Постанова Полтавський апеляційний суд № 527/1927/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/1927/24 Номер провадження 22-ц/814/990/25Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Завезіона Євгенія Леонідовича на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання матері, - В С Т А Н О В И В : У липні 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення аліментів на утримання матері. В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач проживає та зареєстрована в будинку свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 , досягла пенсійного віку та визнана непрацездатною. Відповідачі є синами позивача, які відмовляються їй допомагати фінансово. Позивач у власності майна не має, єдиним джерелом доходу позивача є пенсія, розмір якої навіть не перевищує прожитковий мінімум і не дозволяє належно забезпечувати себе ліками та продуктами харчування. Висновком 170/1, виданим КНП «Глобинська міська лікарня», позивачу рекомендовано соціальні послуги у вигляді щоденного догляду вдома. Чоловік позивача потребує постійного лікування після перенесеного у 2008 році інфаркту і не в змозі надавати матеріальну допомогу. Відповідачі є працездатними, мають власний бізнес, а також нерухоме майно, яке може приносити дохід, мають достатньо можливостей, щоб допомагати своїм непрацездатним батькам. Вказуючи , що через низьку пенсію та стан здоров`я позивач неспроможна забезпечити своє життя, представник позивача просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 2000,00 грн з кожного від фактичної заробітної плати відповідачів щомісячно, починаючи з 03 липня 2024 року і довічно. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , поданим представником позивача адвокатом Завезіоном Євгеном Леонідовичем до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання матері відмовлено. В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач . Скарга мотивована тим , що висновки суду не відповідають обставинам справи , окрім того рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права . Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано стан її здоров`я та необхідність постійного лікування . Натомість у рішенні наявні посилання на ЗУ «Про державний бюджет» згідно якого позивач отримує належне державне забезпечення , який у свою чергу не передбачає витрат на постійне лікування хронічних хвороб. Зважаючи на що , скаржник наголошує , що потребує матеріальної допомоги від відповідачів , адже згідно ст.ст.172, 202 , 205 СК України ОСОБА_1 має на це всі підстави, що забезпечує її відповідним правом. ОСОБА_1 в інтересах якої діє Завезіон Є.Л. просить скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року , та постановити нове , яким задовольнити її позов в повному обсязі. Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання матері відмовлено . Вказаним рішенням суду встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю відповідачів у справі: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 є пенсіонеркою та перебуває на обліку в Глобинському об`єднаному управлінні ПФУ в Полтавській області і отримує пенсію за віком щомісячно. В задоволенні позову судом відмовлено у зв`язку з тим, що позивачем не доведено необхідність отримання періодичних обстежень стану її здоров`я, будь-яких інших доказів, які б підтверджували необхідність потреби непрацездатного позивача у матеріальній допомозі від синів суду не надано, а тому судом не встановлених наявність цих двох обов`язкових складаних для реалізації права позивача на утримання від синів, а саме: непрацездатність позивача та потреба у матеріальній допомозі. Відповідно до довідки про доходи №2795593833777710 від 01.07.2024 року позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Глобинському об`єднаному управлінні ПФУ в Полтавській області і отримує пенсію за віком розмір якої за період з липня 2023 року по лютий 2024 року становив 2093,00 грн, за період з березня 2024 року по червень 2024 року 2361,00 грн . Згідно висновку 170/1, виданого КНП «Глобинська міська лікарня», ОСОБА_1 рекомендовано соціальні послуги у вигляді щоденного догляду вдома . Як вбачається з Довідки № 71 від 06.03.2024 року та Довідки № 170 від 04.12.2023, ОСОБА_1 перебуває під наглядом сімейного лікаря і лікаря ортопедо-травматолога з діагнозом: стійкі залишкові явища перенесеного перелому лівої ключиці, з обмеженням рухів л/верхньої кінцівки, консолідованого перелому л/плечової кістки, стійких залишкових явищ перенесеного перелому в і м/гомілкових кісток л/н кінцівки з частковою втратою функції ходи і опори, за станом здоров`я потребує ходунки. Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , з яким проживає у будинку АДРЕСА_1 , придбаному ними в період зареєстрованого шлюбу згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2007 р. ОСОБА_4 , чоловік позивача , має інвалідність, проте отримує пенсію за віком в сумі 4194,37 грн. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того , що позивачем не надано суду доказів стосовно щомісячного розміру понесених нею витрат на лікування, а також про те, що позивач має скрутне матеріальне становище, враховуючи те, що державою забезпечено її необхідним утриманням, відтак позов до задоволення не підлягає. Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного. Згідно до ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (ч. 8 ст. 7 СК України). Згідно з ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Статтею 205 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст.202 СК України ), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України). При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет нa 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01 січня 2024 року - 2361,00 грн. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_4 потреби у матеріальній допомозі з боку синів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Як встановлено з матеріалів справи , ОСОБА_1 має самостійний дохід у вигляді пенсії в розмірі 2361 грн., що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом на 2024 рік для осіб, які втратили працездатність. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач не долучив до матеріалів справи відомостей про відсутність у неї доходів , окрім пенсії за віком, та відсутності у її власності майна , що може приносити дохід . Також , не надано й доказів вже понесених чи таких, що мають бути понесені витрат на лікування, із яких вбачається недостатність наявного фінансового забезпечення ОСОБА_1 чи необхідність у додатковій матеріальній допомозі. Із викладеного вбачається, що матеріальне становище ОСОБА_1 є цілком достатнім для забезпечення основних потреб, і матеріальної допомоги від повнолітніх синів вона не потребує. Відтак, суд взявши до уваги надані позивачем відомості про її стан здоров`я, проте не знайшовши відповідного підтвердження щодо здійснення витрат на лікування , які перевищують дохід позивача, що ставило б її у скрутне матеріальне становище , вірно вважав що підстави для задоволення позову відсутні. Апеляційний суд зауважує, що участь повнолітніх дітей у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, є окремим обов`язком повнолітніх дітей, встановленим ст. 203 СК України, і не пов`язана з обов`язком повнолітніх дітей утримувати батьків, встановленим ст. 202 СК України. Для стягнення додаткових витрат на батьків з повнолітніх дочки, сина необхідно довести і підтвердити доказами наявність вже проведених витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю. Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для справи, апеляційний суд дійшов висновку, що за недоведення потреби позивача у матеріальній допомозі, у її повнолітніх синів не виникає зобов`язання із утримання матері. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Завезіона Євгенія Леонідовича - залишити без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов