Постанова 4814 № 554/8110/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/8110/24 Номер провадження 22-ц/814/1236/25Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 19 листопада 2024 року, ухвалене суддею Шевською О.І., повний текст рішення складений - дата не вказана у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: 06.08.2024 ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 у розмірі 24 191 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №745862216 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua. Отже, кредитний договір №745862216 від 28.01.2020 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №7G6V3G6S було направлено позичальнику 28.01.2020 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів, одноразовий персональний ідентифікатор №7G6V3G6S було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 28.01.2020 о 14:13:41 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, товариством було перераховано грошові кошти в сумі 14 000,00 грн на банківську карту, що належить відповідачу. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14 000,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно договору. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача, зокрема, за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020. Крім того, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020. У подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишилися без змін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 24 191,00 грн. Відповідно до акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу №17/07.24 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 191 грн. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 не погашена. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020, становить 24 191 грн, яка складається з наступного: 14 000 грн - заборгованість по кредиту; 10 191 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час укладення договору факторингу у ТОВ «ФК «Ейс» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №745862216 від 28.01.2020, оскільки відповідач, на час укладання договору факторингу не був боржником - набувачем послуг чи товарів за первинним договором. На підставі викладеного суд першої інстанції вважав, що ТОВ «ФК «Ейс» не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу до відповідача за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020, який був укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором відсутні, оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не мало права на відступлення права вимоги, яким воно не володіло. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. При цьому зазначає, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2022. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним №745862216 від 28.01.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 11.08.2020, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №93. Згідно умов вказаного договору визначено, що підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Таким чином, відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Звертає увагу, що реєстр прав вимоги підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 11.08.2020. Тобто, реєстр прав вимоги №93 від 11.08.2020 підписаний вже після укладення кредитного договору №745862216 від 28.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. Умови договору факторингу не є підставою для переходу права вимоги за ним. Право вимоги за вказаним договором факторингу відступалось після підпису відповідних реєстрів прав вимог. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод до цього договору, зокрема №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Реєстр прав вимоги підписаний між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 30.05.2023. Тобто, реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 підписаний вже після кладення кредитного договору №745862216 від 28.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. 17.07.2024 ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №17/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до п.1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 191 грн. Акт прийому-передачі реєстру боржників підписано 17.07.2024, таким чином право вимоги за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 перейшло до позивача 17.07.2024. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 28.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №745862216 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua (а.с. 38-40). Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт товариства: moneyveo.ua обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку у подальшому отримав грошові кошти у сумі 14 000 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Відповідно до алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору повідомляє, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит. На цьому етапі інформаційно-телекомунікаційна система товариства формує та надає позичальнику на ознайомлення індивідуальну частину договору з позичальником, шляхом підстановки у типовий договір, погоджений національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, введених позичальником в заявку на кредит даних. При цьому, натиснувши на текст «Правилами надання грошових коштів в кредит». Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, товариством генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Одночасно з підписанням договору, товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Отже, кредитний договір №745862216 від 28.01.2020 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №7G6V3G6S було направлено позичальнику 28.01.2020 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів, одноразовий персональний ідентифікатор №7G6V3G6S було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 28.01.2020 о 14:13:41 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, товариством було перераховано грошові кошти в сумі 14 000 грн на банківську карту, що належить відповідачу (а.с. 82). Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14 000 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно договору (а.с. 24, 53-54). 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 (а.с. 62-65). 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 (а.с. 74-76). У подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишилися без змін (а.с. 51, 71). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 24 191 грн (а.с. 57). Відповідно до акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу №17/07.24 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 191 грн (а.с. 59). Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 не погашена. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 становить 24 191 грн, яка складається з наступного: 14 000 грн - заборгованість по кредиту; 10 191 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с. 45-46). З врахуванням викладеного, суд першої інстанції визнав, що правовідносини за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 28.01.2020, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс». Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України). Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У постанові Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №1005/7136/2012 зазначено, що тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 20.11.2013 у справі №6-122цс13. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17). При цьому, суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу. Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі №911/3185/20). Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 у розмірі 24 191 грн, судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 у справі №243/11704/15-ц зроблено висновок, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними. Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021у справі №911/3185/20). Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №745862216 в електронній формі (а.с. 38-40). Відповідного до п.п. 1.1. п. 1. кредитного договору, товариство надає клієнту кредит у розмірі 14 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.п. 1.2 п. 1. кредитного договору, кредит надається строком на 56 днів. Відповідно до п.п. 1.4. п. 1. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі 475,80 відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. На виконання умов вказаного кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 14 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3a0ed38c-ab5e-4c64-8e1e-f25c79e51bb5 dsl 28.01.2020, довідкою АТ КБ «Приватбанк» №07/2024 від 12.07.2024 (а.с. 24, 53-54). 14.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №745862216 від 28.01.2020, згідно якої на підставі звернення позичальника продовжено загальний строк, на який був наданий кредит, 14 днів. Визначено, що починаючи з 14.02.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 475,80 відсотків річних від суми кредиту на період строку дії цієї додаткової угоди. Інші умови не змінені (а.с. 41). 28.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №745862216 від 28.01.2020, згідно якої на підставі звернення позичальника продовжено загальний строк, на який був наданий кредит, 14 днів. Визначено, що починаючи з 28.02.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 475,80 відсотків річних від суми кредиту на період строку дії цієї додаткової угоди. Інші умови не змінені (а.с. 41 зворот). 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 62-65). Згідно п.п. 1.3. п.1. договору під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п.п. 2.1. п.2. договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Згідно з п.п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. п..3 договору, фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимоги окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимоги, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Відповідно до п.п. 4.1. п. 4. договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до п.п. 8.2. п. 8. договору, строк дії цього договору закінчується 28.11.2019. Таким чином, строк дії даного договору, з урахуванням п.п. 8.1. договору, визначено з 28.11.2018 по 28.11.2019. Договором встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Разом з цим, виходячи з умов договору, таке право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладання договору, з 28.11.2018 і діяло на майбутнє, але в межах строку дії договору, тобто з 28.11.2018 по 28.11.2019. При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частино договору факторингу. Таким чином, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора і, вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору. 28.11.2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с. 36). 31.12.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2021 (а.с. 25-28). 31.12.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 23). 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 74-76). Згідно з п.п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. п.3 договору, фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимоги окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимоги, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у п. 12 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Відповідно до п.п. 8.2. п.8. договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, строк дії договору закінчується 04.08.2021. 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до п. 1 якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно (а.с. 71). 17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №17/07/24 (а.с. 18-21). Згідно з п.п. 1.1. п.1. договору, фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне у майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту). Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п.п. 1.2. п.1. договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до п.п. 3.2., 3.3., 3.4. п.3. договору, загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором становить 54 357 607,45 грн. Ціна продажу за договором становить 279 009,27 грн без ПДВ. Фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі реєстру боржників шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок. З вищенаведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання за кредитним договором від 28.01.2020 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «ФК «Ейс» не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018, як і за іншими договорами факторингу. Враховуючи, що ТОВ «ФК «Ейс» на доведено факту переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020 на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс». Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «ФК «Ейс» не довело факту набуття права грошової вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 11.08.2020, тобто після укладання кредитного договору від 28.01.2020 та виникнення заборгованості, право вимоги якої позивач набув у липні 2024, то ці доводи суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з наявних у справі доказів вбачається, що права вимоги були відступлені первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Усі намагання позивача трактувати момент першого відступлення права вимоги іншою датою (датою витягу з реєстру прав вимоги від 11.08.2020), яка є відмінною від дати укладання договору, суперечать матеріалам справи і свідчать про неправильне трактування позивачем норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про те, що редакція договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, на підставі якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020, набула чинності 31.12.2021 (додаткова угода №27), тобто після виникнення заборгованості, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вказаною додатковою угодою лише продовжено строк дії договору факторингу, який укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до 31.12.2022. При цьому, обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 додатковою угодою №27 не змінений, по своїй суті вона не є новим договором факторингу і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №745862216 від 28.01.2020. Ціна продажу згідно умов додаткової угоди №27 не визначена, доказів на підтвердження оплати договору з врахуванням додаткової угоди №27 не надано. Доводи апеляційної скарги щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, то ці доводи, апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують правильних висновків суду. Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що вони містять дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - залишити без задоволення. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 березня 2025 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов