Ухвала КЦС ВС № 354/1480/21

Ухвала 18 березня 2025 року м. Київ справа № 354/1480/21 провадження № 61-2257ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Зіміна Максима Вікторовича як представника ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАЛ-С-ТЕЙТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюк Б. В., про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 2611092001:22:002:0022 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області. Яремчанський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 23 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовив. Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року змінив, виклав його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 19 лютого 2025 року адвокат Зімін М. В. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати суду інформацію про ціну позову, а також самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги, підтвердивши такий розмір належними доказами (зокрема, звіт про оцінку майна з висновком про його вартість, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості аналогічного майна в районі місцезнаходження спірного майна тощо), та сплатити його в розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного нерухомого майна, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. На виконання вимог вказаної ухвали адвокат Зімін М. В. як представник ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, у якій представник заявника зазначає, що згідно з пунктом 3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 січня 2017 року продаж земельної ділянки вчинено за 149 487,00 грн, таким чином ціна позову становить 149 487,00 грн. На підтвердження викладених обставин надав копію договору купівлі-продажу, та, виходячи з указаної ціни, розрахував та надав суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028,00 грн. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Ціна позову у цій справі становить 149 487,00 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження є виконанням вимог щодо оформлення касаційної скарги відповідно до статей 389, 392 ЦПК України і не вказує на обставини, передбачені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та фактично підтверджує незгоду особи, яка її подала, з оскаржуваними судовими рішеннями. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника заявника про розгляд касаційної скарги за його участю. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Зіміна Максима Вікторовича як представника ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «РІАЛ-С-ТЕЙТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюк Б. В., про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов