Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/4274/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2296/25 Справа № 209/4274/24 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, призначених судовим наказом Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року, які стягуються з нього на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 грудня 2020 року до досягнення дитиною повноліття, зменшивши їх розмір з 1/4 частини від усіх видів мого заробітку (доходу) до 1/6 частини від усіх видів мого заробітку (доходу); змінити розмір аліментів, призначених судовим наказом Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 січня 2024 року, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів у розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з дня звернення до суду, тобто з 04 січня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, зменшивши їх розмір з 1/4 частини від усіх видів мого заробітку (доходу) до 1/6 частини від усіх видів мого заробітку (доходу). Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав належних та достатніх доказів щодо погіршення його матеріального становища, а саме: відкриття виконавчих проваджень про стягнення аліментів на підставі судових наказів та рішення суду, та доказів того, що з заробітної плати позивача здійснюється відрахування коштів на утримання дітей та дружини, оскільки жодних відрахувань з його заробітної плати не здійснюється, що відображено у наданій позивачем довідці про доходи № 112/1525 від 21 червня 2024 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що позивач з відповідачкою ОСОБА_3 мають дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11). Згідно судового наказу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 17.12.2020 року (а.с. 17-18), з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.12.2020 року до досягнення дитиною повноліття. 05.10.2022 року позивач зареєстрував шлюб зі ОСОБА_2 , від якого у них народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб та про народження (а.с. 12-13). Згідно судового наказу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.01.2024 року (а.с. 19), з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 04 січня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.04.2024 року (а.с. 20-21), з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її утримання, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 04 січня 2024 року і до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку. Відповідно до довідки про доходи № 112/1525 від 21.06.2024 року (а.с. 30), позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 08.08.2022 року та отримує суму грошового забезпечення та суму додаткової винагороди, та у період з серпня 2022 року по квітень 2024 року до виплати йому було призначено суму у розмірі 1936503,18 грн. Відповідно до вказаної довідки відрахувань на утримання дітей та дружини з позивача не здійснюється. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивач не надав належних та достатніх доказів щодо погіршення його матеріального становища, а саме: відкриття виконавчих проваджень про стягнення аліментів на підставі судових наказів та рішення суду, та доказів того, що з заробітної плати позивача здійснюється відрахування коштів на утримання дітей та дружини, оскільки жодних відрахувань з його заробітної плати не здійснюється, що відображено у наданій позивачем довідці про доходи № 112/1525 від 21 червня 2024 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч.ч. ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не могла розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки п.3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, встановлено, що Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Доводи апеляційної скарги про те, що першої інстанції не врахував, що з нього стягуються аліменти за трьома виконавчими провадженнями, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки частиною 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обмеження на відрахування зокрема стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі, який не може перевищувати 70 відсотків. Тоді як, в справі, що переглядається, загальний відсоток стягнутих аліментів складає 66,67 %, що не перевищує граничний розмір таких стягнень. Колегія суддів звертає увагу на те, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Приймаючи до уваги, що позивач не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, - суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова