Постанова Львівський апеляційний суд № 442/9333/24

Справа № 442/9333/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З. С. Провадження № 22-ц/811/181/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2025 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, яка підписана представником Попів - Кішко Роксоланою Йосипівною, в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просили змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року та стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн на неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказували на те, що з 24 липня 2003 року по 24 жовтня 2012 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу у них народились син, ОСОБА_4 , який на даний час є повнолітнім, та донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 вересня 2012 року шлюб між ними розірвано. Згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на обох дітей в розмірі 1/3 всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Відповідач виїхав за кордон, матеріальної допомоги дитині не надає. Позивачка на даний час сильно хворіє, не може працювати, що підтверджується витягами з медичної карти. Враховуючи те, що з часу присудження аліментів минув значний проміжок часу, через значні інфляційні процеси в Україні підвищилося вартість життя, а також у зв`язку з тим, що майновий стан отримувача аліментів погіршився, змушена звернутися до суду з даним позовом, який просила задовольнити. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року позов задоволено частково. Вирішено: змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню донькю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочати з часу набрання рішенням законної сили. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржилаОСОБА_1 , подавши в січні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана її представником ОСОБА_5 , в якій міститься прохання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що з часу присудження аліментів через інфляційні процеси в Україні значно підвищилася вартість життя і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, у зв`язку із чим раніше встановлений розмір аліментів не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини, зважаючи на рівність обов`язків обох батьків щодо матеріального утримання дитини, прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який батьки повинні забезпечити дитині, збільшення потреб неповнолітніх дітей сторін, те, що відповідач не позбавлений можливості працевлаштуватися на високооплачувану роботу, вважають, що існує достатньо підстав для збільшення розміру аліментів та стягнення таких з відповідача на користь позивача на неповнолітню доньку в твердій грошовій сумі 6 000 грн на дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки такий розмір аліментів, відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи та інтересам дитини, яка потребує матеріального утримання в більшому розмірі. Збільшення розміру аліментів якнайкраще захищає інтереси дитини, її матеріальне забезпечення та забезпечує їй належні умови для гармонійного фізичного та духовного розвитку. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15 січня 2009 року. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року постановлено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на дітей сина, ОСОБА_4 , та дочку, ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку на обох дітей, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття. На час звернення позивачки в суд з даним позовом син сторін - ОСОБА_4 , досяг повноліття. Відповідно до статей 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма та дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (частини перша та друга статті 141 СК України). Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України). Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до вказаної норми аліменти на дитину можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває. Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. В свою чергу, частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Дана позиція викладена касаційним цивільним судом Верховного Суду у Постанові №372/2393/17 від 14.11.2018 року. Позивачі у відповідній категорії справ, як отримувачі аліментів, не обмежені правом на подання заяви про збільшення розміру таких, зокрема шляхом зміни способу їх присудження, а саме зміни розміру аліментів, стягнутих у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у відповідній твердій грошовій сумі та навпаки. Змінювати спосіб стягнення аліментів в силу приписів частини третьої статті 181 СК України є правом одержувача аліментів (позивачки) і таке право є безумовним, тобто можливість реалізації цього права не ставиться в залежність від певних обставин, таких як зміна матеріального або сімейного стану батьків дитини, погіршення або поліпшення їх здоров`я тощо. Реалізація цього права направлена, перш за все, для забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У матеріалах справи відсутні докази про стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність чи відсутність у нього інших дітей, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, а також про отримання відповідачем доходів, достатніх для оплати встановленого законодавством розміру аліментів. В той же час, не спростовано, що відповідач є особою працездатного віку та може бути працевлаштованим на будь-яку некваліфіковану роботу і отримувати дохід у вигляді мінімального заробітку, доказів протилежного суду не надано. А відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з такого доходу можуть стягуватися аліменти на дитину. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на дитину у розмірі 6 000 грн щомісячно, відтак, суд першої інстанції правильно вважав такий розмір надмірним. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році (рік у якому позивачка звернулась із позовом про зміну способу стягнення аліментів) було установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2 563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років 3 196 гривні. Тобто, присуджені оскаржуваним рішенням аліменти майже удвічі перевищують мінімальний гарантований розмір та практично відповідають мінімальному рекомендованому розміру. Відповідно до середньо статистичних даних про середньомісячну заробітну плату штатних працівників в Дрогобицькому районі Львівської області у 2021 році, які залишаються незмінними станом і на 2024 2025 роки, така станом на ІV квартал 2021 року складала 10 728 грн. Тобто, стягувані з такого розрахунку аліменти на одну дитину у розмірі 1/6 частки, є майже удвічі меншими, ніж присуджені оскаржуваним рішенням. Відтак, стягуваний судом розмір аліментів у розмірі 3 000 гривень, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи та якнайкраще захищає інтереси дитини. Резюмуючи вище встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що з метою забезпечення потреб та інтересів дитини, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що слід змінити спосіб стягнення аліментів та визначити аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000, 00 гривень, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. При цьому, судом першої інстанції при визначенні початку строку стягнення аліментів, вірно враховано, роз`яснення, дані у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є неспроможними. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Разом з тим, згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З урахуванням вищенаведеного, те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 816 грн 20 коп. підлягає компенсації за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення. Рішення на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року залишити без змін. Компенсувати за рахунок держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять тисяч грн.) 20 коп., в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 07 березня 2025 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич