Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/8366/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8366/24 пров. № А/857/34476/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В., при секретарі судового засідання: Прачук І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №380/8366/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ Надбужжя» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового-повідомлення рішення (головуючий суддя першої інстанції Чаплик І.Д., час ухвалення -15.34 год., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту_-18.11.2024),- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю МГ Надбужжя звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень: форми Р від 12 березня 2024 року № 10021/13-01-07-13/30947615 та форми В4 від 12 березня 2024 року № 10044/13-01-07-13/30947615. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень контролюючим органом вказано заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.18) на суму 2 288 558,00 грн., в т.ч.:за листопад 2018 р. на суму 871 450 грн., за грудень 2018 р. на суму 283 103 грн, за лютий 2021 р. на суму 603 270 грн, за березень 2021 р. на суму 131 052 грн., за травень 2021 р. на суму 118 928 грн., за січень 2022 р. на суму 97 282 грн., за лютий 2022 р. на суму 183 473 грн. та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.19) на суму 76 357 грн., в тому числі: за грудень 2018 р. на суму 7450 грн., за лютий 2022 року на суму 68 907 грн., оскільки ТОВ МГ Надбужжя оформляло господарські операції з ризиковими контрагентами, зазначені операції, на думку контролюючого органу, реально не відбувались, перевіркою не встановлено отримання послуг від цих контрагентів, а надані до перевірки документи не відображають реальний рух активів між товариствами. Позивач заперечує встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства щодо нереальності господарських операцій із контрагентами ТОВ «Захід Бест» (41194631) у 2019 році, ТОВ «Австер» (43771622) та ТОВ «Баланс Зерна» (44369140) у 2021 році, оскільки всі первинні бухгалтерські документи складені належним чином та є в наявності, факт отримання товарів та використання їх у своїй господарській діяльності підтверджується як первинними документами, так і відомостями з архіву податкової звітності ДПС, ЄРПН, тобто господарські операції були реальними та підтверджуються необхідною первинною документацією. Водночас контролюючий орган сформував висновки про порушення податкового законодавства позивачем на підставі наявної негативної податкової інформації стосовно контрагентів позивача, незважаючи на фактичний рух активів між товариствами. Позивач вважає, що порушення контрагентами вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку у вартості придбаної послуги за можливу неправомірну діяльність його контрагента. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми Р від 12 березня 2024 року № 10021/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі два мільйони вісімсот шістдесят тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 50 копійок. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми В4 від 12 березня 2024 року № 10044/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму сімдесят шість тисяч триста п`ятдесят сім гривень. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МГ Надбужжя судовий збір у розмірі 30 280 грн 00 коп. Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість (з додатками) за період листопад, грудень 2018 р., лютий, березень, травень, грудень 2021р., січень, лютий 2022 р., а також відповідно до даних ІКС „Податковий блок, Єдиного державного реєстру податкових накладних, автоматизованої системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, встановлено взаєморозрахунки ТОВ «МГ Надбужжя» з: ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622), ТОВ «Баланс Зерна» (44369140). Апелянт покликається на встановлені актом перевірки обставини щодо кожного з контрагентів позивача та порушення, а саме встановлено завищення податкового кредиту за рахунок не підтвердження оформлених операцій з ризиковими контрагентами. Вважає, що господарські операції між ТОВ «МГ Надбужжя» ( 30947615) та ТОВ "ЗАХІД БЕСТ" (41194631) за період листопад, грудень 2018р., ТОВ "АВСТЕР" (43771622) за період лютий, березень 2021 р., ТОВ "БАЛАНС ЗЕРНА" (44369140) за період грудень 2021 року, не є підставою для бухгалтерського обліку оскільки, не фіксують факт здійснення господарських операцій. Підставою для такого висновку апелянт вказує на встановлену в ході перевірки нереальність здійснених господарських операцій позивача з контрагентами, а саме неправильне зазначення у видаткових накладних місця зберігання ТМЦ та місце їх складання, неможливості ідентифікувати підписанта та встановити факту транспортування ТМЦ; відсутність актів здачі-приймання готової продукції та актів виконаних робіт; документів щодо повернення з переробки та оприбуткування готової продукції (біогумусу), щодо проведеної переробки давальницької сировини по даних операціях, зупинення реєстрації податкової накладної, не підтвердження факту транспортування ТМЦ (запасних частин): відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів вантажного автомобіля тощо; відсутність ідентифікації особи, яка отримувала товар від сторони ТОВ «МГ Надбужжя», а також інформації щодо довіреностей на отримання ТМЦ; не підтвердження факту передачі ТМЦ на зберігання, у зв`язку із рядом невідповідностей, що містяться у первинних документах, та відсутністю задекларованих операцій із отримання відповідних послуг; ненадання (відсутність) документів щодо використання придбаних ТМЦ у ТзОВ «Австер» у господарській діяльності чи їх подальшої реалізації; наявність інформації щодо ризиковості контрагентів; наявність податкової інформації, отриманої (зібраної) відповідно до ст.74 Податкового кодексу України. Вважає, що контрагенти позивача не могли фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт. Вказує, що проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що у ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622) та ТОВ «Баланс Зерна» (44369140) відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання чи відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів/робіт (послуг), що в свою чергу унеможливлює здійснення основного виду діяльності підприємства. Також зазначає про ініціювання перевірки ТзОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.02.2023 №469-ПП за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, проте, не встановлено місцезнаходження платника податків, про що складено акт від 23.02.2023 №194/13-01-07-06/44369140. Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області №36270 від 27.05.2022, ТзОВ «Баланс зерна» (44369140) віднесено до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв. Також вказує, що перевіркою встановлено підписання первинних документів в підтвердження господарських операцій від імені позивача засновником, тоді як директором позивача у спірний період була інша особа, відсутність зареєстрованих податкових накладних контрагентів на адресу ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» з номенклатурою «відповідальне зберігання», що підтверджує відсутність його зберігання та відповідно придбання за договором відповідального зберігання, неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності контрагентів з огляду на наявні трудові ресурси, відсутність транспортних засобів, тобто адміністративно-господарських можливостей, що об`єктивно необхідні для виконання взятих на себе господарських зобов`язань, інформації від правоохоронних органів, придбання та реалізації товару за однаковою ціною, тобто без націнки, відсутність технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій контрагентами, здійснення гуртової торгівлі при іншому основному виду діяльності (будiвництво житлових i нежитлових будiвель). Апелянт наголошує на тому, що платник податків повинен бути розумним і обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як сумлінного платника. Заходи на отримання витягу з ЄДР та інших документів реєстраційного характеру не є достатніми, оскільки, отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, який гарантує виконання своїх зобов`язань. Перед початком співпраці необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. З урахуванням наведених обставин просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Товариство МГ Надбужжя подало відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В судовому зсіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 06.02.2024 за №641-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Мисливське господарство «Надбужжя» та направлень на перевірку №1291, №1293 та №1294 від 09.02.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області згідно із п.п.16.1.5, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.69 підроздіду 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливське господарство «Надбужжя» (далі також ТОВ «МГ «Надбужжя») з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» (41194631), за період листопад, грудень 2018 року, ТОВ «АВСТЕР» (43771622) за період лютий, березень 2021 року, ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (44369140) за період грудень 2021 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість. 22.02.2024 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МГ «Надбужжя» складено акт № 6255/13-01-07-13/30947615, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 2 364 915 грн., що призвело до: заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.18) на суму 2 288 558,00 грн., в т.ч.:за листопад 2018 р. на суму 871 450 грн., за грудень 2018 р. на суму 283 103 грн, за лютий 2021 р. на суму 603 270 грн, за березень 2021 р. на суму 131 052 грн., за травень 2021 р. на суму 118 928 грн., за січень 2022 р. на суму 97 282 грн., за лютий 2022 р. на суму 183 473 грн.; - завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.19) на суму 76 357 грн., в тому числі: за грудень 2018 р. на суму 7450 грн., за лютий 2022 року на суму 68 907 грн. За висновками акту перевірки № 6255/13-01-07-13/30947615 від 22.02.2024 відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість (з додатками) за період листопад, грудень 2018 р., лютий, березень, травень, грудень 2021р., січень, лютий 2022 р., а також відповідно до даних ІКС ,,Податковий блок, Єдиного державного реєстру податкових накладних, автоматизованої системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, встановлено взаєморозрахунки ТОВ «МГ Надбужжя» з: ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622), ТОВ «Баланс Зерна» (44369140). В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчить про дефектність документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій ТОВ «МГ Надбужжя» із ТОВ «Захід Бест» , а саме: відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій; не підтвердження факту транспортування ТМЦ у зв`язку із відсутністю супроводжуючих товарно-транспортних та інших супроводжуючих документів; не підтвердження факту постачання товару на адресу ТзОВ «МГ Надбужжя», відповідно до податкової інформації отриманої (зібраної) в межах ст.74 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями); відсутність у ТОВ «Захід Бест» та суб`єктів господарювання, залучених в схемі постачання ТМЦ, умов щодо введення в обіг даних товарів, зокрема відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання, переробки відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійснення задекларованих операцій; не підтвердження факту передачі ТМЦ на переробку, у зв`язку із рядом невідповідностей, що містяться в оформлених первинних документах, із невідображенням відповідної інформації в реєстрах бухгалтерського обліку. Відтак, перевіркою встановлено непідтвердження факту продажу ТзОВ «Захід Вест» ТМЦ на адресу ТзОВ «МГ Надбужжя», внаслідок чого безпідставно включено позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2018 року - 900 993 грн. та за грудень 2018 року 261 010 грн. В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчить про дефектність документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій ТзОВ «МГ Надбужжя» із ТзОВ «Австер», а саме: не підтвердження факту транспортування ТМЦ (запасних частин): відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів вантажного автомобіля тощо; - відсутність ідентифікації особи, яка отримувала товар від сторони ТОВ «МГ Надбужжя», а також інформації щодо довіреностей на отримання ТМЦ; не підтвердження факту передачі ТМЦ на зберігання, у зв`язку із рядом невідповідностей, що містяться у первинних документах, та відсутністю задекларованих операцій із отримання відповідних послуг; ненадання (відсутність) документів щодо використання придбаних ТМЦ у ТзОВ «Австер» у господарській діяльності чи їх подальшої реалізації; наявність інформації щодо ризиковості контрагентів; наявність податкової інформації, отриманої (зібраної) відповідно до ст.74 Податкового кодексу України. Враховуючи вищенаведене, ТзОВ «Австер» не могло фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт. Проведеним аналізом інформаційних систем баз даних ДПС встановлено, що у ТзОВ «Австер» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання чи відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів/робіт (послуг), що в свою чергу унеможливлює здійснення основного виду діяльності підприємства. Відтак, перевіркою встановлено непідтвердження факту продажу ТзОВ «Австер» ТМЦ на адресу ТзОВ «МГ Надбужжя», внаслідок чого безпідставно включено позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту за лютий 2021 року - 603 270 грн. та за березень 2021 року 131 052 грн. В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчить про дефектність документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій ТзОВ «МГ Надбужжя» із ТзОВ «Баланс зерна», а саме: відсутні основні фонди для здійснення фінансово-господарської діяльності, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності; - відсутня наявність технічного персоналу з жовтня по грудень 2021 на ТзОВ «Баланс зерна» числився тільки один працівник, а саме: тільки керівник, засновник. Яким чином один працівник міг здійснювати діяльність у таких об`ємах - незрозуміло; - відсутня інформація та відсутні записи щодо часу прибуття для навантаження, та часу вибуття з навантаження, відсутня ідентифікація осіб із боку відповідальних осіб при здійсненні операцій з навантаження та розвантаження; - ненадання (відсутність) документів щодо використання придбаного цукру у ТзОВ «Баланс зерна» у господарській діяльності чи його подальшої реалізації, так як згідно даних інвентаризації цукор більше 2-х років зберігається на складі ТзОВ «МГ Надбужжя»: Львівська обл. Золочівський район, с.Сасів, урочище Бригада; при виході за адресою: 79040, м.Львів, вул. Є.Патона, буд.2/4А, кв. приміщення 4 встановлено, що посадові особи ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (44369140) чи їх законні (уповноважені) представники відсутні за місцезнаходженням, про що складено Акт відсутності за місцезнаходженням; -Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області №36270 від 27.05.2022 ТзОВ «Баланс зерна» (44369140) віднесено до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв. Відтак, ТзОВ «Баланс зерна» (44369140) не могло фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт. Враховуючи вищенаведене, за змістом акту від 22.02.2024 №6255/13-01-07-13/30947615, податковий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ «МГ Надбужжя» і його контрагентами (ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622), ТОВ «Баланс Зерна» (44369140) не носили реального характеру, а лише документувалися для отримання позивачем податкових вигод. За висновками відповідача такі операції насправді не мали місця. В акті перевірки контролюючий орган виклав висновок про неможливість провадження контрагентами позивача тієї діяльності, яка ними оформлена документально. На обґрунтування цього податковий орган зазначає, що на це вказує наявна податкова інформація, яка підтверджує, що відповідні юридичні особи не володіють достатньою чисельністю працівників, власними чи орендованими засобами й ресурсами, вони не залучали необхідних ресурсів у третіх осіб, а також і не здійснювали придбання товарів, необхідних для виконання документованих робіт. На підставі висновків акту перевірки № 6255/13-01-07-13/30947615 від 22.02.2024 Головним управлінням ДПС у Львівській області 12 березня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 10021/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі два мільйони вісімсот шістдесят тисяч дев`яносто сім грн; № 10044/13-01-07-13/30947615, яким ТОВ МГ Надбужжя згідно з п.п.198.1, п.198.2, 198.3, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму сімдесят шість тисяч триста п`ятдесят сім гривень. Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що первинні документи досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями. Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України не знайшов свого документального підтвердження та повністю спростовано в ході судового розгляду. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України). Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Об`єкти оподаткування податком на додану вартість визначено у статті 185 ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.156-1 ПК України, податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. У відповідності до норм пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено загальне правило віднесення сум податку до податкового кредиту, за яким датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою ( пункт 201.10 статті 201 ПК України). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Як установлено пунктом 200.1 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пунктом 200.2 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Відповідно до пункту 200.3 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV). Згідно із частинами першою-другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88). При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15. Досліджуючи обставини щодо фактичного вчинення спірних господарських операцій ТОВ «МГ Надбужжя» з контрагентами ТОВ «Захід Бест» (41194631), ТОВ «Австер» (43771622), ТОВ «Баланс Зерна» (44369140), а також правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за результатами відповідних господарських операцій, апеляційний суд зазначає наступне. Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» за період листопад, грудень 2018 року. Між ТОВ «МГ Надбужжя» та ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №010/18-23 від 02.10.2018, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві промислові товари в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти товари та сплачувати за нього певну грошову суму на умовах цього договору. На підтвердження операцій за вказаним договором до матеріалів справи долучено видаткові накладні та рахунки-фактури (т.1, а.с.57-73), операції по взаєморозрахунках з ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» відображені в бухгалтерському обліку, здійснено часткову проплату за поставлені товари, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по розрахунках з ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» (т.1, а.с.74-75), а також зафіксовано в акті перевірки. Також між ТОВ «МГ Надбужжя» та ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» (виконавець) укладено договір відповідального зберігання від 16.11.2018 №16/11-2018, за п.1.1 якого позивач зобов`язується передати, а виконавець зобов`язується прийняти будівельні матеріали на відповідальне зберігання. Приймання та зберігання товару відбувається за актом приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття. Згідно з п.1.2 договору найменування, асортимент та кількість будівельних матеріалів визначається в актах приймання-передачі, які складаються сторонами при прийманні-передачі будівельних матеріалів (т.1, а.с.76). На підтвердження операцій за вказаним договором до матеріалів справи долучено акти прийому-передачі товару, згідно з якими позивач передав, а виконавець прийняв товар за визначеною в договорі адресою (а.с.77-80, т.1). За умовами договору №01/12-2020ДС від 01.12.2020, укладеного між ТОВ «МГ Надбужжя» (замовник) та ТОВ «Тургон» (виконавець), виконавець зобов`язався виконати відповідно до умов цього договору роботу з обробки, збагачення або переробки давальницької сировини у готову продукцію, а замовник зобов`язався прийняти готову продукцію і оплатити її (а.с.81, т.1). На виконання вказаного договору частину ТМЦ, придбаних у ТОВ «Захід Бест», ТОВ «МГ Надбужжя» передано до ТОВ «Тургон» для переробки, що підтверджується видатковими накладними та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (т.1 а.с.84-85). Колегія суддів зазначає, що спірні відносини позивача з ТОВ «ТУРГОН» уже були предметом перевірки відповідача, про що складено Акт № 18072/13-01-07-06/30947615 від 16.09.2021 року про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «МГ НАДБУЖЖЯ» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Крістал Пелес» (ЄДРПОУ 42515191) за період січень, березень, 2019 року, ФГ «Зерносвіт+» (ЄДРПОУ 42912470) за період грудень 2019 року, ТОВ «Меткомтех» (ЄДРПОУ 39395446) за період січень 2020р., ТОВ «Анстопабл» (ЄДРПОУ 42764038) за період серпень 2020р., ТОВ «Вамоіл-Л» (ЄДРПОУ 41462254) за період серпень 2020р, ТОВ «Ленлайнс» (ЄДРПОУ 43149402) за період вересень 2020 року, ТОВ «Агроавтозапчастини» (ЄДРПОУ 37162944) за період , жовтень, грудень 2020 р., ТОВ «ЛСК-ОЙЛ» (ЄДРПОУ 43219076) за період жовтень 2020 р., ТОВ «Трендгалбуд» (43286294) за період листопад, грудень 2020 р., ТОВ «ЗУГ» (ЄДРПОУ 43284564) за період листопад 2020 р., ТОВ «Агроті Сервіс» (ЄДРПОУ 43845568) за період грудень 2020 р, ТОВ «ТУРГОН» (43768824) за період грудень 2020 р., та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень, березень, грудень 2019 року, січень лютий, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, лютий 2021 р. На підставі вказаного Акта ГУ ДПС у Львівській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2021 №22933/13-01-07-06, №22930/13-01-07-06, якими зроблено висновок про порушення ТОВ «МГ НАДБУЖЖЯ» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п.200.2, п. 200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 -VI (змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 5 659 282 грн. що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.18) на суму 5 445 204 грн, в т.ч. за січень 2019 року на суму 537 849 грн., за березень 2019 р, на суму 204 588 грн., за грудень 2019 р., на 315 333 грн., за лютий 2020 р., на 241 336 грн., за вересень 2020 р. на 364 284 грн., за жовтень 2020 р., на 634 014 грн., за листопад 2020 р., на 387 877 грн., за грудень 2020 р., на суму 2 230 147, за лютий 2021 р., на 530 777 грн.; завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р.19) на 214 078 грн. в тому числі за березень 2019 року на суму 195 414 грн., та за лютий 2020 р. на суму 18 664 грн. Однак, ТОВ «МГ Надбужжя» оскаржено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2021 №22933/13-01-07-06, №22930/13-01-07-06 до Львівського окружного адміністративного суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №380/1265/22 позовні вимоги задоволено та скасовано вказані податкові повідомлення-рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі № 380/1265/22 - без змін. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 відмовлено Головному управлінню ДПС у Львівській області у відкритті касаційного провадження на вищевказані рішення суду. Таким чином, проведення перевірки контролюючим органом двічі з одного і того ж питання не допускається. Апелянт покликається на долучений відповідачем до матеріалів справи Висновок аналітичного дослідження ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» від 06.05.2021, який наявний в кримінальному провадженні № 42020141090000068 від 30.11.2020. Апеляційний суд погоджується з цього приводу із доводами позивача про те, що вказаний висновок не знайшов свого підтвердження в кримінальному провадженні, оскільки дане провадження ТУ БЕБ у Львівській області було закрито ще 19.07.2023 року. Щодо доводів контролюючого органу про анулювання за рішенням контролюючого органу свідоцтва платника ПДВ із травня 2020 року ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» та декларацій про відсутність поставок, то з квітня 2019 року ТОВ «ЗАХІД БЕСТ» не мало змоги оформляти та реєструвати податкові накладні, оскільки ліміти ПДВ товариства були арештовані згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2019 в справі № 755/3881/19 а також ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 02.05.2019 в справі № 463/3239/19, якими було заборонено здійснювати реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Однак, 27.05.2020 ухвалою Личаківського районного суду м. Львова скасовано арешт накладений на ліміти ПДВ ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», 07.07.2020 скасовано арешт на рахунки товариства в банках, а 25.10.2022 поновлено реєстрацію платника ПДВ. Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «АВСТЕР» за період лютий, березень 2021 року. Між ТОВ «МГ Надбужжя» (покупець) та ТОВ «АВСТЕР» (продавець) укладено договір купівлі-продажу автозапчастин №07/-02 від 15.02.2021 на загальну вартість 5 200 000грн., за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю товар автозапчастини, а продавець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його за встановленими цінами та відповідно до умов договору (а.с.43, т.1). Також між ТОВ «МГ Надбужжя» та ТОВ «Агроавтозапчастини» укладено договір про надання послуг відповідального зберігання №б/н від 05.01.2021(а.с.53-54, т.1). На підтвердження операцій за вказаними договорами щодо придбання товару, його оплату та передачу в подальшому його на зберігання ТОВ «Агроавтозапчастини» до матеріалів справи долучено видаткові накладні про поставку товару, акти приймання-передачі, платіжні інструкції, звіт «аналіз по закупці» за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень 2021 року по грудень 2023 року, інвентаризацію товарів на складі №14 від 20.12.2021 (а.с.44-52, 55-56, т.1). Апелянт вказує на те, що ТОВ «АВСТЕР» не подавало податкові декларації за звітні податкові періоди 2022-2023-2024 року. Апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що вказані посилання апелянта не заслуговують на увагу, оскільки господарські відносини між позивачем та ТОВ «АВСТЕР» відбулись в період лютого, березня 2021 року. Крім того, позивач не може нести відповідальність за свого контрагента, у випадку неподання ним податкових декларацій до органів ДПС. Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» за період грудень 2021 року. Між ТОВ «МГ Надбужжя» (покупець) та ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (постачальник) укладено договір поставки цукру №1712 від 17.12.2021, за умовами якого покупець приймає для подальшого продажу цукор. До договору поставки укладались специфікації, на підставі яких здійснювалася поставка, що також підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.01.20021-09.02.2024, платіжними інструкціями, виписками по рахунку позивача, аналізом рахунку ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА», звітом «Аналіз по закупці» за період 01.01.2020-31.12.2023 (а.с.87-115, т.1). В подальшому придбаний цукор у ТзОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» був використаний позивачем як предмет договору застави та переданий на підставі договорів дарування. Зокрема, між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі Заставодержатель) та ТОВ «МГ Надбужжя» (далі Заставодавець) був укладений договір застави №22-56ZZ0004. Відповідно до п.1.2 договору застави №22-56ZZ0004 Заставодавець з метою забезпечення викладених в Кредитному договорі зобов`язань заставляє товари в обороті, а саме: цукор білий кристалічний в кількості 253 тони, на загальну балансову вартість 4 772 500, 00 (чотири мільйони сімсот сімдесят дві тисячі п`ятсот, 00) гривень, які є Предметом застави за цим Договором (далі Предмет застави). Право власності на предмет застави у договорі №22-56ZZ0004 підтверджувалося Договором поставки № 1712 від 17.12.2021, укладеним між «ТзОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» та ТОВ «МГ Надбужжя». Згідно з п.1.3 договору застави №22-56ZZ0004 заставна вартість Предмету застави станом на дату укладення цього договору становить 4 772 500, 00 (чотири мільйони сімсот сімдесят дві тисячі п`ятсот, 00) гривень (ринкова/заставна вартість предмета застави визначена заставодержателем на підставі балансової довідки заставодавця від 02.03.2022 №72). З метою уникнення сумнівів, в рамках цього договору під «заставною вартістю предмету застави розуміється сума, яка розраховується шляхом множення ринкової вартості, що визначається заставодержателем у відповідності до положень статті 4 цього договору, на розмір заставного дисконту, визначеного заставодержателем, та застосовується при розрахунку заставодержателем коефіцієнта покриття забезпеченням грошових зобов`язань заставодавця за кредитним договором. Внаслідок вказаного договору застави було укладено договір добровільного страхування майна № 19030340-10-14-01 від 11 травня 2022р. між ПАТ «Страхова Компанія «Вусо» з ТОВ «МГ Надбужжя» (надалі Страхувальник) та АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі «Вигодонабувач»). Згідно з п. 1.4 предметом даного договору є Застраховане майно, яке передано в заставу Вигодонабувачу за Договором застави №22-56ZZ0004 від 11.05.2022 в забезпечення виконання зобов`язань Страхувальника перед Вигодонабувачем за Кредитним договором №22-56KS0002 від 11.05.2022 (а.с.166-173, т.1). Окрім цього, 08.11.2022 між ТОВ «МГ Надбужжя» (далі- дарувальник) та БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» (далі-обдаровуваний) було укладено договір дарування №1/11. Згідно з п.1.1 Договору дарування № 1/11 Дарувальник передає цукор у кількості 201,000 тон. Дане рішення про передачу на безоплатній основі продовольчого товару- цукор у 201,000 тон. було прийняте на підставі протоколу № 01/11-2022 від 01.11.2022 загальних зборах учасників ТОВ «МГ Надбужжя». На підставі прийнятого рішення і укладеного договору дарування були складені акти списання цукру у розмірі 201,000 тон. Згідно відповідних документів цукор у розмірі 252,000 тон був поставлений і переданий в БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» (а.с.137-149, т.1). Також 03.01.2023 між ТОВ «МГ Надбужжя» (далі- дарувальник) та БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» ( далі- обдаровуваний) був укладений договір дарування №01/01-23. Згідно з п.1.1 Договору дарування №01/01-23 Дарувальник передає цукор у кількості 252,000 тон. Дане рішення про передачу на безоплатній основі продовольчого товару- цукор у 252,000 тон. було прийняте на підставі протоколу № 01/01-2023 від 02.01.2023 загальних зборів учасників ТОВ «МГ Надбужжя». На підставі прийнятого рішення і укладеного договору дарування були складені акти списання цукру у розмірі 252,000 тон. Згідно відповідних документів цукор у розмірі 252,000 тон був поставлений і переданий в БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» (а.с.150- 154, т.1). Отже, придбаний цукор у ТзОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» позивачем був у подальшому реалізований. За результатами вищевказаних господарських операцій були складені видаткові накладні та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Колегія суддів зауважує, що відносини між ТОВ «МГ Надбужжя» та ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» виникли на підставі договору про поставку цукру №1712, який був укладений 17.12.2021, тому посилання апелянта на Акт щодо не встановлення місцезнаходження даного платника податків є безпідставним, оскільки такий акт складено лише 23.02.2023 року за №194/13-01-07-06/44369140. Крім цього, за змістом наказу ГУ ДПС у Львівській області від 13.02.2023 №469-ПП перевірка вказаного контрагента позивача була ініційована у 2023 році та за період з 01.12.2022 по 31.12.2022, тоді як предметом дослідження спірних правовідносин є здійснення господарських операцій у 2021 році, тобто до проведення ініційованої перевірки. Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що господарські відносини позивача з ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» (44369140) не відбулись, оскільки даний контрагент віднесений Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області №36270 від 27.05.2022 року до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника та зазначає, що законність вищевказаного рішення підтверджене рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі № 380/10290/22 та набрало законної сили. Апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з урахуванням наведених вище обставин щодо того, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» відбулись грудні 2021 року, тобто в період, коли вказаний контрагент не був ризиковим платником податків. Крім цього, а в апеляційній скарзі апелянт вказує, що позивачем не надано до перевірки документів на транспортування ТМЦ. З цього приводу, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції проте, що документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування податку на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки (достатньо самих видаткових накладних), вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно- матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16). Отже, товарно-транспортні накладні не є первинними документами у розумінні законодавства, а є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не встановлюють правил податкового обліку платника податків. З урахуванням наведеного слід зазначити, що неподання такого документа як товарно-транспортна накладна не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Також необґрунтованим є покликання апелянта на наявну податкову інформацію, яка використана контролюючим органом в ході проведення перевірки позивача. Податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними. Наявна в контролюючого органу податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність потенційно здійсненних господарських операцій платника з його контрагентами за ланцюгом постачання, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків. Будь-яке автоматизоване зіставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в контексті процесуального закону. Автоматизоване зіставлення задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова КАС ВС від 01 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21). Щодо посилань апелянта про порушення податкової дисципліни, допущеної контрагентами позивача. Інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника або третіми особами у відносинах з цим контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку. Безпідставними є доводи контролюючого органу про відсутність у контрагентів платника управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, якщо не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед платником. В акті перевірки мають бути наведені докази для підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники відносин діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, якщо договори, укладені між платником і контрагентами, спрямовані на виконання підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Потрібно надати належні та допустимі докази: що фінансово- господарські операції між платником і контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, установлені Конституцією та законами України (постанова КАС ВС від 28 лютого 2023 року у справі № 640/16421/19). Щодо посилань апелянта на нібито очевидну недостатність ресурсів для виконання контрагентами робіт (на користь позивача), то апеляційний суд зазначає, що колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами позивача та висновками суду першої інстанції про те, що такі висновки відносяться до категорії припущень, оскільки зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, а може свідчити, наприклад, про певні порушення зі сторони відповідних контрагентів при веденні податкового обліку чи оформленні загалом власної господарської діяльності (що не є тотожним висновку про неможливість здійснення тих чи інших операцій, які в реальності можуть відбуватися). Контролюючим органом не було доведено на підставі належних та допустимих доказів, що наявні у контрагентів позивача власні чи залучені в будь-який спосіб трудові та матеріально-технічні ресурси були справді недостатніми для проведення господарської діяльності з виконання робіт (надання послуг), які обумовлені укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано відповідних доказів, які би беззаперечно свідчили про протиправну поведінку контрагентів і про обізнаність платника податків (позивача) щодо такої поведінки, підтверджували би злагодженість дій між ними (контрагентами й позивачем при вчиненні відповідних порушень). Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Указана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 20.03.2020 року у справі № 813/5407/15, від 16.04.2020 року у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 року у справі № 400/1986/19. У постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №380/21313/23 колегія суддів зазначила, що сама по собі недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними договорами. Отже, контролюючий орган при оцінці реальності господарської операції не може посилатися на оціночні судження про те, що певна кількість осіб не може виконати певний обсяг господарських операцій. Щодо посилань апелянта на неналежне відображення господарських операцій у податковому обліку контрагентами позивача та суб`єктами господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача та на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, то апеляційний суд зауважує, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів та інших суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту. Вказана правова позиція зокрема висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2024 у справі №1.380.2019.002186. Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту робіт, послуг, використаних матеріалів, робіт, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Апеляційний суд зазначає, що стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків ( постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 ) Натомість доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Отже, апеляційний суд висновує, що судом першої інстанції досліджено та проаналізовано усі вищенаведені документи бухгалтерського обліку, якими оформлено спірні господарські операції з вищевказаними контрагентами та встановлено, що такі документи відповідають вимогам Закону № 996-ХІV, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку. Для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Відповідно обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем. Таким чином, подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «АВСТЕР», ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА». Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних. З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно висновував, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарської операції в межах спірних правовідносин, їх невідповідність цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Фактично доводи відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності, чим не усунуто сумнівів у обґрунтованості таких тверджень контролюючого органу. Також колегія суддів апеляційного суду зауважує, що Верховним Судом сформована усталена судова практика про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про отримання необґрунтованої податкової вигоди добросовісним платником ( постанови від 16.05.2024 у справі № 420/4433/23, від 17.07.2019 у справі № 826/18656/14, від 18.07.2019 у справі №805/4535/16-а, від 10.04.2020 у справі № 815/4453/14, від 26.05.2021 у справі №380/2404/20, від 15.02.2023 у справі № 803/1810/16) . Згідно з вимогами чинного законодавства позивач не має обов`язку відслідковувати правильність чи законність ведення господарської діяльності кожним із його контрагентів. Реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань. Допущені самим контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо цього ж контрагента та не впливають на податкові зобов`язання позивача. Наявність у позивача податкових та видаткових накладних по господарських операціях, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству. Суд першої інстанції вірно висновував, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача в основному ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Крім цього, самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг (навіть у разі їх існування), тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть автоматично впливати на право позивача (який не був безпосереднім учасником відповідних правовідносин) на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків із метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями цих осіб чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди. Щодо покликання апелянта на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, то суд першої інстанції також вірно вказав, що попри сплив тривалого періоду часу від виникнення спірних правовідносин відповідач так і не подав доказів прийняття будь-яких рішень в порядку кримінального судочинства, що встановлювали б преюдицію при доказуванні у спорі щодо добросовісності дій платника податків та його контрагентів. Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Наявність кримінальних проваджень щодо контрагента позивача, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 11.06.2020 у справі №805/3872/17-а, від 29.07.2021 у справі №580/2317/19. Суд враховує, що відповідачем не встановлено факту на момент здійснення господарських відносин позивачем з контрагентами ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «АВСТЕР», ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА» щодо наявності у кримінальних провадженнях вироків відносно посадових осіб перелічених суб`єктів господарювання. Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарської операції в межах спірних правовідносин, їх невідповідність цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що первинні документи досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями. Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 2 364 915 грн., сформованого внаслідок господарських операцій з контрагентами ТОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «АВСТЕР», ТОВ «БАЛАНС ЗЕРНА», не знайшов свого документального підтвердження та повністю спростовано в ході судового розгляду. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення форми Р від 12 березня 2024 року № 10021/13-01-07-13/30947615 та форми В4 від 12 березня 2024 року № 10044/13-01-07-13/30947615 вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №380/8366/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 07.03.2025