Постанова Харківський апеляційний суд № 645/1414/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/1414/24 Головуючий суддя І інстанції Шарко О. П. Провадження № 22-ц/818/627/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Холод М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаращака Василя Васильовича на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року, у справі №645/1414/24, за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У березні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06 березня 2019 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 51478,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Зазначив, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, не сплачувала щомісячні мінімальні платежі. Станом на 28 січня 2023 року ОСОБА_1 прострочила зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28 січня 2023 року направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідачка на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит 26 лютого 2023 року став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості відповідачки перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 15 січня 2024 року становить 103745,30 грн, із них: 103745,30 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - заборгованість за пенею, 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Посилаючись на вказане, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 березня 2019 року у розмірі 103745,30 грн станом на 15 січня 2024 року та судові витрати у розмірі 3028,00 грн. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року , позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» Заборгованість за Договором про надання банківських послуг МопоЬапк від 06.03.2019 року станом на 15.01.2024 року у розмірі 103745, 30 грн. (сто три тисячі сімсот сорок п`ять гривень тридцять копійок). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 березня 2019 року належним чином не виконала, фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку банку не повернула, розрахунок заборгованості не спростувала, тому з неї на користь банку підлягає стягненню заборгованість у заявленому позивачем розмірі. Не погоджуючись з таким рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Гаращак В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові банку. Стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь відповідача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що анкета-заява не містить розміру кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, наслідків порушення умов кредитування, а також інших істотних умов кредитного договору. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, та позивачем не доведено, що саме ці Умови, тарифи, таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту він розумів, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичної особи, паспорту споживчого кредиту «чорної картки Monobank», Тарифів, їх підписання. До матеріалів справи не надано жодного електронного доказу, в якому можна було пересвідчитись в достовірності посилань Позивача на ознайомлення відповідачки з умовами, правилами та іншими документами що становлять договір між останньою та Позивачем. Так, вказуючи на електронне підписання документів відповідним ключем, Позивачем не було надано до суду такі докази саме в електронній формі з розшифруванням, з метою встановлення дійсних обставин справи. Проте, попри ненадання Позивачем відповідних доказів, що б могли підтвердити накладення ОСОБА_1 електронного підпису, суд першої інстанції необґрунтовано вважає Умови і Правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту що становить між ним та банком договір про надання банківських послуг - підписаними, і що, відповідно свідчить про те, що ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, та отримала їх примірники у мобільному додатку. Разом із тим, судом не зазначено, на підставі чого ним було встановлено те, що саме ОСОБА_1 було накладено електронний цифровий підпис. Вказав, що суд першої інстанції зробив висновок про наявність заборгованості у сумі 103745.3 грн лише на підставі наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06 березня 2019 року. Проте, розрахунок заборгованості не є підтвердженням наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором, оскільки розрахунок заборгованості за договором не є первинним банківським документом у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а є внутрішнім документом фінансової установи, який не містить відомостей, які дозволили б суду перевірити, чи надавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, адже банк не надав до суду першої інстанції виписки з особового рахунка клієнта, яка підтвердила б видачу кредиту. Зауважує, що апелянткою (Відповідачкою) до суду надано разом із відзивом документ під назвою Рух коштів по картці від 23.03.2024 року. З аналізу вказаного документу, який по своїй суті є випискою за банківським рахунком вбачається, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем (з урахуванням незаконної операції нарахування судових витрат в сумі 3 028, 00 грн) становить 55 295, 30 грн. Аналіз виписки за банківським рахунком та наданого Позивачем розрахунку свідчить про незаконне нарахування та пред`явлення до стягнення відсотків на загальну суму 50 929, 91 грн. Слід окремо зауважити, що Позивачем перед звернення до суду стягнуто з рахунку Відповідачки 3 028, 00 грн (транзакція від 27.02.2024 року о 16:39:13), з яких фактично й сплатив судовий збір. При цьому, врахував таку суму в заборгованості Відповідача перед Позивачем. Відповідно, отримавши рішення суду в частині про стягнення заборгованості, в яку включено вже стягнуті судові витрати, а також зазначення в резолютивній частині рішення про розподіл судових витрат - Позивач наживається за рахунок Відповідачки на суму 3 028, 00 грн. З урахуванням таких фактів, не підлягає стягненню з Відповідачки сума у загальному розмірі 53 957,91 грн, яка визначена Позивачем. А тому, нараховані та частково стягнуті відсотки з апелянтки є необґрунтованими та не могли підлягати стягненню, з огляду на те, що такі відсотки не було відображено у двосторонній домовленості між нею та Відповідачем. Зазначила, що апелянтка (відпаовідачка) в даному процесі користується правничою допомогою адвоката Гаращака Василя Васильовича. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 15 000, 00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень), що визначено у фіксованому розмірі та не залежить від кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів та кількості судових засідань, в яких адвокат братиме участь. Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду до ухвалення рішення суду або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України просимо прийняти дане як заяву про подальше подання до суду доказів понесення витрат на правничу допомогу). У письмовому відзиві представник позивача Македон О.А. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін. Звертаємо увагу суду на те, що Відповідач не заперечує, що він є клієнтом АТ «Універсал Банк», на його ім`я відкрито рахунок, видана платіжна картка та він активно користувався банківськими послугами проєкту «Monobank». Вказав, що підписуючи Анкету-заяву, Клієнт погодився що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (пункт 2 Анкети-заяви). Підписанням цього Договору, Клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку (пункт 3 Анкети-заяви). Клієнт беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту Банк надсилає Клієнту у мобільний застосунок (пункт 3 Анкети-заяви). Поміж цього, Клієнт підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (пункт 9 Анкети заяви). У Анкеті-заяві зазначено, що Клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається Банком. За повідомленням Позивача всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті Мonobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними форматі PDF, з зазначенням рішень на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності. Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ. Враховуючи те, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що Відповідач був ознайомлений саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17. Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з Анкети- заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов`язковість договору. Окрему увагу слід звернути на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 23.12.2020 року по справі №127/23910/14-ц, у якій зазначено, що: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Правовідносини, які наразі існують між сторонами, щодо відкриття поточного рахунку, випуску платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, надання у користування грошових коштів у межах кредитного ліміту, нарахування процентів за користування коштами, є наслідком вже укладеного сторонами по справі Договору про надання банківських послуг від 06.08.2019 року, який Відповідачем певний час виконувався, що само по собі є підтвердженням його укладення та прийняття умов договору. Слід також звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.01.2021 року по справі №755/6962/19, у якій зокрема зазначено наступне: «Зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору. Сторона повинна дотримуватись умов договору за будь-яких обставин, навіть якщо вона не розуміє їх зміст. Так як суду не надано доказів, що Клієнт звертався до Кредитора з вимогою надання роз`яснень та незрозумілості умов договору, і протягом певного часу виконував умови такого договору, це свідчить про розуміння умов договору та їх погодження». Іншими словами, Верховний Суд у вищевказаній постанові констатував, що незрозумілість умов договору не звільняє сторону від обов`язку щодо їх виконання. Також варто звернути увагу, що правомірність укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України Про електронну комерцію, містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2- 383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Вказав, що відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 березня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с. 13). Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просив Банк відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов Договору та умов даної заяви. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку, засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним її відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором. Також ОСОБА_1 визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 06 березня 2019 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 (а.с. 6-12), відповідно до якого станом на 15 січня 2024 року її розмір становить 103745,30 грн, із них: 103745,30 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - заборгованість за пенею, 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. З довідки про наявність рахунку від 10 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_2 та видано чорну картку № НОМЕР_1 , що активна до серпня 2024 року (а.с. 99). Як вбачається з довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 10 травня 2024 року, ОСОБА_1 за договором від 06 березня 2019 року за карткою № НОМЕР_1 07 березня 2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 20000,00 грн, який в подальшому неодноразово збільшувався, та станом на 20 грудня 2020 року склав 51478,00 грн (а.с. 100). Відповідно до довідки про рух коштів по картці від 10 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 за період з 06 березня 2019 року по 10 травня 2024 року кредитний ліміт станом на 10 травня 2024 року становить 51478,00 грн, заборгованість станом на 10 травня 2024 року становить 106773,30 грн, баланс на початок періоду 20000,00 грн, баланс на кінець періоду 55295,30 грн, сума витрат за період 345949,36 грн, сума зарахувань за період 239176,06 грн (а.с.81-98). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов, датований 27 листопада 2021 року, за відсутності доказів, що відповідачка з ними ознайомилась при підписанні Анкети-заяви від 06 березня 2019 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем його електронним цифровим підписом. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача (а.с.14-38). Зі змісту Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей щодо дати його складання, а також його підписання відповідачем електронно-цифровим підписом. Інформація, що міститься у паспорті, зберігала чинність та була актуальною до 01 січня 2023 року. До того ж, Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, та така інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із змісту позовних вимог вбачається, що банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 103745,30 грн. Водночас, як вбачається із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість за тілом кредиту фактично складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом. Між тим, доказів про узгодження таких умов надання коштів позичальнику - позивач не надав. Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 06 березня 2019 року містить підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту за збільшеною ставкою в порядку статті 625 ЦК України; строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів не встановлені. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами у порядку ст. 1048 ЦК України банк не пред`явив. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифами, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Оскільки в анкеті-заяві від 06 березня 2019 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком у першу чергу внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним та безпідставним. Ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22. Як вбачається з довідки про рух коштів по картці від 10 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 за період з 06 березня 2019 року по 10 травня 2024 року кредитний ліміт станом на 10 травня 2024 року становить 51478,00 грн, заборгованість станом на 10 травня 2024 року становить 106773,30 грн, баланс на початок періоду 20000,00 грн, баланс на кінець періоду 55295,30 грн, сума витрат за період 345949,36 грн, сума зарахувань за період 239176,06 грн (а.с.81-98). Частину із сплачених коштів банком, а саме 51343,44 грн, безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, тоді як анкета-заява від 06 березня 2019 року не містить домовленості сторін про сплату відсотків та інших платежів, а також умов щодо відповідальності за порушення виконання зобов`язання. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 55429,86 грн, тобто, різниця між фактично витраченими коштами та внесеними коштами в межах кредитного ліміту (345949,36-239176,06-51343,44). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 09.01.2020 у справі №643/5521/19, у п.47 зазначено, що «встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту». Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь банку суми слід змінити, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків з 103745,30 грн до 55429,86 грн. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні з позовом до суду АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір у сумі 3028,00 грн (а.с. 1). Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково, а саме на 53,42% (55429,86 х 100) : 103745,30), то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1617,55 грн (3028 х 53,42 %). За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн (а.с.160). Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зменшено суму, що підлягає стягненню, банком відповідачу має бути компенсовано пропорційно незадоволених позовних вимог 1692,53 грн судового збору (3633,60 х 46,58 %). Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, різниця між зазначеними сумами, що становить 74,98 грн (1692,53-1617,55), має бути стягнута з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 . Проте, як вбачається з наданої довідки про рух коштів по картці від 10 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 за період з 06 березня 2019 року по 10 травня 2024 року (а.с.81), банком було списано в рахунок тіла кредиту 27.02.2024 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028, 00 грн, а Рішення у справі було ухвалено 29.08.2024. Вказані обставини свідчать про те, що позивачем фактично було списано в рахунок заборгованості відповідача судовий збір за подачу позовної заяви до суду. Доводів про те, яким чином таке списання було обумовлено в договорі з відповідачем, позовна заява не містить. Також суд звертає увагу на те, що хоча позивачем було самостійно стягнуто з відповідача судовий збір за подачу позовної заяви, що не передбачено положеннями Закону України «Про судовий збір», відповідні вимоги про стягнення з відповідача судового збору за подання позовної заяви були заявлені і до суду. Частиною 8 ст.6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат. Таким чином розподіл судових витрат належить виключно до компетенції суду. Отже, виходячи з вищевикладеного, з банку необхідно стягнути на користь відповідача різницю з вже стягнутої ним самостійно суми 2953 грн 02 коп. (3028,00-74,98). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаращака Василя Васильовича - задовольнити частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2024 року в частині розміру стягнутої суми змінити. Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 року народження) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк», (ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 березня 2019 у розмірі 55429,86 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень) грн 86 коп. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Автозаводська, 54/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 року народження) судовий збір у розмірі 2953 грн 02 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді Ю.М.Мальований. Н.П.Пилипчук.