Постанова Одеський апеляційний суд № 947/18931/23

Номер провадження: 22-ц/813/2569/25 Справа № 947/18931/23 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.03.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на окрему ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - В С Т А Н О В И В: У провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Підставою для позовних вимог позивачем визначені факти встановлені постановою Одеського апеляційного суду від 09.03.2023 року у справі №947/5473/22, а саме що при розгляді вказаної цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , були частково задоволені позовні вимоги та встановлено факт спільного проживання батька позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу протягом періоду з 01 січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час підготовчого провадження у справі 947/18931/23 представником відповідача адвокатом Домбровської М.А. було подано відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог та , у письмовому вигляді, заявлені декілька клопотань про витребування доказів, виклик свідків та надання доказів із клопотанням про поновлення строку на подання доказів. З боку представника позивача подані письмові заперечення проти надання доказів з обґрунтуванням наявної, на його думку, преюдиції фактів стосовно спростування яких стороною відповідача заявлені клопотання, а саме намагання стороною відповідача вказаними доказами спростувати факт спільного проживання батька позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу протягом певного періоду, хоча вказані обставини були встановлені постановою Одеського апеляційного суду від 09.03.2023 року у справі №947/5473/22 і не підлягають повторному доказуванню у справі, в якою приймають участь ти ж самі сторони, у відповідності до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України. У підготовчому засіданні 26 вересня 2024 року, під час розгляду заявлених адвокатом Домбровською М.А. , як представником відповідача, клопотань та для з`ясування позиції сторони відповідача які викладені у відзиві , а також визначення того, чи відповідають заявлені у клопотаннях сторони докази критеріям належності визначеним у ст. 77 ЦПК України, тобто наявності у заявлених доказах інформації щодо предмета доказування а також чи відносяться вказані докази до предмету заперечень проти позовних вимог згідно змісту відзиву, головуючий намагався задавати запитання представнику відповідача адвокату Домбровської М.А., однак остання, порушуючи порядок судового засідання та виявляючи явну неповагу до суду постійно перебивала головуючого , не давала можливість задати хоча б одне повне запитання і на зауваження головуючого ( який вимушено з більшою за звичайною гучністю намагався зробити зауваження ) не реагувала та заявляла, що їй і так зрозуміло зміст того, що запитує суд і нехтуючи своїми обов`язками учасника справи фактично не надала можливість суду провести підготовче провадження, що привело до вимушеного об`явлення перерви у підготовчому засіданні. Київським районним судом м. Одеси 26.09.2024 року винесено окрему ухвалу відносно адвоката Домбровської Марії Андріївни, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності №003544 від 19.09.2022, у зв`язку із порушеннями адвокатом процесуальних обов`язків учасника справи у підготовчому засіданні 26.09.2024 по цивільної справі № 947/18931/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Направлено окрему ухвалу до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, для розгляду питання щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та попередження її про недопустимість вказаної поведінки у судових засіданнях. Не погоджуючись з такою окремою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить окрему ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року скасувати та постановити окрему ухвалу, у зв`язку з грубим порушенням суддею Київського районного суду м. Одеси Луняченко В.О. норм процесуального права під час проведення судового засідання 26.09.2024 року, Скаржник зазначає, що оскаржувана окрема ухвала суду є немотивованою, незаконною та необґрунтованою, такою що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права щодо правової позиції адвоката у справі внаслідок перешкоджання (втручання) судді в діяльність представника. Також доводи суду першої інстанції суперечать приписам ст. 55 Конституції України та ст. 2 ЦПК України, направлені на обмеження прав відповідача і про самоусунення від вирішення по суті заявлених відповідачем у справі заяв і клопотань. Так, в порушення вимог ч. 5 ст. 262 ЦПК України головуючий суддя Луняченко В.О. не зазначив ні конкретну статтю, пункт закону чи іншого нормативно-правового акту, який на його думку порушила адвокат Домбровська М.А., ні зміст порушення, обмежившись лише посиланням на те, що вказані обставини підтверджуються технічним записом судового засідання. Виходячи з вищенаведеного суддя Київського районного суду м. Одеси Луняченко В.О. не дотримався вимог закону і недобросовісно віднісся до виконання обов`язків судді, які покладені на нього Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 11.03.2025 року на 15:00 год. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали. Присутня у судовому засіданні 11.03.2025 року представник ОСОБА_1 не заперечувала проти розгляду справи за фактичною явкою сторін. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 11.03.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість окремої ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції у повному обсязі зазначеним вище вимогам не відповідає. Колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 ЦПК України верховенство права є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (стаття 58 ЦПК України). Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (частина перша статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон). З огляду на принцип верховенства права адвокати мають спрямовувати свою діяльність на захист загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, основним пріоритетом якого є права і свободи людини і громадянина, не повинні у своїй діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать Закону або Правилам, що є ознакою професіоналізму та високої правової культури. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги (частина перша статті 21 Закону). Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або Правилам адвокатської етики (частина третя статті 7 Правил адвокатської етики). Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності (частина перша, третя статті 12 Правил адвокатської етики). Адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов`язки (частина перша статті 12-1 Правил адвокатської етики). Під час здійснення професійної діяльності в суді адвокат повинен бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, стверджуючи повагу до адвокатської професії (частина перша статті 44 Правил адвокатської етики). За правилами статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22, провадження № 11-137заі23). Як вбачається зі змісту оскаржуваної окремої ухвали, остання стосувалась поведінки адвоката ОСОБА_1 , яка виразилась у нехтуванні своїми обов`язками учасника справи, неповазі до суду, перебиванням головуючого судді, що фактично позбавило можливості суд провести підготовче провадження та привело до вимушеного об`явлення перерви у підготовчому засіданні. Вказані обставини є свідченням неповаги до суду чи судді, яка у відповідності до статті 50 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" має наслідком відповідальність, установлену законом. Відповідальність за прояв неповаги до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил передбачена ст. 185-3 КУпАП. Поряд з цим, статтею 143 ЦПК України визначено підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. У відповідності до ст. 145 ЦПК України до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання. Переривання учасником справи промови головуючого в судовому засіданні, надання відповіді без дозволу головуючого на неповністю закінчене головуючим речення з метою поставлення питання незалежно від того, що учасник справи зрозумів сутність питання головуючого, спонтанна дискусія з головуючим після озвучення ним необхідності дотримання порядку і заборони передчасної відповіді на не до кінця озвучене питання - має ознаки, як порушення порядку під час судового засідання, так і невиконання розпоряджень головуючого, що має наслідком застосування головуючим до такого учасника в якості заходу процесуального примусу попередження, а у разі повторності вчинення таких дій - видалення із зала судового засідання. У разі, якщо таким учасником є адвокат, суд вправі повідомити про це кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, направивши відповідну окрему ухвалу з викладенням обставин порушення адвокатом порядку під час проведення судового засідання бо невиконання розпоряджень головуючого з посиланням на відповідні конкретні норми чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому засіданні. Однак вказані заходи процесуального примусу судом першої інстанції застосовано не було, а одразу емоційно заявлено адвокату про постановлення у відношенні неї окремої ухвали та про перерву в судовому засіданні. Разом з тим, статтею 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема, порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики. Відповідно до статті 11 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України такого змісту: "Я, (ім`я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правничу допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов`язки, бути вірним присязі". Проаналізувавши зміст оскаржуваної окремої ухвали, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, оскільки при її постановленні судом першої інстанції не зазначено, ані посилання на конкретні норми закону чи іншого нормативного-правового акта вимоги яких порушено адвокатом Домбровською М.А., ані чіткого визначення в чому саме полягає порушення нею присяги адвоката та/або правил адвокатської етики . Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 911/961/17). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2018 року у справі № 922/3997/15, від 04 травня 2018 року у справі № 922/1733/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: "окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду". При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали, суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц, ухвала Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 755/15473/20). Враховуючи наведене та приймаючи до уваги обставини судового засідання від 26.09.2024 року під час проведення у даній справі підготовчого судового засідання, колегія суддів доходить висновку про передчасність постановлення районним судом окремої ухвали відносно адвоката Домбровської М.А. до Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Одеської області для розгляду питання щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Тому окрема ухвала підлягає скасуванню. Щодо вимог апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали відносно судді Луняченко В.О., колегія суддів зазначає, що у межах обставин цієї справи та дослідженого аудіозапису судового засідання у Київському районному суді м. Одеси від 26.09.2025 року, апеляційний суд не вбачає наявність достатніх підстав для застосування апеляційним судом таких заходів відносно судді, внаслідок чого у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали слід відмовити. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити та скасувати окрему ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Окрему ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року скасувати. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текс постанови складено: 21.03.2025 року. Головуючий: О.М. Таварткіладзе Судді: С.О. Погорєлова Є.С. Сєвєрова