Постанова 4876 № 904/1427/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1427/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є., розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 (суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/1427/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСЛО ТРЕЙД", м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" , м. Павлоград, Дніпропетровська область про стягнення 86 182,90 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 80 570,40 грн. - основного боргу, 4 028,52 грн. - пені, 1 583,98 грн. - 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №5739-ПУ-УМТС-Т від 17.01.2018 в частині оплати товару отриманого за даним договором.. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 у справі №904/1427/20 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" 80 570,40 грн. - основного боргу, 4 028,52 грн. пені, 1 582,72 грн. 3 % річних, 2 101,97 грн. судового збору, про що видано відповідний наказ. Не погодившись з вказаним рішенням Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та витрат на судовий збір відмовити повністю. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на п.7.2 Договору в якому сторони погодили що обставинами непереборної сили/форс-мажору є, зокрема, заборона (обмеження) експорту/імпорту і таке інше, будь-які дії третіх осіб, які прямо чи опосередковано роблять неможливою або обмежують частково чи повністю господарську діяльність сторони, неспроможність сторони, яка виникла в результаті впливу будь-якої із вищевказаних обставин. Апелянт зазначає, що українська енергетика знаходиться у кризовій ситуації. Проблеми мають усі ТЕС в Україні, а як наслідок і вугледобувні підприємства країни, в тому числі і підприємства холдингу ДТЕК Енерго, до якого входить відповідач. Окрім того відповідач посилається на дефіцит оборотних засобів та ускладнення управління зобов`язаннями компанії, що позначається на своєчасності оплат за поставлену продукцію. Звертаючись з позовною заявою позивач не врахував зміну обставин, які тягнуть неможливість виконання зобов`язання за договором. Збитковість вітчизняної енергетики, на думку відповідача, є обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, більше того, може називатися форс-мажорною та такою, яка об`єктивно не може бути усунена жодною стороною. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 у справі №904/1427/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (покупець) та ТОВ «Масло Трейд» 17.01.2018 було укладено Договір поставки №5739-ПУ-УМТС-Т (з урахуванням додаткових угод надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (Позивач) зобов`язався поставити у власність Покупця (Відповідача) продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі продукція), в асортименті, кількості, у строки за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами у даному Договорі і Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити продукцію, відповідно до умов даного договору (п.1.2. Договору). Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і у строки, узгоджені сторонами в Специфікаціях до даного Договору (п.4.1. Договору). Відповідно до п.4.7 Договору датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на видатковій накладній. Ціни на продукцію, що постачається Постачальником встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (п.5.2. Договору). Відповідно до п.5.4. Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 28.12.2018 розрахунки за продукцію, що постачається Постачальником за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної і документів, передбачених розділом 4 даного Договору У випадку несвоєчасної оплати продукції, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більш 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції (п.6.8. Договору). Строк нарахування Постачальником Покупцеві штрафних санкцій за Договором не обмежується 6 місяцями з моменту (дати), коли зобов`язання за Договором мало бути виконане, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання (п.6.11. Договору). Згідно п.7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором, якщо це є наслідком форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили і їх наслідків, які безпосередньо впливають на виконання Договору. Форс-мажорними обставинами/обставинами непереборної сили є надзвичайні і невідворотні обставини, які об`єктивно роблять неможливим виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, зобов`язань, відповідно до законодавчих і інших нормативних актів, а саме: війна, у тому числі і не оголошена, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, воєнними ембарго, міжнародними санкціями, діями іноземного і внутрішнього ворога, воєнна мобілізація, воєнні дії, проведення антитерористичних операцій, дій суспільного ворога, народні хвилювання, акти тероризму, диверсії, піратства, заворушення, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантського часу, експропріація, примусове виключення, захоплення підприємств, суспільна демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, довготривалі перерви у роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень і актами державних органів влади, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту і таке подібне, будь-які інші дії третіх осіб, які прямо або побічно роблять неможливими або повністю обмежують, або частково господарську діяльність сторони, неспроможність сторони, яка виникла у результаті впливу будь-якої з вищенаведених обставин, викликана виключними погодними умовами і стихійними лихами, а саме: епідемія, епізоотія, сильний шторм, циклон, ураган, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, землетрус, блискавка, пожежа, засуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха (п.7.2. Договору). Сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за даним Договором в умовах, передбачених у п.7.2. даного Договору, зобов`язана у розумний строк письмово повідомити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф), з подальшим наданням документу, відповідно до п.7.4. даного Договору (п.7.3. Договору). Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, має надати відповідний документ компетентного органу України (п.7.4. Договору). Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання сторонами своїх зобов`язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2018. У разі неналежного виконання сторонами (стороною) своїх зобов`язань за даним договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. На виконання умов договору позивачем згідно видаткових накладних. Підписаних сторонами у справі №18/2852 від 11.07.2018 на суму 56 880,00 грн., №18/5167 від 18.09.2018 на суму 107 139,00 грн., №19/0185 від 16.01.2019 на суму 131 385,00 грн., №19/0191 від 17.01.2019 на суму 9 024,00 грн., №19/1662 від 19.04.2019 на суму 71 546,40 грн. було поставлено продукцію на загальну суму 375 974,4 грн. Відповідачем було частково оплачено поставлену продукцію на суму 295 404, 00 грн. Сума залишку заборгованості складає 80 570,40 грн. Несплата відповідачем суми залишку заборгованості за поставлений товар у розмірі 80 570,40 грн. і стало причиною виникнення спору. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір. Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.5.4. Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 28.12.2018 розрахунки за продукцію, що постачається Постачальником за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної і документів, передбачених розділом 4 даного Договору Відповідачем не виконано зобов`язання належним чином та не надано доказів погашення заборгованості за накладними №19/0191 від 17.01.2019 на суму 9 024,00 грн., №19/1662 від 19.04.2019 на суму 71 546,40 грн. З огляду на викладене колегія погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 80 570,40 грн. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. В пункті 6.8 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більш 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції (п.6.8. Договору). Строк нарахування Постачальником Покупцеві штрафних санкцій за Договором не обмежується 6 місяцями з моменту (дати), коли зобов`язання за Договором мало бути виконане, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання (п.6.11. Договору). Отже сторони дійшли згоди, що штрафні санкції нараховуються за весь час прострочення виконання зобов`язання Позивачем заявлено до стягнення 4 028,52 грн. пені, яка нарахована з урахуванням умов п.6.8 Договору та яка обмежена 5% від вартості поставленого та своєчасно не оплаченої продукції. Перевіривши розрахунок суми пені колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про стягнення з відповідача 4 028,52 грн. пені. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Отже несвоєчасна оплата повної вартості наданих послуг надає право вимагати особою, якою такі послуги надані, як сплати залишку їх вартості, так і стягнення штрафних санкцій та процентів, обумовлених договором та законом. Позивачем нараховано суму 3% річних у загальному розмірі 1 583,98 грн. за період прострочення з 26.04.2019 по 10.03.2020 за видатковою накладною №19/01191 від 17.01.2019 та за період з 26.07.2019 по 10.03.2020 на видатковою накладною №191662 від 19.04.2019. Господарський суд перевіривши розрахунок 3% річних визнав обґрунтованою суму у розмірі 1 582,72 грн. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 80 570,40 грн., 4 028,52 грн. пені та 1 582,72 грн. 3% річних. Щодо заперечень апелянта що позивачем при звернення до суду не враховано зміну обставин, що тягнуть неможливість виконання зобов`язання за договором, якими на думку відповідача є збитковість вітчизняної енергетики, за яку жодна із сторін не відповідає та може називатися форс-мажорною обставиною, колегія зазначає наступне. Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, та передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Відповідно до частини 1 цієї ж статті торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Аналогічні визначення форс-мажорних обставин погоджено сторонами в пункті 7.2 Договору. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором, якщо це є наслідком форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили і їх наслідків, які безпосередньо впливають на виконання Договору. Сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за даним Договором в умовах, передбачених у п.7.2. даного Договору, зобов`язана у розумний строк письмово повідомити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф), з подальшим наданням документу, відповідно до п.7.4. даного Договору (п.7.3. Договору). Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, має надати відповідний документ компетентного органу України (п.7.4. Договору). Тобто в договорі було погоджено порядок повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин та надання відповідних документів на підтвердження таких обставин. Проте матеріали справи не містять будь-яких доказів, що підтверджували б звернення відповідача до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, та надання документів компетентного органу, що підтверджують настання таких обставин. Колегія зазначає, що обставини, на які посилається відповідач як на форс мажорні не є такими, в розумінні положень Закону України «Про торгово-промислові палати України». Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Як позивач так і відповідач є суб`єктами господарювання та несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Кожна із сторін, укладаючи договір, приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір. Погіршення економічної ситуації, збитковість виробництва, так само як і відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є форс-мажорною, незвичайною і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Таким чином звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків господарського суду. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта. Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 у справі №904/1427/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 у справі №904/1427/20 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя Л.А.Коваль Суддя А.Є.Чередко