Окрема думка Велика Палата ВС № 990/95/24

ОКРЕМА ДУМКА судді Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В. справа № 990/95/24 провадження № 11-296заі24

1. Велика Палата Верховного Суду 13 березня 2025 року розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

2. Велика Палата Верховного Суду в цій справі ухвалила постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, змінивши рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Короткий виклад історії справи

3. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо прийняття рішення за зверненням Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК) від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 »; - зобов`язати ВККС розглянути по суті звернення ОАСК від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 » та прийняти рішення в порядку частини п`ятої статті 96 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та пункту 17 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення ВККС від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23; далі - Регламент ВККС);

4. Рішенням від 8 листопада 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позовних вимог. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що Закон № 1402-VIIIне визначає для ВККС процедуру розгляду та ухвалення рішення про звільнення члена Комісії, однак частково ця процедура визначена Регламентом ВККС. При цьому суд першої інстанції зауважив, що на час виникнення спірних правовідносин Регламент ВККС не передбачав докладної процедури розгляду такого звернення, зокрема, щодо попередньої, до розгляду на засіданні Комісії, перевірки його обґрунтованості. Разом з цим, проаналізувавши чинну на час виникнення спірних правовідносин редакцію Регламенту ВККС та зваживши на положення пунктів 5, 6 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII, а також потребу в захисті авторитету правосуддя, суд першої інстанції виснував, що у разі надходження до ВККС звернення з вимогою внести до ВРП подання про звільнення члена ВККС, Комісія повинна була таке звернення розглянути по суті: оцінити його на предмет наявності підстав для звільнення члена ВККС та вирішити питання про внесення відповідного подання або про відмову у внесенні подання, якщо за результатами розгляду звернення виявиться, що такі підстави відсутні. За висновком суду першої інстанції, не розглянувши звернення від 25 грудня 2023 року та не прийнявши за результатом його розглядом відповідного рішення, ВККС припустилася бездіяльності, оскільки не прийняла рішення у пленарному складі не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання звернення, як це передбачено пунктом 17 Регламенту ВККС. Водночас суд першої інстанції зауважив, що сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладненою діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту. Таким чином, сама лише констатація бездіяльності ВККС, яка виявилася у зволіканні з розглядом і вирішенням звернення позивача, не відповідає вимогам ефективного способу захисту, оскільки не здатна відновити право позивача на розгляд звернення. У цьому контексті суд першої інстанції зазначив, що метою звернення позивача до ВККС було надання оцінки діям ОСОБА_2 і внесення до ВРП подання про звільнення його з посади члена Комісії. Однак на час звернення позивача до суду із цим позовом ОСОБА_2 вже був звільнений з посади члена ВККС, а отже, Комісія вже не мала повноважень оцінювати його дії на предмет дотримання етичних стандартів, які застосовуються до суддів, як складової професійної етики члена ВККС. Таким чином, бездіяльність Комісії щодо своєчасного розгляду звернення від 25 грудня 2023 року, за висновком суду першої інстанції, припинилася з дня звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВККС, тобто 27 березня 2024 року, і до звернення позивача до суду (2 квітня 2024 року). З огляду на те, що позивач обрав способом захисту свого порушеного права, як зауважив суд першої інстанції, саме визнання протиправною бездіяльності Комісії щодо прийняття рішення за зверненням від 25 грудня 2023 року та зобов`язання ВККС розглянути по суті це звернення і прийняти рішення, однак з 27 березня 2024 року ВККС не має повноважень вирішувати питання про внесення подання про звільнення колишнього члена Комісії ОСОБА_2 з посади, то суд першої інстанції зазначив, що не може зобов`язати ВККС вчинити дії, які не ґрунтуються на законі та не відповідають її повноваженням на час вирішення справи, відтак вимога позивача щодо зобов`язання Комісії розглянути звернення від 25 грудня 2023 року не відповідає чинним повноваженням ВККС і не може бути задоволеною. При цьому суд першої інстанції зауважив, що зволікання з розглядом звернення не мало вагомих наслідків для прав та інтересів позивача, оскільки можливість оцінки дій та висловлювань судді ОСОБА_2 на предмет суддівської етики в загальному порядку не втрачено.

5. Позивач не погодився із цим рішенням суду та звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. Встановлені обставини справи

6. На виконання рішення зборів суддів ОАСК від 25 грудня 2023 року позивач склав звернення до ВККС від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 » (далі - звернення від 25 грудня 2023 року).

7. У цьому зверненні мовилося про те, що 21 грудня 2023 року в українському національному інформаційному агентстві «УНІАН» відбувся брифінг за участю голови ВККС ОСОБА_2 з питань наявності у нього громадянства російської федерації. Під час брифінгу ОСОБА_2 пов`язав розкриття інформації про його можливе російське громадянство з початком кваліфікаційних процедур, у тому числі щодо деяких суддів ліквідованого ОАСК, та вимагав надання йому охорони через побоювання фізичної розправи. У зверненні судді ОАСК висловили осуд щодо публічних звинувачень колективу ОАСК без наведення будь-яких доказів чи обставин. Автори звернення вважали озвучену інформацію емоційною, маніпулятивною і такою, що не відповідає дійсності, та наголосили, що судді не можуть бути об`єктом такої довільної, публічної інтерпретації суспільно-значимих подій з боку судді - керівника ВККС. На думку авторів звернення, поведінка ОСОБА_2 підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади та є свідченням недотримання ним етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВККС. На підставі зазначено автори звернення спонукали Комісію надати оцінку діям члена ВККС ОСОБА_2 і у разі встановлення підстав для його звільнення з посади, визначених пунктом 6 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII, внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання про звільнення його з посади члена ВККС.

8. Зазначене звернення надійшло до ВККС 28 грудня 2023 року. 9. 15 лютого 2024 року до ВККС надійшов лист від 15 лютого 2024 року № 03-18/5066/24 за підписом голови ОАСК ОСОБА_1, у якому він просив надати інформацію щодо розгляду його листа від 25 грудня 2023 року.

10. Листом від 5 березня 2024 року № 36-1352/24 Комісія повідомила позивача про те, що в засіданні ВККС 29 лютого 2024 року було внесено пропозицію включити до переліку питань розгляд листів ОАСК від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року за підписом голови ОСОБА_1 щодо вимоги надати оцінку діям члена ВККС ОСОБА_2 . За результатами обговорення цієї пропозиції члени Комісії не встановили підстав для розгляду листів від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року. Зазначене питання за результатами голосування членів Комісії затверджено до розгляду не було. 11. 11 березня 2024 року на адресу Комісії надійшов запит про отримання публічної інформації, в якому позивач просив надати витяг з протоколу засідання Комісії від 29 лютого 2024 року про включення до переліку питань щодо розгляду листів ОАСК від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року, копію технічного запису засідання, проект рішення та копію ухваленого рішення, інформацію щодо доповідача за вказаними листами та особи, яка визначала дату, час і місце проведення засідання Комісії щодо розгляду вказаних листів, перелік питань, що виносилися на засідання, та дату оприлюднення вказаної інформації на вебсайті Комісії, інформацію щодо порядку розгляду вказаних листів та норм законодавства, якими керувалася Комісія під час їх вирішення.

12. Листом Комісії від 15 березня 2024 року № В-1593/24 позивачу роз`яснено, за яким порядком розглядалися листи від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року, та повідомлено, що перелік внесених для розгляду на засіданні Комісії 29 лютого 2024 року питань був оприлюднений на вебсайті Комісії 28 лютого 2024 року. Також позивачу повідомлено, що у засіданні Комісії 29 лютого 2024 член ВККС ОСОБА_3 вніс пропозицію включити до переліку питань розгляд вказаних листів, це питання Комісія не затвердила до розгляду, з огляду на що рішення за результатами голосування членів Комісії щодо внесення вказаного питання до розгляду не ухвалювалось. Крім того, позивачу роз`яснено порядок направлення витягу із протоколу засідання та копії технічної фіксації засідань.

13. Вважаючи протиправною бездіяльність ВККС щодо розгляду звернення від 25 грудня 2023 року, позивач звернувся до суду із цим позовом. Постанова Великої Палати Верховного Суду (основні мотиви)

14. Велика Палата Верховного Суду, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених позивачем в апеляційній скарзі, виснувала, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, і дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак мотивувальна частина рішення суду першої інстанції, на думку Великої Палати Верховного Суду, підлягає зміні відповідно до висновків в цій постанові.

15. Так, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за установлених у справі обставин члени Комісії, скориставшись своїм правом вносити пропозиції до переліку питань, внесених для розгляду на засіданні Комісії у пленарному складі, визначеним у пунктах 68, 72, 73 Регламенту ВККС, за результатами голосування не затвердили до розгляду на засіданні ВККС у пленарному складі 29 лютого 2024 року питання про розгляд листів позивача від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року стосовно оцінки дій члена ВККС ОСОБА_2 , яке було внесено до проєкту переліку питань, який було опубліковано на сайті Комісії 28 лютого 2024 року.

16. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оспорювана поведінка ВККС щодо розгляду звернення від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 » не має характеру протиправної бездіяльності. Мотиви окремої думки

17. Не погоджуюся з висновком Великої Палата Верховного Суду про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюю свою окрему думку з таких міркувань.

18. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

19. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

20. Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

21. Так, статтею 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» конкретизовано, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. На підставі Закону України від 31 жовтня 1995 року № 398/95-ВР Україна приєдналася до Статуту Ради Європи, підтверджуючи тим самим відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів. Відповідно до статті 3 Статуту Ради Європи кожний член Ради Європи обов`язково повинен визнати принципи верховенства права та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати в досягненні мети Ради, визначеної у главі I.

22. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

23. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

26. Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

27. У цій справі ОСОБА_1 поставив перед судом питання про неправомірність бездіяльності ВККС щодо розгляду його звернення та ухвалення рішення у пленарному складі відповідно до частини п`ятої статті 96 Закону № 1402-VIII та пункту 17 Регламенту ВККС.

28. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

29. ВККС складається з шістнадцяти членів, вісім з яких призначаються з числа суддів або суддів у відставці (частина третя статті 92 Закону № 1402-VIII).

30. За змістом пунктів 1, 3 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення члена ВККС з посади, серед іншого, є: подання заяви про звільнення з посади члена Комісії за власним бажанням; виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, установленим цим Законом.

31. Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 96 Закону № 1402-VIII у разі встановлення підстав для звільнення члена ВККС з посади, визначених пунктами 3-6 частини першої цієї статті, ВККС може своїм рішенням внести до ВРП подання про звільнення з посади відповідного члена Комісії. З дня ухвалення рішення Комісії про внесення зазначеного подання такий член Комісії відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до прийняття рішення ВРП. Процедура розгляду та ухвалення рішення про звільнення члена Комісії за поданням ВККС здійснюється відповідно до положень Регламенту ВККС.

32. Порядок роботи Комісії, зокрема і порядок розгляду заяв про виявлення невідповідності члена ВККС вимогам, установленим законодавством, визначений Регламентом ВККС (далі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

33. Так, згідно з пунктами 14.1, 14.6 Регламенту ВККС член Комісії може бути звільнений з посади, зокрема, у разі: подання заяви про звільнення з посади члена Комісії за власним бажанням; грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом члена Комісії або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена Комісії.

34. Пунктом 17 Регламенту ВККС передбачено, що у разі надходження до Комісії звернення про виявлення обставин щодо невідповідності члена Комісії вимогам, установленим Законом; порушення ним вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, а також про неучасть члена Комісії у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразової відмови без поважних причин від голосування з питань, що розглядаються; наявність обставин, які свідчать про грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним із статусом члена ВККС або виявило його невідповідність займаній посаді; допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВККС, не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання такого звернення Комісія у пленарному складі ухвалює рішення про внесення ВРП подання про звільнення члена Комісії в порядку, визначеному Комісією. Член Комісії, щодо якого розглядається питання про внесення ВРП подання про його звільнення, має право надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для відповідного звернення, а у разі неможливості безпосередньої участі в засіданні Комісії надати такі пояснення письмово чи взявши участь у засіданні в режимі відеоконференції. З дня ухвалення Комісією рішення про внесення зазначеного подання такий член Комісії відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення ВРП. В рішенні Комісії про внесення подання зазначається про відсторонення такого члена Комісії від посади.

35. Відповідно до пункту 57 Регламенту ВККСорганізаційними формами діяльності ВККС є засідання Комісії у пленарному складі, у складі її Палат та Колегій залежно від питань, визначених законом та Регламентом.

36. За змістом підпунктів 58.2, 58.3 пункту 58 Регламенту ВККС Комісія у пленарному складі ухвалює рішення про звільнення члена Комісії з посади з підстав, передбачених Законом, та у порядку, визначеному цим Регламентом; вносить подання ВРП про звільнення члена Комісії з підстав, передбачених Законом, та у порядку, визначеному цим Регламентом і Регламентом ВРП.

37. Отже, ВККС у пленарному складі є повноважним суб`єктом з розгляду звернення про виявлення обставин щодо невідповідності члена Комісії вимогам, установленим законом та, відповідно, вирішення питання про внесення ВРП подання про звільнення члена Комісії у разі встановлення підстав для звільнення члена ВККС з посади, визначених пунктами 3-6 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII.

38. Інформація про дату, час і місце проведення засідання Комісії з організаційних та процедурних питань, перелік питань, внесених для розгляду на засіданні, розміщуються на вебсайті Комісії не пізніше ніж за день до засідання Комісії. У разі проведення засідання, скликаного терміново, зазначена інформація розміщується на вебсайті Комісії не пізніше ніж за дві години до початку такого засідання (абзац третій пункту 71 Регламенту ВККС).

39. В абзацах першому та другому пункту 72 Регламенту ВККС зазначено, що члени Комісії мають право вносити пропозиції до переліку питань, внесених для розгляду на засіданні Комісії у пленарному складі, Палати чи Колегії, до складу яких вони входять. Пропозиція до переліку питань, внесених для розгляду на засіданні Комісії у пленарному складі, внесена та (або) підтримана не менш як трьома членами Комісії, а також до переліку питань, внесених для розгляду на засіданні Палати, підтримана не менш як двома членами Комісії, які входять до складу Палати, обов`язково включається до переліку питань найближчого засідання Комісії у пленарному складі чи у складі Палати.

40. У разі наявності питань, що потребують невідкладного вирішення, до внесеного для розгляду на засіданні Комісії переліку питань можуть бути внесені зміни безпосередньо на засіданні Комісії. До внесеного для розгляду на засіданні Комісії переліку питань також може бути включено дискусійні питання (такі, що не потребують прийняття рішення) з метою колегіального обговорення ситуації та визначення напряму подальших дій (пункт 73 Регламенту ВККС).

41. Питання розглядаються, як правило, у тій послідовності, в якій їх включено до переліку питань, затвердженого для розгляду на засіданні Комісії (пункт 78 Регламенту ВККС).

42. Згідно з підпунктом 79.3 пункту 79 Регламенту ВККС головуючий у засіданні Комісії оголошує перелік питань, внесений для розгляду на засіданні Комісії, та ставить на голосування питання про його затвердження.

43. У разі наявності підстав, які перешкоджають розгляду внесеного для розгляду на засіданні Комісії питання, таке питання за поданням (пропозицією) члена Комісії - доповідача, а в разі його відсутності - за пропозицією головуючого в засіданні знімається з розгляду (пункт 89 Регламенту ВККС).

44. Розгляд питання, затвердженого для розгляду на засіданні Комісії, крім дискусійних питань, завершується ухваленням рішення Комісії (абзац перший пункту 104 Регламенту ВККС).

45. Отже, для розгляду звернення про виявлення обставин щодо невідповідності члена ВККС вимогам, установленим законом, встановлено спеціальний порядок, яким визначена окрема процедура розгляду такого звернення Комісією у пленарному складі.

46. У цьому контексті варто зауважити, що Регламент ВККС в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не містив підстав (випадків) для невключення до порядку денного пленарного засідання ВККС питання про розгляд заяви щодо невідповідності члена Комісії вимогам, установленим законом, за результатами попереднього розгляду такого звернення, тобто не встановлював іншої (спрощеної) процедури розгляду звернення внаслідок встановлення його очевидної необґрунтованості чи з інших підстав, які свідчать про відсутність необхідності розгляду такого звернення пленарним складом ВККС.

47. При цьому за частиною другою статті 19 Конституції України діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

48. З огляду на викладене погоджуюся з висновком Касаційного адміністративного суду про те, що, враховуючи положення пунктів 5, 6 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII, а також потребу в захисті авторитету правосуддя, на час виникнення спірних правовідносин у разі, якщо до Комісії надходило звернення про виявлення обставин щодо невідповідності члена ВККС вимогам, установленим законом, то Комісія повинна була таке звернення розглянути по суті: оцінити його на предмет наявності підстав для звільнення члена ВККС та вирішити питання про внесення відповідного подання або про відмову у внесенні подання, якщо за результатами розгляду звернення виявиться, що такі підстави відсутні.

49. На підтвердження такого висновку щодо належного алгоритму дій Комісії з розгляду звернення про виявлення обставин щодо невідповідності члена ВККС вимогам, установленим законом, варто зазначити, що в подальшому Комісія, зауваживши, що в процесі правозастосування окремих пунктів її Регламенту виникла потреба у їх вдосконаленні, забезпечивши при цьому передбачуваність процедур Комісії, рішенням від 18 вересня 2024 року № 287/зп-24 внесла низку змін до цього Регламенту, зокрема виклала у новій редакції його пункт 17, якою детально регламентувала процедуру розгляду звернення, включно із попереднім його розглядом, перевіркою наявності обставин, які можуть бути підставою для звільнення члена ВККС, розглядом питання про внесення ВРП подання про звільнення члена ВККС.

50. З огляду на викладене вважаю, що ВККС допустила бездіяльність, яка полягає у нерозгляді Комісією у пленарному складі поданого позивачем звернення від 25 грудня 2023 року не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання звернення, як це було передбачено пунктом 17 Регламенту ВККС.

51. Щодо способу захисту порушеного права позивача вважаю доцільним зазначити таке.

52. При оцінці способу захисту за критерієм ефективності слід виходити з того, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати приписам законодавства.

53. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

54. За правилами пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

55. Повертаючись до обставин цієї справи, зауважу, що позивач, звертаючись до суду за захистом свого права, яке він уважав порушеним, просив визнати незаконною бездіяльність ВККС щодо прийняття рішення за зверненням від 25 грудня 2023 року і зобов`язати ВККС розглянути по суті це звернення та прийняти рішення у порядку частини п`ятої статті 96 Закону № 1402-VIII і пункту 17 Регламенту ВККС, які у своїй сукупності визначають порядок ініціювання Комісією процедури звільнення члена ВККС у спосіб прийняття рішення про внесення до ВРП подання про звільнення з посади відповідного члена Комісії за наслідками розгляду звернення про виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, установленим законом.

56. Водночас суд першої інстанції установив, що на час звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом ОСОБА_2 вже був звільнений з посади члена ВККС за власним бажанням.

57. Отже, на час звернення позивача до суду із цим позовом ВККС, як про це правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, вже не мала повноважень оцінювати дотримання ОСОБА_2 етичних стандартів судді як складової професійної етики члена Комісії та, відповідно, вирішувати питання про наявність підстав для його звільнення з посади члена ВККС.

58. Поряд із цим мушу наголосити, що визначене пунктом 17 Регламенту ВККС право особи на звернення до Комісії включає в себе не тільки право на розгляд цього звернення, а і право на його своєчасний розгляд не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання Комісією такого звернення. Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність розгляду звернення є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов`язків.

59. Водночас вимога позивача щодо зобов`язання Комісії розглянути по суті звернення від 25 грудня 2023 року на час його звернення до суду з цим позовом не відповідала чинним повноваженням ВККС.

60. Доводи ж позивача в апеляційній скарзі стосовно повноважень ВККС провести перевірку в разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності та/або направлення звернення до ВРП для його вирішення вважаю недоречними, оскільки звернення від 25 грудня 2023 року стосувалось саме прийняття ВККС рішення у порядку частини п`ятої статті 96 Закону № 1402-VIII та пункту 17 Регламенту ВККС. Водночас предметом спору у цій справі не є питання притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

61. Тож, за наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин вважаю, що єдиним доступним та достатнім способом захисту порушеного права позивача було б визнання протиправною бездіяльності ВККС щодо прийняття рішення за зверненням від 25 грудня 2023 року.

62. З огляду на викладене переконана, що Велика Палата Верховного Суду мала б скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції й ухвалити власне рішення про часткове задоволення позовних вимог. Суддя Н. В. Шевцова