Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11679/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11679/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року (суддя Птичкіна В.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 06.02.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, оформлене листом, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 10.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом ГУ ПФУ в Миколаївській області, у якому просив: - визнати протиправними дії відповідача з дискримінації позивача за ознакою місця проживання та обмеження права позивача на проведення масових поточних перерахунків та індексації пенсії за вислугу років, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на рівних з іншими пенсіонерами, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-XII; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 09.12.2024р. №17423-16067/А-02/8-1400/24, про відмову у підтвердженні права позивача на проведення масових поточних перерахунків та індексації пенсії за вислугу років, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на рівних з іншими пенсіонерами умовах, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII; - зобов`язати відповідача підтвердити окремим рішенням / розпорядженням по установі право позивача на проведення на загальних підставах масових поточних перерахунків та індексації пенсії за вислугу років, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на рівних з іншими пенсіонерами умовах, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII; утриматися (п. 3 частини 1 ст. 5 КАС України) від вчинення дій з дискримінації позивача за ознакою місця проживання, обмеження права позивача на проведення масових поточних перерахунків та індексації пенсії за вислугу років, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на рівних з іншими пенсіонерами умовах, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. На думку апелянта, позивачем надано суду докази протиправних дій відповідача з обмеження права позивача на проведення на загальних підставах масових поточних перерахунків та індексації пенсії за вислугу років, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на рівних з іншими пенсіонерами умовах відповідно до Закону №2262-ХІІ. Відповідачі надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Розмір пенсії позивача, відповідач визначив на підставі на рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі №814/1030/18, від 30.06.2020 у справі №400/1715/20, постанов П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №400/1715/20, від 28.04.2022 у справі №400/7936/21, від 28.07.2022 у справі №400/2670/22, від 04.08.2023 у справі №400/3566/23, рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №320/12209/24. Матеріалами справи підтверджується, що пенсійна виплата позивача розрахована відповідно до вимог чинного законодавства з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», постанови Кабінету Міністрів України Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185 та з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб. Розмір пенсійної позивача виплати з 01.12.2024 складає 10685,39 грн. 25.10.2024 звернувся до відповідача в особистому кабінеті на веб-порталі ПФУ із заявою, у якій просив підтвердити право заявника на масові поточні перерахунки та індексацію пенсії за вислугу років, на рівних з іншими пенсіонерами умовах", відповідно до Закону №2262-XII. Листом від 09.12.2024р. №17423-16067/А-02/8-1400/24 заявника повідомлено, що пенсійні виплати проводяться відповідно до рішень суду, якими на Головне управління жодних зобов`язань щодо проведення подальших перерахунків із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, не покладалося. Не погодившись з відмовою ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір пенсії позивача обчислено відповідно до Закону №2262, фактів дискримінації позивача з боку пенсійного органу не встановлено. Також суд зауважив, що лист відповідача від 09.12.2024 №17423-16067/А/02/8-1400/24 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не є доказом порушення прав позивача, оскільки носить інформативний характер. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача підтвердити окремим рішенням / розпорядженням по установі право позивача на проведення на загальних підставах масових поточних перерахунків та індексації пенсії за вислугу років, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідне право встановлено законом, і його реалізація не залежить від прийняття відповідачем окремого рішення. Крім того, нормами Закону №2262-ХІІ подібний обов`язок на органи Пенсійного фонду України не покладено. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ). Так, згідно з частиною третьою статті 43 цього Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18. Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Здійсненню перерахунку пенсії передує чітко визначена процедура. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до п. 1 якого, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Пунктами 2, 3 Порядку №45 встановлено, що Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України. Отже, цим нормативним документом встановлена наступна послідовність дій: уповноважений орган повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки (у спірному випадку військкомату) про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №201/10162/16-а (2-а/201/971/2016) та від 20.12.2021 у справі №591/7011/16-а, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї. З наявних в матеріалах справи вбачається, що згідно до протоколу від 08.01.2025 (а.с. 44) позивачу 01.12.2024 проведено перерахунок пенсії з врахуванням грошового забезпечення, розмір і види якого зазначені у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018, що була виготовлена на ім`я позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2018 за №ЮН49781 (а.с. 14 зв.). Ураховуючи, що позивачем доказів на підтвердження того, що після 01.03.2018 уповноважений орган повідомив Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення, що є підставою для проведення перерахунку його пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України суду не надав, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позовної заяви про протиправну відмову пенсійного органу у підтвердженні права позивача на проведення перерахунку його пенсії із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України. В даному випадку позивачем не доведено обставин, за наявністю яких закон зобов`язує пенсійний орган вчинити дії щодо перерахунку його пенсії. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах вказував на те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, що може бути реалізовано двома шляхами: (1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку №45; (2) за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами. Відхиляючи доводи апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що до моменту отримання належної довідки уповноваженого у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії. Повертаючись до протоколу про перерахунок пенсії позивача від 08.01.2025 колегія суддів зазначає, що при перерахунку пенсії позивача пенсійним органом окрім суми грошового забезпечення для обчислення пенсії ураховано доплати: - Індексація базового ОСНП 2022(5895,6* 0,1400); - Індексація базового ОСНП 2023(6720,98* 0,1970); - Індексація базового ОСНП 2024 (8045,01* 0,0796); - Індексація базового ОСНП 2024; - Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (від суми ОСНП 5895,6 на 01.03.2018); - Щомісячна доплата до 100 грн. (індексації 01.03.2024). Тобто пенсійним органом систематично проводиться індексація пенсійних виплат позивача, що також свідчить про необґрунтованість його позовних вимог. Щодо посилання апелянта на його дискримінацію відповідачем за ознакою місця проживання та обмеження права позивача на проведення масових поточних перерахунків та індексації пенсії за вислугу років, то на підтвердження зазначеного позивачем не надано суду жодного доказу. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому покладений на суб`єктів владних повноважень - відповідачів указаною нормою процесуального закону тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Згідно із ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 06.09.2012 №5207-VI Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні (далі Закон №5207) дискримінація ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Згідно зі ст. 5 Закону №5207 формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск. Пряма дискримінація ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Відповідно до ст. 24 Конституції України, Закону №5207, ст. ст. 2, 7 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 2, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 14, ст. 1 Протоколу №12 до Конвенції) необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками в аналогічній ситуації. Аналіз обставин даної справи та установлених судом обставин дає підстави для висновку про не доведеність у спірних правовідносинах факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позовна заява, крім формального посилання на порушення принципу недискримінації, не містить жодних критеріїв чи характеристик, які б дозволили оцінити обґрунтованість, достатність чи помилковість доводів позивача стосовно наявності по відношенню до нього дискримінації. Посилання позивача в апеляційній скарзі на не врахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №653/574/17, від 09.12.2024 р. у справі №360/777/23 (п. 79), є помилковими, адже обставини у наведених справах не є побідними. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі №653/574/17 переглядав у касаційному порядку лише у частині висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо позовних вимог, які було залишено без розгляду за пропуском строку звернення. У справі №360/777/23 підставою для звернення до суду слугувало те, що пенсія позивача, починаючи з 7 жовтня 2009 року біла обчислена пенсійним органом відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у постійному ("твердому") розмірі - 0,00 грн, без урахування показників за стажем та заробітною платою, надбавки за наднормативний стаж, підвищення до пенсії, як дитині війни, з доплатою до мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму (2022-2023 роки). Отже, висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, зроблені під час розгляду справ не у подібних правовідносинах, а тому не можуть бути застосовні до спірних правовідносин Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку. Зважаючи на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.- Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов