Постанова Полтавський апеляційний суд № 529/116/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 529/116/24 Номер провадження 22-ц/814/632/25Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Одринської Т.В., суддів Кузнєцової О.Ю., Пікуля В.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та непрацездатної дружини до досягнення дитиною трирічного віку за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Пелих Наталії Миколаївни на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18вересня 2024 року, В С Т А Н О В И В : У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку в місяць, також просила стягувати щомісячно з відповідача аліменти на її утримання як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею віку трьох років, в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів. В обґрунтування позову вказувала, що з серпня 2022 року до листопада 2022 року вона проживала з відповідачем однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу. У листопаді 2022 року ОСОБА_2 дізнавшись про те, що вона вагітна, залишив її та стосунки між ними були припинені. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила дочку ОСОБА_4 . Вказувала, що 12.09.2023 між нею та відповідачем було укладено шлюб. Цього ж дня, 12.09.2023, відповідач подав до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства і прізвище дочки було змінено з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Після одруження із відповідачем вони проживали разом до кінця листопада 2023 року, після чого він її залишив із дитиною і став проживати окремо. Зазначала, що відповідач є військовослужбовцем, тобто отримує стабільний дохід, однак при цьому, ухиляється від обов`язку по утриманню їхньої спільної малолітньої дочки, яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, а також щодо утримання її, позивачки, як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року позов задоволено. Ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів ухвалено розпочати з 06 лютого 2024 року і продовжувати до досягнення дитиною повноліття. Ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею віку трьох років, аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів). Стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ухвалено розпочати з 06 лютого 2024 року і продовжувати до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць піддано негайному виконанню. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за дві позовні вимоги про стягнення аліментів у загальному розмірі 2 422грн 40 коп. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є працездатним, являється військовослужбовцем, отримує стабільний щомісячний дохід, який у декілька разів перевищує середній розмір заробітної плати. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_2 адвокат Пелих Н.М., просила рішення місцевого суду змінити в частині стягнення аліментів на утримання дружини, зменшивши розмір аліментів на її утримання з 1/6 частини до 1/12 частини від його доходів, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що отримані відповідачем кошти витрачаються для проживання (враховуючи неповне забезпечення державою потреб військовослужбовців) за власні кошти змушений здійснювати придбання військового та не тільки одягу, різної військової амуніції та обмундирування, харчування, ліків тощо. Також зазначала, що ураховуючи важкі умови несення служби, відповідач змушений періодично звертатися за медичною допомогою та постійного підтримання належного стану здоров`я. Вказувала, задоволення позовних вимог у повному обсязі, призведе до того, що на стягнення аліментів йтиме половина грошового забезпечення відповідача. Посилалася на те, що значний розмір додаткової винагороди за участь у бойових діях має компенсаторне призначення. Відповідач не забезпечений власним житлом, інших джерел доходу немає. У відзиві ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовувала тим, що доводи апеляційної скарги, досліджувались у суді першої інстанції. Належних доказів, які б були підставою для зменшення розміру аліментів на її утримання, відповідачем не надано. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст.13, ч. 1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання як непрацездатної дружини, яка зайнята доглядом за дитиною до досягнення нею віку трьох років, аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів), тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається його законність та обґрунтованість. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,з серпня 2022 року до листопада 2022 року позивач ОСОБА_8 ) проживала з відповідачем однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дочку ОСОБА_9 . Прізвище та по батькові дитини відповідно були зазначені у свідоцтві про народження за вказівкою матері згідно з ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану /а.с. 9-10/. Сторони по справі 12 вересня 2023 року зареєстрували шлюб у Полтавському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 241, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с. 8/. Цього ж дня, 12.09.2023, відповідач подав до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства і прізвище дочки було змінено з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану /а.с. 9-10/. Після одруження позивачки із ОСОБА_2 вони проживали разом до кінця листопада 2023 року, після чого він її залишив із дитиною і став проживати окремо, що не заперечується відповідачем. Висновком експерта від 05.07.2024 № СЕ-19/117-24/9250-БД, наданого Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно є біологічним батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (імовірність 99,9999 %) /а.с. 90-92/. Встановлено, що малолітня дочка сторін у справі проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Також судом встановлено, що позивачка нині зайнята доглядом за малолітньою дитиною до досягнення нею віку трьох років, позивачка офіційно не працює, з липня 2023 року отримує доходи лише у вигляді щомісячної одноразової виплати при народженні дитини у розмірі 860,00 грн /а.с. 11/ та вимушено інколи підпрацьовує неофіційно, оскільки дитина знаходиться на штучному вигодовуванні, яке є дороговартісним. Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на її утримання як матері своєї дитини. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Суд першої інстанції, враховуючи стан здоров`я, матеріальне становище відповідача та матеріальне становище дружини, те, що відповідач є працездатним, являється військовослужбовцем, отримує стабільний щомісячний дохід, який у декілька разів перевищує середній розмір заробітної плати, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та наявність змоги сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку. Судом враховано, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він має будь-які матеріальні зобов`язання щодо утримання інших дітей, дружин чи непрацездатних осіб. Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.84СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед (ч. 1-3 ст. 77 СК України). Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований. Згідно із ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини. Згідно із ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР(475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідно до ст. 80 СК України у разі визначення розміру аліментів одному із подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно із постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. Необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає малолітня дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу. Відповідно до статей12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Доказів дійсної неспроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_1 , яка не працює до досягнення дитиною трирічного віку, саме у визначеному позивачем розмірі, матеріали справи не містять. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що отримана відповідачем додаткова винагорода має компенсаторне призначення та призначена для накопичення заощаджень на майбутнє, після звільнення з військової служби, оскільки такі доводи є необґрунтованими. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду не встановлено. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 383,апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пелих Наталії Миколаївни - залишити без задоволення. Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року . Головуючий Т.В. Одринська Судді О.Ю. Кузнєцова В.П. Пікуль