Постанова Харківський апеляційний суд № 638/20878/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 24 червня 2026 року м. Харків справа № 638/20878/25 провадження № 22-ц/818/3459/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, постановленого під головуванням судді Гребенюка В.В., - в с т а н о в и в: У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 11.09.2023-100003176 від 11.09.2023 у розмірі 14419,99 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 7000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 6369,99 грн., заборгованість за комісіями 1050,00 грн., а також просить стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової, документи, що складають кредитний договір підписувались електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у повідомленні на номер, вказаний відповідачем як фінансовий 0992304807. Саме його було використано відповідачем та він не заперечував, що вказаний засіб зв`язку, а саме цей номер належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений. А тому вважає, що між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Зазначає, що позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу Liqpay, що є еквайринговою установою, яка відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 закону України «Про платіжні послуги» як надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів, має ліцензію на надання такої послуги.Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної операції відбувався за умови надання Позивачем платіжного доручення через виклики програмного інтерфейсу АРІ ПриватБанку щодо здійснення таких операцій. Відповідні платіжні доручення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України «Про платіжні послуги» Відповідно до постанови НБУ від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», платіжне доручення розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.На підтвердження переказу коштів, позивач надав квитанцію LiqPay, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», який містить усі відомості щодо платіжної операції, а відтак, є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Щодо незазначення повного номеру картки відповідача у кредитному договорі посилається на п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит», від 03.11.2021 № 113, якою передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівковий перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного споживача (далі кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_1 (перші шість останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Також п.22 Постанови Правління НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705 (яка була чинна на момент укладення зазначеного кредитного договору, передбачено, що торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо. Ті ж самі положення передбачені п.64 Постанови Правна НБУ «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164, якою передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити. Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління НБУ, позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Відповідно до п. 4.1. Правил надання споживчих кредитів - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним договором та Правилами), Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANK ID) заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несевідповідальність за їх дійсність/достовірність. Як вказує позивач, до суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №11.09.2023-100003176, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору № 11.09.2023-100003176), які підписані одноразовим ідентифікатором «А657», які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 4149-49XX-XXXX-7787. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки є банківською таємницею, якою володіє виключно Банк-емітент картки. Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ: виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи 3 урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. А тому, у разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право:- зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Крім того, зі змісту договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який повинні бути перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність доказів, які у позивача об`єктивно не існують та не можуть існувати з огляду правову природу спірних правовідносин і законодавчо встановлені обмеження, оскільки подати такі відомості, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують р коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі, неможливо, оскільки такі докази відсутні у позивача та не можуть бути ним отримані, оскільки позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківським рахунками клієнтів. Вважає належним доказом, наданий позивачем лист ТОВ УПР про перерахування коштів, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав до суду електронних документів з їх відповідними метаданими (або їх паперові копії) на підтвердження заявлених підстав позову, зокрема, що відповідач має особистий кабінет на сайті кредитодавця, що саме він входив до свого електронного кабінету під своїм логіном, що саме він надсилав свою відповідь на електронне повідомлення щодо оферти, що електронний підпис - одноразовий ідентифікатор був фактично використаний саме відповідачем при підписанні електронного документу Кредитного договору. Суд вважав, що саме зазначення персональних даних відповідача у письмових доказах, які містяться в матеріалах справи, наявність яких у третіх осіб не виключається, є недостатнім для ідентифікації особи відповідача для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору. Крім того, на думку суду, відсутні первинні документи, згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, які б належним чином підтверджували виконання операції з безготівкового зарахування суми кредиту на картковий рахунок саме відповідача за Кредитним договором. Розрахунок заборгованості, поданий позивачем, на думку суду, не може підтверджувати заборгованість, оскільки є похідним, обробленим документом, що складається на підставі первинних даних та не є первинним документом бухгалтерського обліку, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належності картки 4149-49XX-XXXX-7787 саме відповідачу, а надана позивачем копія квитанції не є первинним документом, що підтверджує господарську операцію з перерахування коштів, адже не відповідає вищенаведеним правилам Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України (п. 63), оскільки не містить найменування клієнта, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку та не підтверджує з достатньою вірогідністю належність платіжного засобу: 414949*87 відповідачу і відповідність такого засобу, вказаному у Кредитному договорі: 4149-49XX-XXXX-7787, позаяк зазначений в квитанції номер банківської картки може відповідати щонайменше 98 варіантам інших номерів карток крім номеру картки, вказаному в Кредитному договорі (кількість чисел між в проміжках від 00 до 77, від 77 до 99). Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 11.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.09.2023-100003176. Укладення даного договору відбулося акцептуванням (прийняттям) відповідачем оферти (пропозиції) позивача на укладення кредитного договору. Документи підписано з боку позивача електронним підписом, а відповідачем шляхом підписання одноразовим ідентифікатором А657, який направлено на телефонний номер: НОМЕР_2 . Відповідно до умов Кредитного договору позивач мав надати відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 7000,00 грн. строком на 70 днів до 19.11.2023, на рахунок до електронного платіжного засобу: 4149-49ХХ-ХХХХ-7787, а відповідач мав повернути суму кредиту та сплатити відсотки за фіксованою ставкою - 1,3 % за день користування кредитними коштами та комісію, пов`язану з наданням кредиту 15%, що дорівнює 1050 грн. (п.п. 1-4, 7-9 Заявки, п.п. 3.1 3.3, 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) . До позову додано, підписану вищенаведеним одноразовим ідентифікатором таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за Договором № 11.09.2023-100003176 від 11.09.2023 про споживчий кредит, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , у якій наведено дати платежів та їх суми (за кредитом, відсотками, загальна і сума комісії). Позивачем надана інформація, отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними відповідача та договір № 4507 від 01.11.2020 між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» щодо фінансових послуг з прийому та відправлення платежів. На підтвердження перерахування коштів позивачем додано квитанцію про видачу коштів за договором №11.09.2023-100003176 на суму 7000,00 грн. із даними отримувача: номер платіжного інструменту: 414949*87. На квитанції наявні зображення підпису особи без даних для її ідентифікації та печатки банку. На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №11.09.2023-100003176, згідно якої, заборгованість по кредитному договору складає: 7000 грн. основний борг; 6369,99 грн проценти; 1050 грн. комісія за надання. Всього заборгованість складає: 14419,99 грн. Період нарахування відсотків: з 11.09.2023 по 19.11.2023 При цьому дана довідка визначає лише суми заборгованості без наведення які ставки відсотків та комісії використані при розрахунку. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 14419,99 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 7000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 6369,99 грн., заборгованість за комісіями 1050,00 грн., які разом з судовим збором ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення кредитного договору, позивачем надано пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку від 11.09.2023, підтвердження укладання кредитного договору № 11.09.2023-100003176 від 11.09.2023, додатко до анкети позичальника та паспорт споживчого кредиту.(а.с.117-126) Як вбачається з кредитного договору № 11.09.2023-100003176 від 11.09.2023 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 , відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферти), Заявки від 11.09.2023, Відповіді Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які підписані позичальником одноразовим ідентифікатором А657, який було відправлено на фінансовий номер позичальника 0992304807, укладено електронний кредитний договір № 11.09.2023-100003176 від 11.09.2023 на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту 11/09/2023;

2. Сума Кредиту: 7000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 70 днів з дати його надання.

4. Дата повернення (виплати) кредиту 19.11..2023;

5. Період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі- черговий період).

6. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У Позичальника та Кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту.

7. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8..Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

9. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія") 15% від суми Кредиту та дорівнює 1050 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

10. Графік платежів: Проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; кількість платежів зі сплати Процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються Проценти. Сума кредиту сплачується 5 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 2533 грн. 95 коп., 2-й, 3-й, 4-й платіж у розмірі 2533 грн. 95 коп., 5-й платіж у розмірі 2533 грн. 94 коп. Комісія сплачується 1 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 1050 грн.00 коп.;

11. Протягом строку дії договору тарифи та комісія за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає супровідних послуг.

12. Неустойка: 70 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного /неналежного виконання зобов`язання. 13.Розмір процентів відповідно до ст.65 ЦК України становить 474,5% річних.

15. Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

17. Позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частині другій ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» він ознайомився за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii , паспорт споживчого кредиту відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», графік платежів з переліком складових загальної вартості кредиту відповідно до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, примірник цього договору. Дана заявка містить дату та час укладення - 11.09.2023 18:19 год. Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 4149-49хх-хххх-7787 та всі істотсні умови договору, зазначені в Заявці та підписана одноразовим ідентифікатором А657. В підписаному договорі сторони передбачили всі істотні умови кредитного договору: сума отриманих кредитних коштів - 7000 грн, на строк 70 днів, дата повернення 19.11.2023 року без можливості пролонгації, процентна ставка 1,3% за кожен день користування кредитом на весь строк кредитування, комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту, неустойка - 70 грн, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49хх-хххх-7787. Одноразовий ідентифікатор направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер, який вказувався при реєстрації на сайті. Відповідно до п. 4.1. Правил надання споживчих кредитів - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним договором та Правилами), Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANK ID) заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність. Відповідно до інформації, отриманої з Системи BANK ID. На електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, позичальника ОСОБА_1 було ідентифікована та верифіковано, із зазначенням повних анкетних даних відповідача, дати народження, паспортних даних, номеру РНОКПП позичальника, а також номеру телефону НОМЕР_2 , зазначеного ним у Заявці та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (а.с.127) Кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом введення отриманого від позичальника одноразового ідентифікатора А657 в особистому кабінеті мобільного застосунку «Швидко Гроші». Тому встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. Отже, кредитний договір був укладений в електронній формі. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Відповідно до п.4.1. договору, кредитодавець надає позивальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49хх-хххх-7787 ( а.с.121). Згідно довідки-розрахунку, складеної позивачем, заборгованість відповідача по кредитному договору від 11.09.2023 року № 11.09.2023-100003176 відповідає заявленій до стягнення за даним позовом сумі. При цьому проценти по кредиту нараховані за період з 11.09.2023 по 19.11.2023 року. (а.с.115) Також, в матеріалах справи наявна квитанція LIQPAY про видачу 7000 грн за кредитним договором № 11.09.2023-100003176, відповідно до якої, 11.09.2023 о 18:19 год. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: НОМЕР_3 , ІD операції 2364062033, з призначенням платежу: Видача за договором № 11.09.2023-100003176. (а.с.116) На підтвердження регулювання фінансових послуг з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LIQPAY , позивачем надано копію договору №4507 про надання послуг в системі LIQPAY, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «Приватбанк (а.с.128-133) Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався. Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 7000 грн., шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_4 хх-хххх-7787, зазначений відповідачем у договорі. Довідка-розрахунок заборгованості сумнівів у апеляційного суду не викликає. Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі у розмірі 14419,99 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 7000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 6369,99 грн., комісія за надання кредиту 1050,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Частиною 1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги та апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6056 грн (2422,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3633,60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції). Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість у розмірі 14419 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 99 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: В.Б. Яцина Н.П. Пилипчук