Постанова 4813 № 504/3574/24

Номер провадження: 33/813/2864/24 Номер справи місцевого суду: 504/3574/24 Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.12.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря Скрипченко Г.В., за участі: правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 гривень 60 копійок, В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 105507 від 29.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 29.07.2024 о 20:55 год. за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе), 21 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Dacia Sandero, н/з НОМЕР_1 , не маючи такого права, при цьому протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА 1918238 від 15.04.2024. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП. Постановою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2024 рокуОСОБА_1 визнано винним за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 гривень 60 копійок. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що в діях ОСОБА_1 відсутня повторність вчинення правопорушення, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки на момент 29 липня 2024 року закінчився строк адміністративного стягнення у вигляді 1 року позбавлення права керування, яке було накладено постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року. Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 105507 від 29.07.2024 (а.с. 1); - довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія з відміткою про те, що таке посвідчення здано на збереження (а.с. 2); - довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 3); - постановою серії ЕНА № 1918238 від 15.04.2024, якими підтверджується накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу (а.с. 4); .- відеозаписами, які є додатком до протоколу (а.с. 5). Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України». Обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, не встановлені. При накладенні стягнення суд першої інстанції правильно врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня повторність вчинення правопорушення, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки на момент 29 липня 2024 року закінчився строк адміністративного стягнення у вигляді 1 року позбавлення права керування, яке було накладено постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року у справі №521/9971/23, апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду на таке. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і що таке керування є повторним протягом року. Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню. При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. В апеляційній скарзі зазначено, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року у справі №521/9971/23 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП; притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Однак, закінчення строку адміністративного стягнення у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вказаною постановою жодним чином не спростовує факту повторності керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, з огляду на таке. Відповідно до абз. 4 п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту. Абзацом 3 п. 20 вищевказаного положення встановлено, що повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. В матеріалах справи відсутні відомості щодо складання ОСОБА_1 теоретичного та практичного іспитів, після закінчення строку адміністративного стягнення. В судовому засіданні 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 пояснив, що не встиг звернутися до відповідних органів з метою повернення посвідчення водія або поновлення такого права. Тобто, на момент 29 липня 2024 року ОСОБА_1 не було поновлено права керування транспортними засобами, і таким чином ОСОБА_1 на момент зупинення транспортного засобу під його керування був особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Вказані дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також в матеріалах справи міститься постановою серії ЕНА № 1918238 від 15.04.2024, якими підтверджується накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу, Таким чином, сукупність вищевказаних фактів дає підставу дійти висновку, що на момент 29 липня 2024 року ОСОБА_1 не поновив своє право на керування транспортними засобами, а тому є особою, яка немає такого права, враховуючи наявність постановою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.4 ст. 126 КУпАП протягом року, то факт повторності керування транспортним засобом особою вважається доведеним, а тому в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2024 року. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2024 рокузалишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік