Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/1278/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3438/25 Справа № 177/1278/21 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 177/1278/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ковалик Марина Федорівна, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року, яке ухвалене суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 жовтня 2024 року, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позовна заява мотивована тим, що з 10 серпня 2013 року позивачка почала проживати разом з ОСОБА_5 однією сім`єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , та вести спільне господарство. Реєструвати шлюб вони не поспішали, оскільки у цьому не було потреби. Підтвердженням зазначеного сумісного проживання є сумісний відпочинок, так в закордонних паспортах серії НОМЕР_1 її на ім`я та НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_5 , зазначені відмітки: 22.11.2015 року по 08.12.2015 року родина бронювала відпочинок Київ-Банког-Пхукет-КохЧенг-Банконг-Київ, що підтверджується ваучером №15002440, 14.02.2015 року Шрі-Ланка, 17.04. (рік не визначено) Шарм-Ел-Шейх, 03.12.2016 року - Камбоджия. Крім того, підтвердити факт проживання однією сім`єю можуть свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Також, фотографіями з домашнього альбому підтверджується, що вона разом з померлим ОСОБА_5 та його донькою, проводять спільно час, відпочинок і свята, що свідчить про проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позивачка звертає увагу, що сторони вели спільне господарство, так як у них був один бюджет для потреб сім`ї та вони планували спільні покупки. 05 серпня 2020 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , про що Центрально-Міським у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено відповідний актовий запис №326. У період спільного сумісного життя в них народилася дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на викладене, просила суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у період з 10.08.2013 року по 08.08.2020 року, ОСОБА_1 , разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ковалик М.Ф., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріалного права, неправильну оцінку судом доказів у справі та порушення принципу рівності учасників справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було надано належної оцінки фотографіям, долученим до позову, з яких чітко вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не просто зустрічаються та проводять разом час, а проживають однією сім?єю. Судом не було враховано, що всі наведені позивачкою факти (спільне проживання, побут, поїздки та свідчення) є елементами, які у сукупності утворюють поняття сім?ї. Зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №554/8023/15 від 03 липня 2019 року зроблено правовий висновок, що для встановлення факту спільного проживання достатньо підтвердження будь-яких даних, які свідчать про наявність спільного побуту та прав і обов?язків. Судом не було надано належної оцінки поясненням свідків, які підтвердили наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стосунків, які притаманні саме сім?ї. Щодо посилання суду на ту обставину, що у паспорті ОСОБА_5 наявна відмітка про реєстарцію шлюбу та позивачкою не надано відомостей щодо розірвання цього шлюбу, вважає, що такі висновки є помилковими, адже у спадковій справі наявна інформація про реєстрацію та розірвання шлюбу, що є в матеріалах даної цивільної справи. Наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідачів проти заявлених позовних вимог та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 просили суд розглядати справу за їх відсутності, тобто фактично визнали вимоги. Крім того, звертає увагу суду на ту обставину, що суд першої інстанції без поважних причин затягував розгляд справи і відкладав судові засідання, розгляд справи тривав майже три роки. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Разм з тим, відповідачем ОСОБА_2 надано до суду письмові пояснення по справі, де він зазначив, що з 2011 року ОСОБА_5 працював директором Дніпропетровської філії Концерну радіомовлення, радіозв?язку та телебачення, по роду своєї діяльності був дерслужбовцем та не міг бути відсутній на роботі, а тому міг приіздити до міста Кривого Рогу лише на вихідні дні, проживаючи у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , що підтверджується копією Договору купівлі-продажу квартири від 29 вересня 2008 року. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та адвоката Ковалик М.Ф., які, кожна окремо, підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що в закордонних паспортах серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_5 , зазначені відмітки: 22.11.2015 року по 08.12.2015 року останні бронювали відпочинок Київ-Банког-Пхукет-КохЧенг-Банконг-Київ (т. 1 а.с.13-17). Факт бронювання сумісного відпочинку підтверджуються відповідними ваучерами (т. 1 а.с.20-21,25). В якості підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 , позивачка надала фотокартки з домашнього фотоальбому за період з 2013 року (т. 1 а.с.18-19). Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 10.12.2001 року за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с.5-8). Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , з 13.06.2002 року. Крім того, в паспорті ОСОБА_5 відмітка про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_12 06.09.2003 року, актовий запис №378 (т. 1 а.с.10-11). Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_5 є власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_5 , з гаражем та земельною ділянкою місця розташування за кадастровим номером 1221884300:02:001:0362 на праві приватної власності за договорами купівлі - продажу від 02.06.2016 року (т. 1 а.с.22-24). Згідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 05.08.2020 року уклав шлюб з ОСОБА_1 , про що Центрально-Міським у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено відповідний актовий запис №326. Після одруження прізвище дружини не змінено (т. 1 а.с.26). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «батьки» вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с.27). Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 12.04.2021 року Соборним районним у місті Дніпро відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відповідний актовий запис №634 (т. 1 а.с. 28). Відповідно до відповіді на запит №379/01-13 від 06.09.2021 року приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, Чудновець М.М., як спадкоємець першої черги спадкування, має право на частку майна виключно щодо майна набутого в період зареєстрованого шлюбу (т. 1 а.с. 29). Згідно копії спадкової справи №03/2022 після смерті ОСОБА_13 , із заявами про прийняття спадщини звертались його син ОСОБА_2 та ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 122-137). Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 суду пояснив, що померлий ОСОБА_5 був його другом приблизно з 1998 року та вони дружили сім`ями. Десь з кінця літа 2013 року ОСОБА_5 познайомив його з ОСОБА_1 . У цей період він був у них дома та бачив, що вони живуть як чоловік і жінка за адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 займалась побутом, вони разом їздили до Єгипту, скуплялися. З 2015 року по 2016 року ОСОБА_5 почав будувати будинок. Крім того, з 2013 року по 2014 року померлий працював у м. Дніпро, але кожної п`ятниці приїздив до Кривого Рогу, і серед тижня також. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що померлий ОСОБА_5 був його другом приблизно з 1986 року. Свідку відомо, що з 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, їздили за покупками, святкували свята та видатні події. Часто зустрічав їх разом в парку. За період сумісного проживання вони придбали будинок та машину. У доньки ОСОБА_5 - ОСОБА_16 була своя кімната і в будинку, і в квартирі. З 2013 року по 2014 року ОСОБА_5 працював у Дніпрі, але частину тижня він перебував і в Кривому Розі. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснила, що померлий ОСОБА_5 з 2013 року по 2014 року працював директором телеканалу у Дніпрі та кожної п`ятниці приїжджав у Кривий Ріг. Не знає чи жив ОСОБА_5 та ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловік і жінка, чи вели вони спільне господарство, дома у них не була. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду позивачкою не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки, зокрема, що позивачка з ОСОБА_5 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна, предметів побуту, його спільного користування, брали спільну участь в утриманні житла, розподіленні між собою прав та обов`язків, тобто, відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин. Колегія суддів погодується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України). Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. За частиною 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною 1ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Судувід 18 січня 2024року усправі №560/17953/21(провадження № 11-150апп23). Згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей пропорядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». Про необхідність встановлення зазначених вище обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270ск18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 5 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18). При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім`ї. Наведене узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019 року у справі №712/14547/16-ц (провадження№ 61-44641св18),від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18),від 08.12.2021 року у справі №531/295/19 (№61-3071св21),та інших. Разом з тим, обставин, які б засвідчили про реальність сімейних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у період з 10 серпня 2013 року по 08 серпня 2020 року, пов`язаність їх спільним побутом, наявність у них взаємних прав та обов`язків судом встановлено не було. При цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність обов`язкових умов для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Показання свідків, спільні фотографії та відпочінок не можуть беззаперечно свідчити про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, та не можуть бути підставою для встановлення такого факту у судовому порядку. Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту її проживання разом із ОСОБА_5 однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, не тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав ОСОБА_1 , в межах даної цивільної справи, а тому встановлення такого факту у судовому порядку неможливе. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Колегія суддів зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17. З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ковалик Марина Федорівна, - залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 березня 2025 року. Головуючий: Судді: