Постанова 4824 № 381/1881/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження 22-ц/824/855/2023 Справа № 381/1881/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі судді Осаулової Н.А., ухвалене в м. Фастів 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про визначення участі у вихованні дитини та встановлення порядку побачень, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив усунути перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , в тому числі по телефону, по відеозв`язку, доки вона самостійно не може цього робити, зобов`язати матір допомагати їй у цьому, та визначити спосіб участі батька у вихованні доньки ОСОБА_3 , її батьку ОСОБА_1 за вказаним ним графіком: кожна друга та четверта субота кожного місяця з ночівлею за місцем фактичного проживання батька ОСОБА_1 з суботи на неділю, з 09:00 суботи до 20:00 неділі, без присутності матері ОСОБА_2 , без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздки до родичів, в тому числі до бабусі і дідуся; кожної першої та третьої неділі місяця, з 09:00 та 20:00 за місцем фактичного проживання дитини, без присутності матері ОСОБА_2 , кожна середа з 12:00 до 20:00 за місцем фактичного проживання дитини, без присутності матері ОСОБА_2 , кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року до досягнення дитиною повноліття з 15:00 до 20:00, за місцем проживання батька, без присутності матері; кожен день народження батька дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року до досягнення дитиною повноліття з 09:00 ІНФОРМАЦІЯ_3 до 20:00 06 жовтня, за адресою проживання батька, без присутності матері дитини, кожен липень року на час відпустки протягом усього місяця, без присутності матері, у святкові дні, а саме 01 січня, 07 січня, 08 березня, 28 червня, Великдень кожного року, з 15:00 до 20:00, без присутності матері, зобов`язати матір повідомляти батька про термін від`їзду та місце перебування доньки за межі м. Фастів Київської області шляхом письмового повідомлення (особисто вручити повідомлення або надіслати цінним листом з описом та повідомленням) не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом. Позов мотивував тим, що вони з відповідачем мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2015 по 2019 рік сторони проживали разом у АДРЕСА_1 , проводили спільний час, були у добрих стосунках між собою, їздили разом на відпочинок, під час вагітності відповідач забезпечувалась всім необхідним, після народження дитини ОСОБА_1 забрав ОСОБА_2 разом з дитиною до себе додому. В подальшому виявилось, що сторони мають різні характери та погляди на життя, і через рік сумісного проживання після народження дитини матір дитини вирішила проживати окремо у м. Фастові, дитина залишилась з нею. ОСОБА_1 та його батьки матеріально допомагають утримувати дитину, незважаючи на що відповідач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 почала спільно проживати та вести спільне господарство з іншим чоловіком, який проживає разом з нею, відповідач обмежила його спілкування з дитиною. Позивач звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї для врегулювання конфліктної ситуації, яка склалась між батьками дитини, а також для встановлення порядку побачень з дитиною. Невідомо з яких причин, не обґрунтувавши своє рішення, орган опіки вирішив визначити порядок та графік побачень батька з малолітньою дитиною кожної першої та третьої суботи щомісяця в присутності матері. З перелічених пунктів способу участі у спілкуванні з дитиною, зазначених у заяві ОСОБА_1 , органом опіки не прийнято жодного, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Також висновком не встановлено виняткових обставин, які б обумовлювали побачення з дитиною у присутності іншої особи. Крім того, органом опіки встановлено, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні позивача з їх спільною дитиною, а особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2022 року позов задоволено частково, визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення днів зустрічі, а саме кожної першої та третьої суботи кожного місяця з 10:00 до 18:00 в присутності матері дитини ОСОБА_2 , в день народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в день народження батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 , в літній період, під час перебування ОСОБА_3 у щорічній відпустці, а також у період новорічних та великодніх свят за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 , в решті позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначав, що як рішенням органу опіки та піклування, так і рішенням суду не обґрунтовано необхідність проведення зустрічей батька із донькою в присутності матері дитини ОСОБА_2 , що порушує право батька на особисте спілкування з дитиною. Крім того, вже встановлено неодноразово, що між сторонами існують неприязні стосунки, отже зустрічі у присутності матері дитини негативно впливають на дитину. Основним запереченням відповідача на позов є тільки хворобливий стан дитини, однак це не є причиною для порушення батьківських прав на спілкування з дитиною, і не існує такої хвороби, яка б унеможливлювала спілкування з родичами, в даному випадку батька з дитиною. Вказував на судову практику вирішення подібних справ, де визначено участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, та без присутності матері дитини, оскільки інший з батьків має право на особисте спілкування з дитиною. Наголошував, що матір дитини проводить з нею 28 днів на місяць, а батько згідно рішення органу опіки та суду - лише 2 дні на місяць (без ночівлі), і коли дитина чи її матір хворіє, зустрічі відміняються, отже в загальному підсумку виходить ще менше часу. В зв`язку з цим батько має право на проведення більше часу, ніж встановлено судовим рішенням. Крім того, він просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, адже такі перешкоди є очевидними та доведеними під час розгляду справи, однак суд таку вимогу не задовольнив і не обґрунтував своєї відмови. Вказував, що під час судового засідання всі клопотання позивача судом було необґрунтовано відхилено, натомість всі клопотання відповідача задоволено. Судом не було поновлено йому строк для надання нових доказів, не поновлено строк для подання відповіді на відзив, не заслухано та не викликано свідків позивача. Наводив обставини щодо взаємовідносин позивача та відповідача під час виховання дитини, щодо фактів приховування дитини матір`ю від батька, щодо прийняття необґрунтованого рішення виконавчим комітетом Фастівської міської ради про визначення участі батька у спілкуванні з донькою, яке порушує права батька на особисте спілкування з донькою, а також не відповідає співмірності по часу проведення зустрічей з дитиною в порівнянні з матір`ю. Від відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Наводила власні аргументи проти доводів апеляційної скарги з приводу нібито упередженості та необ`єктивності суду під час розгляду справи в суді першої інстанції. Вказувала, що чисельні зауваження скаржника стосовно акту обстеження побутових умов від 14 квітня 2021 року взагалі не стосуються предмету спору, щодо акту обстеження умов проживання позивача від 27 квітня 2021 року, то відповідно до даного акту не зазначено, що умови вже створено, а вказано, що умови будуть створені і виділено дитині кімнату. Таким чином, скаржник не надав належні докази на підтвердження вже наявних належних та необхідних умов для можливого перебування дитини за його місцем реєстрації. Наголошувала, що в позові і в скарзі міститься багато протиріч та неправдивих пояснень скаржника, що вводять суд в оману та не відповідають дійсності. Зазначала, що за результатами діагностики дипломованого психолога встановлено, що агресивний та тривожний стан дитини після зустрічей з батьком можна пояснити впливом психотравмуючої для дитини ситуації, а саме, коли батько примусово забирає дитину, та відсутність матері в цей час. Отже, враховуючи інтереси дитини, стан її здоров`я та відсутність великого бажання у спілкуванні з батьком, ОСОБА_2 повідомила йому про дані обставини і запропонувала компромісно підійти до питання, а саме спілкуватися з дитиною у її присутності, на що він не погодився. З приводу наведених позивачем фактів нібито приховування дитини матір`ю від батька зазначала, що навпаки мати всіляко сприяла зустрічам скаржника з дитиною, але не під час хвороб дитини, повідомляла скаржника про стан здоров`я дитини, а він, незважаючи на це, писав заяви до поліції. Також він часто приїздив на побачення до дитини без домовленості з відповідачем та без завчасного повідомлення про свій візит. Крім того, у дитини є проблеми зі шлунком, але позивач не прислуховується до рекомендацій з приводу правильного харчування дитини. Вважала, що позивач не враховує першочергово інтереси дитини, а ставить свої бажання та інтереси вище інтересів дитини. Звертала увагу, що позивачу достеменно відомо про її виїзд за межі України з початку введення воєнного стану, на даний час ОСОБА_2 з дитиною проживають в Іспанії, про що вона також попередила службу у справах дітей та сім`ї, на прохання скаржника йому також була надана така інформація. Крім того, позивач спілкується з дитиною, коли має час та бажання, шляхом телефонного зв`язку, з використанням месенджерів. Вказувала, що оскільки сторони не проживали однією сім`єю з моменту народження ОСОБА_3 , між скаржником та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово відбуватиметься налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька. Вважала, що виходячи з якнайкращих інтересів дитини, враховуючи її вік, тісний психоемоційний зв`язок з матір`ю, зустрічі позивача з донькою мають відбуватися на території м. Фастів у присутності відповідача, з урахуванням бажання дитини, її стану здоров`я, режиму дня та харчування, погодних умов, епідеміологічної ситуації, іншими умовами, пов`язаними з воєнним станом в Україні і після повернення відповідача з донькою до України. Зазначала, що судом ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення є законним і обґрунтованим, а задоволення апеляційної скарги буде суперечити інтересам дитини. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та усуваючи йому перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки, встановивши графік побачень з нею, суд першої інстанції виходив із відсутності згоди сторін щодо участі позивача у вихованні дитини, врахував рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 21 травня 2021 року № 262 «Про визначення участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », її малолітній вік та нестабільний стан здоров`я дитини. Суд прийшов до висновку, що такий графік побачень захистить порушені права позивача та здійснений в інтересах дитини, при цьому всі зустрічі мають відбуватися за згодою/бажанням дитини та в присутності матері і за домовленістю з матір`ю виключно в інтересах із дотриманням усіх прав дитини. Також суд зазначав, що зі збільшенням віку дитини, налагодженням її контакту з батьком, форма участі останнього у вихованні доньки може бути змінена і цього відповідно до закону не позбавляються сторони в майбутньому. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи, сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17 т. 1), між сторонами існує спір з приводу участі батька у вихованні дитини. Згідно довідки виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 16 квітня 2021 року № 626, ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2 згідно запису в будинковій книзі, а також разом з нею за даною адресою проживає з дня народження по даний час її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за даною адресою, згідно з запису в будинковій книзі з 29 грудня 2017 року на теперішній час (а. с. 56 т. 1). Згідно акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 , складеного комітетом самоорганізації населення мікрорайону Снігурівка в м. Фастові 14 квітня 2021 року, при проведенні обстеження встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом із дитиною ОСОБА_3 та мамою ОСОБА_6 у власному будинку, який має всі умови для гідного проживання дитини. З батьком доньки ОСОБА_1 не одружена та разом не проживають. ОСОБА_1 - батько ОСОБА_7 проживає в м. Києві. ОСОБА_2 має окрему кімнату, в якій вона проживає разом з донькою. Дитина має окреме ліжко, різноманітні іграшки для розвитку, письмовий стіл, окрему шафу для одягу, всі умови для комфортного проживання, ходить в дитячий садочок (а. с. 57 т. 1). На а. с. 22 т. 1 знаходиться копія акту обстеження умов проживання від 24 квітня 2021 року, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про те, що на підставі заяви ОСОБА_1 з метою перевірки умов проживання та розгляду заяви про визначення участі у вихованні та порядку побачень з донькою, проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . Встановлено, що умови проживання задовільні, є всі комунальні зручності, наявні необхідні предмети побуту та інтер`єру, меблі, побутова техніка за функціональним призначенням, речі особистого вжитку та інше, в помешканні охайно та прибрано; під час перебування ОСОБА_8 у батька для неї буде виокремлено кімнату, в якій наявне місце для сну, зона для ігор, стіл, телевізор, іграшки, книжки, розвиваючі ігри, дитячі речі. За вказаною адресою зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та його батьки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . За результатом бесіди встановлено, що в квартирі створено належні умови для проживання/перебування та всебічного розвитку дитини, у разі необхідності для неї буде придбано все необхідне. На а. с. 24 - 28 т. 1 знаходиться копія витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 06 травня 2021 року № 8, згідно якого комісія, керуючись ст. 157, 158, 257 СК України, ст. 34 ч. 1 п. Б п.п. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, вирішила рекомендувати виконавчому комітету Фастівської міської ради визначити порядок та графік побачень батька ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , яка проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , а саме кожної першої та третьої суботи щомісяця з 10:00 до 18:00 години в присутності матері. Рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 21 травня 2021 року № 262 «Про визначення участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », враховуючи висновок служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради від 26 лютого 2021 року № 01-10/229 та рекомендацію комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 8 від 06 травня 2021 року) визначено систематичні побачення ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , а саме кожної першої та третьої суботи щомісяця з 10:00 до 18:00 години в присутності матері (а. с. 29 т. 1). На а. с. 30 - 35 т. 1 знаходяться копії заяв ОСОБА_1 до Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 24 квітня 2021 року, 03 квітня 2021 року, 23 травня 2021 року, 26 травня 2021 року щодо порушення ОСОБА_2 його права на спілкування з дитиною, копії талонів-повідомлень про прийняття і реєстрацію заяв ОСОБА_1 в Інформаційному порталі Національної поліції України Фастівського УП ГУНП в Київської області 23 травня 2021 року, 24 квітня 2021 року, копії пояснень ОСОБА_1 з приводу поданих ним заяв. Згідно довідки лікарської консультаційної комісії Фастівського міського центру первинної медичної допомоги від 02 квітня 2021 року, дитина перебуває на обліку з народження. З дитиною проживає тільки матір. Батька при відвідуванні дитини вдома, а також на прийомах у лікаря в поліклініці не було. Дитина часто хворіє, потребує дієтичного харчування і прийому ліків (а. с. 59 т. 1). На а. с. 62 - 63 т. 1 знаходиться копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 29 вересня 2021 року, згідно якої ОСОБА_3 страждає на часті простудні захворювання, в анамнезі зазначено ГРВІ, стоматит, дисбактеріоз кишківника, гострий гастрит. Згідно характеристики закладу дошкільної освіти № 7 «Журавлик» Фастівської міської ради від 08 квітня 2021 року, ОСОБА_3 , 2017 року народження, відвідує заклад з 2019 року, відвідування систематичне, до закладу дитину приводить матір, яка приймає активну участь в житті дитячого садка, є головою батьківського комітету групи, багато часу приділяє дитині, розвиває її. Біологічний батько не приймає участі у житті дитини, не проживає із сім`єю, жодного разу не приводив та не забирав дитину з садка, дочкою повністю опікується матір (а. с. 60 т. 1). Згідно довідки дитячого центру «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ФОП ОСОБА_11 ) від 02 квітня 2021 року, дитина ОСОБА_3 з 2021 року відвідує заняття в центрі на постійній основі, в 2020 році періодично відвідували по суботах розвивальне середовище. Сплачує кошти за навчання дитини, приводить і забирає матір ОСОБА_2 , батька присутнім поряд з дитиною не бачили (а. с. 61 т. 1). На а. с. 19 - 21 т. 1 наявна довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 04 лютого 2021 року про здійснення ОСОБА_1 аліментних платежів, вказаних в додатку, у 2017 - 2021 роках, на ім`я ОСОБА_2 , копії платіжних документів щодо поповнення рахунку з призначенням сплата аліментів, придбання харчування, підгузків, дитячого одягу. На а. с. 67 т. 1 знаходиться копія протоколу індивідуального психологічного консультування з використанням психологічної діагностики, складеного 20 березня 2021 року практичним психологом Сокол С.М. , згідно якого на консультації ОСОБА_2 повідомила, що після відвідування та спілкування з батьком донька веде себе плаксиво, з погрозами застосування фізичної сили щодо матері. Вищезазначений стан малолітньої дитини пояснено впливом психотравмуючої для неї ситуації, а саме коли батько примусово забирає доньку, незважаючи на крик, зміни оточуючих людей, обставин, відсутність матері в цей час. З точки зору психолога це можна трактувати як першу фазу психологічного стресу, викликаною систематичними негативними подіями, яку дитина не в змозі вирішити самостійно. За результатами спостереження та проведеного психологічного дослідження дитини (арт терапія, ситуативні картки) позитивне реагування на іграшки, опис тварин, будинку, але коли картки були про сім`ю та родину, ОСОБА_13 уникала відповідей, замовкала при запитаннях щодо батька, висловлюючи негативні характеристики. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до апеляційної скарги позивачем надано нові докази: витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Верховного Суду в справі № 753/15487/28, в справі № 718/2693/17, копії заяв ОСОБА_1 до поліції і матеріали справи за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 щодо переховування дитини ОСОБА_2 , копії фотографій сторін, батьків позивача та дитини, копії авіаквитків та ваучера на поселення в готелі для спільного відпочинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з дитиною в Єгипті в 2019 році, скріншоти листування у месенджері, смс повідомлень, копії квитанцій ПриватБанку про суми грошових переказів на картку ОСОБА_2 понад сплату аліментів на утримання дитини, копія характеристики ОСОБА_1 з місця роботи, копії повідомлень про адміністративне правопорушення та витягу з сайту судової влади, клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин, компакт-диск із записаними фото та відеоматеріалами. Також до апеляційної скарги додано клопотання про призначення судово-психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин, обґрунтоване тим, що в судовому засіданні він заявляв клопотання про призначення такої експертизи, однак судом було безпідставно йому відмовлено протокольною ухвалою. На підставі вищевикладеного просив призначити в справі експертизу дитячо-батьківських відносин між батьком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_14 , між матір`ю ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_14 , доручивши проведення експертизи Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, зобов`язати матір ОСОБА_2 доставити дитину для проведення експертизи до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на проведення експертизи винести наступні питання: які індивідуально-психологічні особливості має батько/мати, який характер виховної поведінки батька/матері по відношенню до дитини, які індивідуально-психологічні особливості має малолітня дитини, який психоемоційний стан малолітньої дитини на даний час, з чим саме пов`язані її актуальні емоційні переживання, яким чином особливості виховної поведінки кожного з батьків впливають на емоційний стан, психологічний розвиток та відчуття благополуччя дитини, чи відмічаються ознаки негативного впливу на психічний розвиток дитини на даний час, в чому саме вони проявляються, яке ставлення дитини до матері та батька, до кого з батьків більш прихильна дитина, як проявляється прихильність до кожного із батьків, які відкриті та приховані побажання дитини щодо проведення часу з кожним із батьків. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ч. 12, 13, 83, 126, 127, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, в позовній заяві ним не повідомлено суд про наявність доказів, які не може бути подано у зазначений строк, клопотань про поновлення строку для подання доказів та про приєднання нових доказів у апеляційній скарзі не заявлено, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази. Вирішуючи клопотання про призначення судово-психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин, в якій, згідно доводів позивача, йому було відмовлено судом першої інстанції ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання, апеляційним судом перевірено протоколи судових засідань суду першої інстанції та з`ясовано, що згідно зроблених в них записів процесуальних дій, клопотань про призначення експертизи стороною позивача заявлено не було і такі клопотання судом першої інстанції не вирішувались. При розгляді судом клопотання про призначення по справі даної експертизи на стадії апеляційного розгляду позивач не підтримав таке клопотання, вказавши що дитина перебуває разом із матір`ю в Іспанії, що унеможливлює проведення такої експертизи. Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції по суті позовних вимог в сукупності з доводами апеляційної скарги і відзиву на неї, апеляційний суд виходить із наступного. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України ). Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (частина перша статті 159 СК України). Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Відповідно до частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами (ст. 77 - 80 ЦПК України). Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, оскільки не погоджувався з прийнятим виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області рішенням від 21 травня 2021 року щодо встановлених днів та годин спілкування з дитиною, вважав, що такі побачення та спілкування у присутності матері порушують його право та інтереси на особисте спілкування. На підтвердження обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги, ним надано заяви ОСОБА_2 про відсутність у нього заборгованості зі сплати аліментів, довідки та квитанції ПриватБанку про суми грошових переказів на картку ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , платіжні документи на підтвердження придбання дитячих речей та продуктів на 2 аркушах, акт обстеження житлових умов ОСОБА_1 , докази звернення до органів поліції щодо переховування дитини її матір`ю ОСОБА_2 , витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 06 травня 2021 року № 8 та рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення участі батька у спілкуванні з донькою від 21 травня 2021 року №

262. У справі, яка переглядається суд першої інстанції встановив, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від фактичних шлюбних стосунків мають дитину, яка проживає з матір`ю. Згідно з матеріалами справи позивач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дочки та не має заборгованості. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21). Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Представник органу опіки та піклування Фастівської міської ради під час судового розгляду справи судом першої інстанції вважав за необхідне встановити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 шляхом встановлення графіку спілкування згідно прийнятого раніше рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 21 травня 2021 року № 262, а саме кожної першої та третьої суботи щомісяця з 10:00 до 18:00 в присутності матері дитини. Повідомив, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини були присутні як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , якими надано пояснення та письмові докази. Просив врахувати висновок комісії при ухваленні рішення і не вважав за необхідне повторно надавати будь-який інший висновок щодо вирішення спору. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив, що органом опіки та піклування виконано вимоги ч. 4, 5 ст. 19 СК України щодо участі у вирішенні спору про участь батьків у вихованні дитини, з чим погоджується апеляційний суд та відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що органом опіки та піклування не надавалось окремого висновку щодо розв`язання спору. У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/9828/17, провадження № 61-1252св19, від 12 квітня 2023 року у справі № 548/168/19, провадження № 61-4921св21, викладено висновок, що законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд повинен виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням конкретних обставин справи. Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції встановив і сторонами не заперечувалось, що між ОСОБА_2 , з якою проживає дитина, та ОСОБА_1 склалися неприязні відносини, проте дані відносини не можуть бути підставою для обмеження прав позивача у спілкуванні з донькою, а батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні батьком своїх прав щодо виховання дитини, батько має право здійснювати свої батьківські права та батьківські обов`язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Апеляційний суд приймає до уваги, що встановлений судом графік спілкування позивача з дитиною прийнято з дотриманням днів та годин спілкування, встановлених рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 21 травня 2021 року № 262, яке, в свою чергу, прийнято з урахуванням висновку комісії з питань захисту прав дитини від 06 травня 2021 року. При цьому рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 21 травня 2021 року № 262 не оскаржене сторонами цієї справи, не скасоване, недійсним або незаконним не визнане, відтак апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що вказане рішення порушує права батька на особисте спілкування з дитиною, не відповідає співмірності по часу проведення зустрічей дитиною в порівнянні з матір`ю, і що з перелічених пунктів, зазначених заявником у заяві до органу опіки та піклування щодо графіку спілкування з дитиною, вищезазначеним рішенням не прийнято жодного, і у висновку не встановлено виняткових обставин, які б обумовлювали побачення з дитиною у присутності іншої особи (матері дитини). Встановлюючи такий графік, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Фастівської міської ради заслухала пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , врахувала наявність конфліктних ситуацій між ними щодо спілкування батька з дитиною, проживання батька у м. Києві, його зайнятість на роботі, графік роботи з двома вихідними днями на тиждень (субота та неділя), дослідила акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 та надані ОСОБА_1 фото- та відеоматеріали, скріншоти смс листування з ОСОБА_2 , копії заяв та пояснень до Фастівського РУП від 03 квітня 2021 року та 24 квітня 2021 року, також дослідила акт обстеження умов проживання дитини з матір`ю та надані ОСОБА_2 докази у вигляді медичної документації дитини, протоколу індивідуального психологічного консультування від 20 березня 2021 року, заяви ОСОБА_2 до управління поліції від 03 квітня 2021 року з приводу хуліганських дій з боку ОСОБА_1 . Зі скріншотів листування між батьками комісія визначила, що ОСОБА_2 зазначає про неврахування батьком психологічного стану дитини (дитина емоційно реагує на те, що їде до батька без матері, скаржиться на нудоту під час поїздок), ОСОБА_1 це заперечує. Комісія з питань захисту прав дитини встановила, що фото- та відеоматеріали, надані ОСОБА_1 , демонструють доброзичливі відносини дитини з батьком, бабою та дідом, дитина спокійно грається і спілкується з ними, в помешканні є розвиваючі ігри та іграшки. Комісією досліджено медичні документи дитини та з`ясовано рівень обізнаності ОСОБА_1 щодо стану здоров`я дитини, частоти захворювань і діагнозів, методів лікування, сум витрат на медикаменти, в результаті чого рекомендовано ОСОБА_1 більш поглиблено ознайомитись з медичними діагнозами дитини та рекомендаціями лікарів стосовно лікування та подальших необхідних медичних обстежень дитини. Також членами комісії рекомендовано ОСОБА_1 перед відвідуванням дитини з`ясовувати у матері ОСОБА_2 стан здоров`я дитини (можливість дитини відвідувати розважальні заклади тощо), вказано, що у разі хвороби дитини зустріч може відбутися за місцем проживання дитини за домовленістю з матір`ю. Крім того, члени комісії звернули увагу ОСОБА_2 на ст. 141 СК України про рівність прав батька і матері щодо дитини незалежно від перебування їх у шлюбі між собою. Таким чином, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, врахувавши якнайкращі інтереси малолітньої дитини, думку представника органу опіки та піклування, виходячи з фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та встановлення графіку спілкування позивача з дочкою у присутності матері, який узгоджується в частині днів місяця і тижня і часом спілкування з графіком, встановленим позивачу рішенням виконавчого комітету Фастівської міської ради від 21 травня 2021 року № 262, вважаючи такий спосіб участі батька у вихованні доньки ефективним. Забезпечуючи рівність прав та обов`язків батька і матері щодо дитини, суд першої інстанції додатково доповнив цей графік побаченнями в день народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та в день народження батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 , а також в літній період, під час перебування ОСОБА_1 у щорічній відпустці, у період новорічних та великодніх свят за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги, що рішення суду містить нечіткі та неоднозначні формулювання резолютивної частини, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки відсутність зазначення в рішенні конкретного місця побачень з батька з дитиною передбачає можливість обрання такого місця за взаємним погодженням сторін, що відповідає їх інтересам. Встановлюючи, що всі зустрічі мають відбуватись за згодою/бажанням дитини та в присутності матері, за домовленістю з матір`ю, суд першої інстанції виходив виключно із інтересів та дотримання всіх прав дитини. Доводи апеляційної скарги, що зважаючи на конфліктні стосунки з відповідачем, дійти з нею домовленості щодо побачень з дитиною у святкові дні, як встановлено рішенням суду, не вбачається за можливе, а отже в цій частині рішення суду не зможе бути виконане, ґрунтуються на припущеннях щодо дій відповідача у майбутньому і не відповідають принципу спільності у вирішенні батьками питання виховання дитини. В постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року в справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22) зазначено, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Судом першої інстанції зроблено застереження, яке відповідає цим висновкам, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам. Позивачем не спростовані належними та допустимими доказами висновки суду першої інстанції щодо встановленого графіку побачень з дитиною, який є актуальним на час розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин справи, а також не обґрунтовано необхідності зміни цього графіку відповідно до заявлених ним вимог, окрім як власними інтересами та бажаннями. Апеляційний суд також відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо диспропорційності часу, який проводить дитина з матір`ю і який - батьком, враховуючи малолітній вік дитини (5 років), розпорядок дня малолітньої дитини, її прихильність до матері і тісний, з огляду на вік, психологічний зв`язок з матір`ю, стан здоров`я дитини, який характеризується частою хворобливістю на ГРВІ та дисбактеріоз кишківника, що зумовлює певні особливості раціону дитини та обмеження у споживання окремих продуктів, а також запобігання проявам нудоти, на які дитина скаржилася. З урахуванням наведених факторів, збільшення часу спілкування батька з дитиною на даний час, в такому віці дитини та за такого стану її здоров`я не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо присутності матері під час зустрічей дитини з батьком, що не суперечить положенням ч. 2 ст. 159 СК України та є гарантією безпеки фізичного та психологічного здоров`я малолітньої дитини. В зв`язку із наведеним апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що присутність матері порушує право батька на особисте спілкування з дитиною. Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції під час надання пояснень по суті справи позивачем ОСОБА_1 визнавалось, що у дні, визначені органом опіки та піклування, він спілкувався з дитиною і перешкоджань з боку відповідача не було (а. с. 128 т. 1). Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не вирішено питання про усунення створюваних з боку відповідача перешкод у спілкуванні з дитиною, з огляду на вирішення судом даної вимоги саме шляхом встановлення графіку спілкування з дитиною, про що зазначено в мотивувальній частині рішення, з можливістю застосування способів захисту, встановлених ч. 4, 5 ст. 159 СК України, у разі невиконання рішення про визначення участі у вихованні дитини, а також судового контролю за виконанням даного рішення відповідно до положень розділу VІІ ЦПК України. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що під час судового засідання судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань позивача про поновлення строку для подачі відповіді на відзив, про виклик та допит свідків, про повернення на стадії підготовчого засідання, про залучення додаткових доказів, оскільки перевіркою матеріалів справи встановлено, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів поважності пропуску ним процесуальних строків, встановлених як законом, так і судом, для подання відповіді на відзив та заявлення відповідних клопотань, а відтак відмова суду першої інстанції у задоволенні таких клопотань, з урахуванням думки інших учасників справи, які заперечували проти їх задоволення, відповідає положенням ЦПК України. Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що позивач не скористався правом заявити відвід, та не приймає посилання позивача на необ`єктивність суду, порушення принципу рівності та змагальності сторін. Є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги в частині невідповідності акту обстеження житлових умов проживання дитини у відповідача дійсним обставинам місця проживання дитини, наданого ОСОБА_2 до суду, з посиланням на те, що в акті не зафіксовано проживання за даною адресою також співмешканця відповідача і її баби, не зазначена площа будинку, в якому проживають п`ять осіб, не зазначено, чи відповідає така площа санітарним нормам, та складеного не уповноваженими на те органом - комітетом самоорганізації населення у м. Фастові, а не органом опіки та піклування. Доводи апеляційної скарги в цій частині є нічим не підтвердженими припущеннями, крім того, фактичні умови проживання дитини не відносяться до предмету позову, яким є визначення участі позивача у вихованні та встановлення порядку побачень з дитиною. Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що диплом психолога Сокол С.В. , протокол індивідуального психологічного консультування якої від 20 березня 2021 року було надано відповідачем, не дає психологу права проводити психологічну діагностику дитини, оскільки такі доводи не підтверджені посиланням на відповідні норми матеріального права, і оскільки клопотань про витребування будь-яких інших доказів, якими підтверджується кваліфікація психолога, позивачем під час розгляду справи не заявлялось. Доводи апеляційної скарги, викладені у формі пояснень позивача щодо його взаємовідносин з відповідачем під час виховання дитини, щодо фактів приховування дитини матір`ю від батька, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову та відхиляються апеляційним судом. Апеляційний суд не приймає посилання позивача в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в постановах від 11 грудня 2019 року № 753/15487/18 та від 13 травня 2020 року в справі № 718/2693/17, від 26 жовтня 2023 року в справі № 233/418/22, в яких суди встановили графік побачень батька з дитиною з ночівлею за місцем проживання батька (у справі № 718/2693/17) без присутності матері (у справі № 753/15487/18), у місці, визначеному за попередньою домовленістю з матір`ю, за бажанням дитини та без присутності матері (у справі № 233/418/22) враховуючи, що в даних справах встановлені інші обставини та взаємовідносини, які склались між сторонами та їх дітьми, крім того, графіки побачень судами у справах № 753/15487/18, № 718/2693/17 встановлено саме з урахуванням відповідних висновків органу опіки і піклування, які визнали такий спосіб спілкування доцільним саме в даних обставинах. Крім того, не можуть бути прийняті посилання позивача в апеляційній скарзі на судову практику апеляційних судів, оскільки це суперечить положенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Доводи позивача, що інші варіанти проведення зустрічей з дитиною у м. Фастові, окрім кафе або на вулиці, відсутні, саме тому він вважає за необхідне забирати дитину з ночівлею до себе додому і проводити такі зустрічі без присутності матері, є надуманими, формальними та відхиляються апеляційним судом. Апеляційний суд звертає увагу, що на а. с. 183 т. 1 в апеляційній скарзі позивач вказує на оскаржуване рішення як на заочне, що явно не відповідає дійсним обставинам справи. Відтак, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду, якими першочергова увага приділена якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 30 листопада 2023 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.