Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/6516/24

11.03.25 22-ц/812/268/25 Провадження №22-ц/812/268/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 березня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Тищук Н.О., Ямкова О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників цивільну справу №490/6516/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Шолох Людмили Миколаївни у приміщенні цього суду 22 листопада 2024 року, дата складання повного тексту не зазначена, за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, у с т а н о в и в : У липні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі ПрАТ «СК «Уніка») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування. Позов мотивовано тим, що 24 січня 2022 року о 12:20 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Джем». Під час пригоди було заподіяно матеріальну шкоду автомобілю марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди діяв сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate» №020190/4100/0000025 від 01 жовтня 2021 року, який укладено між ПАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Джем», а цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Renault» була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов`язкового страхування. Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 червня 2022 року відповідача звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Страхувальник звернувся до позивача із заявою №00493352 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору Каско №020190/4100/0000025 від 25 січня 2022 року. Дану заяву було розглянуто та пошкодження автомобіля «Nissan» визнано страховим випадком. 28 лютого 2022 року позивач здійснив виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб марки «Nissan» у розмірі 25353 грн 51 коп. АТ «СГ «ТАС» виплатило позивачу 18065 грн 88 коп. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 7287грн 63 коп., що становить різницю між страховим відшкодуванням, яке сплатило ПрАТ «СК «Уніка» на користь потерпілої особи, та сумою, сплаченою страховою компанією, в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача, а також сплачений судовий збір. У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Мотивував свої заперечення проти позову тим, що дорожньо-транспортна пригода 24 січня 2022 року сталася як з його вини, так і з вини водія автомобіля марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , яка залишила свій автомобіль в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», а тому вона теж має нести відповідальність за заподіяну внаслідок ДТП шкоду. Також позивач висловлював сумніви щодо правильності проведеного розрахунку страхового відшкодування, а саме зазначеного у рахунку № НОМЕР_3 від 02 лютого 2022 року переліку робіт. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2024 року позовні вимоги ПрАТ «СК «Уніка» задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 7287 грн 63 коп. та 3 028 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки відповідач є винною в дорожньо-транспортній пригоді особою, а страхової виплати в розмірі 18065 грн 88 коп. від АТ «СГ «ТАС» недостатньо для повного відшкодування фактичних витрат, то до позивача перейшло право вимоги (регресу) до відповідача в розмірі 7287 грн 63 коп. (різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та нормам діючого матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував його заперечень проти позову, не дослідив докази, які він надав, а лише обмежився написанням однієї фрази у рішенні про те, що «доводи відповідача про наявність вини обох водіїв у ДТП, яка мала місце 24 січня 2022 року, та невірність розрахунку страхового відшкодування, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами». ОСОБА_1 зауважує, що це не відповідає дійсності, а ним були надані належні та допустимі докази наявності вини обох водіїв у вищевказаному ДТП - протокол про адміністративне правопорушення №103713 від 24 січня 2022 року та схема місця ДТП. Крім того, відповідач вказує, що суд першої інстанції проігнорував доводи щодо невірності розрахунків страхового відшкодування та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , яка була другим учасником ДТП та, як він вважає, також є винуватцем ДТП. Також ОСОБА_1 зазначає, що у нього є сумніви щодо правильності проведеного розрахунку страхового відшкодування. Так, згідно протоколу огляду транспортного засобу від 25 січня 2022 року пошкоджені були лише ліві передні двері, а відповідно до рахунку №ВL000357781 від 02 лютого 2022 року зазначений такий перелік робіт: підбір колера 324 грн 35 коп.; підготовка деталей до фарбування 1783 грн 90 коп.; лакофарбні роботи 3259 грн 75 коп.; полірування після фарбування 713 грн 56 коп.; поклейка аракала 324 грн 35 коп.; фарбування дверей передньої лівої (з двох сторін) 486 грн 52 коп. Складові частини - наліпка передніх дверей 190 грн 14 коп., ущільнювач 1751 грн 31 коп., двері передні 13219 грн 69 коп. Разом: за послуги без ПДВ - 7216 грн 78 коп.; за складові частини без ПДВ 15161 грн 14 коп. Всього: без ПДВ 22377 грн 92 коп.; з ПДВ 26853 грн 51 коп. На думку відповідача, з вказаного переліку послуг та матеріалів вбачається два види робіт, які не можуть бути проведені одночасно: фарбування дверей та їх заміна, та вважає, що не повинен сплачувати залишок страхового відшкодування, а до справи, в якості третьої особи повинна бути залучена ОСОБА_2 , яка була другим учасником ДТП. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «СК «Уніка» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що виплату страхового відшкодування від страховика винної особи ОСОБА_1 в сумі 18065 грн. 88 коп. здійснена з урахуванням зносу пошкодженого автомобілю, а тому позивач, який здійснив потерпілій особі відшкодування в повному обсязі, має право на отримання від відповідача різниці у цих виплатах. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вказаних вимог закону справу призначено до розгляду без виклику учасників справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, враховуючи наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону. Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2022 року о 12 год. 20 хв. в м. Миколаїв на вул. 8 Березня, 87 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: «Renault Thalia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 (далі ДТП). Внаслідок цієї ДТП автомобіль «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Джем» (далі ТОВ «Джем»), отримав механічні пошкодження (а.с. 37, 38). Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 червня 2022 року у справі № 490/999/22 щодо факту ДТП визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 4). Між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Джем» укладено електронний договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate», візуальною формою якого є сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate» №020190/4100/0000025 від 01 жовтня 2021 року, яким були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованого транспортного засобу автомобілю марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Договір діяв до 01 жовтня 2022 року (а.с. 6). Відповідно до умов договору страхова сума становить 277000 грн., франшиза 0,5%, але не менше 1500 грн. від страхової суми. Згідно умов добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate», які є додатком № 1 до сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate» №020190/4100/0000025 від 01 жовтня 2021 року (далі Умови) страховим випадком є, зокрема, понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом (пункт 3.2) (а.с. 7-12). На день ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобілю «Renault Thalia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» (приватне) на підставі полісу №205946266 (а.с. 21). 25 січня 2022 року ТОВ «Джем» подало до ПрАТ «СК «Уніка» заяву №00493352 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №020190/4100/0000025, якою повідомило про ДТП та її учасників (а.с. 13). Відповідно до страхового акту №00493352 від 28 лютого 2022 року ДТП, що сталася 24 січня 2022 року, кваліфікована як страховий випадок та встановлено суму страхового відшкодування, яке має бути виплачено ТОВ «Джем» як власнику автомобілю Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - 25353,51 грн. (а.с. 17). Згідно платіжного доручення №012378 від 28 лютого 2022 року ПрАТ «СК «Уніка» здійснила виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ТОВ «Джем» у розмірі 25353,51 грн. (а.с. 19). 21 березня 2022 року АТ «Страхова Група «ТАС» здійснило виплату у розмірі 18065,88 грн. на рахунок позивача відповідно до платіжного доручення №257386, призначення платежу страх. відш. по дор. №ЕР205946266 від 17 вересня 2021 року, т/з Nissan Juke, д/н. НОМЕР_2 , регрес ний платіж по справі №32230 (а.с. 20). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). У частинах першій та третій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1961-IV від 01 липня 2004 року), визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону №1961-IV від 01 липня 2004 року Закон №1961-IV від 01 липня 2004 року, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18). Ураховуючи викладене, під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою. Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції не врахував вищевказаних вимог закону, не звернув уваги на те, що відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «Уніка» після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, що є ознаками суброгації, а не регресу, як помилково вважав суд першої інстанції. Ураховуючи викладене, вимога ПрАТ «Уніка» до відповідача як завдавача шкоди, не є регресною, правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні. Тому судом першої інстанції помилково при визначенні правової природи права вимоги позивача не визначив її як суброгацію. Натомість таке не вплинуло на правильність висновку суду про задоволення позову, оскільки позивач на підставі викладених положень закону, виконавши свої зобов`язання перед страхувальником ТОВ «Джем» щодо виплати страхового відшкодування, та отримавши від страховика винної у заподіянні шкоди вказаному товариству особи часткове відшкодування понесених витрат, набув в порядку суброгації право вимоги до ОСОБА_1 щодо компенсації різниці між виплаченою страховою сумою та отриманою від АТ «Страхова Група «ТАС». В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 76 ЦПК України). Докази у цивільному процесі мають бути належними та допустимими. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування частина 1 статті 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина 1 статті 78 ЦПК України). Згідно із частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Факт заподіяння шкоди майну, яке на умовах добровільного страхування було застраховано у позивача (автомобілю), винна поведінка відповідача (порушення правил дорожнього руху), яка знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із заподіянням шкоди, підтверджуються вказаною вище постановою суду у справі №490/999/22. Отже позивач в порядку суброгації має право на отримання за рахунок винуватої у спричиненні ДТП особи відповідача у справі у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), отриманого від страхувальника цивільної відповідальності останнього, різницю між розміром здійсненої позивачем страхової виплати (страховим відшкодуванням) та розміром компенсованої страховиком відповідача суми. Виходячи зі змісту спірних правовідносин, положень статей 12, 81 ЦПК України, саме на позивача як страховика потерпілої особи, який виплатив суму страхового відшкодування, покладається обов`язок доказування розміру завданої шкоди, а на відповідача як винуватця у спричиненні спростування такого розміру у разі заперечення. Щодо доведеності ПрАТ «СК «Уніка» розміру суми страхового відшкодування. Так, у справі, що розглядається, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_2 , (ТОВ «Джем»), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24 січня 2022 року з вини відповідача ОСОБА_1 , складає 26853 грн. 51 коп. Ця сума визначена на підставі протоколу огляду транспортного засобу - автомобілю марки «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_2 , від 25 січня 2022 року, проведеного уповноваженим представником страхової компанії (а.с. 15), яким зафіксовані пошкодження, завдані застрахованому автомобілю (двері передні ліві); рахунку ТОВ «НІК АВТО ЦЕНТР» (офіційний дилер Nissan) № BL від 02 лютого 2022 року, відповідно до якого витрати на ремонт транспортного засобу становлять 26853,51 грн., які складаються з оплати робіт на загальну суму 7216,78 грн., вартості складових частин 15161,14 грн., суми ПДВ 4475,59 грн. (а.с. 16); та страхового акту № 00493352 від 28 лютого 2022 року (а.с. 17), відповідно до якого сума страхового відшкодування власникові автомобілю становила 25353,51 грн. Згідно платіжного доручення № 012378 від 28 лютого 2022 року позивач перерахував ТОВ «НІК АВТО ЦЕНТР» як страхове відшкодування на автомобіль марки «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування згідно договору №020190/4100/0000025 від 01 жовтня 2021 року у розмірі 25353,51 грн. Згідно платіжного доручення № 257386 від 21 березня 2022 року позивачеві від АТ «Страхова група «ТАС`НАСК «ОРАНТА», в якій на день вчинення ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 , виплачено 18065,88 грн. з призначенням платежу - страхове відшкодування по договору №ЕР205946266 від 17 вересня 2021 року, транспортний засіб «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_2 , регресний платіж по справі №32230, з ПДВ. Спірні правовідносини, насамперед, врегульовані Законом України «Про страхування», який є спеціальним щодо відносин добровільного майнового страхування, стаття 102 якого визначила порядок та умови здійснення страхових виплат Зокрема, відповідно до частин 1-4 вказаної статті цього закону договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Тобто визначення розміру заподіяної шкоди (збитку), відбувається, в першу чергу, відповідно до умов договору страхування. Так, відповідно до підпункту 17.1 сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «Каско Corporate» №020190/4100/0000025 від 01 жовтня 2021 року передбачений варіант розрахунку суми страхового відшкодування згідно пункт 8.3 Умов, а саме СТО офіційного ділера. За такого сторони договору добровільного страхування транспортного засобу №020190/4100/0000025 від 01 жовтня 2021 року визначили в порядку, передбаченому цим договором, розмір страхового відшкодування, на підставі якого позивачем була обрахована та виплачена на користь потерпілого сума страхової виплати 25353 грн. 51 коп. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПрАТ «СК «Уніка» має право на стягнення з ОСОБА_1 7287 грн. 63 коп. як різниці між страховим відшкодуванням, виплаченим потерпілому, та сумою, отриманою позивачем від страховика винної у ДТП особи. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо сумніву у правильності проведеного позивачем розрахунку страхового відшкодування, оскільки ця сума 25353 грн. 51 коп. визначена позивачем страховиком відповідно до умов договору добровільного страхування, укладеного з ТОВ «Джем», а саме на підставі рахунку СТО - ТОВ «НІК АВТО ЦЕНТР» (офіційний дилер Nissan) № BL від 02 лютого 2022 року, в якому зазначений перелік та вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобілю, а також перелік та вартість необхідних для цього складових частин (матеріалів). Доказів того, що зазначені ТОВ «НІК АВТО ЦЕНТР» роботи та складові матеріали не відповідають отриманим автомобілем «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 24 січня 2021 року пошкодженням (ліві передні двері) відповідачем не надано. Також апеляційний суд не приймає аргумент апеляційної скарги про те, що ДТП 24 січня 2022 року сталася з вини як відповідача, так і водія «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 . Так, у справі відсутні докази, що порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила), зокрема, й щодо невиконання вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 24 січня 2022 року. Зокрема, за фактом цієї ДТП 24 січня 2021 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 103713 щодо водія ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У справі відсутні відомості щодо складання аналогічного протоколу про адміністративне правопорушення стосовно другого учасника ДТП ОСОБА_2 (а.с. 37, 38). У постанові суду у справі № 490/999/22 від 22 червня 2022 року встановлено, що саме порушення вимог пунктів 2.3 «б», 10.9 Правил призвели до зіткнення автомобілю під керуванням ОСОБА_1 з припаркованим автомобілем. За такого посилання відповідача на її винуватість у скоєнні ДТП є припущенням, тоді як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З таких міркувань колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, які доведені належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем у належний процесуальний спосіб. Оскільки при ухваленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції хоча і дещо помилково застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, але дійшов правильного висновку про задоволення позову, колегія суддів вважає, що в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частин 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із судового збору. В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, колегія судів не вбачає підстав для розподілу апеляційним судом судових витрат, які в цій справі покладаються на відповідача. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Н.О. Тищук О.О. Ямкова ____________________________________ Повна постанова складена 11 березня 2025 року