Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/12815/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12815/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області щодо не зняття обмеження з призначеної ОСОБА_1 пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум, з дати звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області, а саме з 23.11.2023. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно обмежив розмір його пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність після проведення індексації з 23.11.2023. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що як до 20.03.2024, так і після цієї дати має право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром. Апелянт стверджує, що у період з 20.03.2024 триває порушення його прав, оскільки обмеження пенсії максимальним розміром не зняті, що підтверджується матеріалами пенсії справи. На підтвердження своїх доводів зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 та від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від Головного управління ПФУ у Київській області 03.12.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначив, що не вбачає в своїх діях порушення законодавства, оскільки пенсію розраховано на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з протоколом про перерахунок пенсії, Головним управлінням ПФУ у Київській області проведено перерахунок пенсії позивача з 10.01.2024, за результатами якого розмір пенсії з надбавками склав 32 366,46 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 23 610,00 грн (а.с. 8). Позивач 23.11.2023 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром. Головне управління ПФУ у Київській області листом від 05.12.2023 №1000-0202-8/187692 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Не погоджуючись з бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні нарахування та виплати пенсії позивачу з 23.11.2023 без обмеження її максимального розміру, а також і надалі нараховувати пенсію без застосування обмеження десятьма мінімальними пенсіями, позивач звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків. Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII. Згідно зі ст. 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.. Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.05.2018 у справі № 704/87/17, від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі № 161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі № 580/492/19, від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23, від 28.02.2024 року у справі № 240/20830/21 та від 24.04.2024 у справі № 580/365/20. Як встановлено судом, внаслідок перерахунку пенсії позивача з 10.01.2024 (у зв`язку із необхідністю проведення індексації пенсії згідно постанови КМУ №168) її розмір перевищив максимальний та становив 32 366,46 грн. Тому, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. На момент виникнення спірних правовідносин (на момент здійснення відповідачем перерахунку пенсії 10.01.2024 року) зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому підлягали застосуванню. Правовий висновок щодо саме такого розуміння вищенаведених норм права викладений Верховним Судом у постанові від 04 липня 2024 року у справі №580/7744/23. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду. Колегія суддів розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 враховує рішення Конституційного Суду від 20 березня 2024 №2-р(ІІ)/2024, проте зазначає наступне. Конституційний Суд України, в рамках розгляду справи №3-123/2023(229/23), у рішенні від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 дійшов висновку, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). У пункті 2 рішення Конституційного Суду України зазначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином правова позиція КСУ щодо неконституційності припису статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, тобто з 20 березня 2024 року. Враховуюче зазначене вище, колегія суддів зазначає, що у період до 20.03.2024 положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем. Водночас, враховуючи висновки КСУ, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, колегія суддів наголошує, що з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні. Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції приймаючи рішення у справі з метою захисту прав та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, може вийти за межі позовних вимог відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 23.11.2023 звернувся із заявою до пенсійного органу про виплату пенсії без обмеження її розміру максимальним, тобто до моменту ухвалення Конституційним Судом рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, що свідчить про те, що на момент такого звернення підстави для зняття такого обмеження були відсутні, внаслідок чого відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви. Суд звертає увагу, що факт порушення прав позивача з боку відповідача, який би підлягав судовому захисту, відсутній. Матеріали справи не містять доказів того, що після 21.03.2024 пенсія позивача виплачується з обмеженням максимальним розміром. У контексті вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, вищевказані доводи апелянта є необґрунтованими. Крім того, суд зазначає, що на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу пенсію, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування пенсії та здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання відповідно з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243,250,308,311,315,316,321,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі №320/12815/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді І.О.Грибан О.В.Карпушова