Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/187/24

Справа № 343/187/24 Провадження № 22-ц/4808/348/25 Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Баркова В.М., Томин О.О., секретаря Петріва Д.Б., з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Комарницького Е.Г., представника недієздатної ОСОБА_2 адвоката Свинтицького І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування в особі виконкому Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області та ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Комарницький Едуард Григорович, на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Лицуром І.М. 20 грудня 2024 року в м. Долина Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У січні 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна. Заяву обґрунтовано тим, що він являється чоловіком ОСОБА_3 , яка є двоюрідною сестрою по материнській лінії ОСОБА_2 . Остання є одинокою, батьків, дітей або чоловіка у неї немає, не здатна сама проживати та доглядати за собою та потребує постійного стороннього догляду. У зв`язку з цим вона проживає з ним та його дружиною за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, внаслідок психічного розладу вона обмежена в самообслуговуванні, обмежена в здатності до орієнтації, до спілкування, у неї порушена вимова, не може в повній мірі контролювати свою поведінку та емоції та потребує постійного догляду і опіки. На даний час такий догляд забезпечує він та отримує допомогу по догляду за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу, підтвердженням чого слугує довідка Управління соціального забезпечення Калуської районної державної адміністрації від 18.01.2024 року за №101. Його дружина ОСОБА_3 також часто хворіє та на день подання позовної заяви перебуває на стаціонарному лікуванні із закритим переломом та сама потребує стороннього догляду. За адресою їх постійного місця проживання також зареєстрований син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак він 05.05.2023 року виїхав за кордон, де постійно проживає і працює. Таким чином інших осіб, окрім нього (заявника), які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , немає. Просив призначити у справі амбулаторну судово-психіатричну експертизу для визначення здатності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За поданням органу опіки та піклування Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області призначити його опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.1-3). УхвалоюДолинського районного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2024 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.42). Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано недієздатною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_1 . В задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном відмовлено в зв`язку з її необґрунтованістю. До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснення опіки над нею покласти на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області. Строк дії рішення про визнання недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити тривалістю 2 роки - до 19 грудня 2026 року. Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 6 180,36 грн компенсувати за рахунок держави Івано-Франківській філії Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» (а.с.102-105). Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимоги про призначення заявника опікуном, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Комарницький Едуард Григорович, подано апеляційну скаргу з мотивів порушення норм матеріального права та ненадання належної оцінки доказам. Зазначає, що суд встановив, що ОСОБА_2 є членом його сім`ї ще під час відкриття провадження у справі, зазначивши, що подана ним заява про визнання фізичної особи недієздатною відповідає вимогам статті 297 ЦПК України. Але разом з цим в оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що в поданні не вказано про відсутність чи наявність інших родичів ОСОБА_2 , хоча в описовій частині рішення міститься, що на підтвердження відсутності інших осіб, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_2 , долучені копії свідоцтв про смерть ОСОБА_6 . ОСОБА_7 , а також акти обстеження від 17.01.2024 року та від 17.10.2024 року. Тобто, суд володів інформацією про відсутність інших близьких родичів. Зазначає, що наявність інших родичів не впливає на можливість призначити його опікуном ОСОБА_2 та не може бути підставою для відмови у такому призначенні, оскільки остання є членом його сім`ї, а інші родичі не мають а ні можливостей, та не виявляють бажання бути опікуном. Ним в судовому засіданні надавались пояснення про стосунки між рідним братом, сестрою та ОСОБА_2 . Зокрема, вони вже тривалий час не спілкуються, брат та сестра жодного разу не поцікавилися її здоров`ям, не навідували, не телефонували, не надавали жодної фінансової допомоги на її утримання. Також виключно ним тривалий час здійснюється догляд та опіка над ОСОБА_2 , вони разом проживають, користуються спільним побутом, він забезпечує її харчуванням, одягом, лікуванням та всім необхідним. Вказує, що хвороба прогресує, тому ОСОБА_2 чим раз важче виконувати навіть нескладні повсякденні завдання. Отримання пенсії чи звернення в органи соціального забезпечення стали надмірно емоційним навантаженням для неї. В судовому засіданні він додатково пояснив, що Управлінням праці та соціального захисту населення Калуської районної адміністрації йому призначено допомогу на догляд. При зверненні за призначенням допомоги на догляд для оцінки всіх підстав ним надано всі необхідні документи щодо сімейних відносин та проходження військової служби, але рішення він на час розгляду справи ще не отримав. Дане рішення про призначення допомоги на догляд за ОСОБА_2 від 27.11.2024 року отримав тільки 04 січня 2025 року, вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення. Однак докази та обставини здійснення ним догляду за ОСОБА_2 та, відповідно, і можливість несення обов`язків опікуна, на які він посилався, існували на час розгляду справи. Не погоджується із посиланням суду на наявність інших осіб, які б могли нести обов`язки опікуна (рідного брата, сестру та племінників), оскільки такі не виявили ні бажання, ні ініціативи ставати опікунами. Тим більше, такі посилання суду нічим не підтверджені. Також суд вказує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності у ОСОБА_2 позитивного відношення та прив`язаності до особи, яка бажає стати опікуном, що свідчило б про наявність довірливих та доброзичливих стосунків між ними. Але, разом з тим, суд не встановив і наявності зворотних доказів, які б підтверджували прояви негативного ставлення його до підопічної чи навпаки. Апелянт зазначає, що є офіцером та все життя віддав служінню державним інтересам і проходженню служби в органах внутрішніх справ, являється учасником бойових дій. Аргументом для відмови у становленні опікуном було також те, що органом опіки і піклування не враховано той факт, що на даний час він проходить військову службу та не встановлено, чи не буде це перешкодою для виконання ним обов`язків опікуна. Однак, той факт, що він є військовим, жодним чином не виключає можливості призначення його опікуном недієздатної, оскільки норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містять положень щодо заборони призначати опікунами осіб чоловічої статі призивного віку. Жодних обмежень у Законі України «Про військовий обов`язок та військову службу» також не міститься. За наведених підстав просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі (а.с.115-125). Позиція інших учасників справи Долинською міською радою Калуського району Івано-Франківської області подано відзив на апеляційну скаргу. Вважають, що рішення підлягає частковому скасуванню в частині залишення без задоволення вимоги заявника про призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 . Аналіз чинних норм законодавства дає право стверджувати, що опікуном може бути особа, яка входить до широкого кола членів сім`ї особи, над якою вирішується питання про встановлення над нею опіки. Визначальною умовою віднесення до кола членів сім`ї є спільне проживання, спільний побут і взаємні права і обов`язки. Крім того, системний аналіз статей 60, 63 Цивільного кодексу України, статей 296, 300 ЦПК України дає право стверджувати, що однією з визначальних умов призначення опікуном над недієздатною особою є особисте волевиявлення першого, оформлене заявою та звернене до відповідних органів. Матеріали справи не містять доказів волевиявлення інших членів сім`ї чи близьких родичів, які б виявляли бажання бути опікунами ОСОБА_2 . Представником Долинської міської ради в судовому засіданні 20 грудня 2024 року зверталась увага суду на те, що згідно протоколу опікунської ради заявником ОСОБА_1 були подані всі необхідні документи, відповідно до вимог чинного законодавства. Також представник недієздатної ОСОБА_2 адвокат Свинтицький І.К у судовому засіданні вказав, що при зустрічі з недієздатною ОСОБА_2 склалось враження про приязне ставлення до заявника ОСОБА_1 , між ними наявний тісний сімейний зв`язок. Таким чином орган опіки та піклування прийшов до переконання, що суд дійшов хибного висновку щодо необґрунтованості рішення виконавчого комітету Долинської міської ради від 25 листопада 2024 року №1171 про доцільність призначення опікуном недієздатної ОСОБА_2 заявника ОСОБА_1 . Крім того, звернена увага суду на те, що Верховний Суд в постанові від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23 дійшов висновку, що відмова у призначенні опікуном лише з тієї підстави, що заявник є військовослужбовцем та перебуває у лавах Збройних Сил України, а тому не має можливості виконувати функції опікуна над членом своєї сім`ї (бабою), є відмовою у доступі до правосуддя. Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 щодо призначення його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити в повному обсязі (а.с.153-155). Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду У судове засідання не з`явився представник заінтересованої особи Долинської міської ради Івано-Франківської області, від яких надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною ніким не оскаржено, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається. Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Вислухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 , та його представника адвоката Комарницького Е.Г., представника недієздатної ОСОБА_2 адвоката Свинтицького І.К., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є двоюрідною сестрою дружини заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується такими документами: - свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 12.01.1965 року, в якому вказано, що її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с. 11); - свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 15.02.1964 року, у відповідності до якого ОСОБА_9 15.02.1964 року одружилася з ОСОБА_8 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 12); - свідоцтвом про народження ОСОБА_12 серії НОМЕР_3 від 01.02.1972 року, у відповідності до якого її батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 13); - свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 11.09.1993 року, згідно з яким ОСОБА_12 11.09.1993 року уклала шлюб з ОСОБА_1 (заявником) та змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - свідоцтвом про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_5 від 10.02.1964 року, у відповідності до якого її батьками були ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (а.с. 14). Таким чином встановлено, що ОСОБА_14 та ОСОБА_9 були рідними сестрами, а отже ОСОБА_12 (дружина заявника) та ОСОБА_2 (недієздатна) є двоюрідними сестрами. З довідки до акту огляду психіатричної МСЕК (Івано-Франківськ) серії 10 ААБ № 595484 від 07.11.2012 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено другу групу інвалідності з дитинства, довічно (а.с. 24). Із висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 13/7 від 17.01.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 , 1965 року народження, є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок психічного розладу, за рівнем обмеження життєдіяльності остання обмежена в самообслуговуванні, здатності до орієнтації, спілкуванні, контролі за власною поведінкою, тому потребує постійного стороннього догляду (а.с. 18). Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 337/2024 від 05.09.2024 року, ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом - помірною розумовою відсталістю, згідно МКХ-10 F71; внаслідок зазначеного розладу ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 64-67). На підтвердження того, що інших осіб, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_2 немає, заявником долучено свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_6 від 09.02.2011 року та серії НОМЕР_7 від 20.11.2019 року (а.с. 26-27), а також два акти обстеження від 17.01.2024 року та від 17.10.2024 року, складені старостою Великотур`янського старостинського округу Крайник Н.І. в присутності сусідів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , в яких зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду внаслідок психічного розладу, а ОСОБА_1 є єдиною особою, що може здійснювати догляд за нею (а.с. 17, 96). Відповідно до подання органу опіки та піклування Долинської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області № 1171 від 25.11.2024 року, опікунська рада вважає доцільним призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі визнання останньої судом недієздатною (а.с. 84,85). Застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Статтею 41 ЦК України передбачено правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки. Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад. Відповідно до п.1.7 Правил органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування. Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Згідно з п. 3.2 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Статтею 64 ЦК України визначено виключний перелік обставин, за яких особа не може бути призначена опікуном чи піклувальником. Так, згідно з положеннями цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав або ж якщо поведінка та інтереси такої особи суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування. Частиною 2 ст. 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки . Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому (ст. 2 СК України). Згідно абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99, у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї», членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно разом мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (ст. 25-1 КЗпП України). Законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19). Отож, член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Врахувавши наявний у матеріалах справи висновок судово-психіатричної експертизи №337/2024 від 05.09.2024 року про те, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом, помірною розумовою відсталістю, згідно МКХ-10 F71, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для визнання її недієздатною. Щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , слід виходити з такого. Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є двоюрідною сестрою по материнській лінії дружини заявника ОСОБА_1 , а отже, сам заявник безпосередньо не перебуває з ОСОБА_2 в родинних відносинах, вказані особи не є близькими родичами. Заявником долучено до матеріалів справи подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення його опікуном над ОСОБА_2 . Однак, як вірно зазначив суд, висновок від 30.10.2023 року не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном. Тобто, об`єктивних підстав призначення недієздатній ОСОБА_2 опікуна в особі заявника у зазначеному висновку не міститься. Разом з тим, подання не містить інформації про наявність інших членів сім`ї або інших осіб, які перебувають з недієздатною у родинних стосунках і не мотивовано чому вони не мають можливості здійснювати опіку над ОСОБА_2 . Крім того, аналіз вищенаведених правил дає підстави для висновку, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків як опікунів, так і підопічного. Правові наслідки для опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18) (провадження № 11-606апп18), предметом судового розгляду у якій були оцінка правомірності висновку та рішення органу опіки та піклування про позбавлення особи батьківських прав. Як у справі, що переглядається, так і у згаданій справі, розглянутій Великою Палатою Верховного Суду, оскаржувані рішення органу опіки та піклування відповідно до приписів чинного законодавства України не є остаточними рішеннями, такі рішення підлягали оцінці судом під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, а так само й про призначення опікуна. Окрім того, заявник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, згідно довідки військової частини НОМЕР_8 від 10.09.2023 року №574109 і з військової служби на день розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції він ще не звільнений, хоча і визнаний непридатним до такої (а.с.128). І саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого. Долинською міською радою Калуського району Івано-Франківської області до відзиву на апеляційну скаргу долучено рішення Опікунської ради при виконавчому комітеті Долинської міської ради Івано-Франківської області від 19.11.2024 року №15/2024 про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у разі визнання останньої судом недієздатною (а.с.161-162). Вказане відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №742/887/23. Перевіривши інформацію, надану опікунською радою при виконавчому комітеті Долинської міської ради Івано-Франківської області від 19.11.2024 року №15/2024 про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що Орган опіки та піклування не з`ясував можливість заявника здійснювати повноваження опікуна з огляду на те, що заявник на даний час перебуває на військовій службі і чи фізично він має можливість виконувати такі функції, а також не мотивовано. чому інші члени сім`ї недієздатної не можуть опікуватися нею. У частині 1 ст.300 ЦПК України закріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування. Отже, така регламентація відносить до сфери судової юрисдикції та повноважень суду про призначення піклувальників чи опікунів. При цьому функції опіки та піклування залишаються за органами опіки та піклування, у тому числі щодо осіб, які обмежені у цивільній дієздатності або визнані недієздатними судом. Опіка та піклування правовий інститут, який регулює суспільні відносини, пов`язані з установленням опіки та піклування, здійсненням функцій опіки та піклування та зупиненням опіки та піклування. Віднесення до компетенції суду встановлення опіки та піклування та призначення опікунів або піклувальників судовим рішенням ставить питання про механізм їх практичного вирішення при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Перш за все, виходячи з вимог процесуального законодавства, питання про призначення опікуна або піклувальника входить до предмета судового розгляду як похідне від головних юридичних фактів, що становлять предмет доказування по цих справах. Повноваження суду в цьому відношенні пов`язані з розглядом питання про призначення опікуна або піклувальника на підставі тих пропозицій та висновків по справі, які зроблені органом опіки та піклування як органу спеціальної компетенції, на якого за законом покладені функції опіки та піклування. Виходячи з процесуальних функцій органів опіки та піклування та їх процесуального статусу в цивільному процесі, підстав та процесуальних форм їх участі (ст. 60 ЦПК України), їх подання про призначення конкретної особи опікуном або піклувальником може міститися в окремому документі або письмовому висновку, який робить представник органу опіки та піклування в судовому засіданні. Подання органу опіки та піклування має оцінюватися судом з точки зору його обґрунтованості і не є обов`язковим для суду. Колегія погоджується із висновком суду, що подання органу опіки та піклування щодо призначення заявника опікуном недієздатної ОСОБА_2 видане без повного з`ясування обставин справи, оскільки не було врахованого наявність інших родичів недієздатної, які б могли здійснювати опіку над нею. Також в поданні відсутнє відповідне обґрунтування доцільності призначення опікуном саме заявника, за наявності у ОСОБА_2 рідних брата і сестри, які мають повноцінні родини, а також інших родичів, ближчого ступеня спорідненості, аніж заявник. Апеляційний суд зауважує, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов воно не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку. Водночас, наданий висновок опікунської ради щодо доцільності призначення опікуна не відповідає вимогам ст. 300 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу на те, що фізична особа може бути призначена опікуном лише за її згодою (ч.3 ст. 63 ЦК України), як правильно зазначив апелянт у скарзі. Проте сама по собі вказана обставина не може бути безумовною підставою для призначення опікуном особи, яка, на думку суду, не відповідає вимогам ст. 67 ЦК України. Тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви в цій частині є правильним. Спростовуючи доводи апелянта про те, що той факт, що він є військовим, жодним чином не виключає можливості призначення його опікуном недієздатної, оскільки норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок та військову службу» не містять положень щодо заборони призначати опікунами осіб чоловічої статі призивного віку, слід зазначити наступне. Хоча законодавство прямо не забороняє військовослужбовцям бути опікунами, фактична можливість виконання обов`язків опікуна в повному обсязі є суттєво обмеженою. Військова служба передбачає часті відрядження, ненормований графік, а в умовах воєнного стану - підвищену ймовірність перебування в зоні бойових дій. Це ставить під сумнів здатність заявника забезпечити постійний та належний догляд за недієздатною особою. Враховуючи специфіку військової служби, заявник не зможе забезпечити стабільність та безперервність догляду, що є критично важливим для недієздатної особи з психічними розладами. Суд, приймаючи рішення, повинен керуватися насамперед інтересами недієздатної особи. В умовах воєнного стану, коли життя та здоров`я військовослужбовців піддаються підвищеному ризику, призначення заявника опікуном може створити додаткову нестабільність та загрозу для недієздатної особи. Наявність інших родичів, які виявили готовність та здатність бути опікунами, є вагомим аргументом проти призначення заявника. Ці родичі можуть забезпечити більш стабільний та надійний догляд. Заявник ОСОБА_1 , який є чоловіком двоюрідної сестри недієздатної ОСОБА_2 , є родичем недієздатної особи, але не прямим. Це важливо, оскільки пріоритет надається ближчим родичам. Крім того, якщо жоден з родичів не може або не виявляє бажання бути опікуном, можна розглянути варіант патронатного догляду, де професійний доглядач забезпечуватиме необхідну допомогу. Орган опіки та піклування повинен оцінити всі обставини та надати висновок щодо того, хто найкраще відповідає інтересам недієздатної особи. Відтак, враховуючи наявність альтернативних варіантів, які відповідають інтересам недієздатної особи, призначення заявника опікуном є недоцільним. Судова практика свідчить про те, що в аналогічних ситуаціях суди надають перевагу кандидатурам, які можуть забезпечити постійний та надійний догляд, особливо в умовах воєнного стану. Положеннями частини першої статті 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Посилання як заявника, так і представників недієздатної ОСОБА_2 адвоката Свинтицького І.К. та Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області у відзиві на апеляційну скаргу на те, що при зустрічі з недієздатною ОСОБА_2 склалось враження про приязне ставлення до заявника ОСОБА_1 , між ними наявний тісний сімейний зв`язок не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами. Твердження заявника ОСОБА_1 про те, що його дружина хворіє та не може здійснювати догляд за своєю двоюрідною сестрою, судом не береться до уваги, оскільки, заявник не долучив жодних доказів на підтвердження своїх аргументів. Зважаючи на те, що суд в задоволенні заяви в частині призначення опікуна відмовив, здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_2 покладено на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатної - тобто орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом. В судовому засіданні апелянт пояснив, що на даний час здійснює процедуру звільнення із військової служби. Так, звільнення з військової служби значно збільшує шанси особи стати опікуном недієздатної, оскільки після звільнення особа матиме більше часу та можливостей для догляду за недієздатною особою. Однак, звільнення не гарантує автоматичного призначення опікуном. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи. За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в частині призначення заявника опікуном над недієздатною. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, суд не встановив. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст.374,375,381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Комарницький Едуард Григорович, залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач І.О. Максюта Судді: В.М. Барков О.О. Томин Повний текст постанови складено 21 березня 2025 року.