Постанова 4802 № 154/3392/24

Справа № 154/3392/24 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А. Провадження № 22-ц/802/284/25 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Здрилюк О. І., Федонюк С.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 поданою її представником ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2024 року в складі судді Каліщука А. А., В С Т А Н О В И В : У вересні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (надалі - ТОВ «Споживчий Центр») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 09.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.04.2024-100000755 шляхом підписання цифровим електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки на отримання кредиту, що є невід`ємною частиною договору. Відповідачем під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID НБУ. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит у розмірі 14 000,00 грн зі строком користування на 42 дні. Ставка «Економ» у розмірі 2 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. В свою чергу ставка стандарт становить 2,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, окрім періоду застосування ставки «Економ». Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 2.33% = (13720.00/14000)/42 х 100%. Неустойка: 350 грн., що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі шляхом перерахування коштів відповідачу, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.04.2024. Натомість відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала у зв`язку з чим утворилась заборгованість, що станом на 20.05.2024 становить 29 120,00 грн, з яких: 14 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 13370,00 грн проценти, 1750 грн неустойка. Просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 29 120,00 грн. заборгованості, а також понесені витрати по сплаті судового збору. Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2024 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором від 09.04.2024 сумі 29120 грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» 2422 гривень 40 копійок судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору між сторонами, зокрема не доведено, що номер на який було надіслано одноразовий ідентифікатор належить ОСОБА_1 . Зазначила, що надана роздруківка з LIQPAY не є належним і допустимим доказом отримання відповідачем коштів, а також відсутні докази, що картковий рахунок, який вказаний як рахунок ОСОБА_1 , належить саме їй. Також позивачем не подано розрахунку заборгованості та виписки по кредитному рахунку. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (29 120,00 грн.) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у даній справі є 18.03.2025, тобто дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно задовольнити частково з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2024 ТОВ «Споживчий центр» направило ОСОБА_1 . Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦКУ, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦКУ. Кожна сторінка Пропозиції підписана ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора Е288. Відповідно до пункту 2.2 пропозиції кредитний договір, який складається: з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Заявкою Кредитного договору № 09.04.2024-100000755 (Кредитної лінії) від 09.04.2024 передбачено: позичальник ОСОБА_1 , платіжний засіб позичальника: 5375-41ХХ-ХХХХ-9055; кредит надається на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 09/04/2024, сума кредиту 14000,00 грн., строком на 42 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 20/05/2024. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового Траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 7). Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5 % за (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 8). Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки 2.33 % = (13720.00/14000)/42 * 100 % (п. 9). Неустойка: 350 грн., що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежного від суми невиконання/неналежного виконання зобов`язання (п. 15). Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. У Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 09.04.2024-100000755 (кредитної лінії) умови кредитування аналогічні тим, які викладені у Пропозиції, акцепт також підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е288. Згідно з копією паспорта споживчого кредиту, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 14 000 грн., зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором. Паспорт споживчого кредиту також підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е288. Відповідно до копії квитанції про електронний переказ коштів від 09.04.2024 платником «Швидкий кредит» sgroshi.com.ua на картку отримувача №537541*55 було перераховано 14 000,00 грн за договором № 09.04.2024-100000755. Позивачем при зверненні до суду до позовної заяви було додано розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 09.04.2024-100000755 від 09.04.2024, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 складає 14 00,00 грн. основний борг, 13370,00 грн. проценти, 1750,00 грн неустойка, разом 29 120,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 09.04.2024 по 20.05.2024. За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 уклавши кредитний договір № 09.04.2024-100000755 від 09.04.2024 в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку колегії суддів, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів. Посилання представника відповідача на відсутність у заявці від 09.04.2025 номеру телефону ОСОБА_1 , а отже відсутності доказів направлення одноразового ідентифікатору саме відповідачу, є помилковими, оскільки відповідно до пункту 22 Заявки кредитного договору №09.04.2024-100000755 додатком до даного кредитного договору є інформаційне повідомлення позичальника. Як вбачається, з Інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 (підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е288) контактний телефон позичальника НОМЕР_1 , саме на цей номер і направлялось позивачем одноразовий ідентифікатор. Доводи представника відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 14 000,00 грн. колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу долучено квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 09.04.2024. Зі змісту квитанції від 09.04.2024 вбачається, що видача коштів за кредитним договором № 09.04.2024-100000755 здійснювалася за допомогою системи LiqPay. Платіж - 2447586957; дата 09.04.2024 09:56; № платіжної карти 537541*55; сума - 14000,00 грн (а.с. 36). У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою. Тобто, позивач (через систему LiqPay) видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 14000, 00 гривень на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 N 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавепь здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Пунктом 22 Постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 N 705 (яка була чинна на момент укладення зазначеного кредитного договору) передбачено, що торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо. Ті ж самі положення передбачені пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити. Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Відповідно до пункту 4.1. Правил надання споживчих кредитів - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами) Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID), заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору № 09.04.2024-100000755, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору 09.04.2024-100000755), підписані одноразовим ідентифікатором «Е288», які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме, 5375-41ХХ-ХХХХ-9055. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема за рішенням суду. У зв`язку з наведеним, квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 09.04.2024 про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Колегія суддів звертає увагу, що зазначаючи в апеляційній скарзі про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, представник відповідача не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_3 , який ОСОБА_1 зазначила в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 09.04.2024-100000755 від 09.04.2024 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про не надання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу. Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини. Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду. Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг. Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору ОСОБА_1 не заявляла. У позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі. Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17. Відповідно до Акцепту кредитного договору № 09.04.2024-100000755 (кредитної лінії) від 09.04.2024 ОСОБА_1 надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 09/04/2024, сума кредиту 14000,00 грн., строком на 42 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 20/05/2024. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового Траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 2.33% = (13720.00/14000)/42 х 100%. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. ОСОБА_1 09.04.2024 підписала електронним підписом кредитний договір, чим погодилася із запропонованими умовами договору. Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 09.04.2024-100000755 від 09.04.2024, проценти за користування кредитом нараховані за період з 09.04.2025 по 20.05.2024. Досліджуючи надану позивачем довідку-розрахунок, а саме порядок нарахування відсотків, апеляційний суд встановив, що розрахунок заборгованості за процентами розраховується: 14 000 грн (сума виданих кредитних коштів) х 2% (Ставка «Економ») х 14 (кількість днів користування кредитними коштами за ставкою «Економ») та дорівнює 3 920 грн.; 14 000 грн.(сума виданих кредитних коштів) х 2,5% (Ставка «Стандарт») х 28 (кількість днів користування кредитними коштами за ставкою «Стандарт») та дорівнює 9800 грн. Сума нарахованих процентів за період користування кредитними коштами становить 3 920+9800=13 720 грн. Апеляційний суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що він проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі та дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив вимоги позивача про стягнення 13 720 грн. заборгованості зі сплати процентів. Також твердження апелянта про надання товариством неналежного розрахунку про стан заборгованості, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки апелянтом не було надано на спростування доводів позивача власного контррозрахунку. Щодо вимог про стягнення неустойки. Відповідно до пункту 7.6 Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником будь-яких грошових зобов`язань за Договором Кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом. В Заявці Кредитного договору № 09.04.2024-100000755 (Кредитної лінії) та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 09.04.2024-100000755 (кредитної лінії) передбачено, що неустойка: 350 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 15). Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час. Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована неустойка за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, підстави для стягнення з відповідача 1750 грн неустойки відсутні. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вимог банку в частині стягнення неустойки в сумі 1750 грн. Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення неустойки суд першої інстанції порушив норми матеріального права, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, неповно з`ясував обставини справи, зокрема, залишив поза те, що неустойка, сплата якої передбачена кредитним договором, нарахована після 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем, у зв`язку з чим неправильно розрахував розмір заборгованості за кредитним договором. Тому рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області в частині стягнення кредитної заборгованості необхідно змінити, викласти резолютивну частину рішення в новій редакції. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні з позовом до суду ТОВ «Споживчий Центр» сплатило судовий збір у сумі 2422,40 грн., а відповідач за подання апеляційної скарги 4542 грн. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та вимог апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме 93,99%, тобто 2276,81 грн., а на користь відповідача з позивача 272,97 грн. (6,01% задоволених вимог апеляційної скарги). Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 поданою її представником ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2024 року в цій справі змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції. «Позовні вимоги позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №09.04.2024-100000755 від 09 квітня 2024 року у загальному розмірі 27370 грн. (двадцять сім тисяч триста сімдесят гривень), з яких: 14000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13370 грн. заборгованість за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833) 2276,81 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 272,97 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: