Ухвала КЦС ВС № 180/39/24

УХВАЛА 20 березня 2025 року м. Київ справа № 180/39/24 провадження № 61-2752ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, ВСТАНОВИВ: В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив: - визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 21 листопада 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 як такий, що вчинено під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах; - стягнути з відповідача моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків у розмірі 130 000 грн та витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 000 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, а також витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1 300 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2024 року в частині задоволених позовних вимог скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, відмовлено. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 950 грн компенсовано АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 03 березня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу у справі № 180/39/24 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, яку просить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі та із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним та розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 12 422, 37 грн та стягнення моральної шкоди у розмірі 130 000 грн. Отже ціна позову у справі № 180/39/24 не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 80 = 242 240 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року). Справа № 180/39/24 не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на ціну позову, предмет спору, категорію та складність, обсяг і характер доказів у справі, кількість учасників справи, справа № 180/39/24 є малозначною, як справа незначної складності. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 29 листопада 2024 року у справі № 180/75/24, від 09 січня 2025 року у справі № 180/40/24 про відмову у відкритті касаційного провадження у подібних справах. Оскільки справа № 180/39/24 є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Доводи заявника щодо відсутності практики Верховного Суду у подібних справах є помилковими. Так, Верховний Суд в ухвалі від 19 грудня 2024 року відмовляючи у відкритті касаційного провадження у подібній справі № 180/2197/23 за позовом працівника до АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків вказав, що «…оскільки між сторонами досягнуто домовленості щодо розміру і порядку компенсації моральної шкоди, які закріплені ними в договорі від 12 червня 2023 року, відповідно до його умов позивач таку компенсацію отримав, а подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено, є обґрунтованим висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог…» Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Незгода позивача із оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у справі № 180/39/24. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_1 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников