Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11153/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11153/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Коблівської сільської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (суддя Птичкіна В.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 14.06.2024) по справі за адміністративним позовом Керівника Миколаївської окружної прокуратури до Коблівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 06.09.2023 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Керівника Миколаївської окружної прокуратури до Коблівської сільської ради, в якому позивач просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Коблівської сільської ради щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме 8 гідротехнічних споруд загальною ринковою вартістю 13 222 385,3 грн: - греблю з жорстви, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Суха-Хутірська, річкового басейну Причорномор`я довжиною 203 м, висотою 3 м та шириною 3,5 м; - греблю з жорстви, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3 м та шириною 5 м; - греблю з жорстви, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 90 м, висотою 3 м та шириною 4 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 140 м, висотою 3 м та шириною 4 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Новофедорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 130 м, висотою 2,5 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Федорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 120 м, висотою 2 м та шириною 2 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3,8 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 170 м, висотою 2,5 м та шириною 1 м.

2. Зобов`язати Коблівську сільську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявами про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та розміщення оголошення про взяття безхазяйних нерухомих речей на облік у друкованих засобах масової інформації, а саме 8 гідротехнічних споруд загальною ринковою вартістю 13 222 385,3 грн: - греблю з жорстви, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Суха-Хутірська, річкового басейну Причорномор`я довжиною 203 м, висотою 3 м та шириною 3,5 м; - греблю з жорстви, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3 м та шириною 5 м; - греблю з жорстви, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 90 м, висотою 3 м та шириною 4 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 140 м, висотою 3 м та шириною 4 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Новофедорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 130 м, висотою 2,5 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Федорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 120 м, висотою 2 м та шириною 2 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3,8 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Коблівської сільської ради щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: 8 гідротехнічних споруд: - греблю з жорстви, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Суха-Хутірська, річкового басейну Причорномор`я довжиною 203 м, висотою 3 м та шириною 3,5 м; - греблю з жорстви, розташовану за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3 м та шириною 5 м; - греблю з жорстви, розташована за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 90 м, висотою 3 м та шириною 4 м; - земляну греблю, розташована за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 140 м, висотою 3 м та шириною 4 м; - земляну греблю, розташована за межами села Новофедорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 130 м, висотою 2,5 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташована за межами села Федорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 120 м, висотою 2 м та шириною 2 м; - земляну греблю, розташована за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3,8 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташована за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 170 м, висотою 2,5 м та шириною 1 м. Зобов`язано Коблівську сільську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: звернутися із заявами про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, 8-ми гідротехнічних споруд: - греблі з жорстви, розташованої за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Суха-Хутірська, річкового басейну Причорномор`я довжиною 203 м, висотою 3 м та шириною 3,5 м; - греблі з жорстви, розташованої за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3 м та шириною 5 м; - греблі з жорстви, розташованої за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 90 м, висотою 3 м та шириною 4 м; - земляної греблі, розташованої за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 140 м, висотою 3 м та шириною 4 м; - земляної греблі, розташованої за межами села Новофедорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 130 м, висотою 2,5 м та шириною 3 м; - земляної греблі, розташованої за межами села Федорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 120 м, висотою 2 м та шириною 2 м; - земляної греблі, розташованої за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3,8 м та шириною 3 м; - земляної греблі, розташованої за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 170 м, висотою 2,5 м та шириною 1 м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданої скарги апелянт, посилаючись на те, що державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, та якому притаманні характеристики, зазначення яких є обов`язковим для внесення до державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації. Водночас, зазначені в рішенні суду об`єкти як гідротехнічні споруди не наділені технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру прав. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. З матеріалів справи вбачається, що за даними інвентаризації водних об`єктів, які знаходяться на території Коблівської територіальної громади згідно з актом сільської ради від 02.12.2021, на території вказаної громади розташовано 8 гідротехнічних споруд, власники чи балансоутримувачі яких невідомі, тобто останні є безхазяйними, а саме: 1. гребля з жорстви, розташована за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Суха-Хутірська, річкового басейну Причорномор`я довжиною 203 м, висотою 3 м та шириною 3,5 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 №201-20230404-0005730024 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 2119163,25 грн; 2. гребля з жорстви, розташована за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3 м та шириною 5 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 №201-20230404-0005730042 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 3730921,21 грн; 3. гребля з жорстви, розташована за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 90 м, висотою 3 м та шириною 4 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 №201-20230404-0005730056 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 1074505,31 грн; 4. земляна гребля, розташована за межами села Анатолівка на русловому ставку водотоку Хутірська-Тилігульський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 140 м, висотою 3 м та шириною 4 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 №201-20230404-0005730073 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 1671452,70 грн; 5. земляна гребля, розташована за межами села Новофедорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 130 м, висотою 2,5 м та шириною 3 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 №201-20230404-0005730009 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 1164047,42 грн; 6. земляна гребля, розташована за межами села Федорівка на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 120 м, висотою 2 м та шириною 2 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 №201-20230404-0005730094 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 716336,87 грн; 7. земляна гребля, розташована за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 250 м, висотою 3,8 м та шириною 3 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 №201-20230404-0005730167 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 2238552,72 грн; 8. земляна гребля, розташована за межами села Тузли на русловому ставку водотоку Тузли-Березанський лиман, річкового басейну Причорномор`я довжиною 170 м, висотою 2,5 м та шириною 1 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 №201-20230404-0005730186 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 507405,28 грн. За дорученнями голови Миколаївської облдержадміністрації від 26.07.2018 №3831/0/05-60/3-18 та від 15.07.2020 №94-д «Про набуття права власності безхазяйних гідроспоруд» районними державними адміністраціями та об`єднаними територіальними громадами області мали бути організовані роботи щодо інвентаризації гідротехнічних споруд та набуття права власності безхазяйних гідроспоруд. Крім того, на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України від 29.04.2021 №180/2021, за результатами проведення у 2021 році інвентаризації водних об`єктів, лісових ресурсів, об`єктів державної та комунальної власності, що знаходяться на території територіальних громад, при виявленні безхазяйних гідротехнічних споруд на водних об`єктах, орган місцевого самоврядування, на території якого знаходяться дані об`єкти, з метою впорядкування обліку комунального майна територіальної громади, мав прийняти рішення про взяття на облік безхазяйних гідротехнічних споруд на водних об`єктах. Пунктом 3.6. протоколу №3 чергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій при Миколаївській обласній державній адміністрації від 23.02.2022 рекомендовано міським, селищним і сільським головам активізувати виконання заходів щодо взяття на баланс безхазяйних гідротехнічних споруд. Упродовж 2020-2022 років Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області неодноразово надсилалися листи головам райдержадміністрацій, міським головами та головам об`єднаних територіальних громад, в яких наголошувалося про необхідність вжиття заходів щодо набуття права власності на безхазяйні гідротехнічні споруди згідно зі ст. 335 ЦК України та законодавчих актів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (листи від 21.01.2020 №10/139, 17.08.2020 №10/1219, від 10.03.2021 №415/10 та від 25.07.2022 №702/10). Відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 21.11.2022 №1328/10 та від 26.06.2023 №1247/10 листи, інформації або відповіді на виконання доручень голови Миколаївської облдержадміністрації від 26.07.2018 №3831/0/05-60/3-18, від 15.07.2020 №94-д та вищевказаних листів Офісу про вжиті заходи щодо набуття права власності на безхазяйні гідроспоруди від Коблівської сільської ради не надходили. З метою отримання інформації про перебування на обліку сільської ради спірних гідроспоруд та оформлення на даний час права власності на них або відомостей про заходи, які вживаються сільською радою у цій сфері, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Миколаївською окружною прокуратурою скеровано запити від 26.08.2022 №50/2-4584ВИХ-22, від 17.10.2022 №50/2-5757ВИХ-22, від 20.02.2023 №50-796ВИХ-23, від 13.06.2023 №50-3284ВИХ-23. Однак, указані документи органом місцевого самоврядування проігноровано та залишено без розгляду. 23.06.2023 на адресу Миколаївської окружної прокуратури надійшла відповідь від Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної військової адміністрації про те, що запитувана інформація в адміністрації відсутня. Листом від 21.06.2023 №1815/02-19-23 Миколаївською районною військовою адміністрацією поінформовано прокуратуру про те, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №635 «Про реорганізацію та утворення нових районних адміністрацій» до складу Миколаївського району увійшли території колишніх Очаківського, Березанського, Новоодеського та Вітовського районів, та відповідні райдержадміністрації було реорганізовано. Правонаступником реорганізованих райдержадміністрацій є Миколаївська райдержадміністрація. Разом з тим, будь-які документи Коблівської територіальної громади, у тому числі, документи щодо гідротехнічних споруд Коблівської сільської ради та земельних ділянок під цими гідроспорудами до Миколаївської районної військової адміністрації не надходили. Згідно з інформацією від 13.07.2023 №339090649 Коблівською сільською радою не реєструвалось право власності чи будь-яке інше речове право на спірне вказане нерухоме майно - гідроспоруди. Посилаючись на те, що Коблівська сільська рада є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на баланс безхазяйних гідротехнічних споруд на території громади та подальшого оформлення права комунальної власності на них, проте заходи щодо оформлення права власності на 8 безхазяйних гідротехнічних споруд загальною ринковою вартістю 13 222 385,3 грн, що знаходяться на території Коблівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, не вжила, чим допущено протиправну бездіяльність, Керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов суд першої інстанції вважав, що гідротехнічні споруди є потенційно небезпечними та можуть загрожувати життю населення, затопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь під час проходження льодоходу, весняної повені та дощових паводків. Відсутність власника протягом тривалого часу створює потенційну загрозу інтересам територіальної громади. За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність. Одночасно суд вказав, що суд не має підстав для установлення ринкової вартості спірних гідротехнічних споруд, оскільки предмет спору і характер спірних правовідносин не вимагають установлення такої вартості. Крім того, наведена прокурором в позовній заяві ринкова вартість гідротехнічних споруд (13 222 385,30 грн) не підтверджена доказами. На підставі зазначеного суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: 8 гідротехнічних споруд, та зобов`язав відповідача вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно, шляхом звернення із заявами про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання. Відповідно до статті 32 Кодексу цивільного захисту України, до захисних споруд цивільного захисту належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження. Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту. Укриттю підлягають: 2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах. Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України. Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту. Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів. У разі використання однієї захисної споруди цивільного захисту кількома власниками, користувачами, юридичними особами вони беруть участь в утриманні такої споруди відповідно до укладених між ними договорів. Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: 23) організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; 24) визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; 26) прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; 27) організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; 28) здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; 29) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту. Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту» затверджений Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

1. Цей Порядок визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення: - балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі; - утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням;

9. Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

10. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

13. У разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

15. Обліку підлягають усі захисні споруди, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття на території України незалежно від форми власності.

17. Облік фонду захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.

18. Ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів за формою, передбаченою вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими МВС.

20. Паспорт та облікова картка захисної споруди складаються балансоутримувачем після прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом захисної споруди або за результатами її технічної інвентаризації як об`єкта нерухомого майна. Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом), захисні споруди цивільного захисту (ДБН В 2.2.5-97 «Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони», ДБН А 3.1-9-2000 «Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання») (далі - захисні споруди). Класифікацію захисних споруд цивільного захисту наведено у додатку 19 до цієї Інструкції. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до частин 3, 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Згідно із Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. №507 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ДК 018-2000) споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельномонтажних робіт. У чинному з 01.01.2024 Класифікаторі будівель і споруд НК 018:2023, затвердженому наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 р. №3573 (далі - НК 018:2023), використовуються терміни, визначені Європейським класифікатором типів споруд, а саме: споруди - структури, пов`язані із землею, які створені з будівельних матеріалів і комплектуючих та/або для яких виконуються будівельні роботи. Також Національний стандарт №2 Оцінка нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, містить положення про те, що споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо). Термін гідротехнічні споруди вживається у Додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення (далі - ДБН В.2.4-3:2010). Це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення. Відповідно до п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 р. № 661 (в подальшому Правила № 661), гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод. Частиною 1 ст. 5 Закону №1952-IV визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин. Виключенням є споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, перелічені у ч. 4 ст. 5 Закону №1952-IV, зокрема магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі. Гідротехнічна споруда не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених ч. 4 ст. 5 Закону №1952-IV. Таким чином, гідротехнічна споруда належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 05.03.2024 р. у справі №300/3657/22, від 21.06.2024 р. у справі №420/19870/21. Отож, оскільки 8 гідротехнічних споруд (греблі з жорстви та земляні греблі) не зареєстровано та вони не перебувають у комунальній власності територіальної громади, Коблівська сільська рада всупереч покладених на неї Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності, та попри обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запроваджену Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не вжила заходів щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на споруди, допустивши таким чином протиправну бездіяльність. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора. Зважаючи на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Коблівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов