Постанова Харківський апеляційний суд № 638/14106/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/14106/24 Номер провадження 22-ц/818/859/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2024 року в складі судді Латки І.П. по справі № 638/14106/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію та стягнення недоотриманої пенсії, В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, управління) про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію та стягнення недоотриманої пенсії. Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Артемівськ (назва міста після декомунізації - м. Кипуче) Луганської області померла її матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті її залишилась спадщина, яка складається з недоотриманої пенсії. 02 травня 2023 року вона звернулась з заявою про прийняття спадщини, проте постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. від 10 листопада 2023 року їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з неможливістю підтвердити дані, щодо заповіту, посвідченого Першою Луганською державною нотаріальною конторою від 23 серпня 1995 року за реєстровим № 2-6603 та неможливістю отримати його належним чином засвідчену копію. Після заведення спадкової справи нотаріусом встановлено наявність заповіту, посвідченого Першою Луганською державною нотаріальною конторою від 23 серпня 1995 року, за реєстровим № 2-6603, у Спадковому реєстрі № 2307644, заповідач ОСОБА_2 , РНОКПП не зазначено, дата та місце народження не відоме, місце зберігання Луганський обласний державний нотаріальний архів. В подальшому Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції повідомило, що документи нотаріального діловодства та архіву, які зберігались у Луганському обласному державному нотаріальному архіві, що знаходився у місті Луганськ, не були вивезені та залишилися на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим до деокупації міста Луганськ Луганський обласний державний нотаріальний архів не зможе надати запитувану інформацію. Отримати додаткову інформацію, щодо заповіту, посвідченого Першою Луганською державною нотаріальною конторою є неможливим. Вказувала, що її матір не могла укласти заповіт, оскільки в 1995 році вона допомагала у догляді за новонародженою онукою. В період складення заповіту її матір не виїжджала з м. Артеміськ до міста Луганськ, а тому не мала об`єктивної можливості скласти зазначений заповіт. Вищевказаний заповіт складений не її матір`ю, а іншою особою, що має ті ж прізвище, ім`я та по-батькові. Також, інші спадкоємці у встановлений законом строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не звертались, у тому числі особа, яка могла бути зазначені у заповіті, інших спадкових справ щодо майна померлої не відкривалось. Листом № 2000-0202-8/62842 від 15 квітня 2024 року ГУ ПФУ в Харківській області повідомлено, що виплата пенсії померлої припинена з 01 травня 2018 року та заяв щодо виплат недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 до ГУ ПФ України в Харківській області не надходило. Вважала, що обмеження відповідачем виплати недоотриманої за життя пенсії спадкодавця трьома роками в порядку спадкування не відповідає вимогам ст. 1227 ЦК України. ОСОБА_2 недоотримала пенсійні виплати за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2022 року, що складає 51 місяць. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на недоотриману пенсію у сумі 341066,25 грн за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2022 року яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом, та стягнути її з ГУ ПФУ в Харківській області. 08 серпня 2024 року ГУ ПФУ в Харківській області подано відзив, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію до 01 травня 2018 року. З 01 травня 2018 року по 31 липня 2021 року пенсія не нараховувалась, заява про поновлення виплати пенсії від ОСОБА_2 до управління не надходила. Враховуючим вимоги ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», недоотримана пенсія розрахована за період з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2022 року, тобто не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Також, розмір недоотриманої пенсії буде змінено в залежності від дати подання спадкоємцем заяви на недоотриману пенсію з відповідними документами. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на недоотриману за життя пенсію у розмірі 341066,25 грн. Стягнуто з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 недоотриману за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у розмірі 341066,25 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , а тому за відсутності інших спадкоємців наявні підстави для визнання за нею права власності на спадщину в порядку спадкування за законом в судовому порядку. Суд вважав, що норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини, у зв`язку з чим суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Зважаючи, що відповідачем інформації щодо розміру нарахованої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2018 року до 31 липня 2021 року не надано, розрахунку позивачки не спростовано, з ГУ ПФУ України в Харківській області підлягає стягненню 341066,25 грн недоотриманої за життя пенсії спадкодавця. 08 листопада 2024 року скаргу ГУ ПФУ в Харківській області до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, управління просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що Управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивачки не порушено. Управлінням було обґрунтовано визначено суму недоотриманої пенсії з урахуванням норм ст. ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2022 року, що становить 89341,83 грн. Наданий позивачкою Розрахунок недоотриманої пенсії за період з 01 травня 2018 року до 31 липня 2021 року є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 взято розмір найближчого помісячного нарахування суми пенсійної виплати, а саме за серпень 2021 року (6454,65 грн) та помножено на кількість місяців у зазначеному періоді (39 місяців), що не відповідає чинному законодавству. 04 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чекменьов Денис Миколайович, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюють правовідносини щодо виплати пенсії, які склалися між органами ПФУ та отримувачами пенсії, яку вони не отримали з власної вини чи з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а не з членами їх сім`ї та/або спадкоємцями. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а є коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулюванню переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини. ГУ ПФУ не спростовано розмір позовних вимог належними доказами, контр-розрахунок сум недоотриманої пенсії відповідачем не було надано ані в суді першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 20 березня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 отримано 04 грудня 2024 року (т.1, а.с.195); представником ОСОБА_1 адвокатом Чекменьовим Д. М. отримано 25 листопада 2024 року в електронному кабінеті (том 1, а.с.183); Головним Управлінням Пенсійного Фонду України отримано 25 листопада 2024 року в електронному кабінеті (том 1, а.с.184). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 12 зворот, 13) ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим 27 квітня 2023 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місце смерті померлої зазначено м. Артемівськ Перевальського району Луганської області (а.с.16). З 17 лютого 1995 року ОСОБА_1 до дня смерті ОСОБА_2 була зареєстрована разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 11). 14 грудня 2022 року позивачка взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 (а.с. 12). 02 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого заведено спадкову справу № 543/2023, номер у спадковому реєстрі 70593927, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.75, 88). Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 72319300 від 02 травня 2023 року спадкові справи після померлої ОСОБА_2 не відкривались, свідоцтва про право на спадщину щодо майна видані не були (а.с.83). Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 72319312 від 02 травня 2023 року, Першою Луганською державною нотаріальною конторою 23 серпня 1995 року посвідчено заповіт, реєстровий 2-6603 складеним заповідачем « ОСОБА_2 », РНОКПП: архівний документ, дата і місце народження: невідомо, номер у спадковому реєстрі: 2599305 (а.с. 17-18). Листом від 09 червня 2023 року ГУ ПФУ повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкала за адресою АДРЕСА_3 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа. Недоотримана пенсія, яка нарахована за період з 02 травня 2020 року по 31 серпня 2022 року складає 180697,50 грн (а.с. 103). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. від 10 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з неможливістю підтвердити дані, щодо заповіту, посвідченого Першою Луганською державною нотаріальною конторою від 23 серпня 1995 року за реєстровим № 2-6603, та неможливістю отримати його належним чином засвідчену копію (а.с. 19). 21 лютого 2024 року Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції повідомлено, що документи нотаріального діловодства та архіву, які зберігались у Луганському обласному державному нотаріальному архіві, що знаходився у місті Луганськ, не були вивезені та залишилися на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим до деокупації міста Луганськ Луганський обласний державний нотаріальний архів не зможе надати запитувану інформацію (а.с. 20). 15 квітня 2024 року ГУ ПФУ повідомлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Виплата пенсії припинена з 01 травня 2018 року. Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Тобто розмір недоотриманої пенсії буде змінено в залежності від дати подання спадкоємцем заяви на недоотриману пенсію з відповідними документами ( а.с. 21). Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст частини 3 статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Приписи частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку доказам і доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка успадкувала належні її матері суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, а тому наявні підстави для визнання право власності на вказані суми. Судом обґрунтовано враховано, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20). Обмеження у три роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, передбачені частиною 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуються тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії, тоді як належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність вини спадкодавця у неотриманні пенсії за життя, відповідачем не надано. Щодо заперечень ГУ ПФУ про необґрунтованість розрахунків то суд виходить з такого. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. ГУ ПФУ всупереч свого процесуального обов`язку не надано належного розрахунку пенсій, які мали бути призначені ОСОБА_2 за життя, у зв`язку з чим за відсутності альтернативних даних щодо розміру заборгованості колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення зазначених позивачкою сум. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина