Постанова 4803 № 173/219/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2803/25 Справа № 173/219/24 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Гвоздєві М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року у складі судді Ілюшик І.А. у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною уточненою під час розгляду справи скаргою на бездіяльність державного виконавця Верхньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Скаргу обґрунтовано тим, що після ознайомлення з матеріалами справи 28 червня 2024 року, враховуючи надану АТ «ПриватБанк» виписку по рахунку стягувача, була виявлена наявність значної суми переплати аліментів у розмірі 49644,63 грн., яка не врахована органом державною виконавчої служби. 05 грудня 2023 року він дізнався про наявність арешту на карткових рахунках, при цьому він не знав і ніколи не був повідомлений про наявність будь-якого виконавчого провадження, де він був боржником. Будь-яких постанов він не отримував та відрахування з його пенсії є незаконним. На підставі викладеного, просив суд визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чорнобай О.О. у виконавчому провадженні № 59471659 від 05 грудня 2023 року про накладення штрафу в сумі 66619,17 грн. на боржника ОСОБА_1 . Зобов`язати державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чорнобай О.О. зарахувати суму штрафу 66619,17 грн. як сплату аліментів у виконавчому провадженні № 59471659. Визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чорнобай О.О. у виконавчому провадженні №59471659 від 05 грудня 2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 305,00 грн. Зобов`язати Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути у виконавчому провадженні № 59471659 боржнику - ОСОБА_1 суму витрат виконавчого провадження в розмірі 236,00 грн. Вирішити питання судових витрат. Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чорнобай О.О. у виконавчому провадженні № 59471659 від 05 грудня 2023 року про накладення штрафу в сумі 66619,17 грн. на боржника ОСОБА_1 . Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чорнобай О.О. у виконавчому провадженні № 59471659 від 05 грудня 2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 305,00 грн. Зобов`язано Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути у виконавчому провадженні № 59471659 боржнику - ОСОБА_1 суму витрат виконавчого провадження в розмірі 236,00 грн. У задоволенні вимоги про зобов`язання державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чорнобай О.О. зарахувати суму штрафу 66619,17 грн. як сплату аліментів у виконавчому провадженні №59471659 відмовлено. Стягнуто з Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3833,14 грн. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця під час прийняття постанови від 05 грудня 2023 року не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент винесення постанови у боржника була відсутня заборгованість зі сплати аліментів, тому у державного виконавця станом не було правових підстав для винесення постанови про накладення штрафу, тобто дії державного виконавця є неправомірними та постанова протиправною, тому вимоги скарги підлягають частковому задоволенню. Відмовляючи у задоволенні іншої частини скарги, суд першої інстанції виходив із відсутності в матеріалах справи достатніх, належних та допустимих доказів отримання грошових коштів стягувачем у виконавчому провадженні та таких доказів не надано й боржником, а тому у суду відсутні підстави для зарахування суми штрафу в рахунок оплати аліментів у виконавчому провадженні. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду в частині залишених без задоволення вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції в оскарженій частині є незаконною, необґрунтованою та такою, що була постановлена внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що у боржника відсутня заборгованість по сплаті аліментів про що підтвердив стягувач шляхом подання відповідної заяви, а тому наявні підстави для зарахування суми штрафу в рахунок оплати аліментів у виконавчому провадженні. Вказує, що зарахування сплаченої суми штрафу в рахунок майбутніх платежів по аліментам відновить його порушене право. З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині залишеної без задоволення вимоги про зарахування суми штрафу, як сплату аліментів у виконавчому провадженні, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині ухвала суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін, з огляду на наступне. Судом встановлено та як вбачається із матеріалів справи, рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року (справа № 173/738/19) з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 2500,00 грн., з наступною індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 15 березня 2019 року і до досягнення повноліття старшою дитиною.Видано виконавчий лист та 04 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 49471659. Постановою державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чорнобай О.О. у виконавчому провадженні № 59471659 від 05 грудня 2023 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає в сумі 66619,17 грн. Постановою державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чорнобай О.О. у виконавчому провадженні № 59471659 від 05 грудня 2023 року для боржника ОСОБА_1 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 305 грн. Витрати виконавчого провадження в сумі 236,00 грн. за відомостями заінтересованої особи перераховані платіжною інструкцією № 4329 від 07 грудня 2023 року. Як свідчать матеріали справи, 07 грудня 2023 року стягувач ОСОБА_2 подала заяву до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якій зазначила про те, що станом на 07 грудня 2023 року отримала від боржника ОСОБА_1 борг зі сплати аліментів у розмірі 199857,51 грн. В подальшому, 14 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій зазначила, що з метою зняття арештів з рахунків боржника, вона написала вишевказану заяву про отримання від ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів та штрафу у загальному розмірі 199857,51 грн. Разом з тим, зазначила, що таку суму від боржника не отримувала. За весь весь час перебування виконавчого листа у відділі державної виконавчої служби вона отримувала кошти лише на свою картку відкриту у Приватбанк. Ніяких інших коштів від боржника вона не отримувала, в тому числі штраф у сумі 66619,17 грн. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагород. (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»). 28 серпня 2018 року набрав чинності Закон № 2475-VIII, яким доповнено ст. 71 Закону «Про виконавче провадження» частиною чотирнадцятою такого змісту: «За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу». Отже, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів. Згідно з оскаржуваною постановою про накладення штрафу від 05 грудня 2023 року в сумі 66619,17 грн. станом на 01 грудня 2023 року у боржника ОСОБА_1 , утворилась заборгованість зі сплати аліментів 133238,34 грн. та перевищувала суму відповідних платежів за три роки. Положення абз. 3 ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника. Судом встановлено, що стягувач 07 грудня 2023 року подала до органів ДВС заяву про отримання від боржника суми боргу по сплаті аліментів в тому числі і штрафу, а в подальшому подала заяву, в якій всі ці обставини заперечувала, як і заперечувала їх у заяві, направленій на адресу суду 27 листопада 2024 року. У справі, що переглядається, суд встановив, що державним виконавцем 05 грудня 2023 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника, проте судом не встановлено, а матеріали справи не містять відомостей про виконання боржником зазначеного обов`язку. Отже, за встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що немає підстав для задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця зарахувати штраф в сумі 66619, 17 грн. в рахунок сплати аліментів за виконавчим провадженням, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази отримання спірних коштів стягувачем в рамках виконавчого провадження. Доводи апеляційної про необхідність зарахування суми штрафу в рахунок сплати аліментів у виконавчому провадженні, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Встановивши відсутність документального підтвердження оплати штрафу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в зазначеній частині. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками. Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Згідно із ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 12 березня 2025 року Повний текст судового рішення складено 21 березня 2025 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна