Постанова Одеський апеляційний суд № 504/5342/23

Номер провадження: 33/813/24/25 Номер справи місцевого суду: 504/5342/23 Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В. Доповідач Дришлюк А. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі головуючого судді Дришлюка А.І. при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Троянська Ірина Вадимівна, на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 травня 2024 року по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.05.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн (а.с. 80-81). 04.06.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Троянська Ірина Вадимівна, звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Таким чином, представник апеляційна звертає увагу суду на те, що представниками поліції не було проінформовано апелянта про причину та вимогу проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки на відеозаписі не зображено подій, що відбувалися у день складення протоколу, а зафіксовано лише звук, тому не можливо підтвердити факт вчинення апелянтом адміністративного правопорушення. Разом з тим, не було складено акту огляду на стан сп`яніння, в яких зафіксовано відмову від проходження такого огляду. Натомість суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_1 відмовився від проходження алко тесту на місці зупинки та у медичному закладі, що у свою чергу не підтверджується жодними доказами. Крім того, останнього не було відсторонено від керування транспортними засобами, що також свідчить про порушення норм чинного законодавства працівниками поліції. Час складення протоколу суперечить часу, зазначеному на відеозаписі з нагрудних бодікамер. Також, представник апелянта зазначає, що позбавлення права керування т/з позбавить апелянта можливості виконувати службові обов`язки, направленні на захист держави, оскільки останній є військовослужбовцем (а.с. 82-106). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.08.2024 апелянту було поновлено пропущений строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду (а.с. 110-111). Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотання представника апелянта- адвокат Троянської-Гоменюк Ірини Вадимівни, з причин перебування особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на лікарняному. 25.02.2025 в судове засідання з`явився представник апелянта - адвокат Троянська-Гоменюк І.В., апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, оскаржувану постанову просила скасувати та провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю складу правопорушення. Також представником апелянта було повідомлено, що ОСОБА_1 не мав змоги з`явитися в судове засідання 25.02.2025 року у зв`язку із проходження ним військової служби. Дослідивши матеріали справи, доводи наведенні в апеляційній скарзі та надані безпосередньо в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника апелянта, апеляційним судом встановлено наступне. Приймаючи оскаржувану постанову щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення відповідного адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього у вчиненні даного правопорушення підтверджується окрім протоколу серії ДПР18 № 167718 також й іншими матеріалами справи, а саме: поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення та були свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у відповідності яких під час патрулювання ними було зупинено автомобіль ВАЗ н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 який на їх погляд перебував у стані алкогольного сп`яніння; відеозаписом «0002022_00017920231203050701_0009.MP4»(відмітка часу 4:25) на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд часткового не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за потрібне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно положень ст.ст. 245, 256, 280 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 167718 вбачається, що 03.12.2023 року близько 02 год. 30 хв. в Одеській області Одеському районі с. Краснопілка, по вул. Радгоспна набережна ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За положенням ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зважаючи на диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинення якої інкримінується ОСОБА_1 , обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в даному випадку, є встановлення факту керування останнім вказаним в протоколі транспортним засобом, враховуючи доводи апелянта щодо відсутності в наданих на розгляд адмін матеріалах відповідних доказів, адже суб`єктом даного правопорушення є саме водій транспортного засобу або інша особа, яка керує ним, Керування транспортним засобом в свою чергу розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 року, справа № 404/4467/16-а). Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, згідно положень ст. 255 КУпАП. У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». Суд першої інстанції в свою чергу в оскаржуваній постанові як на підтвердження факту керування ОСОБА_1 вказаним в протоколі транспортним засобом посилається на наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , котрі здійснювали чергування в день складення протоколу, та згідно пояснень яких під час патрулювання ними було зупинено автомобіль ВАЗ, н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який на їх погляд перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 5, 6). Згідно змісту даних пояснень приблизний час зупинки транспортного засобу становить 02 год. 30 хв., що в свою чергу суперечить відомостям наявним в рапорті працівника поліції щодо виклику екіпажу поліції та згідно якого 03.12.2023 року о 02 год. 26 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода в с. Красносілка, Лиманський район, вул. Набережна (а.с. 4). Разом з тим, проаналізувавши долучені до матеріалів справи відеозаписи подій, що відбувалися в день складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на котрий також посилається суд першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що дані відеозаписи містять відеофіксацію спілкування останнього з працівниками поліції, повідомлення про обставини дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку із якою й було викликано екіпаж поліції, при цьому й також вбачається, що поліцейські уточнювали відповідні обставини, оглядали транспортний засіб та навіть складали схему дтп (відомостей щодо складення протоколу за ст. 124 КУпАП, у зв`язку із виявленням дорожньо-транспортної пригоди, в матеріалах справи відсутні). Натомість, будь-якої відеофіксації керування ОСОБА_1 вказаним в протоколі транспортним засобом чи перебування за кермом даного авто наявні долучені відеозаписи, на які посилається також суд першої інстанції, не містять. Окрім того, згідно письмових пояснень ОСОБА_6 , долучених до матеріалів справи (а.с. 61) та наданих 14.05.2024 року в судовому засіданні, в суді першої інстанції, останній повідомив, що в день складення протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній не керував транспортним засобом та не перебував в стані алкогольного сп`яніння, зазначавши, що близько 02 год. 00 хв. ОСОБА_1 неодноразово намагався зателефонувати за номером «102» та повідомити про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 78-79). З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність відповідних суперечностей між поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та поясненнями свідка ОСОБА_6 , а саме щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а з долученого відеозапису подій, котрий на думку суду першої інстанції в сукупності підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адмін. правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вбачається чіткої послідовності подій, що відбувалися в день складення протоколу, а саме починаючи із моменту зупинки транспортного засобу під керуванням останнього (про що зазначається в поясненнях) та загалом об`єктивне встановлення поліцейськими особи, яка за кермом вказаного в протоколі транспортного засобу. Положеннями ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено застосування поліцейським для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, таких технічних приладів, технічних засобів, як фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Пунктом 5 розділом 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, передбачено, що включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку (П. 2 розділ 2 ). Враховуючи вищенаведене в сукупності, оскільки згідно положень ст. 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення та, враховуючи суперечливий характер інформації, котра міститься в матеріалах справи, відсутність в матеріалах справи повного відеозапису подій, котрі відбувалися в день складення протоколу та як результат позбавлення суду можливості відтворити в повному обсязі події зазначені в протоколі для вирішення питання щодо доведеності наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та перевірки наведених апелянтом доводів, зокрема щодо факту керування транспортним засобом в день складення проколу, з метою дотримання принципів та основних засад національного законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість визначення обставин справи без належного оформлення. Разом з тим, в даному випадку слід враховувати той факт, що згідно положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Згідно матеріалів справи, адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 було вчинено 03.12.2023 року, тобто, зважаючи на положення ст. 38 КУпАП, на час розгляду справи апеляційним судом сплив річний строк накладення адміністративного стягнення, у зв`язку із чим наявні підстави для застосування положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова Комінтернівського районного суду Одеської області підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Троянська Ірина Вадимівна задовольнити частково. Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 травня 2024 року скасувати. Провадження по справі закрити. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк