Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7678/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2025 року справа №200/7678/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 200/7678/24 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: В листопаді 2024 року позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057150012628 від 23.08.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2024 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 30.01.1986 по 26.05.1986, з 21.11.1988 по 05.04.1989, з 01.01.1992 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 01.08.1994, з 16.10.1995 по 28.08.1998. В обґрунтування позову вказано, що спірним рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідної кількості стажу. Вважаючи такі висновки органів пенсійного фонду протиправними, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 200/7678/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057150012628 від 23.08.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2024 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 30.01.1986 по 26.05.1986, з 21.11.1988 по 05.04.1989, з 01.01.1992 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 01.08.1994, з 16.10.1995 по 28.08.1998. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . 15.08.2024 позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності та за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецькій області винесено рішення про відмову у призначені пенсії №057150012628 від 23.08.2024. Оскаржуване рішення мотивоване відсутністю необхідної кількості страхового стажу. Зокрема зазначено, що за результатом розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано: - з 30.01.1986 по 26.05.1986, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість вихододнів); - з 21.11.1988 по 05.04.1989, оскільки в підставах внесення запису про звільнення з роботи не зазначено номер наказу на звільнення; - з 01.01.1992 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 01.08.1994, з 16.10.1995 по 28.08.1998, оскільки стаж набутий на території рф, та оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивача на дату звернення становить 30 років 01 місяць 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058. Наявна у матеріалах трудова книжка позивачки серія НОМЕР_3 від 28.09.1982 містить, зокрема, такі записи щодо спірних періодів у розділі відомості про роботу: №5 30.01.1986 прийнята в члени колгоспу ім. Леніна Володарського району Донецької області на посаду художнього керівника клубу колгоспу. Ріш. правління від 12.03.1986; №6 26.05.1986 виведена з членів колгоспу за власним бажанням; Ріш. правління від 05.06.1986 протокол №5; №9 21.11.1988 прийнята страховим агентом інспекції Держстраху. Наказ №76 від 21.11.1988; №10 05.04.1989 звільнена за власним бажанням. (номер наказу відсутній) від 05.04.1989; №13 - 18.11.1991 прийнята на посаду вихователя яслі-сад №3. Наказ №384 від 18.11.1991 (в районах прирівняних до Крайньої півночі); №16 31.12.1993 звільнена за переведенням. Наказ №431-к від 31.12.1993; №17 01.01.1994 прийнята на посаду вихователя яслі-сад №5. Наказ №1-к від 01.01.1994; №18 01.08.1994 звільнена по догляду за дитиною. Наказ №114-к від 01.08.1994; №20 16.10.1995 прийнята на посаду секретаря судового засідання Покачевський міський суд. Наказ №32 від 16.10.1995. №21 28.08.1998 звільнена за власним бажанням, Наказ №7-л від 28.08.1998. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Право громадян України на соціальний захист проголошено ст. 46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004 деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина. Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. На час заповнення трудової книжки в частині спірного періоду діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.74 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.85 N 252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від19.10.90 № 412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93) (далі Інструкція N 162). Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців". Згідно положень пункту 1,13,18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (із змінами, далі Постанова N 656), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за №110. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. З аналізу наведених норм права слідує, що лише відсутність трудової книжки, відсутність записів у трудовій книжці, явна та очевидна неповнота або суперечливість наявних записів у трудовій книжці зумовлюють виникнення необхідності у встановленні трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи на підставі показань свідків. При цьому, записи у трудовій книжці мають пріоритет перед відомостями інших документів про періоди та предмет роботи, а тому необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу виникає лише у випадку відсутності записів достатнього змісту у самій трудовій книжці. Суд вважає, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено. насамперед, на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17. У даному конкретному випадку відмова відповідача у призначенні пенсії за віком заявнику обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу суб`єктом владних повноважень не враховано трудову діяльність позивача за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_3 від 28.09.1982 (в межах спірних правовідносин): - з 30.01.1986 по 26.05.1986, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість вихододнів); - з 21.11.1988 по 05.04.1989, оскільки в підставах внесення запису про звільнення з роботи не зазначено номер наказу на звільнення; - з 01.01.1992 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 01.08.1994, з 16.10.1995 по 28.08.1998, оскільки стаж набутий на території рф, та оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Згідно з ч.1 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначення пенсії здійснюється, зокрема, за зверненням особи. Відносини з приводу правил та процедур звернення громадян за призначенням пенсії визначені приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; далі за текстом - Порядок №22-1), п.п.1.1 Розділу І якого визначено форму звернення зацікавленої особи, а нормами Розділу ІІ визначено обсяг матеріалів звернення зацікавленої особи. Проте, у даному конкретному випадку у межах спірних правовідносин саме такий стан виконання суб`єктом владних повноважень власних процесуальних обов`язків не має жодного юридичного значення, оскільки згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб`єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань. З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов`язком витребування недостатніх відомостей і документів. Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов`язку суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021р. у справі № 487/68/17. Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Доказів того, що ГУ ПФУ в Донецькій області таким правом скористалося суду не надано. Крім вказаного суд, наголошує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивачку права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права Щодо не врахування періоду роботи з 01.01.1992 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 01.08.1994, з 16.10.1995 по 28.08.1998 через припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13 березня 1992 року. Водночас, за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року. Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. у справі Сєрков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли положенням Закону України від 01.12.2022р. №2783-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 самі по собі не можуть слугувати достатньою підставою для автоматичної втрати громадянами права на включення до страхового стажу періоду трудової діяльності на території республік Держави - Союз Радянських Соціалістичних Республік до 24.08.1991 або легально набутого трудового стажу на території держав, утворених після розпаду Держави - Союз Радянських Соціалістичних Республік до реалізації положень згаданих вище актів права України. З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, ухваленого з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу, через відмову в зарахуванні до такого, спірних періодів роботи позивача. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та є таким, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Таким чином, рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 200/7678/24 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 200/7678/24 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 13 березня 2025 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць