Постанова Одеський апеляційний суд № 523/13313/23

Номер провадження: 22-ц/813/1654/25 Справа № 523/13313/23 Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач Публічне акціонерне товариство Укргазбанк, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Дяченка В.Г. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У серпні 2023 року позивач Публічне акціонерне товариство Укргазбанк звернулось до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 26 січня 2021 року між ПАТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0211/01/2021/0806. Кредитним договором передбачено, що банк надає позичальнику кредит в сумі - 749 000,00 на строк з 26 січня 2021 року по 25 січня 2041 року із сплатою процентів за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком, позичальником та ОСОБА_2 , було укладений договір поруки № б/н від 26 січня 2021 року. Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 0211/01/2021/0806 від 26 січня 2021 року. Всупереч умовам договору відповідач не виконує належним чином свої обов`язки, не сплачує проценти за користування кредитними коштами, в результаті чого перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом 21 червня 2023 року складає 708 526,98 грн, з яких: заборгованість по кредиту прострочена - 668 009,12 грн; заборгованість по процентам прострочена 40 517,86 грн. Позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором станом на 21 червня 2023 року (включно) - 708 526,98 грн. Від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі вимушені були оформити кредит для поліпшення умов свого проживання. Починаючи з 26 січня 2021 року по 10 лютого 2022 року, всі необхідні платежі по кредитному договору сплачували в строк. 24 лютого 2022 року в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні було введено воєнний стан, який подовжено відповідними Указами Президента України та триває і зараз. 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України ухвалила рішення, яким спростила засвідчення форс-мажорних обставин та підтвердила, що обставини з 24 лютого 2022 року є надзвичайними, невідворотними і об`єктивними обставинами (№2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року). А форс-мажор звільняє позичальників від відповідальності за невиконання кредитного договору (ст. 617 ЦКУ від 16.01.2003 № 435-IV). Згідно цієї статті, якщо порушення сталося внаслідок або непереборної сили, це є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідач зазначає, що не згодна з розрахунком заборгованості. Крім того, відповідач вказує, що проблема з виконання зобов`язань по Кредитному договору почалася після настання форс-мажорних обставин з 24.02.2024 року, які визнані Товарно-промисловою палатою України надзвичайними, невідворотними( а.с. 61-64). Від представника відповідачів адвоката Христюка Ю.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на те, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, введеного Приказом Президента України № 64/2022 «Про запровадження військового стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, опираючись на п. 5.6 і п. 5.8 Кредитного договору № 0211/01/2021/0806 з Публічним Акціонерним Товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» від 26 січня 2021 року: що «У випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), які не залежать від волі Сторін, таких як війна, військові дії та інше, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору на період дії зазначених обставин». Відтак відповідачі здійснюють оплату за кредитним договором по можливості (а.с. 97-98). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року позов Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором № 0211/01/2021/0806 від 26 січня 2021 року, яка станом на квітень 2024 року складається з: 536 009,12 грн - простроченої заборгованості по кредиту та 40 517,86 грн - простроченої заборгованості про процентах. Стягнуто, в рівних частинах, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 627,90 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 вважають оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, безпідставним, просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року в повному обсязі, винести постанову, якою відмовити в задоволенні Публічному акціонерному товариству Укргазбанк, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявники зазначають, що 26 січня 2021 року відповідачі уклали кредитний договір № 0211/01/2021/0806 з ПАТ Укргазбанк, кредит був наданий у розмірі 749000 грн на придбання житлової нерухомості. Відповідачі виконували регулярно умови кредитного договору № 0211/01/2021/0806 від 26.01.2021, це підтверджується копіями квитанцій про сплату за кредитним договором. Коли почалось скрутне становище, відповідачі почали листування до Банку, посилаючись військовий стан, форс- мажорні обставини, на утриманні відповідачів двоє неповнолітніх дітей. Зазначають, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідачі на сьогоднішній день кожного місяця сплачують кредит, та фактично вийшли на відповідний графік, що підтверджується квитанціями. Також судом першої інстанції спростовано докази, а саме листа ТПП України, відповідно до якого чітко вказані форс-мажорні обставини та на кого вони поширюються і з яких підстав та на які види господарювання. Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_4 . Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді Луганського апеляційного суду (відрядженої до Одеського апеляційного суду), у зв`язку з поданням заяви про відставку. Із наведених підстав справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Лозко Ю.П., Коновалова В.А. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду на 25 лютого 2025 року на 11-30 год. У судовому засіданні представник відповідачів Христюк Ю.Г. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник Банку - Земщук О.С. апеляційну скаргу не визнала. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримали 20.12.2024 21:40:12 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 241а, 241б ), до судового засідання не з`явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та ніким по справі не оспорюється, що 26 січня 2021 року між ПАТ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0211/01/2021/0806, згідно умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 749 000,00 грн на термін з 26 січня 2021 року по 25 січня 2041 року. Кредит надається на придбання житлової нерухомості: Двокімнатна квартира загальною площею 66,5 кв. м, житловою площею 35,9 кв. м, АДРЕСА_1 . Відповідно до пунктів 1.3.1, 1.3.2 договору кредит надається з 26 січня 2021 року по 25 січня 2041 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 25 січня 2041 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього договору або достроково, відповідно до умов цього договору. Згідно п.п. 1.4., 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами за весь термін фактичного користування кредитом: в період з 26 січня 2021 року по 25 січня 2023 року - процентна ставка за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування встановлюється в розмірі 9,90 % річних та є фіксованою. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процента ставка встановлюється у розмірі 17,99% річних та є фіксованою. В період з 26 січня 2023 року по 25 січня 2041 року - процентна ставка за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування встановлюється в розмірі 12,99 % річних та є фіксованою. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процента ставка встановлюється у розмірі 17,99% річних та є фіксованою. Відповідно до п. 3.1 кредитного договору позичальник здійснює повернення суми кредиту (або повернення суми кредиту здійснюється шляхом договірного списання) на рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий у АБ «Укргазбанк», щомісячно з 1-го (першого) по 10-те (десяте) число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 3121 грн, а останній платіж сплачується у сумі 3081 грн не пізніше 25 січня 2041 року. Відповідно до п. 3.2. кредитного договору щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця наступного, за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та у день закінчення терміну, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього Договору, а також у день дострокового повного погашення заборгованості по кредиту. Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4 цього Договору, на рахунок IBAN НОМЕР_1 , відритий у АБ «Укргазбанк». Пунктом 4.2.4 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій у випадках, які сторони визнають як істотне порушення умов цього договору, а саме: - невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань по цьому договору, в тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на три календарні місяці), що випливають з цього договору; - невиконання позичальником (заставодавцем) своїх зобов`язань по укладеним договорам забезпечення; - невиконання та/або неналежного виконання вимог будь-якого з п.п. 4.3.6-4.3.9 цього договору; - подання до суду позову про визнання недійсними у цілому чи у частині та/або неукладеним цього договору та/або будь-якого договору забезпечення; - за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Вимога про дострокове виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому договору направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 60 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку. Вказаний строк погоджений сторонами при укладенні цього Договору. Пунктом 4.2.3 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов`язань, передбачених цим Договором, задовольнити свої вимоги по цьому Договору у порядку, передбаченому чинним законодавством України, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення. Пунктом 5.3.2.3 кредитного договору звернення Банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви Банку до відповідачів. 26 січня 2021 року між ПАТ «УКРГАЗБАНК», ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір поруки № б/н, за яким поручитель ОСОБА_2 поручається перед кредитором ПАТ АБ «Укргазбанк» за виконання ОСОБА_6 зобов`язання за кредитним договором № 0211/01/2021/0806. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язання по кредитному договору (а.с. 20-21). Відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та/або поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі. Відповідно до п. 2.1. договору поруки, поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунки, на яких враховується заборгованість позичальника в АБ «Укргазбанк». Номери рахунків зазначаються в письмовій вимозі кредитора. У зв`язку з тим, що позичальник не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, виникла заборгованість, яка гідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 0211/01/2021/0806 від 26.01.2021 року становить: заборгованість по кредиту прострочена - 668 009,12 грн; заборгованість по процентам прострочена 40 517,86 грн (а.с. 27). Вказаний розрахунок відповідає наданій позивачем виписці/особовому рахунку на ім`я ОСОБА_1 з 26/01/2021 по 21/06/2023 (а.с. 28-33). 22 березня 2023 року ПАТ «Укргазбанк» надіслав ОСОБА_1 вимогу № 129/9611/2023 про усунення порушення в порядку ст. 629, ч. 2 ст. 1049, 1050, 526, 530 ЦПК України та дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, зазначивши про наявність станом на 08.03.2023 заборгованості у сумі 734970,80 грн, яка складається з заборгованості по кредиту строковій 687251,12 грн, заборгованості по кредиту поточній 8863,64 грн, а також застосування вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання такого, зазначивши про виконання умов основного зобов`язання протягом 60 днів від дати одержання вимоги про усунення порушення (а.с. 22). Вказана вимога спрямована на адресу відповідача 21.03.2023 (а.с. 23). 22 травня 2023 року ПАТ «Укргазбанк» надіслав ОСОБА_2 лист-вимогу № 129/19133/2023, № 129/19132/2023, зазначивши про виконання порушеного зобов`язання та необхідність повернення повністю всю суму кредиту з кредитним договором у вищезазначеному розмірі у загальному розмірі 734970,80 грн, а також сплатити штрафні санкції, протягом 30 календарних днів від дати одержання даної вимоги (а.с. 24, 25). З листів-відповідей ОСОБА_1 від 29.03.2023, 28.04.2023 на вимогу № 129/9611/2023 від 20.03.2023 року, вбачається, що відповідач на умови реструкоризації, які йому запропонувані банком, погодитися не може, тому що це для нього на даний момент непід`ємна сума грошей, оскільки доходи його зменшилися в 3 рази, дружину скоротили і на його забезпеченні 2-є дітей. 20 лютого 2023 року він написав листа на ім`я директора відділення № 206/15 ОСОБА_7 , що на даний момент може виплачувати не більше 5000 грн (а.с. 80) Під час розгляду судом зазначеної цивільної справи, відповідачами було здійснено часткове погашення сум кредитної заборгованості, яка станом на 20 лютого 2024 року, згідно розрахунку наданого позивачем, становить 602 526,98 грн та складається з: 562 009,12 грн - простроченої заборгованості по тілу кредиту та 40 517,86 грн - простроченої заборгованості по процентах. Згідно копій квитанції, наданих стороною відповідачів, останні сплатили 11.03.2024 року 13 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68849826, та 04 квітня 2024 року 13 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 69095224. Таким чином, в суді першої інстанції позивачем надано суду розрахунок заборгованості відповідачів Лапунових за кредитним договором № 0211/01/2021/0806 станом на 06.02.2024 становить: заборгованість за кредитом прострочена 562009,12 грн, заборгованість по простроченим процентам 40517,86 грн, а загалом 602526,98 грн (а.с. 200-202). Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УКРГАЗБАНК» та стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитом прострочену 536009,12 грн, заборгованість по простроченим процентам 40517,86 грн, суд виходів із обґрунтованості позовних вимог та наявного у позивача права стягнення достроково частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України та умов укладеного між сторонами кредитного договору, та договору поруки як субсидіарної відповідальності відповідача ОСОБА_2 . Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги відповідачів, колегія суддів погоджує такі висновки. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Оскільки сторони на власний розсуд врегулювали порядок зміни строку виконання зобов`язання за основним договором та підстави такої зміни у вигляді порушення позичальником та поручителем взятих на себе зобов`язань, а по справі встановлено та не заперечується відповідачами порушення з їх боку належного виконання зобов`язань, то Банк скористався наданим йому правом та надіслав у відповідності до п. 4.2.3., 4.2.4. 5.2.2.3. вимоги відповідача про усунення порушень та надавши строк для усунення таких. Вказані вимоги були спрямовані ОСОБА_1 21.03.2023, ОСОБА_2 23.05.2023. Із теперішнім позовом до суду Банк звернувся 07.08.2023, що цілком відповідає узгодженому між сторонами строку виконання вимоги у добровільному порядку протягом 60 днів. Про отримання вказаної вимоги позичальником ОСОБА_1 свідчить надана ним самим відповідь на лист-вимогу від 20.03.2023 (а.с. 80). Отже, банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що банк шляхом надіслання відповідачам вимоги про дострокове виконання зобов`язання змінив строк його виконання, і до суду із зазначеним позовом звернувся лише 07.08.2023, що цілком узгоджується із погодженими сторонами умовами договору. Відповідаючи на довід апеляційної скарги відповідача про неврахуванні судом п. 5.6. і п. 5.8. Кредитного договору, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до пункту 5.6. кредитного договору сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежать від волі Сторін, таких як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, що створюють неможливість виконання Сторонами своїх зобов`язань, пожежі, повені, інші стихійні лиха, несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем Банку, комп`ютерних мереж Банку, тощо, Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього Договору на період дії зазначених обставин. Про настання форс-мажорних обставин Сторона, на яку вплинули такі форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншу Сторону протягом 7-ми (семи) календарних днів з моменту виникнення таких обставин. Доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідним(-и) органом(- ами) організацією (-ями), в тому числі Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промислових палатами. Обов`язки по доказуванню форс-мажорних обставин покладаються на Сторону, яка через настання таких обставин не може виконувати зобов`язання за цим Договором належним чином ( п.5.7 кредитного договору). Виникнення форс-мажорних обставин продовжує термін виконання взаємних зобов`язань Сторін по цьому договору на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох Сторін (п. 5.8. кредитного договору). Щодо доводів скаржниками, що судом першої інстанції спростовано докази, а саме листа ТПП України, відповідно до якого чітко вказані форс-мажорні обставини та на кого вони поширюються і з яких підстав та на які види господарювання, то суд виходить з такого. Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини 1статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов`язанням. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22. Також, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21 викладено висновок, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе , зменшити негативні наслідки форс-мажору». Доказів встановлення таких обставин по виниклим правовідносинам сторін по справі не надано. Не ґрунтується на матеріалах справи та спростовується змістом позовних вимог і твердження заявників про заборону нараховувати під час дії воєнного стану штрафних санкцій, оскільки заявлено лише про стягнення заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитними коштами, що не є штрафними санкціями. Щодо намагань відповідачів довести, що вони стали сплачувати кредит і в такому разі суд має відмовити в задоволенні позовних вимог через те, що подача позову про стягнення боргу є передчасною, то таке є помилковим власним тлумаченням заявниками норм права, що регулюють спірні правовідносини. По справі беззаперечно встановлено, що Банк на власний розсуд скористався наданим йому правом дострокового стягнення кредитних коштів та дотримався порядку такої зміни строку виконання зобов`язання, після чого припинив нараховувати відсотки за користування кредитом. Про наведене свідчать надані Банком розрахунку заборгованості, і заявлена до стягнення сума процентів є незмінною - 40517,86 грн, оскільки нарахування таких припинено позивачем після пред`явлення вимоги, а загалом 602526,98 грн. Натомість, позивачем враховано сплачені відповідачами суми на погашення заборгованості, через що така зменшилася протягом розгляду справи судом першої інстанції з 668009,12 грн до 602526,98 грн. Стягнення судом заборгованості простроченої по кредиту 536009,12 грн, а не 562009,12 грн, як значиться згідно останнього розрахунку з урахуванням сплачених відповідачами сум на погашення кредиту, також не впливає на правильність висновків суду і не оскаржується позивачем, натомість суд апеляційної інстанції не може погіршити становище скаржників. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 28 лютого 2025 року Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова Ю.П. Лозко