Постанова 4809 № 405/6368/22

ПОСТАНОВА Іменем України 09 серпня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/6368/22 провадження № 22-ц/4809/916/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2023 у складі головуючого судді Шевченко І. М. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 21.11.2022 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила розірвати шлюб, зареєстрований 10 вересня 1994 року у Фортечному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 867, стягнути аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 гривень на місяць до досягнення нею повноліття, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі в розмірі 5000,00 гривень на місяць до досягнення ним повноліття. Позовні вимоги мотивовано тим, що з 10.09.1999 сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають п`ятеро дітей, з яких: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є неповнолітніми. Спільне життя з відповідачем не склалось і вони перестали вести спільне господарство і проживати однією сім`єю через відсутність взаєморозуміння та відсутність бажання підтримувати сімейні відносини. Примирення неможливе, спори вирішені, тому позивач просила шлюб розірвати, та в зв`язку з тим, що діти проживають з нею, стягнути з відповідача аліменти утримання неповнолітніх дітей по 5 000 грн. на кожну дитини до їх повноліття, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2023, з урахуванням ухвали від 30 січня 2023 року про виправлення описки, позов задоволено. Шлюб, зареєстрований Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 10 вересня 1999 року, актовий запис № 867, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 10 000 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 21.11.2022 року до повноліття доньки ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , потім продовжувати стягнення в розмірі 5 000 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття сина ОСОБА_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щоподружжя проживає окремо, шлюбні відносини припинені, позивач наполягає на розлученні, суд вважає, що шлюб підлягає розірванню, так як подальше проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам кожного з них. Суд зазначав, що відповідач працездатна особа, не має виплат по іншим виконавчим документам, заперечень проти вимог позивача не надав, тому розмір аліментів, заявлений позивачем, є обґрунтованим. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру аліментів та порядку їх стягнення, стягнувши аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2500 грн щомісячно, починаючи з 21.11.2022 до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 грн щомісячно починаючи з 21.11.2022 до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Відповідач не був повідомлений судом про розгляд справи, оскільки не проживав за адресою місця реєстрації, знав лише про намір дружини звернутися до суду про розірвання шлюбу, проте не погоджував розмір аліментів. Зазначає, що з листопада 2021 року не працює, тому не спроможний сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, погоджується на сплату аліментів у твердій грошовій сумі по 2500 грн на дитину. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Представник позивача адвокат Коробєйніков А. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в частині стягнення аліментів - зміні. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2023 в частині розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не оскаржується і не переглядається апеляційним судом. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.09.1999 (а.с.5). Сторони є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11). Згідно копії посвідчення, серія НОМЕР_1 ОСОБА_7 є дитиною-інвалідом до 18 років, яка отримує державну соціальну допомогу (а.с.12-13). Згідно наданих відповідачем копій трудової книжки та довідки Пенсійного фонду України з жовтня 2021 року ОСОБА_1 не працював і не отримував доходу, з якого сплачуються страхові внески. Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч.1 ст. 183 СК України). Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Частиною 1 ст. 191 СК України, передбачено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку про те, що відповідач як батько зобов`язаний і має можливість утримувати своїх дітей, а тому повинен сплачувати аліменти. Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру аліментів відповідач послався на те, що 19.10.2021 офіційно не працевлаштований, на підтвердження чого надав копію трудової книжки (а.с.50), та копію довідки пенсійного фонду України за 2021 рік (а.с.51). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 21.11.2022 до повноліття доньки ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , потім продовжувати стягнення в розмірі 5 000 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття сина ОСОБА_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд не врахував вказані норми закону, які регулюють спірні правовідносини, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, залишив поза увагою, що в порушення вимог ст. 128 ЦПК України, відповідач не був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що перешкодило ОСОБА_1 подати суду докази, що мають істотне значення для справи. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, присуджених на утримання дітей підлягає зміні, зі стягненням аліментів у твердій грошовій сумі на утримання кожної дитини у розмірі по 3000,00 грн щомісячно до досягнення повноліття, оскільки такий розмір буде наближений до прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не стане надмірним тягарем для відповідача, який погодився сплачувати по 2500 грн аліментів на кожну дитину. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду необхідно змінити в частині визначення розміру аліментів на дітей. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», понесені відповідачем витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог в сумі 248,14 грн (16,67%), компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, пропорційність задоволених позовних вимог з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 595,44 грн (60%) за подання позовної заяви в частині стягнення аліментів. Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2023 в частині розміру присуджених аліментів змінити. Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 6000 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 21.11.2022 і до повноліття доньки ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , потім продовжувати стягнення в розмірі 3000 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону, до повноліття сина ОСОБА_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 595,44 грн судового збору. В порядку розподілу судових витрат компенсувати ОСОБА_1 248,14 грн сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко О. І. Чельник