Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4364/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2025 р. Справа № 480/4364/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 (головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар) по справі № 480/4364/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумського районного суду Сумської області , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області від 09.02.2024 № 22/06-09 "Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду", в частині встановлення позивачу з 22 січня 2024 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої становить 20 років 7 місяців; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі позивачу відповідно до статті 52 Закону України "Про державну службу" та наказу керівника апарату Сумського районного суду Сумської області "Про призначення Віри САДОВОЇ" від 15.01.2024 року № 15/06- 09, починаючи 22 січня 2024 року, із урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Сумського районного суду Сумської області від 09.02.2024 № 22/06-09 "Про встановлення надбавки за вислугу років працівникам апарату суду" в частині встановлення з 22.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі в розмірі 30 відсотків головному спеціалісту відділу документообігу Сумського районного суду Сумської області ОСОБА_1 . Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити з 22.01.2024 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до ст. 52 Закону України "Про державну службу" і наказу Сумського районного суду Сумської області "Про призначення Віри Садової" від 15.01.2024 №15/06-09 у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу є чинними, неконституційними не визнавались та не скасовувались, а відтак підстави для їх не застосування відсутні. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Позивач не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 працює в Сумському районному суді Сумської області на посаді головного спеціаліста відділу документообігу Сумського районного суду Сумської області. Наказом керівника апарату Сумського районного суду Сумської області "Про призначення Віри Садової" від 15.01.2024 №15/06-09 позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої, станом на 16.01.2024 року, становить 20 років 7 місяців. Однак, 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2024 рік» №0460-ІХ, абзацом 2 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Наказом керівника апарату Сумського районного суду Сумської області "Про призначення ОСОБА_2 " від 09.02.2024 № 22/06-09 позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу. Не погоджуючись із зменшенням розміру надбавки за вислугу років державного службовця, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки а вислугу років на державній службі з та зменшує розмір самої надбавки. При цьому, суд дійшов до висновку, що у межах спірних правовідносин застосуванню підлягає положення ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», як норма спеціального нормативно-правового акту. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про державну службу» визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Згідно зі ст.ст. 46, 50 Закону України «Про державну службу» встановлено, що стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: - посадового окладу; - надбавки за вислугу років; - надбавки за ранг державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; - премії (у разі встановлення). Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону «Про державну службу» надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Згідно з розділом «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. При цьому, абзацом 2 пункту 12 розділу «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Згідно з п. 13 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць. Таким чином, колегії суддів приходить до висновку, що Закон України «Про державну службу» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, зокрема врегульовує правовідносини щодо оплати праці, заохочення та соціальні гарантії . Разом з тим, у прикінцевих положеннях Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить положенням частини першої статті 52 Закон України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. Водночас, як правильно відзначив суд першої інстанції, до Закону України «Про державну службу» будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посад не вносилось. Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Так, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом. У межах спірних правовідносин спеціальним нормативно-правовим актом є саме Закон України «Про державну службу», а не прикінцеві положення закону про затвердження бюджету України на відповідний рік, а тому застосуванню підлягає саме положення ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу». Так, Конституційний Суд України неодноразово акцентував увагу на тому, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). У рішенні від 22 .05. 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України наголошував на тому, що „законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини). У рішенні від 28.08.2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України. З огляду на викладене вище, враховуючи сталу позицію Конституційного Суду України, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що спеціальним законом у межах спірних правовідносин є Закон України «Про державний бюджет України на 2024 рік». Посилання ТУ ДСА в Сумській області на те, що зазначений Закон № 3460-IX є чинним, неконституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині. Колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 .02. 2020 року у справі №520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу" станом на момент виникнення спірних правовідносин не була скасована чи зупинена, до її положень не вносилися зміни, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосовувати положення саме Закону України "Про державну службу". Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 по справі № 480/4364/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц