Отже, твердження скаржника, щодо порушення працівниками поліції порядку огляду на стан сп`яніння та неправомірності їх дій при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Критика скаржником дій працівників поліції є безпредметною з огляду на те, що вони діяли відповідно до покладених на них чинним законодавством обов`язків без перевищення своїх повноважень. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Будь-яких зауважень щодо неправомірних дій працівників поліції скаржник не заявляв, до суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин не надав. З дослідженого відеозапису та з підпису ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення встановлено, що останньому було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. :№ Конституції України та ст. 268 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Будь-яких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою обов`язкове скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено. У протоколі викладені відомості, які підтверджуються і іншими дослідженими судом та наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що водій ОСОБА_1 не заперечив факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, згідно ст.251 КУпАП він є доказом в справі про адміністративне правопорушення Відтак є доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не спростовують також правильних висновків суду доводи скаржника про те, що він чітко відповідав на питання поліцейських, був врівноважений, поведінка відповідала обстановці та відеозапис не підтверджує ознак сп`яніння водія, які зазначені в протоколі, оскільки факт того, що водій тверезий доводиться належними доказами, а саме результатами проходження огляду на стан сп`яніння. Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про закриття провадження у справі з підстав того, що від керування водія ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом, оскільки зазначене не вплинуло на відсутність складу адміністративного правопорушення, також захист не зазначає в апеляційній скарзі як саме. Та обставина, що ОСОБА_1 всупереч ст.266 КУпАП не був відсторонений поліцейським від керування транспортним засобом після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не оцінюється в даному провадженні як доказ, що доводить чи спростовує провину ОСОБА_1 , не впливає на правильність кваліфікації дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки є питанням відповідальності поліцейського. Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку. Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП. Даючи оцінку доказам по справі суд першої інстанції правильно прийшов до висновку та визнав винуватим ОСОБА_1 . Керуючи автомобілем водій не повинен перебувати в стані алкогольного сп`яніння, оскільки для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі що передбачено Правилами дорожнього руху України. Отже, процесуальних порушень під час розгляду справи, які б слугували підставою для скасування постанови, суд першої інстанції не допустив. Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лавренчук Андрій Сергійович, залишити без задоволення. Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко