LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд759/2712/18

від 14.04.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2020 року м. Київ справа № 759/2712/18 провадження № 22-ц/824/25/2020 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Іванової І.В. суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. сторони : позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у складі судді Шум Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП, встановив: У лютому 2018 р. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 11.08.2016 року з вини відповідача, що керував автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1 , сталася ДТП, в результаті якої пошкоджено належний позивачу автомобіль «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 , чим заподіяно матеріальної шкоди у сумі 14 508,49 грн. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2016 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СТ «Іллічівське». Враховуючи, що страхова компанія виплати не здійснила, позивач просив стягнути з відповідача, як винуватця ДТП страхове відшкодування та витрати, пов`язані з оплатою експертного дослідження в розмірі 1 000 грн. Крім того, просив стягнути моральну шкоду, розмір якої оцінив в сумі 10 000 грн. Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував з підстав необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, зазначив, що на момент скоєння ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована, а тому позивач повинен звернутись за виплатою страхового відшкодуванням до страхової компанії або МТСБУ. Відповідач не є особою, яка повинна сплачувати страхове відшкодування. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 14 508 грн. 49 коп., витрати за проведення експертизи в сумі 1 000 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 1200 грн., витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 740 грн. 80 коп. та моральну шкоду в сумі 2 000 грн. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається у скарзі на те, що позивач не має права вимагати від нього відшкодування збитків, що покриваються лімітом відповідальності, тому має звертатися з вимогою до страховика ТДВ СК «Іллічівське», а у випадку завершення процедури ліквідації та затвердження ліквідаційного балансу останнього - до МТСБУ. Крім того, зазначив у скарзі, що позивач не аргументував доказами заподіяння моральної шкоди. У відзиві на скаргу позивач зазначив, що оскільки він не може отримати відшкодування на проведення ремонту автомобіля із страхової компанії, членство якої в МТСБУ було припинено, тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №705 від 19.02.2018, вартість матеріального збитку в результаті пошкодження, складає 14 508,49 грн. (а.с. 36-39). Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено адміністративне стягнення. На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СТ Іллічівське» на підставі полісу. 20.09.2016 позивач звернувся до ПрАТ «СТ Іллічівське» із заявою про виплату страхового відшкодування, внаслідок ДТП, що мала місце 11.08.2016 року. ПрАТ «СТ «Іллічівське» своїх зобов`язань за договором страхування не виконав, страхове відшкодування не сплатив, при цьому МТСБУ зазначив своїм листом від 11.07.2017 року, що не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «СТ Іллічівське» чи визнання його банкрутом, тому поновить розгляд питання щодо здійснення регламентної виплати позивачу у разі визнання ПрАТ «СТ Іллічівське» банкрутом у встановленому законом порядку та якщо коштів та майна страховика не вистачить для задоволення вимог позивача, що буде підтверджено затвердженим господарським судом ліквідаційним балансом страховика (а.с.15). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди, тому відповідач, як винна у ДТП особа, зобов`язаний відшкодувати шкоду, яка спричинена його автомобілю та моральну шкоду. Проте колегія суддів не може повною мірою погодитись з вказаними висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що власник автомобіля який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц. Відповідно до статті 51 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, має право залучити до участі у справі співвідповідача. Проте, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, не вирішив питання про залучення до участі у справі як співвідповідача ПрАТ «СТ Іллічівське». В свою чергу, суд апеляційної інстанції на стадії розгляду справи позбавлений права залучити до участі у справі співвідповідача. Проте, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом до страховика, або з відповідною заявою до МТСБУ, про що зазначено у листі останнього. Отже, суд першої інстанції, покладаючи обов`язок із відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля у результаті ДТП, на відповідача ОСОБА_2 вищевикладені вимоги закону не врахував, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в частині вирішення питання про стягнення матеріальної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог . При цьому, частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн. суд першої інстанції виходив з того, що пошкодження автомобіля позивача призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та істотності вимушених змін в його житті. З таким висновком погоджується і судова колегія, тому оскільки він не спростований апелянтом, колегія вважає, що в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює або скасовує рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та витрат за проведення експертизи скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 240,86 грн. судових витрат. Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді :

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»