Постанова 4824 № 759/7506/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 759/7506/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10510/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Степанюк І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року (суддя Твердохліб О.А.) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицької Тетяни Василівни та зобов`язання вчинити дію, заінтересована особа: ОСОБА_2 , встановив: у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицької Т.В., у якій просив: - визнати неправомірними дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицької Т.В. щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; - визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 16 березня 2023 року, що складений головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицькою Т.В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1; - зобов`язати головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицьку Т.В. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, з урахуванням сплати аліментів в повному обсязі за період з 12 квітня 2021 року по 18 липня 2021 року. Мотивуючи вимоги скарги, скаржник зазначав, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року припинено з вересня 2020 року стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 12 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. 9 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного рішення суду. Скаржник зазначав, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року припинено стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітнього сина за період часу з 19 липня 2021 року по 3 березня 2022 року за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у справі № 759/7506/21, а з 4 березня 2022 року продовжено виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у справі № 759/7506/21. Стягнуто з ОСОБА_2 на його користь аліменти на неповнолітнього сина у твердій сумі в розмірі 1500грн, щомісячно за період з 19 липня 2021 року по 3 березня 2022 року. Скаржник стверджував, що 16 березня 2023 року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицькою Т.В. проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, який не відповідає обставинам справи та законодавству, оскільки нею не було враховано, що станом на 28 січня 2022 року він сплатив аліменти в розмірі 4 900грн за квітень-липень 2021 року. Скаржник посилався на те, що державним виконавцем Вітюк І.Д., в провадженні якого перебувало виконавче провадження, 25 січня 2022 року був проведений правильний розрахунок заборгованості з урахуванням доходу, який він отримав за І-ІІІ квартали 2021 року. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків встановлено, що ним отриманий дохід за вказаний період у розмірі 54 200грн, а тому для обрахунку сплати аліментів було взято 6 000грн щомісячного доходу. Однак, державний виконавець Бистрицька Т.В. під час здійснення розрахунку заборгованості вказані обставини не врахувала, що призвело до неправильного визначення розміру заборгованості. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року у задоволенні скарги відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Гапека Т.В. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі. Представник скаржника зазначає, що звертаючись до суду із даною скаргою, стороною скаржника було наведено контррозрахунок заборгованості зі сплати аліментів, однак судом першої інстанції не було надано йому належної правової оцінки та не враховано, що ОСОБА_1 сплатив аліменти у визначеному виконавцем розмірі відповідно до розрахунку заборгованості від 25 січня 2022 року. Також адвокат Гапека Т.В. стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги ту обставину, що на час здійснення спірного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, існував розрахунок, що був виконаний державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюком І.Д. 25 січня 2022 року, який не було оскаржено чи скасовано, що на думку представника скаржника, свідчить про те, що на момент вчинення ОСОБА_1 дій щодо сплати аліментів був чинний саме розрахунок від 25 січня 2022 року, яким він і керувався. Представник скаржника зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», повноваженнями виправляти допущені державним виконавцем помилки в процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, має виключно сам виконавець, що склав документ, чи начальник відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, а тому державний виконавець Бистрицька Т.В. взагалі не була наділена повноваженнями ставити під сумнів дії попереднього державного виконавця та проводити спірний розрахунок. У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Осадча Н.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що дії головного державного виконавця Бистрицької Т.В. здійснені у межах її повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Державним виконавцем при складенні спірного розрахунку були повністю враховані суми, сплачені боржником у якості аліментів. Крім того, боржник не надав державному виконавцю будь-які відомості стосовно себе, що вказує, на його не належну процесуальну поведінку. Представник стягувача вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування положень ч. 2 ст. 195 СК України у спірному розрахунку, оскільки ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, тобто не був платником податків і зборів із показників середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 5 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18. Крім цього представник стягувача зазначає, що ОСОБА_1 , будучи боржником зі сплати аліментів та маючи заборону на виїзд за кордон, на підставі постанови державного виконавця від 9 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у березні 2022 року виїхав за межі України і на теперішній час також не сплачує аліменти на утримання дитини. ОСОБА_2 та її представник - адвокат Осадча Н.О., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.176-179 т.2), у судове засідання не з`явилися, 19 вересня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Осадча Н.О. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність стягувачки та її представника (с.с.184-185 т.2). Головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицька Т.В., будучи належним чином повідомленою про день, час та місце апеляційного розгляду справи (с.с.180-181 т.2), у судове засідання не з`явилася, клопотання про його перенесення не подала. Враховуючи вказані обставини, відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність зазначених учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Гапеки Т.В., яка доводи апеляційної скарги підтримала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 8 жовтня 2004 року, який розірваний рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року (с.с.17-19 т.1). Стягувач та боржник є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (с.с.14 т.1). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3 000грн щомісячно, починаючи з 13 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (с.с.20-21 т.1). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, припинено з 22 вересня 2020 року стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина, присуджені рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року. Одночасно, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (с.с.55-58 т.1). 12 серпня 2021 року Святошинським районним судом міста Києва був виданий виконавчий лист № 759/7506/21, на підставі якого постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюка І.Д. від 9 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (с.с.19 т.2). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, отриманий ним дохід за І-ІІІ квартали 2021 року становить 54 200грн (с.с.144-145 т.1). Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості від 25 січня 2022 року, зробленої старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюком І.Д. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, станом на 25 січня 2022 року становить 24 717грн (с.с.146 т.1). 16 березня 2023 року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бистрицькою Т.В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 складена довідка заборгованість ОСОБА_7 зі сплати аліментів, згідно якої станом на 16 березня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 76 081,71грн (с.с.149-150 т.1). Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 у спірний період був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, тобто не був платником податків і зборів із показників середньомісячної номінальної заробітної плати, відтак державний виконавець правомірно здійснив розрахунок заборгованості, виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості на час виникнення заборгованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України). Частиною першою та третьою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно з частиною другою статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Судом встановлено, що 25 січня 2022 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Вітюком І.Д. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 за період з квітня 2021 року по вересень 2021 року, виходячи із повного доходу боржника, як фізичної особи-підприємця. Під час судового розгляду встановлено і учасники справи не заперечували, що ОСОБА_1 у спірний період розрахунку заборгованості був зареєстрованим, як фізична особа-підприємець і перебував на спрощеній системі оподаткування, а відтак старший державний виконавець Вітюк І.Д. розрахував заборгованість боржника по сплаті аліментів без врахування положень частини 2 статті 195 СК України. За таких обставин, головний державний виконавець Бистрицька Т.В., здійснюючи розрахунок заборгованості 16 березня 2023 року, правильно виходила із положень частини 2 статті 195 СК України. Така позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду в ухвалі від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18. Доводи апеляційної скарги, що головний державний виконавець Бистрицька Т.В. не мала повноважень для здійснення повторного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів за спірний період, колегія суддів вважає безпідставними. Частинами 3 та 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Отже, діючи норми не забороняють державному виконавцю визначати розмір заборгованості зі сплати аліментів при наявності розрахунку заборгованості, який складений іншим державним виконавцем з порушенням норм матеріального права. Крім того, з копій матеріалів виконаного провадження № НОМЕР_1 вбачається, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів 16 березня 2023 року був виконаний відповідно до заяви представника боржника від 6 березня 2023 року та згідно наданих копій судових рішень. Із заперечень головного державного виконавця Бистрицької Т.В. на скаргу ОСОБА_1 вбачається, що останній не надавав державному виконавцю документи, які підтверджують джерело отримання ним доходу і саме на запит головного державного виконавця Бистрицької Т.В. була отримана відповідь з Головного управління ДПС у м. Києві від 12 квітня 2023 року про те, що ОСОБА_1 зареєстрований, як ФОП, та у період з 1 квітня 2020 року по 13 травня 2022 року застосовував спрощену систему оподаткування, 3 групу платників за ставкою 5 відсотків до доходу. Зазначені пояснення головного державного виконавця Бистрицької Т.В. не були спростовані боржником під час судового розгляду, однак підтверджуються листом Головного управління ДПС у м. Києві від 12 квітня 2023 року (с.с.87 т.2). Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який був наведений боржником у скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як наведений розрахунок суперечить положенням частини 2 статті 195 СК України, а відтак правомірно не взятий судом до уваги. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 сплачена заборгованість зі сплати аліментів за спірний період, яка була визначена старшим державним виконавцем Вітюком І.Д. 25 січня 2022 року, не є підставою для задоволення скарги, оскільки під час судового розгляду було доведено, що зазначений розрахунок був складений без дотримання положень ч. 2 ст. 195 СК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не встановила підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни залишити без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 7 березня 2025 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук