Постанова Київський апеляційний суд № 755/18725/23

справа № 755/18725/23 головуючий у суді І інстанції Савлук Т.В. провадження № 22-ц/824/1944/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 05 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марченко Галини Іванівни на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - в с т а н о в и в : У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов обґрунтовано тим, що з 18 серпня 2006 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилося двоє спільних дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось через постійні суперечки, втрату почуття поваги один до одного. Шлюбні стосунки сторони не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, примирення між подружжям неможливе. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві 18 серпня 2006 року (актовий запис № 631). Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що збереження сімейних відносин між сторонами є неможливим, що є підставою для розірвання шлюбу. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко Г.І. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що подаючи заяву про перегляд заочного рішення відповідач надала копії закордонного паспорту, з яких вбачається, що у період звернення позивача з позовом та на момент ухвалення заочного рішення вона перебувала за межами України, а тому не могла отримати повістку та про позов нічого не знала. Як підставу для відмови у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції зазначив, що повістка була доставлена на електронну адресу, яка вказана позивачем. Однак зазначена електронна адреса відповідачу не належить. На думку відповідача вона є вигаданою позивачем з метою імітування отримання судової повістки відповідачем. Також відповідач посилається на необхідність мирного врегулювання спору після спільної роботи подружжя з психологом. Вказує, що оскаржуване рішення містить формальний опис обставин та у ньому не зазначені обставини, визначені статтею 110 СК України, а саме: збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Оскаржуване рішення не містить вказівку на обставини з яких вбачалось би, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, відповідача та/або їхніх спільних дітей. Посилається що між подружжям наявний конфлікт, що стосується повернення відповідача в Україну, однак він не є непереборною суперечкою, яку не можливо вирішити мирним способом. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив обґрунтовано тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 не бажає у подальшому підтримувати сімейні стосунки з ОСОБА_1 . Ведення ними спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено, шлюбні відносини зіпсувалися та також є фактично припиненими. Вказує, що незгода будь-кого із сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, від його представника - адвоката Натальчук В.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 05 березня 2025 року за її відсутності. ОСОБА_1 у судове засідання до апеляційного суду не з`явилася, причину своєї неявки не повідомила. Апеляційний суд направляв на електронні адреси відповідача та її представника - адвоката Марченко Г.І., які зазначені нею у її апеляційній скарзі судову повістку-повідомлення про призначення розгляду справи на 05 березня 2025 року. Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд. Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке. У апеляційній скарзі наведено доводи про те, що відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції. Надаючи оцінку указаним доводам, апеляційний суд враховує таке. Частиною 1 статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України). Відповідно до частини 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України). Тлумачення частини 1 статті 8, частини 2 статті 211, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що: обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу; невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства; розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судові повістка про виклик до суду двічі направлялися судом першої інстанції відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , однак доказів отримання повісток відповідачем матеріали справи не містять. Відповідно до довідки про доставку електронного листа судова повістка про виклик до суду надіслано ОСОБА_1 на її електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України. Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини 6,7 статті 128 ЦПК України). 17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС). У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку. Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі ІІІ цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля). 05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв`язку. Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС. Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України. Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду. Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення; в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Разом із тим суд першої інстанції здійснював повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення кореспонденції на електронну адресу, яку зазначено ОСОБА_2 у позовній заяві. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує належність їй електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримання нею кореспонденції суду на цю пошту. Враховуючи викладене, наявні у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа відповідачці не можуть вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання. За таких обставин не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідачку про дату, час і місце судових засідань у цій справі. Указані обставини відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Судом встановлено, що 18 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, актовий запис № 631, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 серпня 2006 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження. Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_2 зазначив, що фактичні шлюбні відносини між ним та відповідачем фактично припинені, відсутність спільних інтересів, різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння, втрата почуття взаємної любові та поваги один до одного свідчать про неможливість збереження шлюбу. Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. У частині 1 статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України. Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Установивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, його збереження суперечить інтересам позивача, апеляційний суд, урахувавши конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов висновку про наявність підстав для його розірвання. В апеляційній скарзі відповідач не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про можливість збереження шлюбу, а позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу наполягав на розірванні шлюбу. В апеляційній скарзі відповідач посилається на необхідність мирного врегулювання спору після спільної роботи подружжя з психологом. З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалене 12 квітня 2024 року, однак у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що за період часу з моменту його ухвалення сторонами досягнуто позитивного результату або ж ними вчинялися будь-які дії для примирення. Апеляційний суд зауважує, що відповідачем не заявлялося клопотання до суду першої інстанції про зупинення провадження у справі для примирення. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що жоден із подружжя не зраджують одне одному та не мають інших стосунків не спростовують того, що однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марченко Г.І. необхідно задовольнити частково необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марченко Галини Іванівни задовольнити частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 . Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві 18 серпня 2006 року, актовий запис №

631. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 11 березня 2025 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська