Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 947/23028/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/23028/24 Перша інстанція: суддя Бескровний Я.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 23 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янца Максима Петровича, Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янца М.П., ГУ НП в Одеській області, в якому просив: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №923076 від 20.07.2024р., а справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.07.2024р. о 10:37год. поліцейським-інспектором ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янц М.П., було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №923076, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а саме, за керування транспортним засобом ВАЗ 2103 НОМЕР_1 в м.Кодима Одеської області, будучи позбавленим права керування транспортними засобами та не мав при собі чинного полісу обов`язкового страхування транспортного засобу. Позивач зазначив, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, а тому вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 23 грудня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав, виходячи з наступного. Так, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому наявні законні підстави для відмови у задоволенні позову до такого відповідача. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 20.07.2024р. о 10:37 год. поліцейським-інспектором ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янц М.П., прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №923076, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП а саме, за керування транспортним засобом ВАЗ 2103 НОМЕР_1 в м.Кодима Одеської області, будучи позбавленим права керування транспортними засобами та не мав при собі чинного полісу обов`язкового страхування транспортного засобу. На погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що належним відповідачем є Департамент патрульної поліції, то судова колегія зазначає наступне. Так, положення ч.1 ст.13 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Приписами п.1 Постанови КМУ від 16.09.2015р. за №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема і Головне управління Національної поліції в Одеській області. Як вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова була прийнята 20.07.2024р. поліцейським ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Янцом Максимом Петровичем. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 20.09.2024р. було відкрито провадження по даній справі та вказано відповідачів: інспектора ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янца Максима Петровича, Головне управління Національної поліції в Одеській області. Відповідно до матеріалів справи, даний позов було подано саме до ГУ НП в Одеській області, працівником якого є старший сержант поліції Янц Максим Петрович, а тому судова колегія вважає, що позивач вірно визначив відповідачів у справі. Враховуючи вказане, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції є хибними, оскільки відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, до якого старший сержант поліції Янц Максим Петрович не має жодного відношення. Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що даний позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому наявні законні підстави для відмови у задоволенні позову до такого відповідача, судова колегія зазначає наступне. Дослідивши матеріали справи та оскаржуване рішення суду першої інстанції, судовою колегією встановлено, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 20.09.2024р. було відкрито провадження по справі та вказано відповідачів: інспектора ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янца Максима Петровича, Головне управління Національної поліції в Одеській області. При цьому, розглядаючи дану справу та приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позов подано тільки до відповідача - інспектора ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янца М.П., а тому відмовив у задоволенні позову. Проте, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов таких висновків, виходячи з того, що матеріалами справи, а саме позовом, підтверджено те, що позивач звернувся в суд із даним позовом та вказав відповідачів: інспектора ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янца Максима Петровича, Головне управління Національної поліції в Одеській області. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 20.09.2024р. було відкрито провадження по даній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янца М.П., ГУ НП в Одеській області про скасування постанови. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав того, що даний позов пред`явлений до неналежного відповідача, є неправомірним та таким, що прийнято без належного дослідження позову, що і стало в подальшому причиною прийняття хибного рішення. Що стосується прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №923076 від 20.07.2024р. та встановлених порушень, то судова колегія зазначає наступне. Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та позивачем, що 20.07.2024р. поліцейським ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Янцом М.П. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №923076 від 20.07.2024р. стосовно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за +4 посилання. Відповідно до оскаржуваної постанови серії БАД №923076 від 20.07.2024р. позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, який належить ОСОБА_2 , 20.07.2024р. о 10:20год. керував Т\З перебуваючи особою яка позбавлена права керування Т\З на підставі рішення Кодимського районного суду по справі за №503/1346/16-п від 28.07.2016р., чим порушив п.2.1. ПДР, та не мав чинного полісу обов`язкового страхування т/з та порушив п.2.1Г ПДР, та був не престебнутий паском безпеки, чим порушив п. 2.3. В ПДР, та не працював лівий «поворотник» п.31.Б ПДР. На підставі вказаних порушень, поліцейський, керуючись приписами КУпАП та беручи до уваги те, що позивач вчинив кілька адміністративних правопорушень, вирішив накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Під час апеляційного розгляду, судовою колегією було витребувано відповідні пояснення та докази інкримінованих позивачу адміністративних порушень від ГУ НП в Одеській області. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції взагалі не досліджувались матеріали справи, а також не надавалась жодна оцінка оскаржуваній постанові та встановлених у ній порушень. Так, представниками ГУ НП в Одеській області було надано відповідні пояснення, докази вчинення позивачем адміністративних порушень та відео матеріали. Дослідивши у сукупності надані пояснення та докази надані і позивачем, і ГУ НП в Одеській області, судова колегія зазначає, що наданими матеріалами, а саме відео матеріалами підтверджено вчинення позивачем порушень п.2.1. ПДР, п.2.1Г ПДР, п.2.3. В ПДР, п.31.Б ПДР, а саме: позивач дійсно не мав права керувати ТЗ, оскільки рішенням суду позбавлений такого права та не поновив його; позивач не мав чинного полісу обов`язкового страхування т/з; позивач був не пристебнутий паском безпеки; у ТЗ, на якому рухався позивач не працював лівий сигнал повороту. Отже, судова колегія вважає оскаржувану постанову правомірної та такою, що прийнята поліцейським в межах та на підставі чинних норм законодавства. Що стосується посилань представника позивача на те, що в даному випадку відсутній склад правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки строк позбавлення керування ТЗ закінчився у 2017р. та у позивача наявне право керувати ТЗ, то судова колегія вважає такі посилання необґрунтованими, виходячи з наступного. Приписами ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Юридичний склад адміністративного правопорушення передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об`єкт, об`єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб`єкт та суб`єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення). Отже, особа може бути притягнуто до адміністративної відповідальності виключно за умови встановлення складу адміністративного правопорушення. У відповідності до ч.4 ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Положеннями ст.10 КУАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел). Тобто, суб`єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.4 ст.126 КУпАП, передбачає обов`язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення. Отже, визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, обов`язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Як вбачається із матеріалів справи, що постановою Кодимського районного суду Одеської області по справі за №503/1346/16-п від 22.08.2016р. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 200грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, останній був обізнаний про те, що його було позбавлено права керувати транспортними засобами за рішенням суду від 22.08.2016р. (справа №503/1346/16-п). При цьому, судова колегія зазначає, що після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному КМУ. Так, Постановою КМУ за №340 від 8.05.1993р. затверджено «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами». Вказаним положенням чітко визначено: умови допуску до керування транспортними засобами; порядок видачі посвідчень водія та позбавлення права на керування транспортними засобами; видачу і обмін посвідчення водія (надалі Постанова №340). Відповідно до абз.2 п.20 Постанови №340, повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. Згідно абз.3 п.20 Постанови №340, особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту. Аналізуючи вказані норми законодавства, судова колегія зазначає, що після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення та право на таке керування транспортним засобом повертається лише за умови складення теоретичного і практичного іспитів. При цьому, оскільки позивача було позбавлено права на керування транспортного засобу через порушення вимог ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, то він мав обов`язково пройти позачерговий медичний огляду. Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять а ні пояснень щодо даних обставин та вимог, а ні відповідних доказів проходження позивачем позачергового медичного огляду та складення ним теоретичного і практичного іспитів, що в свою чергу спростовувало б доводи ГУ НП в Одеській області. Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №923076 від 20.07.2024р. прийнята на підставі та в межах чинних норм законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав вказаних вище. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 23 грудня 2024р. скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ОБПП ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Янца Максима Петровича, Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: І.О. Турецька О.А. Шевчук