Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/3275/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/3275/24Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б. Провадження № 22-ц/817/152/25 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Гірського Б.О. cуддів - Храпак Н.М., Костіва О.З. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №607/3275/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Стецюк Юрій Олегович на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року (ухвалене суддею Сидорак Г.Б.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (далі - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС») звернулося в суд із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 30.03.2023 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 314910323 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Строк позики складав 30 днів, дисконтна (знижена) процентна ставка - 1,99% на день (726,35 грн річних), процентна ставка позаакційна (базова) в день - 2,99% на день (1091,35% річних) фіксована, дата повернення позики 29.04.2023 року. На період строку дії позики нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,99% за кожен день користування позикою. У разі користування позикою понад строк, з наступного дня після спливу строку, нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,99% на день перераховується, і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка у розмірі 2,99 % на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії договору. Зазначали, що позикодавець свої зобов`язання виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн. Однак відповідач умови договору не виконував, і станом на 13.02.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 73 138 грн. 80 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн., заборгованість за процентами - 66 138 грн. 80 коп. З урахуванням наведеного просили позов задовольнити та стягнути з відповідача на їх користь зазначену суму заборгованості. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» 73 138 грн. 80 коп. заборгованості за договором позики №314910323 від 30 березня 2023 року. та 2422 грн. 50 коп. сплаченого судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Стецюк Ю.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведеність обставини фактичного надання позивачем відповідачу суми кредиту. Вказує на те, що довідка про перерахування коштів вих. №4531-ВП від 12.02.2024 року не є достатнім доказом на підтвердження факту виконання позивачем обов`язків за кредитним договором, оскільки даний документ не є первинним бухгалтерським документом та не містить даних щодо банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, її власника. Зазначає, що згідно договору кредиту строк кредитування становив 30 днів, тобто до 29.04.2023 року, а тому вважає безпідставним нарахування процентів після спливу терміну кредитування. Також вважає, що умови договору кредиту є несправедливими, у розумінні вимог ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів". Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно із ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом встановлено, що 30.03.2023 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 314910323, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 58e32febx. Згідно анкети клієнта від 08.02.2024 року (містить ознаки описки), ОСОБА_1 в інформації щодо бажаного кредиту зазначила свої дані, серед яких адреса електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». На вказану адресу електронної пошти, було надіслано унікальний одноразовий ідентифікатор для «Паспорта кредиту» «zuddems64» та унікальний одноразовий ідентифікатор для «Кредитного договору» «58e32febx», якими, ОСОБА_1 здійснила підписання Паспорта кредиту та Кредитного договору, відповідно. Згідно з умовами договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 7000 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.3., п.1.4. та/або 1.5. цього Договору, його додатків. Тип позики Кредит, процентна ставка фіксована, дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умови Програми Лояльності ТОВ «Іннова Фінанс» - 1,99% на день (726,35% річних), процентна ставка поза акційна (базова) 2,99% на день (1091,35% річних). Строк позики складав 30 днів, дата повернення позики 29.04.2023. З метою отримання кредиту, відповідач в договорі зазначила свої особисті дані та номер рахунку. Згідно з копією таблиці обчислення загальної вартості та реальної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику (Додаток №1 до Договору № 314910323 від 30.03.2023 року), загальна вартість позики становить 11179 грн 00 коп, з них: сума позики за договором становить 7000 грн, проценти за користування позикою становлять 4179 грн 00 коп. Відповідно до п. 1.4, 1.4.1., 1.5., 1.5.1 Договору надання грошових коштів у позику: На період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,99% (з урахуванням Програми Лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», Правил акції ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» «Повторний кредит») від суми Позики за кожний день користування Позикою; У межах строку Позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до п.1.3. цього Договору, застосовується позаакційна (базова) процентна ставка, визначена у пункті 1.1.5. цього Договору з першого дня дії Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті. У випадку користування Позикою понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в п. 1.2 цього Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,99 % на день (з урахуванням Програми Лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», Правил акції ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» «Повторний кредит») перераховуються, і до взаємовідносин між Сторонами застосовується позаакційна (Базова) процентна ставка у розмірі 2,99% на день від суми Позики за кожен день користування Позикою з першого дня дії Договору. Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 7 000 грн., що підтверджується Довідкою про перерахування коштів вих. №4531-ВП від 12.02.2024 року. У позовній заяві позивачем зазначено, що станом на 13.02.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 73 138,80 грн, з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 66 138, 80 грн - заборгованість за процентами (7000 х 2,99% х 316 кількість днів прострочки). Проценти нараховувалися по 08.02.2024 року включно. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їхньої обґрунтованості. З такими висновками колегія суддів в повній мірі не погоджується. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Так, матеріалами справи підтверджується те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , з урахуванням особливостей укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 58e32febx, 30.03.2023 року - уклала договір позики №314910323 з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС». Отже, у відповідності до вимог ч.ч. 6, 8 ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачем за договором позики виконало та надало йому кредит в сумі 7 000 грн., що підтверджено повідомленням ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» №4531-ВП від 12.02.2024 року. У повідомленні ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» №4531-ВП від 12.02.2024 року, зазначено, що між підприємствами укладено угоду на переказ коштів № ВП-230921-23 від 23.09.2021 року, на підставі якої 30.03.2023 року було здійснено переказ на суму 7 000 грн., маска карти НОМЕР_1 , код авторизації 022256, номер транзакції - 96472 (а.с. 60). Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Іннова Фінанс», заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 66 138, 80 грн., з огляду на наступне. Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Так, відповідно до положень п.1.2 та п.1.3 договору позики №314910323: строк позики (строк дії договору) становить 30 днів; орієнтовний строк повернення позики на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково, дата надання позики 30.03.2023 року, дата повернення позики 29.04.2023 року. Відтак ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами, як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 08.02.2024 року. У п.4.2 кредитного договору передбачено, що у випадку ініціювання позичальником пролонгації позичальник сплачує товариству проценти на умовах, що були обрані для здійснення певного виду пролонгації. Пунктом 4.9 даного договору визначено, що продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що строк кредитування відповідача з договору позики №314910323 від 30 березня 2023 року був пролонгований кредитодавцем, відповідно до розділу 4 договору. Згідно із п.1.5 Договору позики, у випадку користування позикою понад строк, встановлений п.1.2 договору, з наступного дня після спливу строку вказаного в п.1.2 договору умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,99 % на день (з урахуванням програми лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», правил акції ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» «Повторний Кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,99% на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії договору. Таким чином, враховуючи, що договором надання грошових коштів у позику №314910323 від 30 березня 2023 року у визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку позивач ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» мав право нараховувати відповідачу відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у встановлений ним строк та положень п.1.5 цього договору, становлять 2,99% за період з 30.03.2023 року по 29.04.2023 року. Відтак твердження позивача про необхідність нарахування процентів за користування кредитом по день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору не ґрунтуються на нормі закону. Слід зазначити, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту після прострочення виконання грошового зобов`язання нараховуються проценти за порушення грошового зобов`язання у розмірі, визначеному законом або договором (частина друга статті 625 ЦК України). Проте вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, а саме статтею 625 ЦК України позивач не пред`являв. Виходячи із суми позики у розмірі 7 000 грн., узгодженої сторонами процентної ставки у розмірі 2,99% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача за процентами за договором надання грошових коштів у позику №314910323 від 30 березня 2023 року за період з 30.03.2023 року по 29.04.2023 року становить 6 279 грн. = 30 (строк дії договору) х 209,3 грн. (7 000 грн./100 х 2,99% = 209,3 грн. сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами). На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором надання грошових коштів у позику №314910323 від 30 березня 2023 року в розмірі 66 138,80 грн. за період з 30.03.2023 року по 08.02.2024 року. Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики №314910323 від 30 березня 2023 року з 73 138, 80 грн. до 13 279 грн., з яких: 7 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 6 279 грн. заборгованість за процентами. В решті рішення слід залишити без змін. Щодо тверджень скаржника про те, що кредитний договір суперечить принципу добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним. У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Однак, при розгляді даної справи в суді першої інстанції, відповідачем не заявлялось зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору у зв`язку з його невідповідністю вимогам ЗУ "Про захист прав споживачів". Таким чином, апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на порушення ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, вирішення цього питання в межах даної справи є неможливим. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведеність обставини фактичного надання позивачем відповідачу суми кредиту, з посиланням на те, що довідка про перерахування коштів вих. №4531-ВП від 12.02.2024 року не є достатнім доказом на підтвердження факту виконання позивачем обов`язків за кредитним договором, оскільки даний документ не є первинним бухгалтерським документом та не містить даних щодо банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, її власника, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до умов договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником позикодавцю з метою отримання кредиту. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Таку виписку по рахунку позичальника формує та надає банк, що обслуговує картковий рахунок відповідача, який був вказаний ним на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за Договором надання позики. Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб. В разі виникнення сумнівів у суду щодо дійсності доказів, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, передбачає можливість витребування доказів судом - виписки по рахунку за номером банківської картки. На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує обставину наявності боргу, відповідачем не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження відсутності факту наявності боргу. Відтак, колегія суддів відхиляє вищевказані доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку про доведеність обставини фактичного надання позивачем відповідачу суми кредиту та вважає, що повідомлення про перерахування коштів вих. №4531-ВП від 12.02.2024 року є достатнім доказом на підтвердження факту виконання позивачем обов`язків за кредитним договором. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Щодо судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ціна позову у даній справі становить 73 138,80 грн. Позивачем сплачено судовий збір в суді першої інстанції - 2 422,40 грн, а відповідачем в суді апеляційної інстанції - 3633,60 грн. Позов задоволено на 18,6%. (13 279 х 100% / 73 138,80). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме - 450 грн. 57 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції. Відповідно апеляційну скаргу задоволено на 81,4%. Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2 957 грн. 75 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України). Отже, різниця між понесеними судовими витратами позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 2 507,18 грн. (2 957,75 грн. - 450, 57 грн.). За таких обставин колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, понесених відповідачем, пов`язаних із сплатою судового збору за розгляд даної справи, слід покласти на позивача в розмірі 2 507,18 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованості за договором позики №314910323 від 30 березня 2023 року з 73 138, 80 грн. до 13 279 грн., з яких: 7 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 6 279 грн. заборгованість за процентами. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (вул. Болсуновського, 8, поверх 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 44127243) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 507, 18 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року. Головуючий: Гірський Б.О. Судді: Костів О.З. Храпак Н.М.