Постанова 4803 № 237/5031/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/224/25 Справа № 237/5031/23 Суддя у 1-й інстанції - Ліпчанський С. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №237/5031/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пальчик Володимир Леонідович, на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2024 року, встановив: У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Skoda fabia combi 1.4, днз НОМЕР_1 . 30 березня 2023 року о 20:00 год. на а/д То525 Михайлівка-Селилове-Курахове відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan Maxima, днз НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції у наслідок чого скоїв зіткнення з авто Skoda fabia combi 1.4, днз НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, постраждалих немає. Постановою Мар?їнського районного суду Донецької області від 05 червня 2023 року у справі №237/1835/23 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно висновку суб?єкта оціночної діяльності № ЕР- 15/04-23 від 10 квітня 2023 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , матеріальна шкода, завдана внаслідок пошкодження автомобіля позивача, становить 259 462 гривень, за проведення вказаного дослідження позивачем сплачено 4 480 гривень. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП, в якому пошкоджено автомобіль позивача, була застрахована. Страховою компанією позивачу було частково відшкодовано завдану шкоду, сплачено 107 400 гривень. Отже, залишок невідшкодованої суми майнової шкоди становить 156 542 гривень. Також позивач посилається, що через втрату автомобіля змушений був звільнитися з роботи. Пояснює це тим, що з квітня 2023 року не має можливості їздити з місця проживання с. Долинівка, Покровького району, Донецької області до місця роботи, яке знаходиться в м. Курахове, Покровського району, Донецької області. Відстань між вказаними населеними пунктами близько 30 км, рейсові маршрути відмінено у зв?язку із загостренням воєнної ситуації в даному регіоні. Втративши роботу, позивач ОСОБА_1 втратив постійний дохід. Просив стягнути середньомісячну заробітну плату з відповідача за період часу з червня по вересень 2023 року, надавши розрахунок своєї заробітної плати згідно до довідки форми ОК-5, яка становить за 2023 рік: 135 110,05 гривень, в тому числі: в січні- 30551,74 гривень, лютому 25 714,99 гривень, березні 26 802,13 гривень, квітні 24 870,77 гривень, травні - 20728,78 гривень, червні - 6441,64 гривень. Середньомісячна заробітна плата складає 135 110,05 гривень: 6 міс по 22 518,34 гривень на місяць х 2 = 45 036,70 грн. У зв`язку з викладеним, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між страховим відшкодуванням та ринковою вартістю автомобіля розміром 156 542 гривень, витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження розміром 4 480 гривень, середньомісячний розмір заробітної плати 45 036,70 гривень та витрати по сплаті судового збору. Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між страховим відшкодуванням та ринковою вартістю автомобіля розміром 156 542 гривень, витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 4 480 гривень, середньомісячний розмір заробітної плати в сумі 45 036,70 гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пальчик В.Л., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до висновку оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № ЕЗ-15/04-23 від 10 квітня 2023 року матеріальна шкода, завдана внаслідок пошкодження автомобіля позивача, становить 259 462 гривень. Матеріали справи містять заяву позивача до ПрАТ СК «ПЗУ Україна», відповідно якої він погодився на суму страхового відшкодування в розмірі 107 400 гривень. Тобто, позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодився з розміром страхового відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в розмірі 107 400 гривень, та правовими наслідками такої виплати, відтак позбавлений можливості пред`явити вимоги до страхової компанії про стягнення різниці суми між страховим лімітом та виплаченим страховою компанією страховим відшкодуванням у розмірі узгодженому позивачем. Оскільки винна в ДТП особа несе відповідальність за завдану майнову шкоду у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди та зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) з огляду на узгодженість потерпілою особою ОСОБА_1 і ПрАТ СК «ПЗУ Україна» розміром страхового відшкодування, яке має виплатити страхова компанія в сумі 107 400 гривень, і яка була виплачена позивачу страховою компанією, вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача різниці між страховим лімітом в розмірі 160 000 гривень і виплаченою страховою компанією узгодженою з позивачем сумою в розмірі 107 400 гривень, не підлягають задоволенню. Вказане не було враховано судом першої інстанції. Також зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного розміру заробітної плати в сумі 45 036,70 гривень, оскільки внаслідок пошкодження його автомобіля його було звільнено з місця роботи, не ґрунтуються на вимогам діючого законодавства та не підтверджені наявними у справі доказами. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. 19 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» від 19 червня 2024 року № 3831-IX. (далі по тексту Закон № 3831-IX) Відповідно п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3831-IX установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 3831-IX) визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга у даній справі подана до набрання чинності Законом № 3831-IX. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пальчик В.Л., підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що постановою Мар`їнського районного суду Донецької області від 05 червня 2023 року у справі №237/1835/23 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно висновку суб?єкта оціночної діяльності № ЕР-15/04-23 від 10 квітня 2023 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , матеріальна шкода, завдана внаслідок пошкодження автомобіля позивача Skoda fabia combi 1.4, днз НОМЕР_1 становить 259 462 гривень. Відповідно рахунку № 15/23 від 07 квітня 2023 року проведення незалежної оцінки автомобіля позивача Skoda fabia combi 1.4, днз НОМЕР_1 становить 4 480 гривень, за яку позивач ОСОБА_1 сплатив, що підтверджується квитанцією № 161451473, яка міститься в матеріалах справи. ОСОБА_1 звернувся до страховика з письмовою заявою, в якій погодив розмір страхового відшкодування в розмірі 107 400 гривень, після виплати такого відшкодування претензій до ПрАТ «ПЗУ Україна» мати не буде. (а.с. 37) В позовній заяві позивачем підтверджено отримання ним від страхової компанії відповідача часткового відшкодування завданої шкоди в сумі 107 400 гривень. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд не може погодитися з та висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 15,16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Положеннями частини 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно пункту 1 частини 2 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-IV). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(пункт 9.1 статті 9 Закону №1961-IV). Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За змістом пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Відповідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV). За встановленими у цій справі обставинами потерпіла особа та страховик відповідача визначили розмір страхового відшкодування шляхом укладення двостороннього договору про врегулювання страхового випадку. Такі дії потерпілої особи та страховика відповідають положенням пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV, в силу якої, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Цивільне законодавство дозволяє сторонам самостійно узгоджувати розміри збитків (страхового відшкодування), що підлягають сплаті, таке право гарантовано пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, позивач на власний розсуд розпорядився своїм правом, та вважав за можливе погодити, що 107 400 гривень буде достатньою для нього як для суми виплати страхового відшкодування, а тому підстав для повторного вирішення цього питання та збільшення розміру відповідальності страховика колегія суддів не вбачає, оскільки це суперечило б принципу свободи договору та правової визначеності, оскільки страховик мав правомірні очікування, що сплата відповідних коштів на користь позивача, які були погоджені сторонами, вичерпає між останніми будь-які відносини з приводу даної дорожньо-транспортної пригоди, отже, очікував, що позивач не буде оспорювати відповідну суму в майбутньому. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року по справі №333/2096/17, провадження №61-20343св18. Окремо, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що страховий поліс відповідача містив ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну 160 000 гривень, розмір франшизи в сумі 2 600 гривень, який не відшкодовується страховиком, тобто реальна сума, що могла бути відшкодована страховиком складає 157 400 гривень, з розрахунку сума страхового ліміту складає 160 000 грн. - 2 600 грн. франшизи. Щодо стягнення різниці між страховою виплатою та реальною шкодою, яка, згідно доводів позивача, має бути покладена на відповідача ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає наступне. Оскільки рacta non obligant nisi gentes inte quas inita (договори не зобов`язують нікого, крім осіб, які в них беруть участь), тому домовленістю між двома сторонами не може бути збільшено обсяг відповідальності третьої особи, не сторони такого договору. Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону №1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором. Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню: - загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи; - розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону №1961-IV; - чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-IV. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону №1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком. Відповідний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року по справі №362/3043/18, провадження №61-13063св20, від 27 жовтня 2021 року по справі №208/2600/17 (провадження №61-7415св19), В матеріалах справи наявний висновок суб?єкта оціночної діяльності № ЕР-15/04-23 від 10 квітня 2023 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , відповідно якого матеріальна шкода, завдана внаслідок пошкодження автомобіля позивача Skoda fabia combi 1.4, днз НОМЕР_1 становить 259 462 гривень, і розмір вказаної шкоди відповідачем не спростований. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не спростував належними доказами розмір спричиненого позивачу збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи розмір максимальної страхової суми 157 400 гривень (160 000 - 2 600), позивач погодився з сумою відшкодування в 107 400 гривень, розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика та складає 99 462 гривень (259 462 - 160 000), враховуючи розмір позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову останнього в цій частині та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 99 462 гривень, оскільки суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивач має право на відшкодування у повному обсязі реальної вартості понесених витрат, на відповідача, як на винну особу, покладається обов`язок відшкодувати потерпілому різницю між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією та франшизи. Зазначений висновок, викладений у постанові Верховного Суд від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та є незмінним. Домовленість між позивачем та страховиком відповідача щодо розміру відшкодування не впливає на обов`язки спричинювача шкоди, що підлягали б сплаті поза межами страхового відшкодування. З огляду на вищезазначене, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є слушними. Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячної заробітної плати в сумі 45 036,70 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок пошкодження автомобіля позивача було звільнено з місця роботи, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячної заробітної плати. При цьому, при прийнятті рішення суд посилався на ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно якої у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до ДТП) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі. Також суд першої інстанції послався на положення ст. 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. При цьому судом першої інстанції залишено поза увагою, що вказаними нормами передбачено виплату середньомісячного заробітку на користь потерпілого в разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Натомість, судом першої інстанції задоволені вимоги позивача про стягнення середньомісячного розміру заробітної плати у зв`язку з його звільненням на підставі наказу ТОВ «Інтерененергосервіс» від 05 червня 2023 року № 662-к за угодою сторін. Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено належними доказами втрату професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров`я або каліцтва, спричиненого ДТП з вини відповідача. З огляду на вищезазначене, підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середньомісячного розміру заробітної плати відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пальчик В.Л. та скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в сумі 99 462 гривень. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Відповідно підпункту «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно с. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За частиною 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже з урахуванням частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (63,54%), у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 682,17 гривень, в частині відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 846,59 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пальчик В.Л., з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 856,08 гривень. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пальчик Володимир Леонідович, задовольнити частково. Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2024 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-траспортної пригоди, 99 462 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 682,17 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 856,08 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення 18 березня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста