Ухвала КАС ВС № 420/4494/20

УХВАЛА 13 березня 2025 року м. Київ справа №420/4494/20 адміністративне провадження №Зв/990/13/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А. розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року в справі №420/4494/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів в регіональних прокуратурах Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, У С Т А Н О В И В : І. Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів в регіональних прокуратурах Офісу Генерального прокурора, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії №223 від 09 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; - визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Одеської області №795к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Одеської обласної прокуратури, рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області (за її згодою), та органах прокуратури з 30 квітня 2020 року; - стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді. ІІ. Короткий зміст судових рішень Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Одеської області №795к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Одеської обласної прокуратури, рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області (за її згодою), та органах прокуратури з 30 квітня 2020 року. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 травня 2020 року по 01 червня 2021 року у розмірі 299052 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь з Одеської обласної прокуратури середнього заробітку за один місяць у розмірі 22152 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини цього рішення наступним чином: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області з 30 квітня 2020 року». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 11 липня 2022 року касаційні скарги Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено. Касаційну скаргу адвоката Вальчука Ігоря Олександровича - представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року в частині задоволених позовних вимог у справі №420/4494/20 скасовано. В цій частині прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. ІІІ. Провадження за виключними обставинами 20 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року в справі №420/4494/20 з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій заявник просить скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів в регіональних прокуратурах Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу №795к від 29 квітня 2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити. На обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) зі змінами, відповідно до якого прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Верховний Суд ухвалою від 22 січня 2025 року відкрив провадження за вказаною заявою ОСОБА_1 , а ухвалою від 12 лютого 2025 року призначив її до розгляду в судовому засіданні на 25 лютого 2025 року о 15 год 30 хв, яке не відбулося у зв`язку з відсутністю повного складу колегії суддів. Наступне судове засідання призначено на 13 березня 2025 року об 11 год 30 год. 06 лютого 2025 року до Верховного Суду від Одеської обласної прокуратури надійшло заперечення на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року в справі №420/4494/20 за виключними обставинами. 13 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами від Офісу Генерального прокурора, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити в силі постанову Верховного Суду від 11 липня 2022 року в справі №420/4494/20. У судове засідання сторони не з`явилися. Представником відповідачів подано заяву про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 у письмовому провадженні. У зв`язку із чим, Суд дійшов висновку про розгляд заяви у письмовому провадженні. ІV. Висновки Верховного Суду Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно із пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Приписами частини шостої статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 365 КАС України). Зважаючи на підстави звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року в справі №420/4494/20 за виключними обставинами, Суд звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже було предметом розгляду Верховного Суду. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. Так, у постанові від 19 лютого 2021 року в справі №808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави. У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню. Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підтримана об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21 грудня 2022 року в справі №140/2217/19 та від 22 грудня 2022 року в справі №805/1312/16-а. Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року), у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року), у справі №420/1319/21 (ухвала від 04 травня 2023 року), у справі №580/2313/20 (ухвала від 10 травня 2023 року), у справі №620/4397/20 (ухвала від 11 травня 2023 року) та інших. Дещо схожий підхід до перегляду судових рішень за виключними обставинами з мотивів встановленої Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, раніше висловила також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18 листопада 2020 року в справі №4819/49/19. З уваги на текстуальний виклад пункту 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (в якому немає застереження «якщо рішення суду ще не виконане») - на підставі якого у справі №4819/49/19 і розглядалося питання про можливість перегляду остаточного судового рішення за виключними обставинами - в цій постанові акцентується на тому, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, уже встановленої остаточним судовим рішенням. Тож, дотримуючись усталеної правової позиції щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, Суд у цій справі зважає на те, що постанова Верховного Суду від 11 липня 2022 року, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулася ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно, це судове рішення не підлягає примусовому виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами. Необхідно також зазначити, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон №2136-VIII). Водночас у частині першій статті 97 Закону №2136-VIII визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону №2136-VIII дає підстави для висновку, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України. Таким чином, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством України визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) (пункт 3) визначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно, указана норма на момент звернення ОСОБА_1 до суду із заявою, яка розглядається, є чинною. Зазначене у сукупності не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення. Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд в ухвалах від 10 лютого 2025 року в справі №160/5839/20, від 20 лютого 2025 року в справі №420/4350/20, від 24 лютого 2025 року в справі №420/4490/20, від 25 лютого 2025 року в справі №520/6697/2020, від 06 березня 2025 року в справах №420/4589/20 та №640/1218/20, від 07 березня 2025 року в справі №420/4982/20, постановлених за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Наведені заявником аргументи не дають підстав для задоволення поданої нею заяви. За таких обставин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року в справі №420/4494/20. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Згідно із частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Керуючись статтями 359, 361, 368, 369 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року в справі №420/4494/20. Постанову Верховного Суду від 11 липня 2022 року в справі №420/4494/20 залишити в силі. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: О. В. Кашпур Судді: В. М. Соколов С. А. Уханенко