Ухвала КЦС ВС № 947/19307/20

УХВАЛА 18 березня 2025 року м. Київ справа № 947/19307/20 провадження № 61-2708ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна, ВСТАНОВИВ: 03 березня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у вказаній справі. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення її недоліків, а саме надання до Верховного Суду: доказів (наприклад, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви; уточненої касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), сформулювати клопотання відносно оскаржуваних судових рішень відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України. 14 березня 2025 року від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема, документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги та уточнена касаційна скарга на рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в якій заявник просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року повністю, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявник у касаційній скарзі та в уточненій касаційній скарзі вказує, що предметом оскарження є рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2023 року та постанова Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року. Верховний Суду залишаючи без руху касаційну скаргу, вказував, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна відмовлено. Додатковим рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 33 000,00 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін. Отже, апеляційний суд переглядав рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2023 року, а не рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2023 року. Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що Верховний Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд визначати судові рішення із якими не погоджується заявник. Крім того, заявник не надав до Верховного Суду докази, які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви. Отже, заявник вказані в ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2025 року недоліки не усунув. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. І. Грушицький