Постанова 4804 № 221/7451/20

22-ц/804/1164/21 221/7451/20 Єдиний унікальний номер 221/7451/20 Номер провадження 22-ц/804/1164/21 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 24 травня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Лопатіної М.Ю., Мальцевої Є.Є., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року у складі суду Овчиннікової О.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 17 листопада 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовна заява, мотивована тим, що 09.10.2013 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 , під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася - ОСОБА_4 . Спільне життя не складається, внаслідок конфліктів. Відповідач працює прохідником в ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», аліментів нікому не платить, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 17.11.2020 року до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо судового збору. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язаний приймати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття, позов визнав у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення змінити, та стягнути з нього на користь позивачки ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.11.2020 року до досягнення дитиною повноліття. Апеляційна скарга мотивована тим, що він не отримував копію позовної заяви з додатками до неї, з матеріалами справи не знайомився. Зі слів позивачки йому відомо, що вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів в розмірі ? частина усіх видів його доходу, щомісячно. Саме вказана обставина стала підставою для написання заяви про визнання позову. Про стягнення з нього на користь позивачки на одну дитину аліментів в розмірі 1/2 частини з усіх видів його доходу, щомісячно, йому стало відомо з рішення суду. Оскільки судом першої інстанції йому не була надіслана копія позовної заяви з додатками, він не мав можливості фактично переконатися з якими вимогами звернулась позивачка в суд. Не отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі, він був фактично позбавлений права на подання відзиву на позовну заяву. Стягнутий розмір аліментів, на його думку, завеликий та такий, що суперечить вимогам діючого законодавства. Доводи і заперечення інших учасників справи Апеляційне провадження відкрито ухвалою суду від 14 квітня 2021 року, вказана ухвала спрямована сторонам, була ними отримана 21.04.2021 року, підтвердженням чого є рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження позивачці запропоновано до 28.04.2021 року надати відзив на апеляційну скаргу. Відзив до суду апеляційної інстанції не надійшов. Відповідно ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя За змістом п.3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Конкретних обставин справи, з урахуванням яких суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів ч. 3 ст. 369 ЦПК України, вправі вирішити питання про виклик в судове засідання учасників справи, скаржником наведено не було. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення аліментів. В контексті ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною і характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання. Враховуючи вище зазначене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає, обставини судом першої інстанції встановлено не повно, висновки зроблено помилкові. Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вугледарського міського управління юстиції у Донецькій області, відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої добровільно матеріальної допомоги не надає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст. 180 СК України обов`язок надавати утримання неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків. Відповідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Відповідно положень ч.5 ст.183 ЦПК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. З аналізу наведеного та враховуючи обставини, підтверджені доказами, які мають місце в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, щодо стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання дитини. Проте, в частині визначення розміру стягнутих аліментів, рішення суду першої інстанції не є вмотивованим. Дійсно, в матеріалах справи має місце заява відповідача ОСОБА_1 до суду від 21.01.2021 року, в якій він зазначає, що «з позовними умовами згоден».(а.с.14) Відповідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Однак, із заяви відповідача не вбачається з якими саме «умовами згоден», не конкретизовано чого його згода стосується, питання стягнення аліментів, які він в добровільному порядку сплачував на користь позивачки, про що свідчить довідка роботодавця, чи розміру стягнення.(а.с.32) Згідно положень ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Проте, з позовної заяви не вбачається, що позивачкою до позову було долучено копію позовної заяви для направлення відповідачу та копій решти долучених до позову документів. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, прийняв до розгляду матеріали, відкривши провадження у цивільній справі ухвалою від 24.12.2020 року.(а.с.11) Відповідно положень ст.190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст.272 цього кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів. З матеріалів справи не вбачається виконання положень вище вказаної норми Закону. В справі мають місце лише довідки про доставку сторонам SMS повідомлення в яких зазначено сторони, час, дату та місце розгляду справи, інформація про предмет спору відсутня.(а.с.12,13) З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги, що відповідач не був обізнаний з позовними вимогами в повному обсязі, заслуговують на увагу. Згідно з частиною другою статті 150 СК України) батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Частинами першою, другою статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Частиною другою статті 182 СК України, судом першої інстанції, встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення аліметів, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Відповідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Призначаючи стягнення аліментів в розмірі ? частини з усіх видів доходу відповідача, щомісячно, суд першої інстанції не з`ясував питання стосовно участі матері в утриманні дитини та який розмір її внесок складає. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Разом із тим, аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми та співмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. З матеріалів справи вбачається, що відповідач в добровільному порядку сплачує аліменти в розмірі ? частини із своєї заробітної плати, що у грошовому виразі перевищує розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.(а.с.32) За вказаних обставин доводи відповідача про необхідність зміни судового рішення є обґрунтованими, так як платник аліментів не може бути у більш скрутному становищі ніж їх отримувач, бо вказане становище не сприятиме тривалому виконанню покладених на нього зобов`язань. Вказаних висновків колегія суддів дійшла з урахуванням правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, проте, не повно та не всебічно дослідив наявні у справі докази, не дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення в частині визначення розміру стягнутих аліментів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції повинно бути змінено з підстав, викладених в апеляційній скарзі, внаслідок чого з відповідача на користь позивачки треба стягнути аліменти в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. В решті рішення не оскаржується, а тому не перевіряється. Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2021 року. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року змінити в частині визначення розміру стягнутих аліментів. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.11.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку відкликати. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: М.Ю. Лопатіна Є.Є. Мальцева