Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 953/11651/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2025 р.Справа № 953/11651/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Юрлагіна Т.В., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 30.01.25 року по справі № 953/11651/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністратине правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3613011 від 06.12.2024 та закрити провадження по справі. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що постанова не містить зазначення конкретного підпункту п. 31.4.3 ПДР України, за порушення якого накладено адміністративне стягнення. Поліцейським 1 взводу 3 роти 2 батальйону полк 2 управління патрульної поліції в місті Києві сержантом поліції Литвиненком В.А. висновки щодо тонування світлових приладів на автомобілі зроблено без вивчення документів на транспортний засіб, дослідження технічних характеристик та заводських установок, без проведення дослідження з застосуванням вимірювальної техніки; світловіддача фар не вимірювалася, відповідні акти технічного стану не складалися. Отже, в даному випадку не дотриманий порядок фіксації правопорушення, встановлений Порядком здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затверджених наказом МВС України № 534 від 13.10.2008, згідно якого працівник поліції повинен скласти спеціальний акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, який перевіряється. Вважає, що відповідач формально підійшов до розгляду справи та не забезпечив всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Висновок, про те, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення є недоведеним належними доказами. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що при прийнятті оскаржуваної постанови поліцейський не дотримався вимог ст. 280 КУпАП, оскільки незважаючи на доводи позивача про не нанесення ним тонування чи фарбування на задні зовнішні світлові прилади, придбання блок фари у такому вигляді, що не змінює колір світлових сигналів що подаються та їх яскравість, вказаних доводів не перевірив, належних доказів вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення не зібрав та керуючись виключно власним баченням, склав постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема передбаченої ч. 5 ст. 286 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що 18.03.2023 інспектором складено відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА №3613011 від 06.12.2024 за ч. 1 ст. 121 КУпАП. У вказаній постанові зазначено, що 06.12.2024 о 09:08 в м. Київ по пр. Лісовому, водій ОСОБА_1 керував автомобілем у якого на розсіювання світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, а саме затоновані задні габаритні вогні, вогні стоп сигналу, чим порушено п. 31.4.3 ПДР України. Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до п.п. "г" 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Підпунктом "б" пункту 9.2 ПДР встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Частина перша статті 121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Тобто, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Колегія суддів зауважує, що розділом 31 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема, коли на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (п.п. "г" п. 31.4.3 ПДР). Розсіювач пропускає світловий потік і залежно від конструкції заломлює його. Інша функція розсіювача захист фари від зовнішніх впливів. Розсіювач виготовляється зазвичай із прозорого пластику. Нанесення тонування чи покриття на розсіювачі погіршує видимість транспортного засобу, внаслідок чого підвищується ймовірність виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем, інспектор патрульної поліції вказав на пункт п.31.4.3 Правил дорожнього руху, а саме на розсіювання світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, затоновані задні габарити і вогні, вогні стоп сигналу. Колегія суддів зазначає, що конструкція і технічний стан транспортних засобів, які експлуатуються повинні відповідати вимогам додатку до постанови Кабінету Міністрів України №1166 від 22.12.2010 "Про єдині вимоги до конструкцій та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються". Державним стандартом ДСТУ 3649:2010 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно встановлення засобів освітлення та світлової сигналізації" п. п. 6.1.2 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" не дозволено застосування зруйнованих та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, встановлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриття на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світло пропускання, змінює їх силу світла, світлорозподіл або колір. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" визначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП; в постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник. Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, колегія суддів виходить з того, що технічний стан та обладнання транспортного засобу під час їх експлуатації перевіряється візуально та з використанням засобів вимірювальної техніки відповідно до ДСТУ 3649-97 "Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю" без втручання в роботу (без розбирання) вузлів та агрегатів ТЗ, що перевіряються. Водночас висновки щодо тонування світлових приладів на автомобілі зроблено без вивчення документів на транспортний засіб, дослідження технічних характеристик та заводських установок, без проведення дослідження з застосуванням вимірювальної техніки; світловіддач фар не вимірювалася, відповідні акти технічного стану не складалися. Згідно з постановою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 зазначено, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, з наданих до матеріалів справи фотокопій транспортного засобу неможливо встановити наявність інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, відео доказів до матеріав справи не надано. Таким чином, в даному випадку відповідач порушив порядок фіксації правопорушення, встановлений Порядком здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації, затверджений наказом МВС України № 534 від 13.10.2008, згідно з яким працівник поліції повинен скласти спеціальний акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу, який перевіряється. Такий акт відповідачем не складався. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.121 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова серії ЕНА №3613011 від 06.12.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Отже, наведені обставини не враховано судом першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно з п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу та задоволено позовну заяву немайнового характеру, то відповідно до вимог ст.139 КАС України, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції у розмірі 1514,00 грн. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2025 по справі № 953/11651/24 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністратине правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3613011 від 06.12.2024 у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП та закрити провадження по справі. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код 40108646). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 12.03.2025 року