Постанова 4850 № 200/5481/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2025 року справа №200/5481/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року про закриття провадження (головуючий суддя І інстанції Лазарєв В.В.) у справі № 200/5481/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить: - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у неправильному розрахунку посадового окладу при перерахунку грошового забезпечення позивача з 01.01.2023 по 07.12.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/314/24, - зобов`язати відповідача нарахувати позивачу грошове забезпечення з 01.01.2023 по 07.12.2023 з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/314/24 з урахуванням посадового окладу в сумі 4295 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні позивачу відсоткового розміру премії за період з 27.02.2022 по 07.12.2023 при перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/314/24, - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, в тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби 07.12.2023, компенсацію за дні невикористаних відпусток при звільненні 07.12.2023 в порядку, встановленому рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/314/24 та з обов`язковим урахуванням премії: - в розмірі 275% від посадового окладу 3970 грн. за період з 27.02.2022 по 31.12.2022, - в розмірі 275% від посадового окладу 4295 грн. за період з 01.01.2023 по 31.01.2023; - в розмірі 730% від посадового окладу 4295 грн. за період з 01.02.2023 по 07.12.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у неправильному розрахунку посадового окладу при перерахунку грошового забезпечення позивача з 01.01.2023 по 07.12.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/314/24 та зобов`язання відповідача нарахувати позивачу грошове забезпечення з 01.01.2023 по 07.12.2023 з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/314/24 з урахуванням посадового окладу в сумі 4295 грн., з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вищевказану ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що предмети спору є різними, відтак закриття провадження є протиправним. Наголосив, що судом апеляційної інстанції по цій справі вже була скасована ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, при повторному розгляді суд фактично переоцінив висновки суду апеляційної інстанції. Сторони в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року по справі №200/314/24, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 27.02.2022 по 07.12.2023, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.) та встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 з урахуванням виплачених сум. Рішення набрало законної сили 17 квітня 2024 року. Щодо спірної ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно із положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України). Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статтей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21 грудня 2020 року у справі №440/1810/19, від 27 липня 2022 у справі № 540/606/20. Аналіз предмету позову у справі № 200/5481/24 та справі № 200/314/24 свідчить, що в частині позовних вимог останні є ідентичними та покликані вирішити один і той же спір щодо правильності розрахунку посадового окладу при перерахунку грошового забезпечення позивача з 01.01.2023 по 07.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, перегляд справи за цих умов та за наявності зазначеного судового рішення, яким цей спір вже вирішено по суті, порушить імперативні положення статей 129, 129-1 Конституції України, згідно яких судове рішення є обов`язковим до виконання. Таким чином, між сторонами у справі № 200/5481/24 не виникло нового спору, а заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення у справі № 200314/24. Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Згідно пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, тобто, підстави прийняття процесуальних рішень та їх обґрунтування, є різними. Відтак, висновок суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі в частині позовних вимог є правомірним. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог, у зв`язку з наявністю рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 200/5481/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року. Судді А.В. Гайдар І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв