Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 465/7233/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 465/7233/22 пров. № А/857/7298/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 січня 2025 року, головуючий суддя Мигаль Г.П., ухвалене о 14:42 год. у м. Львові, повний текст якого складено 03.02.2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці Державної митної служби України, третя особа - Заступник начальника Енергетичної митниці Бондар Лариса Михайлівна, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Енергетичної митниці ДМС України, третя особа - Заступник начальника Енергетичної митниці Бондар Л.М., в якому просив скасувати постанову заступника начальника Енергетичної митниці Бондар Лариси Михайлівни від 21.11.2022 року у справі про порушення митних правил №0103/90300/22, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків суми несплачених платежів та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що при розгляді справи вирішуючи питання притягнення його до відповідальності за порушення митних правил посадова особа митниці, яка здійснила розгляд справи, не з`ясувала всіх обставин справи, не переконалась у відсутність обставин, які виключають провадження у справі та чи підлягав він притягненню до адміністративної відповідальності, неправильно застосувала митне законодавство, відповідач не з`ясував та не довів обставин, які б свідчили про те, що в його діях є ознаки правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 січня 2025 року адміністративний позов задоволено; скасовано постанову заступника начальника Енергетичної митниці Бондар Лариси Михайлівни у справі про порушення митних правил №0103/90300/22 від 21.11.2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 342 110,97 грн; закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Енергетичної митниці оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова митниці від 21.11.2022 року у справі про порушення митних правил №01032/90300/22, у відношенні ОСОБА_1 за ст.485 МК України винесена законно та обґрунтовано, з додержанням норм процесуального права, підстав для скасування відсутні. На адресу суду надійшло клопотання представника Енергетичної митниці про відкладення розгляду справи, оскільки представник митниці 20.03.2025 року буде зайнятий в інших судових засіданнях. Однак колегія суддів вважає, що в задоволенні поданого клопотання слід відмовити, оскільки на його підтвердження не поданого жодного доказу неможливості прибуття представника відповідача в судове засідання до суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2022 до відділу митного оформлення «Львів» митного поста «Західний» Енергетичної митниці фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подана митна декларація типу ІМ 40 ДЕ №UA903050/2022/032270 на товар - «важкі дистиляти, газойлі паливо дизельне» вагою 24 965 кг, який надійшов на адресу ТзОВ «НОКСхем» (код ЄДРПОУ 44038630) на підставі зовнішньоекономічного договору від 12.08.2022 року №EX/D/UA/2022/07/07, укладеного з підприємством «Acarica Advanced Applications» (Естонія). Декларування товару здійснювалось на підставі договору на митно-брокерське обслуговування від 20.07.2022 року №1/22, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та ТзОВ «НОКСхем» (Замовник). Підпунктом 6.1 даного договору визначено, що Виконавець несе відповідальність за неналежне виконання взятих зобов`язань, зокрема, за неналежне здійснення митного оформлення вантажів Замовника у відповідності з чинним законодавством. В ході здійснення митного контролю правильності заповнення граф митної декларації, а також повноти та правильності нарахування митних платежів встановлено, що ОСОБА_1 у графі 47 митної декларації типу ІМ 40 ДЕ № UA903050/2022/032270 заявлено ставку мита (021) в розмірі 0%, ставку акцизного податку (092) в розмірі 0 EUR та ставку податку на додану вартість (029) в розмірі 7%. У графі в зазначеної декларації ОСОБА_1 задекларовано митні платежі, які підлягають сплаті в розмірі 75506,34 гривень (ПДВ). Відповідно до Закону України від 21.09.2022 року №2618-ІХ «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо ставок акцизного податку на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану», який набув чинності 30.09.2022, для товару важкі дистиляти (газойлі) за кодом УКТ ЗЕД 2710194300, встановлено ставку акцизного податку в розмірі 100 Євро/тис.л. та оподаткування податком на додану вартість в розмірі 7%. Зазначені дії призвели до заявлення y митній декларації № UA903050/2022/032270 від 30.09.2022 року невірних відомостей щодо розміру митних платежів, які підлягають сплаті, а саме, у графі 47 та графі В митної декларації заявлено: ставку акцизного податку (092) в розмірі 0 EUR, в той час, як вона складає 100 Євро/тис.л.; податок на додану вартість в розмірі 75 506,34 грн., в той час, як розмір податку на додану вартість, що підлягає сплаті, становить 82 966,71 грн. Позивач, виявивши помилки в митній декларації в частині нарахування митних платежів, відповідно до ст. 269 Митного кодексу України, 03.10.2022 подав заяву про відкликання митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA903050/2022/032270 у зв`язку з необхідністю внесення змін у 47 графу, оскільки з 30.09.2022 року відбулись зміни у законодавстві. 07.10.2022 року Енергетичною митницею складено протокол про порушення митних правил № 0103/90300/22 у відношенні ОСОБА_1 за фактом вчинення останнім порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МК України за фактом вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. Постановою заступника начальника Енергетичної митниці Бондар Лариси Михайлівни від 21.11.2022 року у справі про порушення митних правил №0103/90300/22 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків суми несплачених платежів Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з відсутності у діях позивача умислу на вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, а відтак протиправність оспорюваної постанови, наявності підстав для її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Згідно із ч. 6 ст. 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Частинами 4, 5 ст.266 МК України передбачено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Статтею 485 МК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, в тому числі за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст.485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МКУ, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого ст. 485 МКУ) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Тобто, для притягнення до відповідальності згідно ст. 485 МКУ необхідно доведення факту заявлення в МД неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Аналізуючи зміст ст. 485 МК України, колегія суддів вважає, що склад правопорушення, викладений у цій нормі, передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети в диспозиції вказаної норми свідчить про те, що зазначене правопорушення може бути вчинене лише з умисною формою вини. Аналогічних висновків щодо застосування положень ст.485 МКУ дійшов Верховний Суд у постановах від 18.06.2020 року по справі №638/10546/16-а, від 27.01.2022 року по справі №640/5320/17, від 15.02.2023 року по справі №712/8692/16-а, від 28.04.2023 року по справі №161/17656/15-а. Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що притягнення до відповідальності за ст. 485 МК України необхідно доведення факту наявності прямого умислу. При цьому, дії особи, кваліфіковані як порушення митних правил за ст. 485 МК України, повинні бути спрямовані на досягнення мети у вигляді неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети в ст. 485 МК України вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). В той же час, за змістом статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Поняття адміністративного правопорушення відображено у ч.1 ст. 9 КУпАП та передбачає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Частина 1 ст. 495 МК України, визначає, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. За змістом частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Крім цього, частиною першою статті 269 МК України передбачено, що за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Таким чином, нормами МК України не заборонено внесення декларантом змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, а також відкликання митної декларації до моменту завершення митного оформлення товарів. Закон забороняє внесення змін та відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих товарів до закінчення провадження у відповідних справах. Випадок порушення митних правил фіксується у протоколі, з моменту складання якого провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим. Тому, до складання протоколу про порушення митних правил факт виявлення порушень таких правил щодо задекларованих у митній декларації товарів у цілях застосування частини десятої статті 269 МК України допустимим доказом не підтверджується. Відтак, заборона щодо внесення змін та відкликання митної декларації діє з моменту складання протоколу про порушення митних правил і до закінчення провадження у справі про порушення митних правил. Декларант має право до складання протоколу про порушення митних правилу разі виявлення технічних помилок у митній декларації відкликати митну декларацію та подати нову з достовірними відомостями, що і зробив позивач, а в контролюючого органу, який до того ж прийняв нову виправлену декларацію, були відсутні підстави для відмови у відкликанні попередньої. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №758/3820/16-а. Судом встановлено, що 03.10.2022 року позивачем до митного органу було подано заяву про відкликання даної митної декларації, що спричинило допущення помилки і не заперечується подання такої відповідачем. Натомість будь-якої відповіді на подану заяву декларанта від посадової особи митного органу не було, а отже за замовчуванням відповідача, позивач діяв правомірно. При цьому, протокол про порушення митних правил відносно позивача складено 07.10.2022 року. Таким чином, до моменту коли провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим, позивач звернувся із заявою до митного органу про відкликання митної декларації, тобто в межах строку звернення і до моменту, коли внесення таких змін, відкликання заборонено ч.10 ст. 269 МК України, ці обставини сукупно свідчать про вжиття позивачем дій щодо надання повних достовірних відомостей, та відсутність в його діях прямого умислу на вчинення дій, які б призвели до ухилення від митних платежів. Крім цього, як слідує з матеріалів справи, митним органом було завершено митне оформлення товару, тобто товар був випущений зі сплатою всіх необхідних митних платежів. Недоборів митних платежів з боку позивача не допущено, що є обов`язковим елементом диспозиції статті 485 МК України. Суд апеляційної інстанції вертає увагу, що митним органом при розгляді справи про порушення митних правил не доведено належними та достатніми доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, адже не доведено його суб`єктивну сторону, яка полягає у протиправних, винних (умисних або з необережності) діях чи бездіяльності позивача. Оспорювана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без доведення складу даного правопорушення, а також із порушенням принципів законності та презумпції невинуватості, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України. При цьому колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а, відповідно до яких у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини виклав правову позицію, за якою принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Аналізуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу відносно позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, аналізуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена відповідачем в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, не ґрунтується на фактичних даних, що в сукупності є підставою для скасування оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 січня 2025 року у справі №465/7233/22 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич Повний текст постанови складено 20.03.2025 року.