Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/14136/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14136/24 пров. № А/857/6298/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шевчук С. М. суддів - Кухтея Р. В. Носа С. П. за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року про розстрочення виконання судового рішення у справі № 380/14136/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення податкового боргу, місце ухвалення судового рішення м.Львів суддя у І інстанціїКостецький Н.В. дата складання повного тексту рішення24.01.2025 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі № 380/14136/24 заяву представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Розстрочено виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 року у справі №380/14136/24 в частині стягнення з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до бюджету коштів в розмірі 861031,77 грн. строком на шість місяців шляхом сплати щомісяця рівними частинами по 143505,30 грн. починаючи з 22.01.2025 року. В задоволенні решти вимог заяви представника відповідача відмовлено. Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову відповідачу у задоволенні його заяви. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що відсутні підстави для задоволення заяви, оскільки наведені заявником обставини не підпадають під дію норми ст. 100 Податкового кодексу України, яка визначає загальні підстави відстрочення податкового боргу. Вказує на недотримання заявником вимог ст. 100 ПК України в частині визначення підстав до відстрочення податкового боргу, а саме відсутність економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. В судовому засіданні представник позивача Матис А.В. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Бердар С.В. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Постановляючи ухвалу про розстрочення виконання судового рішення у справі № 380/14136/24, суд першої інстанції прийняв до уваги фінансовий стан заявника, наявність заборгованості держави перед підприємством з різниці у тарифах з централізованого водопостачання та водовідведення, яка станом на 30.09.2024 становить понад 34 млн грн. та у зв`язку з цим прийшов до висновку про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, в якому просило стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до бюджету кошти в розмірі 1098208,28 грн., з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відмовлено у задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення податкового боргу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 року та прийнято постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до бюджету кошти в розмірі 1098208,28 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. 06.01.2025 до суду надійшла заява представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду, у якій просить розстрочити виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №380/14136/24 строком на дванадцять місяців шляхом сплати 861 031,77 грн. щомісяця рівними частинами в сумі 71 752,65 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що чинні тарифи для КП «Дрогобичводоканал» на централізоване водопостачання та водовідведення встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 22.12.2021 № 2883. Тарифи чинні з 01.01.2022 враховують обсяг коштів для здійснення витрат з урахуванням проіндексованих цін 2020 року без врахування реальної інфляції за період 2021-2024 років. Встановлені НКРЕКП тарифи не покривають у повному обсязі витрати підприємства через зростання вартості електроенергії, паливно-мастильних матеріалів та зменшення обсягу реалізації послуг. Відтак наявна невідповідність вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам на такі послуги, що встановлені НКРЕКП (різниця в тарифах). Відповідно до Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах станом на 01.01.2024, загальних обсяг заборгованості з різниці в тарифах складає 32 069 933 грн. Невідповідність вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам на такі послуги призвела до збитковості основної діяльності підприємства. Загальний результат діяльності у 2022 році становить 16 126 000 грн. збитку, у 2023 році - 18 474 000 грн збитку, за 9 місяців 2024 року - 22 810

000. Накопичений збиток станом 30.09.2024 року становить 137 690 300 грн. станом на 30.09.2024 дебіторська заборгованість підприємства становить 34 743 700 грн. Значна частина дебіторської заборгованості, а саме 18 497 000 грн. обліковується як заборгованість населення за надані послуги. Водночас загальний розмір кредиторської заборгованості підприємства становить 133 799 800 грн. Отже, кредиторська заборгованість відповідача, збитковість діяльності з водопостачання та водовідведення, зростання заборгованості споживачів перед відповідачем є обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»). Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідно до ч. 4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Частиною 5 ст. 378 КАС України також визначено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що підставою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи. Підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим. Вказана норма КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання. Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами. Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу). Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з визначеним інтервалом у часі; строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом. Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення. При цьому, колегія суддів зазначає, що питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площині процесуального права. Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на норми статті 100 ПК України, колегія суддів зазначає наступне. Інститут розстрочення та відстрочення податкового боргу платника податків, що регулюється ст. 100 Податкового кодексу України (далі ПК України), є елементом процедури погашення податкового боргу платників податків в межах адміністрування податків та зборів як сукупності рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України), що узгоджується з визначеною у статті 1 сферою дії цього Кодексу. Розстрочення/відстрочення виконання судового рішення (врегульоване КАС України) за самою своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого ст.100 ПК України, вказані процедури реалізуються різними суб`єктами (відповідно судами та контролюючими органами) та за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПК України). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що інститути розстрочення/відстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення/відстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, слід застосовувати положення КАС України. Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 06 вересня 2022 року у справі № П/811/904/17 та постанові від 06 березня 2019 рок у справі №2а-25767/10/0570. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання відстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 378 КАС України в частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг. Згідно із ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. При розгляді заяви щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим. При цьому, інститут розстрочення виконання судового рішення спрямований на вжиття таких заходів, які б дозволили виконати боржнику судове рішення протягом певних проміжків часу у відповідних частинах. Судом першої інстанції надано оцінку обставинам, що істотно ускладнюють виконання рішення, на які посилається КП «Дрогобичводоканал» у своїй заяві. Скрутний фінансовий стан підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а зокрема: - розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах станом на 01.01.2024; - фінансовою звітністю малого підприємства КП «Дрогобичводоканал» (баланс на 30.09.2024); - довідкою про фінансові результати за 2022 9-ть місяців 2024 роки, дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 30.09.2024. З досліджених документів убачається, що сума заборгованості держави по невідшкодованій підприємству різниці у тарифах з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 30.09.2024 становить понад 34 млн грн. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявником доведено наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення. Заявником підтверджено те, що від виконання рішення він не ухиляється та не уникає його виконання, а шукає способи погашення заборгованості, що, в свою чергу, є виявом добросовісності намірів заявника по виконанню зобов`язань щодо сплати податкового боргу. Отож, з огляду на наявність заборгованості держави по невідшкодованій підприємству різниці у тарифах з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 30.09.2024 становить понад 34 млн грн та з урахуванням відомостей про наявний фінансовий стан боржника, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем підтверджено в повній мірі наявність об`єктивних та непереборних обставин, що ускладнюють виконання ним судового рішення у даній справі. Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розстрочення виконання КП «Дрогобичводоканал» судового рішення у цій справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року про розстрочення виконання судового рішення у справі № 380/14136/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 11 березня 2025 року