Постанова 4818 № 638/22331/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/22331/24 Номер провадження 22-ц/818/535/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 липня 2025 року в складі судді Яковлевої В.М. по справі № 638/22331/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19 вересня 2024 року встановлено факт її постійного проживання на момент смерті разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка призначена та нарахована йому, але не одержана ним за життя за період з 01 березня 2022 року по 30 вересня 2022 року у сумі 14 700,00 грн, а також дві земельні ділянки. Вказала, що 14 листопада 2024 року вона подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , однак рішенням №963080151938 від 15 листопада 2024 року їй відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для такої виплати. Просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , в сумі 14 700,00 грн, яка належала померлому, але не була отримана за життя за період з 01 червня 2017 року по 28 лютого 2019 року, судові витрати покласти на відповідача. 20 грудня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому воно просило відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що позивачці відмовлено у виплаті нарахованої та недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , оскільки не надано свідоцтва про право на спадщину. Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дії, що суперечать або не відповідають чинному законодавству. Відповідач не вчинив ніяких дій, які порушили б права позивачки, а нею, в свою чергу, не доведено таких порушень. Щодо витрат на правничу допомогу вказав, що не надано належних доказів - квитанції, платіжного доручення, касових чеків, меморіальних ордерів тощо, заявлені вимоги є явно завищеними та неспівмірними. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 14 700,00 грн, що входить до складу його спадщини на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 21 жовтня 2024 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок відповідних бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що сума недоотриманої пенсії в розмірі 14 700,00 грн, на яку позивачка набула право власності згідно рішення суду, що набрало законної сили, повинна бути виплачена їй у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Відповідач незаконно перешкоджає у реалізації прав позивачки як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна. На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 24 липня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що для отримання недоотриманої пенсії померлого подається свідоцтво про право на спадщину, яке ОСОБА_1 не надала. Позивачка як дочка померлого протягом шести місяців повинна була звернутися для отримання недоотриманої пенсії як член сім`ї, однак цього не зробила. Отже, у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачці недоотриманої пенсії її померлого батька. Оскільки ним право позивачки на отримання недоотриманої пенсії не порушувалось, підстави для стягнення недоотриманої пенсії відсутні. Позивачкою не надано належних доказів на підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу, зокрема, акту приймання-передачі, документів про оплату гонорару. Розмір витрат на правничу допомогу - 8000,00 грн є явно завищеним та неспівмірним з витраченим часом і обсягом роботи адвоката та складністю справи. Кошти Пенсійного фонду не входять до Державного бюджету та не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги. 24 вересня 2025 року від представника позивачки адвоката Голубова С.Г. через систему «Електронний Суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000,00 грн. Відзив мотивовано тим, що позивачка на підставі чинного рішення суду успадкувала належні спадкодавцю суми неотриманої пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України. Судом досліджено всі обставини справи, надана належна правова оцінка правовідносинам, ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З метою отримання правової допомоги щодо ведення справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги від 20 вересня 2025 року з адвокатом Голубовим С.Г., за яким сплачено гонорар у фіксованому розмірі, що становить 4000,00 грн. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 04 червня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 отримано в електронному кабінеті 26 лютого 2026 року (а.с. 149, т. 1); Адвокатом Голубовим Сергієм Геннадійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 26 лютого 2026 року (а.с. 150, т. 1); Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області отримано в електронному кабінеті 26 лютого 2026 року (а.с. 151, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15). Згідно листа начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області Г. Баєвої сума пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю за період з 01 березня 2022 року по 30 вересня 2022 року складає 14 700,00 грн (а.с.16). Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 21 жовтня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання права власності на спадкове майно задоволено повністю. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з померлим ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме: - недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка призначена та нарахована ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не одержана ним за життя за період з 01 березня 2022 року по 30 вересня 2022 року у сумі 14 700,00 грн; - земельну ділянку площею 0.2975 га, що знаходиться на території Старосалтівської селищної ради (кол. Хотімлянської сільської ради) Чугуївського (кол. Вовчанського) району Харківської області, кадастровий №6321688400:02:001:0247, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1495 від 29 вересня 2017 року; - земельну ділянку площею 4.5525 га, що знаходиться на території Старосалтівської селищної ради (кол. Хотімлянської сільської ради) Чугуївського (кол. Вовчанського) району Харківської області, кадастровий №6321688400:03:001:0068, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №1494 від 29 вересня 2017 року (а.с. 11-13). 14 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963080151938 від 15 листопада 2024 року відмовлено їй у здійсненні виплати нарахованої та недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , оскільки відсутні підстави для такої виплати, а саме не надано свідоцтво про право на спадщину (а.с. 10). З відповіді Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області від 22 травня 2025 року № 799/01-16 вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкоємці у передбачений законом строк із заявами про прийняття спадщини не звертались, але можуть бути спадкоємці, які спадщину прийняли фактично; спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 80). Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі №750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі №428/10113/20. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що до складу спадщини входять суми пенсії, які належали спадкодавцеві ОСОБА_2 , але не були ним одержані за життя. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка є власником спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , яке складається, зокрема, з недоотриманої пенсії в розмірі 14 700,00 грн, що підтверджується рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19 вересня 2024 року у справі №636/3373/24, яке набрало законної сили 21 жовтня 2024 року. Отже, позивачка як спадкоємець померлого ОСОБА_2 має право отримати пенсію, яка належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої за життя ОСОБА_2 суми пенсії у розмірі 14 700,00 грн підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області про те, що документом, що підтверджує статус спадкоємця, є лише свідоцтво про право на спадщину, яке не було надано позивачкою, колегія суддів відхиляє, оскільки свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом у безспірних випадках. Натомість, відповідачем не враховано, що позивачка у зв`язку з необхідністю встановлення факту її постійного проживання з померлим на час відкриття спадщини та неможливістю отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку захищала свої права шляхом звернення до суду з відповідним позовом про визнання права власності. Рішенням суду в справі №636/3373/24 визнано за нею право власності на недоотриману пенсію у сумі 14 700,00 грн в порядку спадкування за законом, і в даному випадку таке рішення є самостійною правовою підставою для отримання спадкоємцем належних сум. Обставина наявності/відсутності свідоцтва про право на спадщину (на спірні суми пенсії) не є визначальними в спірних правовідносинах для визначення їх характеру, оскільки сума недоотриманої пенсії ввійшла в склад спадщини, що визнано рішенням суду. Посилання ГУ ПФУ в Харківській області на те, що позивачка як дочка померлого протягом шести місяців повинна була звернутися для отримання недоотриманої пенсії як член сім`ї, однак цього не зробила, колегія суддів також відхиляє. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Оскільки ОСОБА_1 упродовж шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 не зверталась за виплатою належних йому сум пенсії безпосередньо до ГУ ПФУ в Харківській області, та їй такі суми не виплачено, тому вони увійшли до складу спадщини та мають бути виплачені їй як спадкоємцю відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті спору. Разом з тим, щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Голубов С.Г. на підставі договору про надання правової допомоги від 16 листопада 2024 року № 16/11/24, ордеру серія АН № 1561662 від 21 листопада 2024 року (а.с. 6-8). Пунктами 5.1, 5.2 вказаного договору передбачено, що визначення розміру оплати праці (гонорару) Адвоката проводиться за попередньою домовленістю з громадянкою ОСОБА_1 у фіксованому розмірі, яка дорівнює 8000,00 грн без ПДВ, що підлягатиме стягненню за рішенням суду на користь Клієнта з відповідача за рахунок його асигнувань. Оплата правової допомоги Адвоката в обумовленому розмірі здійснюється Клієнтом на підставі виставлених Адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки. Складання актів прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється. 20 грудня 2024 року адвокатом Голубовим С.Г. складено детальний опис виконаних робіт адвокатом та здійснених витрат часу для надання правничої допомоги, згідно якого на виконання умов договору про надання правової допомоги від 16 листопада 2024 року адвокатом надано наступні послуги: вивчення питання клієнта, формування позиції та консультування протягом 1 години, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та аналіз актуальної практики Верховного Суду щодо застосування норм права щодо спірних відносин протягом 2 годин, складання та подання позовної заяви до Дзержинського районного суду м. Харкова протягом 3 годин, ознайомлення з відзивом на позовну заяву відповідача по справі №638/22331/24 протягом 1 години та складання та подання відповіді на відзив на позовну заяву до Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №638/22331/24 протягом 2 годин. Загальна вартість складає 8000, 00 грн, загальний час роботи адвоката складає 9 годин (а.с. 53). На вказану суму 20 грудня 2024 року адвокатом Голубовим С.Г. виставлено ОСОБА_1 рахунок для сплати правничої допомоги адвоката (а.с. 54). Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. З урахуванням складності та категорії справи (стягнення недоотриманої пенсії), обсягу доказів, наявності сталої судової практики, колегія суддів вважає, що консультація клієнта, опрацювання законодавства та судової практики, а також підготовка і подання позовної заяви та відповіді на відзив не потребували від професійного адвоката таких значних витрат часу, які вказані в детальному описі виконаних робіт від 20 грудня 2024 року (9 годин), та розмір витрат на правничу допомогу (8000,00 грн) є завищеним, не співмірним витраченому часу та обсягу наданих послуг, а також ціні позову, адже складає більше її половини. Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено, з урахуванням обсягу та складності наданих позивачці послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, категорії справи, обсягу доказів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що рішення суду в частині стягнення судових витрат слід змінити, зменшивши суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , з 8000,00 грн до 4000,00 грн. Водночас, доводи відповідача про те, що кошти Пенсійного фонду не входять до Державного бюджету та не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги, не є підставою для нестягнення з нього як сторони цивільного спору судових витрат за розгляд справи, обов`язковий розподіл яких передбачений ЦПК України. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000,00 грн. На підтвердження витрат позивачкою надано копію договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2025 року № 20/09/25, ордер серія АН № 1796893 від 24 вересня 2025 року (а.с. 136-138). Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 4000,00 грн. З детального опису виконаних адвокатом робіт від 24 вересня 2025 року, вбачається, що ним надані наступні послуги: консультування з клієнтом, ознайомлення з апеляційною скаргою, формування позиції протягом 1 години, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 3 годин. Загальна вартість складає 4000,00 грн, загальний час роботи адвоката складає 4 години (а.с. 139). На вказану суму 24 вересня 2025 року адвокатом Голубовим С.Г. виставлено ОСОБА_1 рахунок для сплати послуг (а.с. 140). Керуючись наведеними вище критеріями, враховуючи, що обсяг наданої позивачці правничої допомоги на стадії апеляційного перегляду справи обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням незмінності позиції позивачки та її представника в судах обох інстанцій, відсутності нових доказів та обставин, що підлягають встановленню, колегія суддів вважає, що з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 липня 2025 року змінити, зменшивши суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , з 8000,00 до 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина