Постанова Київський апеляційний суд № 381/2394/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2025 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 381/2394/24 номер провадження 22-ц/824/6249/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О., розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року /суддя Хромова О.О./ у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, - В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини. Просив визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 97-101/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема, між сторонами наявний реальний спір щодо визначення місця проживання дитини. Рішення суду першої інстанції не містить належного мотивування підстав відмови, водночас грубо порушує його права як батька, оскільки фактично він проживає з дитиною, піклується про неї, тому є всі підстави для визначення місця проживання дитини разом з ним. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, конверти повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», у тому числі і телефонограмою, про розгляд справи обізнана, з відзивом на апеляційну скаргу не зверталась, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з задоволенням позовних вимог, на підставі наступного. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 30 квітня 2015 року серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції у Київські області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис від 30 квітня 2015 року №

195. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 07 травня 2024 року №2024/004589732, ОСОБА_3 , 28 квітня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З довідки від 09 травня 2024 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством Фастівської міської ради «Фастівський міський центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги», дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стоїть на обліку в Амбулаторії № 2 Фастівського міського ЦМПД з народження та по теперішній час. Згідно довідки від 08 травня 2024 року № 02-07/105, виданої Фастівською гімназією № 10 Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_3 навчається в 3-Б класі Фастівської гімназії №

10. До довідки долучено характеристику учениці 3-Б класу Фастівської гімназії № 10 ОСОБА_4 , згідно якої ОСОБА_3 навчається в Фастівській гімназії з 2021 року. За час навчання дівчинка показала себе активною, допитливою, самостійною ученицею, має достатній рівень навчальних досягнень, програмний матеріал засвоює швидко, комунікабельна. В позаурочний час відвідує спортивну школу. Тато ОСОБА_1 приділяє увагу навчанню та вихованню доньки, постійно підтримує зв`язки з класним керівником, систематично супроводжує дитину до школи та зустрічає після уроків. Вдома створені всі умови для успішного навчання і розвитку дитини. Відповідно до Акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , від 09 травня 2024 року комісія у складі голови вуличного комітету та членів вуличного комітету склали акт про те, що дитина проживає в належних умовах: має дві особисті кімнати: перша - для навчання, яка обладнана всім необхідним майном: стіл, ноутбук, шафа, крісло, друга - для відпочинку, яка теж обладнана всім необхідним інвентарем та меблями. Згідно довідки Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 08 травня 2024 року № 1500, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в АДРЕСА_1 , та зареєстрований за вказаною адресою. З долучених до позовної заяви документів вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_5 , яка є бабусею ОСОБА_3 . Також з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає у АДРЕСА_2 , без реєстрації, про що свідчить довідка Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 08 травня 2024 року № 1499. При цьому, згідно витягу з реєстру територіальної громади мста Києва станом на 13 травня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 26 вересня 2024 року № 06-23/5101 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено, що, згідно пояснень ОСОБА_6 відомо, що з 2022 року мати не проживає в родині, за сумісною згодою між батьками дитина залишилася проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де має зареєстроване місце проживання. ОСОБА_6 часто перебуває за межами м. Фастів, у зв`язку зі специфікою роботи. Інколи проживає за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 , де відсутні умови для проживання доньки. З дитиною мати спілкується, деколи відводить дитину до школи, купує солодощі. Обстежити умови проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 , не вдалося у зв`язку із відсутністю згоди орендодавця. Згідно пояснень ОСОБА_7 відомо, що дитина фактично проживає з батьком, мати самоусунулася від виховання дочки, фактично не забезпечує доньку, постійного доходу не має. 04 вересня 2024 року працівниками служби обстежені умови проживання малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 : будинок перебуває у власності бабусі дитини, мебльований, наявні комунікації, для дитини облаштована окрема кімната, наявне все необхідне для навчання та розвитку дитини. За відсутності батька догляд за дитиною здійснює бабуся. У висновку оцінки потреб від 04 вересня 2024 року зазначено, що ознаки складних життєвих обставин у родині відсутні. Провести оцінку потреб ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , не вдалося у зв`язку із перебуванням ОСОБА_6 у відрядженні. Відповідно до характеристики дитини від Фастівської гімназії № 10 відомо, що дитини навчається в гімназії з 2021 року, має досягнення достатнього рівня, комунікабельна, швидко засвоює навчальний матеріал. Батько підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями, цікавиться життям дитини, систематично супроводжує дитину до школи та зустрічає після школи, дитина відвідує додаткові заняття з легкої атлетики. Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, протокол від 17 вересня 2024 року № 18, та рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 23 вересня 2024 року № 521, орган опіки та піклування вважає визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався нормами частини першої статті 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції вказував на те, що з матеріалів справи відомостей про наявні між сторонами конфлікти, які б негативно впливали на психо-емоційний стан та розвиток дитини не встановлено. Доказів будь якої аморальної поведінки ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , та/або існування загрози дитині з боку матері чи батька матеріали справи не містять. Судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що місце проживання дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно визначено батьками разом із батьком ОСОБА_1 , спір між сторонами фактично відсутній. Дослідивши та оцінивши висновок Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 26 вересня 2024 року № 06-23/5101, судом встановлено, що службою не обстежено умови проживання матері ОСОБА_2 , не складено відповідний висновок оцінки потреб щодо ОСОБА_2 . Також, спеціалістами служби не проводилась бесіда з дитиною, з метою встановлення думки та інтересів дитини, з`ясування її прихильності до батьків, загального психо-емоційного стану дитини. Також службою не встановлено відомостей про працевлаштування ОСОБА_2 , її здатність забезпечувати та утримувати дитину. Судом не встановлено жодних обставин, які б створювали реальну небезпеку для життя та здоров`я дитини або обставин, що вказують на зміну обставин, які б суперечили інтересам дитини. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що батьки самостійно цивілізованим шляхом вирішили питання визначення місця проживання дитини. Суд враховує, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так проживає та зареєстрована, і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання. За встановлених обставин, суд першої інстанції вказував, що відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає (зареєстрована) разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою тощо. Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. Отже, суд першої інстанції констатував, що спір між сторонами про визначення місця проживання дитини відсутній, як і відсутні порушені права позивача, які б підлягали судовому захисту а тому відмовив у позові. Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України). Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків. Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію. Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону «Про охорону дитинства»). Міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19). В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини). Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. Так, судом першої інстанції помилково так і не було встановлено підстав для звернення з позовом, того, що мати самоусунулась від обов`язків по утриманню і проживанню з дитиною, дитина постійно проживає з батьком, при цьому він мобілізований, військова частина в якій він служить знаходиться у м. Куп`янськ Харківської області, опікується дитиною бабуся та няня, яка допомагає у супроводі дитини. Водночас, він буде мати змогу перевестись по місцю служби задля можливості бути ближче до дитини. Спір в даному випадку наявний, що виражається в юридичній визначеності місця проживання дитини. ОСОБА_2 не проживає в родині з 2022 року, дитину відвідує пару разів на рік, повністю самоусунулась від виховання та не бере відповідальності за дитину. Знаючи про наявне провадження в суді, в першій інстанції просила залишити позов без задоволення, пише про конфліктні ситуації щодо участі у спілкуванні з дитиною. /а.с. 89/ Вимог про визначення місця проживання доньки з нею не заявлено. Щодо можливих моделей фізичної опіки також вимог нею не заявлено. При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд наділений повноваженнями розглянути можливість і доцільність застосування наступних моделей фізичної опіки: спільна опіка з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком (у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 (провадження № 61-7187св22), від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 (провадження № 61-10119св22 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки над дитиною); визначення місця проживання дитини у помешканні, в якому дитина проживала, а батьки при цьому почергово мають приїжджати і виїжджати до цього помешкання згідно з узгодженим графіком; визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків за відповідним графіком. До суду апеляційної інстанції, знаючи про наявне провадження, відзиву не подавала, що також свідчить про ігнорування батьківських обов`язків та небажання виховувати дитину. При чому батько не звертається з вимогою про позбавлення батьківських прав, оскільки не вважає, що дитина повинна бути позбавлена матері, також з урахуванням того, що він проходить військову службу. Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 26 вересня 2024 року № 06-23/5101 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено, що, згідно пояснень ОСОБА_6 відомо, що з 2022 року мати не проживає в родині, за сумісною згодою між батьками дитина залишилася проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де має зареєстроване місце проживання. ОСОБА_6 часто перебуває за межами м. Фастів, у зв`язку зі специфікою роботи. Інколи проживає за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 , де відсутні умови для проживання доньки. З дитиною мати спілкується, деколи відводить дитину до школи, купує солодощі. Обстежити умови проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 , не вдалося у зв`язку із відсутністю згоди орендодавця. Згідно пояснень ОСОБА_7 відомо, що дитина фактично проживає з батьком, мати самоусунулася від виховання дочки, фактично не забезпечує доньку, постійного доходу не має. 04 вересня 2024 року працівниками служби обстежені умови проживання малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 : будинок перебуває у власності бабусі дитини, мебльований, наявні комунікації, для дитини облаштована окрема кімната, наявне все необхідне для навчання та розвитку дитини. За відсутності батька догляд за дитиною здійснює бабуся. У висновку оцінки потреб від 04 вересня 2024 року зазначено, що ознаки складних життєвих обставин у родині відсутні. Провести оцінку потреб ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , не вдалося у зв`язку із перебуванням ОСОБА_6 у відрядженні. Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, протокол від 17 вересня 2024 року № 18, та рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 23 вересня 2024 року № 521, орган опіки та піклування вважає визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини. /а.с. 64-66/ У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховний Суд зазначив, що при вирішення питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту. При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини. Отже, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі, визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року - задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року - скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, - задовольнити. Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином: Стягнути з ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_3 / 1212 грн. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином: Стягнути з ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_3 / 1890 грн. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: