Постанова 4857 № 140/5507/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2025 рокуСправа № 140/5507/24 пров. № А/857/23884/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року (суддя Сорока Ю.Ю., м.Луцьк), - ВСТАНОВИВ: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУПФ-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУПФ-2), в якому просила: визнати протиправним та скасування рішення ГУПФ-2 від 06.05.2024 №032950010300 (далі Рішення) щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII); зобов`язати ГУПФ-1 призначити та виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з моменту звернення за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, тобто з 29.04.2024. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року (далі Рішення суду) позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В доводах апеляційної скарги вказує, що необхідною умовою для визначення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є факт постійного проживання (роботи), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше 3 років станом на 01.01.1993. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останнього у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (категорії 3) від 22.03.1995 серії НОМЕР_1 . Позивач звернулася до ГУПФ-1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII. За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУПФ-2 для вирішення питання про призначення пенсії. Рішенням ГУПФ-2 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII з тих підстав, що позивач станом на 01.01.1993 проживав в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, тому права на пенсію відповідно до статті 55 Закону №796-XII немає. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1991 по 01.12.1994 в колгоспі «Перемога», оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. З урахуванням цієї норми, для призначення пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ необхідна наявність 26 років страхового стажу. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII. Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у наступному вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. З наведених положень Закону вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 роки, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Тобто обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років з моменту аварії до 01.01.1993. Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС. Положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років. Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Рудка Любешівського району Волинської області було віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок № 22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою від 20.02.2024 №2833 виданою Любешівською селищною радою, позивач зареєстрована в селі Рудка, Камінь-Кшариського району Волинської області з 08.01.1992 по теперішній час. Вказана довідка лише частково охоплює період з 26.04.1986 по 01.01.1993 (11 місяців 24 дні). Згідно з довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького» від 22.03.2024 №90 позивач після закінчення навчання (01.03.1986), згідно з особовою карткою, була направлена на роботу в колгосп імені Щорса Полтавської області Пирятинського (Піртинського) району. Окрім цього, згідно з записами трудової книжки № НОМЕР_2 позивач з 01.04.1986 по 01.12.1994 працювала в колгоспі «Перемога», який розташований в Пирятинському районі, Полтавської області, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до відмітки в паспорті позивача щодо сімейного стану, шлюб позивача був зареєстрований 27.07.1986 Грабаровською сільською радою Полтавської області. ГУПФ-2 зазначає, що дані обставини заперечують факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення. Апеляційний суд звертає увагу, що інших доказів на підтвердження проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993 позивач суду не надала, окрім посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності). Відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 та від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/24. Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Також, Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, вказав, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення. Отже, наявність лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території протягом 3 років станом на 01.01.1993. Довідка від 20.02.2024 №2833 виданою Любешівською селищною радою, засвідчує те, що період проживання позивача в селі Рудка, Волинської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 загалом становить 11 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Як вбачається зі змісту Рішення суду при вирішенні спірних правовідносин суд першої інстанції керувався наявністю у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Водночас, враховуючи наведені правові норми та правову позицію Верховного суду у подібних справах, вказане посвідчення не дозволяє підтвердити факт постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує з фактом саме фізичного перебування особи, тобто, у зв`язку із постійним проживанням чи працею у зоні радіоактивного забруднення протягом 3 років станом на 01.01.1993, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини, та, відповідно, не здійснив перевірку факту постійного проживання позивача протягом зазначеного періоду у зоні гарантованого добровільного відселення. Таким чином, апеляційний суд наголошує, що висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, який ґрунтується на наявності у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є передчасним, оскільки судом не в повній мірі перевірено та досліджено всі обставини і докази, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич